|
Актуальність теми дослідження. Конституція України головним обов язком держави визначила „забезпечення прав і свобод людини” (ст.3), а однією з засад закріпила змагальність, яка покликана регулювати діяльність суду та органів досудового слідства. Це потягнуло за собою кардинальні зміни у формі кримінального судочинства України і принципово новий підхід до регулювання кримінально-процесуальних відносин між державними органами, що здійснюють кримінальне переслідування і особою, яка притягається до кримінальної відповідальності, потерпілого і інших суб єктів кримінально-процесуальної діяльності. Концепція розвитку правосуддя в Україні на 2005-2015 роки сформулювала нові пріоритети: судова процедура повинна бути заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, диспозитивності, і змагальності, що “...покладає на сторони обов язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи”[191 c.5]. Вказані напрямки Концепції повністю відповідають Конституції України, європейським стандартам кримінально- процесуальної діяльності, закріпленим в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р) [ 76 ]. Вони вимагають переглянути нормативний зміст основних інститутів кримінального процесу з метою найбільш повного захисту прав учасників кримінального процесу, розширення дії принципу змагальності як на досудових, так і в судових стадіях. Тому розширення змагальних засад кримінального процесу виражає сутність правової реформи. Змагальність, як правове явище (принцип), недостатньо досліджена в доктрині українського кримінального процесу. Значення і роль змагальності в кримінальному процесі досліджувалися в працях дореволюційних та сучасних учених-процесуалістів: М.С.Алексєєва, Ю.П.Аленіна C.А.Альперта, В.І.Баскова, А.С.Барабаша, В.П.Божьєва, О.Д.Бойкова, Т.В.Варфоломеєвої, М.М.Видрі, Ю.М.Грошевого, П.М.Давидова, В.Г. Даєва, І.Ф.Демидова,Т.М.Добровольської, П.С.Елькінд, В.С.Зеленецького, 3.З.Зінатулліна, О.В.Капліної, М.М.Ковтуна, В.О.Коновалової, Ю.В. Кореневського, О.М.Ларіна, Т.А.Лотиш, В.З.Лукашевича, П.А.Лупинської, В.Т.Маляренка, Ю.В.Мещерякова, М.М.Михеєнка, Т.М.Мірошниченко, В.В.Молдована, Т.Г.Морщакової, Я.О.Мотовиловкера, В.П.Нажимова, В.Т.Нора, І.Д.Перлова, І.Л.Петрухіна, Д.П.Письменного, М.М.Полянского, Р.Д.Рахунова, А.Л.Рівліна, В.М.Савицького, Д.О.Савицького, М.В.Салтевського, М.І.Сірого, В.П.Смирнова, О.В.Смирнова, Ю.І. Стецовського, М.С.Строговича, В.М.Тертишника, В.В.Тищенка, В.Д. Фінько, І.Я.Фойницького, Ю.В.Хоматова, В.М.Хотенця, Г.І.Чангулі, М.О.Чельцова-Бебутова, Ю.С.Шемшученка, С.Д.Шестакової, В.П.Шибіка, О.Г.Шило, М.Л.Шифмана, М.Є. Шумила, М.Л.Якуба і інших. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, не вирішеними залишилися проблеми щодо визначення процесуального статусу суду, як органу здійснення правосуддя по кримінальним справам; нормативного змісту принципу змагальності і його ролі, як однієї із засад організації кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях процесу; розвитку змагальності та дії принципу змагальності на стадії досудового слідства; не достатньо врегульовано питання процесуального статусу захисника; вимагає осмислення роль слідчого судді та введення цієї процесуальної фігури у вітчизняний кримінальний процес; потребує розширення прав потерпілого у різних стадіях процесу. Сучасний рівень законодавчого закріплення і нормативне регулювання принципу змагальності не відповідає вимогам Конституції України. Чинний КПК України не чітко розкриває поняття змагальності, в багатьох принципових концептуальних питаннях не відповідає приписам Конституції України та європейським стандартам, що викликає необхідність приведення норм КПК у відповідність як з Конституцією України, так і з міжнародно-правовими нормами. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031).
