|
Актуальність теми дослідження. Здійснювані в Україні соціально-економічні й політичні перетворення, побудова демократичної правової держави стримуються наростанням негативних факторів у сфері охорони (захисту) прав, свобод, честі, достоїнства здоров я й недоторканості особи, права власності й економічного благополуччя. Конституція України гарантує „невід ємне право на життя й здоров я” (ст. 27), „на охорону здоров я, медичну допомогу” (ст. 49), право власності і право на її захист (ст. 13).
За даним МВС України за 2005 рік зареєстровано 485725 злочинів, з яких 440618 злочинів носять загальнокарну спрямованість і 45107 економічну. Кількість злочинів проти власності становить близько 60% від загальної кількості зареєстрованих злочинів. Захист життя, здоров я, честі й достоїнства особистості, її майна, від злочинних зазіхань є найважливішим завданням, як органів правопорядку, так і суспільства в цілому. Часто подібні злочини є слідством слабкої профілактичної роботи правоохоронних структур і недостатнього інформаційного забезпечення суспільства. Тільки сукупна наступальна протидія злочинності правоохоронних органів і громадськості може гарантувати зниження її рівня й підвищення правопорядку в державі. Певна роль у цьому відведена охоронним технічним засобам, використання яких, підвищує ефективність захисту конституційних прав і свобод людини, що знайшло своє відображення в комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки , відповідно до якої необхідно „вирішити питання про впровадження технічного захисту” житлових будинків і гуртожитків, „про поширення позитивного досвіду щодо здійснення охорони житлових приміщень за рахунок коштів їхніх мешканців” (п. 15.), „забезпечити заміну технічно застарілої апаратури на охоронюваних об єктах, сучасною автоматизованою і автоматичною технікою” (п. 16), „впровадження сучасних технічних систем охорони” (п. 17).
Це завдання двоєдине для сучасної криміналістики і передбачає із одного боку – удосконалення правових основ охорони й профілактики суб єктів прав власності технічними замикаючими засобами; з іншого боку – розробку тактики застосування спеціальних знань і методики дослідження замикаючих технічних засобів і засобів криміналістичної профілактики в судовій криміналістичній експертизі.
Технічні засоби захисту займають особливе місце в загальній структурі засобів охорони. Вони перешкоджають фізичному протиправному проникненню на певний об єкт, через що нерідко стають об єктами судової криміналістичної експертизи, призначуваної на досудовому і судовому слідстві. Проблеми судової криміналістичної експертизи замикаючих технічних засобів досліджувалася в роботах таких вчених-криміналістів, як: В.Є. Бергер, Ю.П. Голдованський, В.Г. Гончаренко, Г.Л. Грановский, В.П. Курапка, О.М. Моїсеєв, М.П. Молібога, С.І. Поташник, Г.В. Прохоров-Лукін, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай і ін. У роботах даних учених розглядаються особливості криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів (замків) епохи постінформаційного суспільства, що не зменшує актуальності теми дисертаційного дослідження, а навпаки, свідчить про існування цілого шару невирішених науково-прикладних завдань криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, сучасного інформаційного суспільства, у якому „держава забезпечує захист прав усіх суб єктів права власності і господарювання ...” (ч.4 ст. 13 Конституції України). Певна їхня сукупність пов язана з актуалізованою вище проблематикою і у сучасній криміналістичній науці належним чином не була досліджена, що у свою чергу обумовило вибір теми дисертаційного дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету МВС. Тема дисертації узгоджується і витікає з вимог п. 21. Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376 і пп. 2.1., 4.2. Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації вимог Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженого наказом МВС України №129 від 21 січня 2001 р.
- Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є моніторинг і вдосконалювання чинного законодавства, що регулює захист права суб єктів власності в ситуаціях використання технічних засобів взагалі й замикаючих зокрема, а так само механізм слідоутворення і проблеми криміналістичного дослідження виникаючих при цьому слідів, шляхом судової криміналістичної експертизи сучасних замикаючих технічних засобів. Сформульована мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань: уточнити місце спеціальних знань у сучасному кримінально-процесуальному законодавстві і правоохоронній діяльності щодо захисту прав суб єктів власності, запропонувати тактичні й методичні засоби його вдосконалювання;
- визначити функції фахівця в кримінальному процесі взагалі й на досудовому слідстві зокрема;
- здійснити критичний аналіз сучасних замикаючих технічних засобів, сформулювати підстави й зробити їхню класифікацію;
- проаналізувати закони й підзаконні акти, що регулюють практику використання сучасних технічних засобів взагалі й замикаючих особливо для захисту прав суб єктів власності;
- узагальнити практику криміналістичної профілактики злочинів, вчинених зі зломом або відмиканням сторонніми предметами замикаючих технічних засобів, внести пропозиції і рекомендації з її вдосконалення;
- проаналізувати й доповнити методику криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, що мають складні сувальдні і циліндрові системи.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері захисту суб єктів прав власності на основі кримінально-процесуального закону й підзаконних актів, прийнятих відповідно до Конституції України де „держава забезпечує захист всіх суб єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки” (ч. 4 ст. 13).
