|
Актуальність теми дослідження. Реформи державного, суспільного і економічного устрою в період переходу України до ринкової моделі розвитку відбувалися і відбуваються в умовах негативних економічних і соціальних процесів, кризових явищ у промисловості, кредитно-банківській та фінансовій сферах. Необдуманість та поспішність окремих кроків ще більше загострили суспільні відносини, породили нові соціальні явища та прояви суспільного антагонізму. Ці глобальні процеси і явища істотно вплинули на стан злочинності, яка стала істотним деструктивним чинником у житті суспільства.
Реформування економічних відносин на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні використовується окремими суб єктами господарської діяльності для задоволення приватних інтересів, пов язаних, як правило, з протиправним збагаченням, одержанням доходів за рахунок зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом. Відповідальність за такі діяння передбачена ст. 203 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі - КК). Відповідні посягання належать до так званих “традиційних злочинних втручань у встановлений порядок зайняття видами господарської діяльності”, специфічними ознаками яких є те, що вони значною мірою є корисливо мотивованими та вчинюються особами, які виконують певні функції у сфері господарювання. Викладене обумовлює зростаючу важливість дослідження правових проблем захисту діяльності суб єктів господарської діяльності від злочинних посягань у цій сфері і вимагає вдосконалення правової регламентації боротьби з ними.
Слід зазначити, що в українській юридичній науці проблема кримінальної відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності є недостатньо розробленою. Лише останніми роками, що обумовлено переходом до ринкової економіки і формуванням відповідної системи законодавства у сфері господарювання, серед науковців почалися дискусії з приводу самого поняття “зайняття забороненими видами господарської діяльності”, змісту окремих ознак відповідного складу злочину, його співвідношення із суміжними посяганнями. Відповідні питання стали предметом поглибленого аналізу в працях П.П.Андрушка, О.О.Дудорова, В.М.Киричка, Н.О.Гуторової, О.І.Перепелиці, Є.Л.Стрєльцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка.
Враховуючи наявність незначної кількості публікацій, у теорії кримінального права сутність злочину, передбаченого ст. 203 КК, всебічно не досліджена, залишається багато спірних питань, відсутні єдині підходи щодо кваліфікації злочинних посягань за цією статтею кримінального закону. Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину на дисертаційному рівні в Україні не розглядалися. Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв язку з осмисленням положень ст. 203 КК через призму Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 1 січня 2004 р., а також постійних змін у законодавстві, що регулює здійснення окремих видів господарської діяльності.
Наведені міркування, що свідчать про безсумнівну актуальність дослідження проблем кримінальної відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності, визначили вибір теми та основні напрями дисертаційного дослідження.
Емпіричну основу дисертації становлять матеріали понад двохсот кримінальних справ про зайняття забороненими видами господарської діяльності, порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, що вчинені на території м. Києва, опрацьованих автором як суддею Верховного Суду України у період з 1998 по 2005 роки; матеріали судової практики Верховного Суду України, Російської Федерації, Республіки Білорусь; статистична інформація управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ, затвердженого протоколом засідання кафедри від 16 вересня 2004 р. №4. Робота ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, одним із напрямів досягнення мети якої є вжиття заходів, спрямованих на зменшення кримінального тиску на економічні відносини.
Мета і завдання дослідження. Метою запропонованого дослідження є аналіз питань кваліфікації злочину, передбаченого ст. 203 КК, на основі кримінально-правової характеристики його основного та кваліфікованого складів, а також визначення та наукове обґрунтування критеріїв відмежування даного складу злочину від складів інших суміжних посягань. У зв язку з цим робота була зорієнтована на вирішення таких основних завдань: 1) висвітлення основних засад, з врахуванням яких відбувається кримінально-правова кваліфікація злочину, передбаченого ст. 203 КК; 2) встановлення змісту та співвідношення понять “зайняття забороненими видами господарської діяльності” та “зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом”; 3) аналіз ознак основного і кваліфікованого складів даного злочину; 4) дослідження критеріїв, які визначають співвідношення досліджуваного злочину з суміжними; 5) вироблення конкретних рекомендацій з метою належної охорони діяльності суб єктів господарювання та запровадження їх у правозастосовну практику, а також внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства в досліджуваній сфері. Досягненню цих завдань підпорядковане дослідження в контексті обраної теми спеціальної літератури з проблем кримінально-правової охорони господарської діяльності у державі, а також вивчення та узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Об єктом дослідження є зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом відповідальність за яке, передбачена ст. 203 КК, а предметом – кримінально-правова характеристика складів цього злочину через призму норм кримінального законодавства України, правозастосовчої практики, положень науки кримінального права, які стосуються поняття “склад злочину”, кваліфікації злочинів тощо. Зазначені положення аналізуються під кутом зору наявних вад, що потребують усунення для оптимізації застосування кримінального закону як матеріальної основи механізму притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена історично-правовим (проведено порівняльний аналіз окремих положень КК 1960 та 2001 років), системно-структурним (визначене місце зайняття забороненими видами господарської діяльності в системі злочинів у сфері господарської діяльності), діалектичним (при дослідженні правових механізмів охорони системи господарювання), формально-логічним (проведено аналіз основного та кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 203 КК), формально-догматичним (здійснено тлумачення окремих термінів, понять та формулювань), функціональним (проведено аналіз змісту об єктивних та суб єктивних ознак юридичних складів злочину, передбаченого ст. 203 КК, при кримінально-правовій кваліфікації діянь) та статистичним (при дослідженні статистичних даних про злочин, передбачений ст. 203 КК, та опублікованої слідчо-прокурорської та судової практики) методами.