Мета і завдання дослідження. Визначити і теоретично обґрунтувати стратегічні напрямки реформування кримінально-процесуального законодавства України, розробити у зв язку з цим процесуальні механізми реального забезпечення прав і свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб та наукову модель регулювання змагальних форм кримінально-процесуальної діяльності на різних стадіях кримінального процесу.
Для досягнення вказаної мети дисертант поставив перед собою такі завдання:
- виявити закономірності розвитку і соціальну цінність змагальної форми процесу та місце принципу змагальності в системі кримінально-процесуальної діяльності;
- на основі історико-правового дослідження розвитку кримінально-процесуального законодавства України, на різних етапах її історії, дослідити поняття, структуру, нормативний зміст, функціональне призначення і значення принципу змагальності в системі принципів кримінального процесу у російській дореволюційній і сучасній українській та іноземних процесуальних доктринах і законодавстві; - визначити місце і роль суду в забезпеченні принципу змагальності в різних стадіях процесу відповідно до вимог Конституції України і європейських стандартів та запропонувати науково-практичні рекомендації, які забезпечують процесуальну рівноправність сторін, доступність до правосуддя і свободу оскаржень; - розробити пропозиції з удосконалення законодавчої бази та її насичення елементами змагальності, закріплення гарантій реалізації принципу змагальності у всіх стадіях кримінального процесу.
- уточнити процесуальний статус захисника, обвинуваченого, потерпілого і інших учасників кримінально-процесуальної діяльності в аспекті розробки системи соціальних і кримінально-процесуальних гарантій, які забезпечують реальне дотримання прав учасників кримінального процесу;
- визначитися з проблемою запровадження в кримінальному судочинстві України інституту паралельного розслідування справи адвокатом та інституту солісіторства.
Об єктом дослідження є негативні й позитивні тенденції розвитку національного кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування з урахуванням європейських стандартів охорони прав та інтересів людини у сфері кримінально-процесуальної діяльності, шляхи перебудови кримінального процесу України через насичення його елементами змагальності та нормативне закріплення гарантій реалізації принципу змагальності в різних стадіях процесу.
Предметом дослідження є сучасний стан законодавчої бази кримінального процесу України щодо гарантій реалізації принципу змагальності в різних стадіях кримінального процесу, вивчення його ефективності з позицій забезпечення повноти охорони прав і законних інтересів суб єктів кримінально-процесуальної діяльності і перш за все – підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, розроблення процесуальних механізмів, які б забезпечували надійність охорони як інтересів суспільства, так і особи. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об єкта і предмета. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. Під час дослідження використовувався історико-правовий метод. Він дав можливість простежити хід розвитку принципу змагальності, еволюцію поглядів на його поняття і структуру, визначити його місце та значення у різних стадіях кримінального процесу. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано погляди вчених щодо принципу змагальності, а також норми чинного кримінально-процесуального законодавства України і законодавства інших держав, які регулюють змагальні начала та гарантії реалізації принципу змагальності. Діалектичний метод, використаний у процесі дослідження становлення й розвитку кримінально-процесуального законодавства щодо принципу змагальності у тісному взаємозв язку із соціально-економічним і політичним устроєм України.
Соціологічний метод використовувався при вивченні практики застосування принципу змагальності у різних стадіях процесу, зокрема, на стадії досудового слідства та контрольних стадіях. Метод системно-структурного аналізу дозволив вивчити структуру принципу змагальності та запропонувати доповнити її новими елементами. Цей метод допоміг виявити взаємозв язок і взаємообумовленість цих елементів. Формально-юридичний метод застосовувався при опрацюванні і визначенні змісту тих норм чинного КПК України, що стосуються дії принципу змагальності та гарантій його забезпечення в різних стадіях кримінального процесу, завдяки чому обґрунтовано і сформульовано авторські текстові доповнення й уточнення до цілої низки норм кримінально-процесуального законодавства України та використати їх, як співавтор, в новому проекті КПК України. Статистичний метод використано для вивчення стану справ у досудовому слідстві, інших стадіях кримінального процесу з тим, щоб внести пропозиції по вдосконаленню норм кримінально-процесуального права.
