|
Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності перед Україною постала проблема підвищення рівня правової культури населення, формування громадянського суспільства та побудови правової держави. Необхідний рівень правової культури та правосвідомості є важливою передумовою розвитку демократичного державного ладу, де на чільне місце ставиться людина, а її честь, гідність та життя визнаються найвищими цінностями. Україна, що утворилась унаслідок глобальних державно–політичних перетворень, отримала нове за своєю суттю завдання – формування високої правової культури українського суспільства. Це одне з основних завдань, що забезпечить становлення соціальної правової держави і яке знайшло своє відображення на законодавчому рівні. Указом Президента України від 18 жовтня 2001р. передбачено, що становлення в Україні демократичної правової державності потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури...[1] Відповідно до Засад державної політики в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №757-ХІV, одним з основних напрямків державної політики є підвищення рівня правової культури та правосвідомості людини і громадянина [2]. Виконати заплановане неможливо без урахування традицій та досвіду європейських держав. Одним із яскравих історичних прикладів становлення високоорганізованої демократичної держави була перша Чехословацька Республіка, суспільство, засноване на повазі прав громадян незалежно від мови, національності, релігії, яке впроваджувало в життя принципи гуманізму та демократизму й дотримувалось їх.
Використання історичного досвіду Чехословацької Республіки (1918 – 1938 рр.) надасть можливість уникнути окремих помилок та обрати найефективніший шлях до формування високої правової культури. Крім того, вивчення історико-правового надбання Чеської та Словацької Республік сприятиме ефективному культурному, науковому співробітництву та стратегічному партнерству з цими державами.
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена й тим, що значна частина історико-правових питань становлення правової культури Чехословацької Республіки (1918-1938 рр.) залишається мало вивченою. Аналіз окремих аспектів формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини знаходимо у працях Катаріни Завацкой, Вери Олівовой, Йозефа Бені, Франтішка Вейра, Яроміра Седлачека, Владіміра Файнора. На нашу думку, дисертаційне дослідження дозволить з ясувати особливості формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини, а також зробити певні висновки, які будуть мати історико-правове, практичне та прогностичне значення для українських науковців. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1918 року, коли була утворена Чехословацька держава і закінчуються 1938 роком, коли існування першої Чехословацької Республіки припинилося.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження даної проблеми пов язане з комплексною темою кафедри конституційного права та порівняльного правознавства “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету (номер державної реєстрації 0196U008267) .
– Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно механізмів підвищення рівня правової культури в першій Чехословацькій Республіці, визначення ролі правової культури у формуванні правової держави, а також підготовка одного з перших у вітчизняній науці комплексного дослідження монографічного характеру, де було б розглянуто процес становлення та рівень правової культури в Чехословацькій державі (1918 – 1938 рр.). Визначена вище мета органічно обумовила необхідність постановки та розв язання наступних завдань: розкрити сутність категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”; чітко розмежувати вказані категорії; сформулювати критерії та методи визначення рівня правової культури чехословацького суспільства;
– обґрунтувати авторське визначення правової культури;
– дослідити політико – правові та соціальні передумови формування правової культури у першій Чехословацькій Республіці;
– з ясувати рівень закріпленості та захисту основних прав і свобод людини й громадянина, охорони прав меншин у міжвоєнній Чехословаччині (1918 – 1938 рр.) та існування дієвих механізмів реалізації цих прав;
– проаналізувати рівень розвитку структурних елементів правової культури чехословацького суспільства 1918 – 1938 рр.;
– встановити проблеми та особливості формування правової культури Чехословаччини (1918 – 1938 рр.);
– обґрунтувати пропозиції щодо шляхів підвищення рівня правової культури українського суспільства.
Теоретична і практична потреба вивчення правової культури першої Чехословацької Республіки зумовлена такими факторами, як: відсутність комплексних історико-правових вітчизняних доробків з цього питання; необхідність формування високого рівня правової культури українського суспільства на основі позитивного досвіду першої Чехословацької Республіки; необхідність підвищення рівня викладання історії держави та права зарубіжних країн; вивчення механізмів становлення правової культури суспільства в цілому та окремих її елементів; висвітлення значення правової культури суспільства у процесі побудови демократичної, правової держави.