Предметом дослідження є технології використання замикаючих технічних засобів при реалізації законних прав суб єктів власності, а так само криміналістичне дослідження слідів, що утворюються внаслідок використання в цих технологіях технічних засобів взагалі й замикаючих зокрема, суб єктами всіх видів власності в стадіях досудового й судового слідства. Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, що обумовив використання кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: історичного (етапи еволюції замикаючих технічних засобів як засобів технічного захисту); порівняльно-правового (аналіз думок учених і практиків із приводу розглянутої проблематики, норм матеріального й процесуального права, наукових категорій, визначень і підходів); логіко-юридичного (формулювання висновків і пропозицій); аналізу й синтезу (розробка особливостей методики криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, виявлення сукупності ознак, що мають значення для профілактики й розслідування злочинів); індукції й дедукції (формування понять і категоріального апарата дослідження, виділення типових експертних ситуацій і завдань дослідження); статистичного (аналіз і використання кількісно-якісних показників); соціологічних методів (анкетування, опитування – для вивчення думок фахівців з різних проблемних питань) і т.д.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали: результати анкетування експертів-криміналістів МЮ й МВС (загальна кількість опитаних 180 чоловік); результати узагальнення 200 трасологічних експертиз, об єктами яких були замикаючі технічні засоби, проведених у період 2002-2005 років експертно-криміналістичними підрозділами УМВС десяти областей України, зокрема Дніпропетровської, Донецької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумський, Харківської, Чернігівської й НДІСЕ Києва, Донецька й Одеси; дані статистичних звітів Міністерства внутрішніх справ України; узагальнений аналіз відомостей, наведений у різних ЗМІ та особистий досвід експертно-криміналістичної роботи автора.
Теоретичною основою дослідження стали наукові праці українських і закордонних учених у галузі кримінального і цивільного права, кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, зокрема праці, що стосуються різних видів криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінально-процесуальні кодекси України і Російської Федерації, Цивільно-процесуальний кодекс України, проект нового Кримінально-процесуального кодексу України, Закони України „Про судову експертизу”, „Про власність”, „Про міліцію”, наказ МВС України від 30.08.1999 р. № 682 і інші відомчі нормативні акти.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в судовій криміналістичній експертизі на монографічному рівні у світлі закономірностей науки криміналістики, узагальнення слідчої й експертної практики проведене комплексне дослідження правових і технічних проблем криміналістичної експертизи сучасних замикаючих технічних засобів, запропоновані рекомендації з його вдосконалення.
За результатами дослідження сформульований ряд висновків і пропозицій, які виносяться на захист, зокрема:
- уперше проаналізовані закони і підзаконні акти, що регулюють захист прав суб єктів права власності замикаючими технічними засобами;
- розкрито роль фахівця і спеціальних знань на досудовому і судовому слідстві, уточнені форми їхнього використання і сформульовані пропозиції щодо їх вдосконалення;
- критично оцінена і узагальнена практика експертної криміналістичної профілактики, пов язаної з несанкціонованим злочинним впливом (зломом або відмиканням) на замикаючі технічні засоби; внесені пропозиції і рекомендації з її вдосконалення;
- здійснено критичний аналіз конструкцій сучасних замикаючих технічних засобів, як вітчизняних, так і закордонних; переглянуті підстави їхньої класифікації; запропонований приблизний тезаурус, що відображає технічну сутність замикаючих засобів взагалі;
- уточнено та доповнено криміналістичну методику дослідження сучасних замикаючих технічних засобів, що мають складні сувальдні й циліндрові системи запирання; надані методичні рекомендації фахівцям і експертам щодо їхнього дослідження.
Наукове й практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути реалізовані в наступних сферах:
- у науково-дослідній – положення, розроблені в дисертації, можуть служити теоретичною базою для подальшого вивчення питань, пов язаних з темою даної роботи;
- у правотворчості – у результаті дослідження сформульований ряд пропозицій, що стосуються внесення змін і доповнень у чинне кримінально-процесуальне законодавство України;
- у навчальному процесі – положення цієї роботи можуть бути використані при викладанні в юридичних установах курсу криміналістики, спецкурсів „Проблеми ідентифікації”, „Теорія і практика судової експертизи”, „Наукові основи судової експертизи”, спеціальної дисципліни „Трасологічна експертиза”. Результати дисертації впроваджені в навчальний процес Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 21 травня 2005 року);
в експертній практиці – сформульовані автором пропозиції можуть бути використані при проведенні експертиз замикаючих технічних засобів, а так само для подальшого вдосконалювання методики їхнього експертного дослідження. Результати дисертації впроваджені в службову діяльність НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області (акт впровадження від 08 червня 2005 року). Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи оприлюднені у виступах автора на засіданнях кафедри судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ й у ході наступних науково-практичних конференцій: міжвузівської науково-практичної конференції „Уголовно-процессуальные и криминалистические проблемы борьбы с преступностью в современных условиях” (Російська Федерація, м. Орел, 30 січня 2002 р.); міжвузівських науково-практичних конференціях „Використання сучасних досягнень криміналістики в боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 12 квітня 2002 і 2003 р.); Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації, які були сформульовані в дисертації, викладені автором у дев яти наукових статтях, п ять із яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку, вимогам ВАК України і складається із вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 287 сторінок, з яких 170 сторінок – основний текст, 22 сторінки – список використаних джерел, що включає 239 найменувань, і 12 додатків на 95 сторінках.
| 