Науково-теоретичним підґрунтям для підготовки дисертації стали праці з кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, філософії, логіки, теорії держави і права, як вітчизняних, так і зарубіжних вчених; Конституція України; Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод; закони й нормативно-правові акти України, що стосуються кримінального судочинства; міжнародні договори, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України, міжнародні угоди про взаємодопомогу з кримінальних справ; законодавство інших країн (ФРН, Франції, США і ін.); постанови Пленуму Верховного Суду України; статистичні дані МВС України, Верховного Суду України; узагальнення судової практики з питань застосування кримінально-процесуального законодавства; матеріали великої кількості кримінальних справ, у розгляді яких автор особисто брав участь; аналіз соціологічних досліджень, проведених шляхом анкетування та інтерв ювання. Залежно від змісту питань, які досліджувалися в межах теми дисертації, методи дослідження використовувалися в їх взаємозв язку.
Емпіричну базу дослідження складають дані офіційної статистики, а також дані, отримані при опитуванні 500 респондентів, які представляють різні регіони України. Крім того, було вивчено і проаналізовано біля 300 кримінальних справ у різних судах, що сприяло формуванню емпіричної бази дослідження, яка забезпечує репрезентативність зроблених висновків у межах всієї України.
Висновки і рекомендації ґрунтуються на нормах Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конституції України, чинного кримінально-процесуального законодавства України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, законопроектах із питань кримінального процесу України.
Наукова новизна одержаних результатів окреслюється самою темою дисертації та сукупністю визначених завдань дослідження і засобів їх вирішення. У роботі вперше у вітчизняній науці кримінального процесу здійснено комплексний всебічний аналіз принципу змагальності у кримінальному процесі України, що дозволило створити цілісну концепцію його докорінної перебудови в контексті Конституції України та європейських стандартів. Підсумком дослідження стали отримані дисертантом такі нові наукові результати:
1. Вперше комплексно досліджені тенденції розвитку національного кримінально-процесуального законодавства на основі європейських стандартів кримінально-процесуальної діяльності і Конституції України та обґрунтовано висновок про те, що в Україні в цей час формується публічно-змагальне кримінальне судочинство, для якого характерні чіткий розподіл функцій кримінально-процесуальної діяльності і забезпечення фактичної рівності сторін, а також підкреслюється, що кримінально-процесуальні механізми захисту прав і свобод людини і громадянина є основним змістом національного публічно-змагального процесу, який формується.
2. Вперше обґрунтовано положення про те, що нормативним пріоритетом в сфері кримінального процесу є закріплення змагальних начал в досудовому провадженні і їх розвитку при розгляді кримінальних справ судами. Запропоновано уточнення функцій суб єктів кримінального судочинства. У зв язку з цим уточнена структура принципу змагальності і його нормативний зміст у різних стадіях кримінального процесу. Запропоновані три нові елементи структури принципу змагальності: доступ до правосуддя, свобода оскарження до суду та процесуальна рівноправність суб єктів, що здійснюють обвинувачення і захист. Запропоноване нормативне визначення принципу змагальності.
