|
Актуальність теми. Протягом останніх кількох років в Україні здійснюються заходи щодо створення умов, що сприяють підвищенню підприємницької активності, а також усунення зайвого адміністративного втручання держави в діяльність суб єктів господарювання, яке негативно впливає на підприємницьку діяльність. Це сприяє належній реалізації права на підприємницьку діяльність, закріпленого в ст.42 Конституції України [1].
Реформування вітчизняної економіки означає встановлення в суспільстві вільних засад для виникнення і розвитку суб єктів підприємницької діяльності. Тому упорядкування процесу створення, зокрема, державної реєстрації суб єктів господарювання стає важливим законодавчим і правозастосовчим завданням, що потребує теоретичного дослідження.
В умовах ринкових відносин, що розвиваються, в Україні держава заінтересована у встановленні чіткого порядку організації і регулювання діяльності суб єктів підприємництва. Тому проблеми державної реєстрації суб єктів підприємництва набувають істотної значимості, особливо останнім часом, у зв язку з оновленням законодавства у цій сфері. Відповідно до рекомендацій парламентських слухань „Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”, схвалених Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 р. № 990-IV [2], незважаючи на те, що процедура реєстрації суб єктів підприємницької діяльності в Україні спрощена, післяреєстраційні процедури складні та довготривалі, що негативно впливає на розвиток підприємництва. Тому актуальним для України є створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації суб єктів бізнесу.
У плані дій, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році” [3], передбачено приведення у відповідність з директивами ЄС процедур заснування (у тому числі і реєстрації) національної системи державної реєстрації суб єктів господарювання, у тому числі малого і середнього бізнесу, ведення Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДРЮФОП) та проведення консультацій з відповідними інституціями ЄС щодо можливості його приєднання до Європейського реєстру бізнесу (ЄРБ). В Указі Президента України „Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” від 12 травня 2005 р. [4] з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність, створення більш сприятливих умов для розвитку підприємництва на засадах непорушності права приватної власності, підтримки добросовісної конкуренції і обмеження монополізму постановлено до 1 вересня 2005 р. затвердити план заходів щодо входження України власним сегментом до Європейського реєстру бізнесу (ЕБК), запровадження механізмів такого входження та забезпечення укладання відповідних угод. Державна реєстрація суб єктів підприємництва є однією з найбільш важливих процедур, що безпосередньо впливає на розвиток підприємництва й у цілому економіки країни.
Оновлення законодавства у сфері державної реєстрації, що передбачає створення спрощеної системи державної реєстрації підприємців, спрямоване на дебюрократизацію економіки України, упорядкування дозвільних і контрольних функцій держави стосовно суб єктів господарювання. Введення в дію Господарського кодексу України [5] та Цивільного кодексу України [6] означає новий етап у розвитку законодавства про державну реєстрацію суб єктів підприємництва. Прийняття Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. (далі – Закон про державну реєстрацію) [7] підвищує значення дослідження інституту державної реєстрації в сучасних умовах. Разом з тим, існують значні колізії зазначених законів, що вимагають свого вирішення, оскільки їхнє застосування на практиці викликає численні труднощі. Окремі питання державної реєстрації суб єктів підприємництва урегульовані у вищевказаних нормативно-правових актах не повністю. Хоча Закон про державну реєстрацію містить низку важливих положень, що принципово відрізняють діючий порядок реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців від існуючого раніше, однак залишились питання щодо процедури здійснення державної реєстрації саме суб єктів підприємництва, що регламентовані неповно або недостатньо.
Державна реєстрація суб єктів підприємницької діяльності є одним з основних інститутів господарського права, що вимагає подальшого удосконалювання. Як і багато інститутів господарського права, інститут державної реєстрації знаходиться в стадії розвитку.
На необхідність наукового аналізу зазначеної проблеми вказує також інтерес вчених до проблематики державної реєстрації у сфері підприємництва. Низку правових проблем державної реєстрації висвітлено в роботах українських і російських вчених А.Бризгаліна, В.І.Крусса, В.І.Маркова, О.М.Олейник, А.Ноздрачьова, В.Ф.Попондопуло та ін. Проблема державної реєстрації суб єктів підприємництва та її правового регулювання з загальнотеоретичних позицій і в науково-практичному плані досить активно обговорюється в юридичній літературі. У вітчизняній літературі дослідження у цій сфері, в основному, проводилися до істотного оновлення в останні роки господарського законодавства, у тому числі законодавства про державну реєстрацію суб єктів господарювання.
