|
Актуальність теми дослідження. Розбудова і зміцнення незалежної України як демократичної, правової держави, входження її до міжнародного економічного і правового простору, створення соціально орієнтованої ринкової економіки, приєднання до міжнародних договорів, інтенсивна законотворчість, становлення нових правових інститутів кардинально змінюють структуру, специфіку, зміст такого динамічного явища як правові відносини. Їх характер і динаміка пов язані з усіма зазначеними життєвими обставинами, що мають певні юридичні наслідки, тобто з юридичними фактами.
Доцільність наукової розробки проблем юридичних фактів в сфері правових відносин сучасного суспільства визначається тим, що юридичні факти займають провідне місце в механізмі правового регулювання. Їх головне значення у процесі правового регулювання – юридично забезпечити виникнення, зміну або припинення правових відносин. Адже саме юридичні факти забезпечують перехід від загальної моделі поведінки, закріпленої в юридичній нормі, до конкретних правових відносин. Це потребує нових акцентів у підході до визначення як теоретико-методологічних основ юридичних фактів так і дослідження прикладних аспектів юридичних фактів в сучасній теорії права.
Посідаючи важливе місце в теорії права, проблеми юридичних фактів у механізмі правового регулювання, їх вибору і конкретизації, питання системності юридичних фактів, їх рольова функція у механізмі правового регулювання та інші належать до недостатньо вивчених питань юридичної науки. Це потребує проведення окремого і ґрунтовного дослідження ролі і місця юридичних фактів, особливо зважаючи на те, що врахування цього надзвичайно складного явища має пріоритетне значення для вирішення багатьох інших проблем правової науки і правовідносин.
Юридичні факти завжди були предметом наукового дослідження, але при їх розгляді оглядово висвітлювалися лише деякі аспекти юридичних фактів, переважно в галузевих науках. Поза увагою дослідників залишилися не тільки теоретичні проблеми, а й такі теоретико-прикладні аспекти дослідження, як питання системності юридичних фактів, їх рольова функція, порядок встановлення та фіксації тощо.
Загальнонауковий, теоретичний аналіз зазначених проблем юридичних фактів і їх місце в системі правовідносин сприятиме вирішенню багатьох питань по удосконаленню вітчизняного законодавства, допоможе визначити нові напрямки правотворчості, особливо з урахуванням ринкових відносин.
Теоретичною основою дослідження є загальні принципи гносеології та результати наукових пошуків представників вітчизняної та зарубіжної наукової правової думки. Чільне місце займають положення, які розроблено в працях із загальної теорії права та галузевих наук. Зокрема, вагомий внесок у вивченні проблеми юридичних фактів здійснили С. Алексєєв, Є. Аместитова, М. Антонович, М. Баглай, Л. Бойцова, А. Венгеров, Н. Вопленко, Г. Гаджиєв, О. Грищук, В. Денисов, П. Євграфов, В. Євинтов, М. Козюбра, В. Косович, М. Костицький, В. Лазарєв, О. Лукашук, В. Мармазов, П. Недбайло, С. Несмеянова, І. Панкевич, А. Піголкін, В. Погорілко, П. Пушкар, П. Рабінович, Н. Савчук, В. Сіренко, І. Сліденко, Д. Супрун, Ю. Тихомиров, Ю. Тодика, А. Толочко, В. Туманов, Т. Хабрієва (Насирова), О. Черданцев, М. Черкес, В. Шаповал, так і науковці зарубіжних країн А. Біштига, Е. Бредлі, Б. Білл, С. Варбриг, Р. Вайт, Д. Гом єн, М. Дженіс, П. ван Діїк, Л. Зваак, Р. Кей, Р. Макдональд, Ф. Матчер, Х. Петцольт, Д. Харріс, Г. ван Хуф, Ф. Якобс та інші. Їх дослідження висвітлювали окремі аспекти проблеми: загальну характеристику юридичних фактів, їх класифікацію тощо.
У дореволюційний період теоретичні проблеми юридичних фактів знайшли відображення в наукових працях Б. Кістяківського, С. Муромцева, Г. Шершенєвича, Я. Брандербурського та інших.