Об єктом дослідження є рівень розвитку інституційного, нормативного та суб єктивного елементів правової культури чехословацького суспільства у 1918 – 1938 роках. Предмет дослідження – особливості та процес формування правової культури в першій Чехословацькій Республіці. Методологічна основа дослідження. З метою забезпечення всебічного, повного та об єктивного аналізу досліджуваної проблеми автором використаний комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження; принципи та засоби пізнання, які вироблені суспільними науками і застосовуються у процесі пізнання специфіки конкретно-історичної правової дійсності. За допомогою таких загальнонаукових методів, як аналіз та синтез, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія та моделювання, у роботі розкрито сутність категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”, проведено їх детальний аналіз. На підставі хронологічного методу виділено етапи розвитку поняття правової культури. Історико-правовий метод дослідження, що застосовується в роботі, дає можливість визначити еволюцію розвитку поняття правової культури та розкрити умови формування, особливості та специфіку правової культури у міжвоєнній Чехословаччині. Особливе місце серед методів дослідження займає порівняльно-правовий, за допомогою якого здійснено порівняння реального рівня розвитку правової культури Чехословаччини 1918 – 1938 рр. з бажаним, ідеальним рівнем, що асоціюється у нас з такими поняттями, як правова держава й громадянське суспільство. Системно-структурний метод був використаний у процесі розкриття структури правової культури суспільства та структури інституційного, нормативного та суб єктивного елементів правової культури суспільства, які являють собою складні підсистеми. Цей метод також застосовувався під час дослідження законодавства першої Чехословацької Республіки, за його допомогою було систематизовано та згруповано нормативно – правові акти, що впроваджували механізми реалізації прав і свобод людини й громадянина та охорони прав меншин. Здійснюючи аналіз положень нормативно-правових актів та окремих правових норм законодавства першої Чехословацької Республіки, автор застосував формально-логічний та спеціально-правовий методи, зокрема прийоми тлумачення правових актів, а на основі методу прогнозування сформульовано пропозиції та рекомендації щодо підвищення рівня правової культури України. Джерельною та емпіричною базою дослідження стали нормативно-правові акти Чехословаччини 1918 – 1938 рр., монографії, публікації у періодичних наукових виданнях, а також архівні та статистичні матеріали. Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим вітчизняним історико-правовим монографічним дослідженням проблем формування правової культури у першій Чехословацькій Республіці (1918 – 1938 рр.). У результаті проведеного дослідження сформульовані наступні положення та висновки, що складають наукову новизну та відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему:
– Запропоновано розглядати: “правову культуру” як якісний стан, рівень розвитку елементів, що відносяться до сфери дії права; “правову культуру суспільства” як якісний стан правового життя суспільства, що відображається у досягнутому рівні організації органів державної влади, місцевого самоврядування, розвитку юридичних актів, інших текстів правового характеру, рівні правової діяльності, правосвідомості та правового розвитку суб єкта в цілому, а також у ступені гарантованості свободи поведінки особистості у поєднанні з її відповідальністю перед суспільством; “суспільну правову культуру” як якісний показник рівня правосвідомості та правової поведінки всієї сукупності членів певного суспільства.
– Встановлено, що правова культура може розглядатись як “система елементів”, “структура” лише у зв язку та в залежності від об єкту дослідження. Запропоновано розподіл структури правової культури суспільства на інституційний (організація державної влади, місцевого самоврядування, уся сукупність та різноманітність установ правого характеру), нормативний (система права та законодавства, інші тексти правового характеру) та суб єктивний (правова свідомість та правова поведінка) елементи.
– Доведено, що до критеріїв визначення рівня розвитку правової культури певного суспільства, в тому числі й суспільства міжвоєнної Чехословаччини, належать: рівень закріплення, забезпечення та гарантованості у державі прав і свобод громадян; збереження всієї культурно - правової спадщини, досвіду та цінностей, накопичених протягом усього розвитку правової системи суспільства; рівень розвитку інституційного, нормативного та суб єктивного елементів правової культури суспільства; рівень правового нігілізму.
– З ясовано, що перша Чехословацька Республіка була державою з усіма ознаками демократичного суспільства та високим рівнем правової культури. Народ визнавався єдиним джерелом усієї державної влади; на конституційному рівні визначалися механізми реалізації народного суверенітету шляхом прямої (безпосередньої) та представницької демократії; Конституція та закони Чехословаччини (1918 – 1938 рр.) закріплювали основні права і свободи людини й громадянина; особлива увага приділялась правам меншин; державна влада у республіці була організована за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову; наявним був економічний та політичний плюралізм.