Використання різних методів дослідження, джерел інформації (наукових праць українських та зарубіжних вчених, положень, оцінок, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами на сторінках періодичних та наукових видань, статистичних даних тощо) дало можливість виявити ряд нових проблем, пов язаних із правовим забезпеченням порядку охорони господарської діяльності, та запропонувати шляхи їх розв язання.
Робота написана також із урахуванням сучасних досягнень вітчизняної юридичної науки та з використанням окремих наукових положень з інших галузей знань (економіки, філософії тощо).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в науці кримінального права України предметом комплексного спеціального наукового дослідження стали питання кримінально-правової кваліфікації зайняття забороненими видами господарської діяльності і (в концептуальному плані) проблема забезпечення правової охорони господарської діяльності в державі від порушень у цій сфері.
Особистий внесок дисертанта в наукову розробку проблеми полягає в обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих термінів (термінологічних зворотів) та понять (понятійних зворотів), що мають значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення законодавства з питань забезпечення правової охорони господарської діяльності в державі.
На захист виносяться такі положення, які на думку дисертанта є новими у теоретичному аспекті і важливі у практичному плані.
1. Вперше у вітчизняній кримінально-правовій науці розкрито механізм застосовування загальних засад кримінально-правової кваліфікації щодо юридичної оцінки зайняття забороненими видами господарської діяльності.
2. Розвинуті положення, які стосуються визначення місця зайняття забороненими видами господарської діяльності в системі злочинів у сфері господарської діяльності. Зокрема, додатково обґрунтовано, що цей злочин належить до таких, які посягають на встановлений порядок здійснення господарської діяльності та/або окремих її видів.
3. Ураховуючи легальні визначення понять “господарська діяльність”, “підприємництво” (“підприємницька діяльність”) та “некомерційна господарська діяльність” у Господарському кодексі України, який є головним нормативно-правовим актом серед нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері господарської діяльності, дисертантом обґрунтовується висновок, що обов язковою ознакою об єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 203 КК, є систематичність дій, тобто вчинення не менше трьох діянь, щодо яких законом установлена спеціальна заборона.
4. Вперше проаналізовано зміст таких понятійних зворотів як “спеціальна заборона” та “зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом”. Обґрунтовується, що заборонених видів господарської діяльності взагалі не існує, оскільки вона є діяльністю дозволеною. Забороненими можуть бути певні діяння – види будь-якої діяльності, що має ознаки господарської. Тому поняття “спеціальна заборона”, вжите у ч. 1 ст. 203 КК, означає не заборону певних діянь взагалі, а відсутність необхідних підстав для їх вчинення конкретною особою (яка не є належним суб єктом або входить до числа тих суб єктів, яким заборонено вчиняти ці дії, тощо). На підставі цього висновку обґрунтовується, що ст. 203 КК встановлена відповідальність не за порушення порядку здійснення господарської діяльності, пов язаного з одержанням дозволу на неї, а за здійснення певних видів діяльності суб єктом, який взагалі не має права їх здійснювати або не може одержати дозвіл (ліцензію) на їх вчинення без зміни свого правового статусу.
5. У роботі запропоновано визначення поняття “отримання доходу” у контексті ч. 2 ст. 203 КК, під яким автор пропонує розуміти отримання чистого доходу (як прибутку) – тобто з урахуванням різниці між отриманим валовим доходом (виручкою) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов язаними з одержанням такого доходу.