Загальнотеоретичним питанням юридичних фактів приділялася увага у 60-80 роках такими науковцями як М. Александров, В. Горшеньєв, С. Братусь, С. Зівс, В. Казімирчук, В. Копейчиков, В. Кудрявцев, С. Кечек ян, Є. Назаренко, А. Пашков, П. Недбайло, С. Йоффе, В. Щегорцов, О. Ушаков, Л. Явич та інші.
Сучасні наукові проблеми юридичних фактів висвітлені у межах галузевих юридичних наук здебільшого опосередковано при аналізі інших проблем, головним чином у підручниках для юридичних вузів та окремих наукових статтях М. Агаркова, А. Венгерова, О. Зайчука, В. Лазарева, О. Підопригора, В. Селіванова, Р. Халфіної, М. Цвіка, О. Черданцева та інші.
Зв язки юридичних фактів з такими правовими явищами як правотворчість, правосвідомість, правова культура, правова система, право-реалізація, інтерес в праві, екологічне право тощо, аналізувалися у працях В. Авер янова, В. Головченка, А. Зайця, Р. Калюжного, М. Козюбри, А. Колодія, О. Костенка, Є. Кубка, Н. Оніщенко, В. Опришка, М. Орзіха, П. Рабіновича, В. Селіванова, В. Тація, В. Тихого, Ю. Шемшученка, М. Цвіка, О. Ярмиша та інші.
Проте ці дослідження мають переважно галузевий або прикладний характер і не містять узагальнень загальнотеоретичного характеру.
Досліджуючи методологічні аспекти юридичних фактів в сфері правових відносин сучасного суспільства, автор зосередив увагу на працях названих авторів, їх висновках.
Отже, в цілому теоретичні дослідження значення юридичних фактів у сфері правових відносин сучасного суспільства мають фрагментарний характер, що обумовлює необхідність комплексного аналізу цього багатоаспектного явища. Особливо важливою є потреба у дослідженні значного кола питань, що стосуються теоретично-методологічних основ та прикладних аспектів юридичних фактів в теорії права.
Доробки науковців, які зумовлені послідовністю наукових розробок правовідносин та юридичних фактів і є основою наукових пошуків вирішення теоретико-прикладних проблем юридичних фактів в системі правовідносин, надав можливість переглянути існуючі погляди, врахувати нові напрями розвитку вітчизняної юридичної науки, визначити послідовність теоретичного аналізу юридичних фактів в системі сучасних правовідносин.
Системний аналіз доробку науковців став основою наукових пошуків вирішення теоретико-прикладних проблем юридичних фактів в системі правовідносин, надав можливість переглянути існуючі погляди, врахувати нові напрями розвитку вітчизняної юридичної науки.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до програми наукової діяльності Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і є складовою комплексних наукових тем відділу теорії цього інституту: “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 01024001597), “Теоретико-методологічні проблеми законності” (номер державної реєстрації 01014002010).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний аналіз юридичних фактів в системі правовідносин як динамічного і складного правового явища.
Для досягнення цієї мети видавалось необхідним вирішити такі завдання:
дослідити зміст поняття “юридичні факти”, визначити їх види та можливості впливу на конкретні правовідносини;
проаналізувати й систематизувати основні загальнотеоретичні підходи до розуміння і сутності правовідносин, розкрити їх зв язок з юридичними фактами;
з ясувати місце юридичних фактів в механізмі правового регулювання та означити основні вимоги до юридичних фактів;
оцінити стан проблеми вибору, конкретизації, встановлення та закріплення юридичних фактів;
проаналізувати питання системності юридичних фактів і дати визначення цього феномену;
обґрунтувати суть рольової функції юридичних фактів у механізмі правового регулювання провідних галузей права.
Об єктом дослідження є юридичні факти як явище правової дійсності в системі правовідносин.
Предметом дослідження – теоретико-правові основи та прикладні аспекти аналізу та систематизації юридичних фактів в сучасній теорії права.