– Доведено, що особливістю першої Чехословацької Республіки була увага прикута до охорони прав народних, релігійних та расових меншин, зумовлена багатонаціональним складом республіки та особливими вимогами щодо охорони прав меншин, які випливали з міжнародно – правових угод. Здійснено аналіз чинного законодавства та встановлено механізми реалізації основних прав і свобод у Чехословаччині 1918 –1938 рр.
– Встановлено, що носіями групової правосвідомості у першій Чехословацькій Республіці були політичні партії та громадські організації, визначено їх правовий статус та вплив на формування індивідуальної, групової та суспільної правосвідомості. Встановлено, що негативним чином на розвиток правової культури в першій Чехословацькій Республіці впливали: дуалізм законодавства, наявність в Конституції так званих фіктивних норм, проблема неграмотності населення, правовий нігілізм.
– До факторів, що сприяють підвищенню правової культури суспільства, запропоновано віднести: державну політику, спрямовану на утвердження загальнолюдських цінностей; організацію системи правової освіти населення та проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості громадян; формування досконалого за формою та змістом, гуманістично та соціально спрямованого законодавства, досягнення високого рівня правотворчої техніки, узгодження колізійних норм; створення державних органів з дотриманням принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, формування ефективного механізму стримувань і противаг між гілками влади.
У своїй сукупності висновки і положення дисертації дозволили розв язати важливе завдання – визначити рівень правової культури в першій Чехословацькій Республіці з усіма її позитивними та негативними рисами, а з урахуванням цього - висловити конкретні міркування щодо вдосконалення процесу формування правової культури українського суспільства. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними для подальшої розробки та дослідження категорій “правова культура” та “правова культура суспільства”; для визначення нових історико-правових тенденцій та закономірностей формування правової культури суспільства; для подальших історико-правових досліджень Чехословацької держави (1918 – 1938 рр.); для вдосконалення шляхів та методів підвищення правової культури українського суспільства; в науково-дослідній роботі, для подальших історико-правових розробок цієї проблеми; у навчальній сфері: у лекційних курсах, у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій, при читанні спеціальних курсів; у правотворчості, зокрема врахування позитивних надбань першої Чехословацької Республіки в 20-30-х роках ХХ століття в сучасному українському законодавстві; для підвищення рівня правової освіти, формування правової культури сучасного суспільства.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на науково – практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково – практичній конференції “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгород, 28 травня 2003 р.), матеріали опубліковані у збірнику “Правовий статус національних меншин. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції”. – Ужгород, 2003 р. – С.104-111; Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано – Франківськ, 22 квітня 2005 р.); науковій конференції “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 29 квітня 2005 р.), матеріали опубліковані у збірнику “Сучасні правові проблеми українського державотворення: матеріали державної наукової конференції”. – Біла Церква, 2005. – С.116-118; Міжнародному “круглому столі” представників наукових та ділових кіл “Україна – ЄС: досвід центральноєвропейських країн щодо євроінтеграційних процесів” (м. Ужгород, 11 травня 2005 р.); на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету.
Положення дисертаційного дослідження викладені у 6 публікаціях, 6 з яких міститься у фахових виданнях:
1. Кушнір Н.П. Поняття та значення правової культури суспільства // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2005. – Випуск 27. – С. 474 – 478.
2. Кушнір Н.П. Поняття та організація діяльності політичних партій за законодавством першої Чехословацької Республіки. Вплив політичних партій на формування правової свідомості населення // Право. Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2004. – Випуск 3. – С.24 – 26.
3. Кушнір Н.П. Виникнення, розвиток та сутність поняття правової культури суспільства // Право. Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2003. – Випуск 2. – С.26 – 29.
4. Кушнір Н.П. Закріплення прав і свобод людини і громадянина у першій Чехословацькій Республіці (1918 – 1938 рр.) // Юридична Україна, 2005. – Випуск 8(32)/2005. – С.12-14 Кушнір Н.П. Права та свободи людини і громадянина за законодавством першої Чехословацької Республіки // Право. Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Ужгород, 2005. – №4. – С.55 – 58.
5. Кушнір Н.П. Поняття та організація діяльності політичних партій і громадських об єднань за законодавством першої Чехословацької Республіки(1918-1938рр.) // Часопис Київського університету права. – Київ, 2005. - №4. – С.63-67
Структура і обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження, основними положеннями, що виносяться на захист, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з них 19 сторінок займає список використаних джерел ( 204 найменування ).
| 