3. В результаті дослідження нормативного змісту такої риси змагальної форми кримінального процесу, як рівноправність сторін, запропоновано низку законодавчих новел, що розширюють кримінально-процесуальну самостійність суб єктів, які здійснюють кримінально-процесуальні функції обвинувачення й захисту. Нормативне закріплення принципу змагальності в якості однієї із засад в усіх стадіях кримінального процесу є гарантією для послідовного забезпечення рівноправності сторін. 4. Визначені шляхи розширення змагальних засад на досудовому слідстві. Розроблені підвалини кримінально-процесуальних механізмів, що дадуть реальну можливість забезпечити захист законних прав і інтересів учасників кримінально-процесуальної діяльності, доступність і дієвість судового контролю за діяльністю органів досудового слідства. В аспекті уточнення процесуального статусу слідчого, визначено коло його функцій, досліджено питання про правову сутність кримінально-процесуальної діяльності слідчого і переосмислено наглядові функції прокурора за дотриманням законів про захист прав та основних свобод громадян органами досудового слідства. 5. Уточнені підстави та запропоновано розширити межі судового контролю за законністю й обґрунтованістю дій органів дізнання і досудового слідства через запропоновані елементи принципу змагальності: забезпеченням свободи оскарження до суду, доступу до правосуддя, процесуальну рівноправність суб єктів, що здійснюють обвинувачення і захист. Обґрунтовано необхідність реального забезпечення дієвості і доступності судового контролю за діяльністю органів досудового слідства шляхом введення процесуальної фігури слідчого судді та визначено його статус і функції.
6. Доповнено зміст окремих процесуальних дій, які обмежують конституційні права і свободи громадянина і запропоновано визначити нормативні межі правомірності втручання в особисте життя людини при провадженні окремих слідчих дій, якими обмежуються конституційні права громадян. Вперше обґрунтовано необхідність процесуального врегулювання зняття інформації з нових технічних засобів отримання інформації: комп ютерне сканування, SMS-зв язок, використання приладів слідкування за допомогою комп ютерної техніки та комп ютерних технологій, а також введення такої процесуальної фігури, як державний свідок.
7. Розширення змагальної форми процесу та дії принципу змагальності на кримінально-процесуальне провадження в судових стадіях повинно розумно обмежувати ініціативність (активність) суду як органу правосуддя. У дослідженні знайшло свій подальший розвиток положення про необхідність визнання неправомірності інституту повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування, обґрунтовано недоцільність повертати справу прокурору з метою усунення недоліків і для збору додаткових доказів, бо наявність таких інститутів у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві суперечить міжнародним європейським правовим нормам і засадам судочинства, істотно порушує права осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а функції правосуддя надає обвинувального характеру.
8. Приведені додаткові аргументи на користь застосування процесуального механізму здійснення судочинства за допомогою відеоконференцзв язку та процесуальних умов використання в кримінальному судочинстві нових видів передачі інформації, застосування комп ютерних технологій. 9. В аспекті посилення прав і гарантій учасників кримінального процесу обґрунтовано необхідність розширення прав обвинуваченого (підозрюваного) потерпілого, захисника і свідка у всіх стадіях кримінального процесу та необхідність нормативного закріплення обов язкового права потерпілого і свідка мати захисника і користуватися його послугами. 10. У роботі по новому обґрунтована необхідність удосконалювання і підвищення якості здійснюваного захисту; запропоновано передбачити у законі обов язок слідчого приводити в постанові про притягнення як обвинуваченого докази вини, покладені в основу обвинувачення; доповнити КПК положеннями про додаткові гарантії обвинуваченого, захисника, потерпілого щодо ознайомлення з постановою про притягнення в якості обвинуваченого; наділення захисника додатковими правами та їх забезпечення щодо збору доказів по справі, а також активної участі у всіх слідчих діях, що проводяться з підзахисним через покладення на слідчого обов язку повідомляти захисника про час і місце їх проведення. Невиконання цього запропоновано визнати істотним порушенням закону, що виключає допустимість доказу. 11. Обґрунтовується доцільність наділення захисника правом складання захисного висновку, де викладається позиція захисту про дальший напрямок справи, кваліфікацію злочину, зміну запобіжного заходу, обставини, що мають значення для виправдання або пом якшення відповідальності; посилання на докази і джерела їх одержання; оцінку зібраних доказів й обґрунтування у необхідності виправдання підзахисного чи пом якшення його відповідальності. Висновок обов язково повинен долучатися до справи і враховуватися при підготовці до судового засідання.