6. На підставі розгорнутої кримінально-правової характеристики об єктивної сторони основного і кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 203 КК, обґрунтовується, що злочин, відповідальність за який передбачена ч. 1 цієї статті, слід вважати закінченим у момент здійснення виду діяльності, щодо якого є спеціальна заборона, встановлена законом. Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 203 КК, вважається закінченим з моменту настання наслідків у виді отримання особою, яка вчинила вказані у ній діяння, доходу у великих розмірах.
7. Дисертантом на відміну від раніше наведених у літературі положень обґрунтовується висновок, що суб єктом злочину, передбаченого ст. 203 КК, слід визнавати: а) фізичну осудну особу, яка досягла 16-річного віку, оскільки саме цей вік згідно з чинним законодавством надає такій особі право займатися господарською (підприємницькою, комерційною) діяльністю та бути зареєстрованим державними органами як підприємець; б) службову особу суб єкта господарської діяльності – юридичної особи. При цьому стверджується, що поняття “службова особа суб єкта господарської діяльності” не містить жодних обмежень щодо застосування до неї всіх ознак відповідного суб єкта, передбачених приміткою до ст. 364 КК. Наводяться аргументи на користь того, що службова особа виступає суб єктом аналізованого злочину, діючи від імені та в інтересах суб єкта господарської діяльності, в тому числі і тоді, коли трудовий договір (контракт) між нею та суб єктом господарської діяльності не укладений.
8. Розвинуті положення, які стосуються суб єктивної сторони даного злочину. Вона, на думку дисертанта, характеризується прямим умислом, а також корисливим мотивом та метою – одержання доходу (прибутку) від видів діяльності, щодо яких є спеціальна заборона. Вперше детально розкрито зміст інтелектуального та вольового елементів умислу особи, яка займається забороненими видами господарської діяльності.
9. Автором вперше визначені загальні правила відмежування злочину, передбаченого ст. 203 КК, від суміжних злочинів, із якими зайняття забороненими видами господарської діяльності має спільні ознаки або з вчиненням яких може поєднуватися (статті 201, 202, 204, 216, 389 КК). При вирішенні відповідних питань , пропонується виходити з таких положень: а) суміжними слід вважати такі злочини, юридичні склади яких мають схожі ознаки (загальні та латентні відмінні) у різних комбінаціях (при цьому роль критеріїв розмежування відіграють відмінні ознаки); б) методика розмежування має зводитися до конкретизації саме схожих ознак об єкта, об єктивної та суб єктивної сторін, а також суб єкта злочинів, що порівнюються з метою виявлення розмежувальних критеріїв; в) критеріями розмежування доцільно визнавати латентні відмінні ознаки, що характеризують суспільні відносини, на які вони посягають, специфіку діянь і способів як ознак об єктивної сторони їх складу та мету вчинення деяких із цих злочинів.
10. У роботі обґрунтовується і розвивається позиція дисертанта, відображена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. №3 (абз. 3 п. 13), щодо кваліфікації виключно за відповідною частиною ст. 203 КК дій, пов язаних із виготовленням, придбанням, зберіганням, транспортуванням з метою збуту і збутом самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення.
11. У роботі зроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 203 КК, які наводяться у висновках до роботи.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов язаних із юридичною характеристикою складів злочину, передбаченого ст. 203 КК; у законотворчості – з метою вдосконалення редакції цієї статті КК; у практичній діяльності правоохоронних органів та судів, які застосовують кримінальний закон; при формулюванні рекомендацій Пленуму Верховного Суду України щодо застосування законодавства про відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності; у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права та відповідних спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ. Основні результати дослідження, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях Пленуму Верховного Суду України, зокрема, при прийнятті підготовлених дисертантом проектів постанов “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3, “Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»” від 28 травня 2004 р. № 9, “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов язкових платежів” від 8 жовтня 2004 р. № 15, “Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом” від 15 квітня 2005 р. № 3, використовувались дисертантом при складанні програми та викладанні (починаючи з 2002 р.) спеціального курсу “Проблеми кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності” в Академії адвокатури України, а також викладалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (8-9 квітня 2005 р., м. Львів) та на науково-практичному семінарі “Піднесення до права” на тему “Покарання та його наслідки: закономірності, причинність та стратегія кримінальної політики України” (24-26 червня 2005 р., м. Запоріжжя).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у семи статтях у фахових наукових виданнях та монографії. Особистий внесок дисертанта в працях, опублікованих у співавторстві становить 50 %.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменувань) та двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки, із них: обсяг основного тексту – 197 сторінок, обсяг додатків – 10 сторінок, список використаних джерел – 23 сторінки.
|