Методи дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, що забезпечують об єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, автор застосував наступні методи:
філософський метод матеріалістичної діалектики (надав можливість визначити не лише особливості ознаки юридичних фактів, а і їх місце в системі правових понять);
історико-правовий (його використання дозволило розкрити генезис юридичних фактів та залежність їх від історичного етапу розвитку держави і суспільства);
логічний метод (його застосування дозволило отримати нове юридичне знання про природу та структуру юридичного факту як логічно завершеного поняття);
соціогенетичний метод (його застосування сприяло дослідженню проблеми дії юридичних фактів у практично-прикладному аспекті);
структурно-функціональний (за його допомогою визначені закономірності функціонування юридичних фактів, їх ціннісне значення та функціональний вплив на суспільство);
порівняльно-правовий метод (надав можливість визначити загальні та особливі ознаки таких понять як правовідносини та юридичний факт).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першою у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві спробою монографічного дослідження юридичних фактів в системі сучасних правовідносин.
Наукову новизну основних положень дисертації та особистий внесок автора у дослідженні проблеми становлять наступні висновки, положення та рекомендації:
уточнення поняття і структури правових відносин, що виникають на підставі різних форм права (звичаєвого, природного, державного, прецедентного, договірного);
розширення наукових уявлень щодо подальшого розвитку поняття юридичного факту та класифікації юридичних фактів за складом, юридичними наслідками, тривалістю у часі, за відношенням до волі суб єкта правовідносин;
виявлення спеціальних юридичних вимог до юридичних фактів як категорії загальної теорії права;
розкрито обставини і причини модифікації та адаптованості юридичних фактів в сучасних правовідносинах;
здійснена конкретизація змісту юридичних фактів залежно від галузевої приналежності. Доведено, що юридичних фактів поза галузевою приналежністю не існує, кожна з галузей права оперує власними, тільки їй притаманними, юридичними фактами; доведено, що такі соціальні обставини як виробничий стаж, виробництво, потреба в житлі тощо, взагалі не можуть увійти в правове регулювання без встановлення юридичних фактів та без належної реєстрації і законного процедурно-процесуального оформлення;
уточнено процедурний механізм, встановлення і фіксації юридичних фактів на основі юридичної оцінки інформаційного процесу, зміст якої полягає в перетворенні розрізненої інформації про конкретні життєві обставини у систематизовану, що дозволяє дати їм правову оцінку (кваліфікацію). Преюдиційно встановлені факти не потребують доказування;
здійснено системний аналіз соціально-правових вимірів юридичних фактів як: багатоаспектного соціального явища; інструментарія, за допомогою якого виникають і регулюються правові відносини;
визначено поняття системності юридичних фактів.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки щодо поняття юридичних фактів, їх місце в системі правовідносин становить певний внесок у розвиток теорії права і можуть бути використані в процесі подальших наукових досліджень тематики.
Отримані дисертантом результати також можуть бути використані:
у подальших наукових дослідженнях (сформульовані здобувачем висновки можуть бути використані для наступних досліджень проблематики юридичних фактів як загальнотеоретичного спрямування, так і в галузевих юридичних науках);
у правозастосуванні та законотворчій діяльності (оскільки сформульовані у дисертації висновки щодо вимог до юридичних фактів, процедури їх вибору, встановлення, доказування, рольової функції у механізмі правового регулювання можуть ефективно використовуватися державними, передусім – судовими органами та громадянами);
у навчальній діяльності (результати дослідження можна застосовувати у процесі викладання в юридичних навчальних закладах дисциплін з загальної теорії держави і права та дисциплін галузевого спрямування (цивільного, трудового, адміністративного, конституційного тощо).
Апробація результатів дисертації проводилася на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м. Київ, 14 травня 2003 р.; тези опубліковані) та на міжвузівській науковій конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, Івано-Франківська область, 25 січня – 03 лютого 2004 р.; тези опубліковані).
Результати дослідження були опубліковані автором у п яти статтях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації відповідає її меті та завданням і складається з вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (191 найменування) на 13 сторінках. Загальний обсяг роботи викладено на 198 сторінках.
| 