12. Запропоновано, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності під час судового слідства й рівноправної участі сторін у дослідженні доказів, ввести повторний та перехресний допити, закріпити в законі право свідка брати участь у процесі з участю захисника та введення у вітчизняний кримінальний процес процесуальної фігури – адвоката-солісітора. Для гарантування рівних можливостей сторін по наданню ними доказів, запропоновано ввести правило, за яким клопотання про виклик до суду додаткового свідка, має бути обов язково задоволено за умови забезпечення цією стороною присутності цього свідка. 13. Наведені додаткові аргументи в користь доцільності закріплення в КПК України процесуального порядку розгляду справи в апеляційній чи касаційній інстанціях, по якій суддя при ухваленні судового рішення залишився з окремою думкою.
14. Обґрунтовано необхідність розширення змагальних начал в апеляційній та касаційній інстанціях і запропоновано визнати обов язковою участь засудженого, захисника, потерпілого і його представника у розгляді справи цими інстанціями. Пропонується внести зміни до КПК, за якими у разі неявки в засідання захисника без поважних причин, а також коли його участь у попередньому розгляді справи, в апеляційній чи касаційній інстанціях неможлива протягом тривалого часу, суддя вживає заходів до забезпечення участі в них іншого захисника; 15. У роботі запропонована система змін і доповнень як до чинного, так і до проекту КПК, які найбільшою мірою забезпечать дію принципу змагальності в різних стадіях процесу та гарантії доступу до правосуддя, свободи оскарження до суду та процесуальної рівноправності суб єктів , що здійснюють обвинувачення і захист. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації, пропозиції є вагомим внеском у розвиток сучасної науки кримінального процесу, і мають значення для подальшого розвитку наукових розробок про принцип змагальності в кримінальному процесі, бо поглиблюють уявлення про правову природу змагальної форми процесу та роль принципу змагальності у кримінальному процесі України, про його реальний сучасний стан і перспективи розвитку на базі Законодавства Європейського Союзу.
Отримані автором науково обґрунтовані результати можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшого дослідження теоретичних питань, пов язаних із проблемами реалізації принципу змагальності в різних стадіях кримінального процесу тощо; у законодавчій роботі – подані автором пропозиції можуть бути використані при внесенні змін, доповнень і пропозицій до чинного КПК України, при доопрацюванні проекту нового КПК України, до норм, якими б забезпечувалися гарантії реалізації принципу змагальності у різних стадіях кримінального процесу; у практичній діяльності адвокатів (захисників), органів досудового слідства, прокурорських працівників, суду; у навчально-методичному процесі – при підготовці навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок з навчальних курсів „Кримінальний процес України”, „Судоустрій України”, „Адвокатура України”, під час викладання зазначених дисциплін у вищих юридичних навчальних закладах освіти України; при підвищенні кваліфікації практичними працівниками органів досудового слідства, прокуратури й адвокатури та при здійсненні ними практичної діяльності.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту. Основні ідеї дисертаційного дослідження впроваджені як зауваження і пропозиції: до проекту нового КПК України; у законах України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (про посилення правового захисту громадян), “Про внесення змін і пропозицій до статті 165 Кримінально-процесуального кодексу України”, „Про статус слідчих”; проектах законів України “Про адвокатуру”, і інших. Вони впроваджені в навчальний процес Національної академії державної податкової служби України ( м. Київ). Використовуються і враховуються під час розробки й обговорення проектів Законів України щодо реформування і вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, кримінального процесу і судочинства. Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені автором у шести наукових статтях, вміщених у провідних наукових фахових виданнях України та у чотирьох тезах наукових доповідей. Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, які містять 10 підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг рукопису дисертації становить 210 аркушів, із яких текст дисертації 167 аркушів. Список використаних джерел становить 31 сторінку і містить 538 найменувань . Додатки - 12 сторінок. .
|