Хоча деякі правові проблеми правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності досліджувалися, зокрема, у роботах вчених-юристів, багато теоретичних і практичних проблем не розроблені або недостатньо розроблені в науковій літературі. В юридичній літературі не приділялося належної уваги дослідженню процедури державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності як низки послідовно пов язаних стадій. Багато питань державної реєстрації суб єктів підприємництва є спірними в юридичній літературі. Зокрема, дискусійними питаннями є поняття державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, її цілі, функції та принципи, визначення характеру і галузевої належності інституту державної реєстрації суб єктів підприємництва.
З огляду на вищенаведене, дослідження правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності є актуальним і доцільним, з урахуванням можливості використання його результатів для вдосконалення чинного законодавства України.
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України в умовах переходу до ринкової економіки.
Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені такі задачі:
проведення аналізу сутності легального визначення державної реєстрації та формування наукової дефініції державної реєстрації як умови легітимації підприємницької діяльності, що має конститутивне значення та є засобом державного регулювання;
обґрунтування необхідності визначення цілей, функцій та принципів державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності та їх зазначення в Законі про державну реєстрацію;
проведення аналізу законодавства України, зарубіжних країн, іноземного досвіду щодо державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності для виявлення його недоліків й обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності;
дослідження правил ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і надання пропозицій стосовно їх удосконалення;
визначення основних положень уніфікованої системи державної реєстрації на базі державної реєстрації юридичних осіб та державної реєстрації фізичних осіб-підприємців та здійснення аналізу стадій державної реєстрації;
визначення поняття та виявлення видів правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності;
здійснення класифікації юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв язку з державною реєстрацією суб єктів підприємницької діяльності.
Предметом дослідження є правове регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджувався інститут державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, його роль і місце в системі господарського законодавства України. Порівняльно-правовий метод використовувався для з ясування досвіду правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності в Україні та зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі змісту правових норм господарського права України. Застосування історичного методу дослідження дозволило дослідити розвиток нормативно-правової бази регулювання державної реєстрації в Україні, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питання правового забезпечення державної реєстрації у сфері підприємництва. Теоретичними джерелами дослідження слугували наукові здобутки таких провідних українських і російських вчених, як А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, І.В. Єршової, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, Ж.А. Іонова, В.К. Мамутова, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, Н.О. Саніахметової, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, О.С. Янкової та ін. Емпіричну базу дослідження склали законодавство України, правозастосовча практика, а також спеціальна вітчизняна наукова література, у якій досліджуються проблеми правового регулювання державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, на основі якого розроблено, обґрунтовано та сформульовано низку нових концептуальних як у теоретичному, так і практичному значенні положень, спрямованих на вдосконалення правового регулювання реєстраційних процедур.
Уперше:
обґрунтовано, що інститут державної реєстрації суб єктів підприємництва охоплює три види відокремлених відносин у сфері державної реєстрації: реєстрація створення суб єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця; реєстрація припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб єктним складом; запропоновано визначення поняття заявника як особи, яка відповідно до чинного Закону про державну реєстрацію звертається за державною реєстрацією, та кола осіб, які можуть бути заявниками, зокрема в відносинах: - реєстрації створення - засновник (засновники) юридичної особи, що створюється, або уповноважена ним (ними) особа, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;
- реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця - засновник (засновники) юридичної особи, керівник постійно діючого виконавчого органу юридичної особи або інша особа, яка має право без доручення діяти від імені цієї юридичної особи, уповноважені ним (ними) особи, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;
- реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб єкта підприємництва - арбітражний керуючий або керівник ліквідаційної комісії (ліквідатор) при ліквідації юридичної особи; інша особа, яка діє на підставі повноваження, передбаченого законом чи актом спеціально уповноваженого на те державного органу, або актом органу місцевого самоврядування, фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа;
обґрунтовано необхідність закріплення в законодавстві юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, крім державних реєстраторів, заявників;
аргументовано доцільність встановлення наступних підстав відповідальності учасників відносин в сфері державної реєстрації за порушення законодавства про державну реєстрацію:
- для державних реєстраторів – необґрунтована відмова у проведені державної реєстрації, нездійснення державної реєстрації у встановлений строк, несвоєчасне або неточне внесення записів про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру, незаконна відмова в наданні або несвоєчасне надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, порушення порядку державної реєстрації, щодо: реєстрації при створенні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації припинення юридичної особи та фізичних осіб-підприємців; - для заявників під час реєстрації створення – надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей;
- для заявників під час реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця – ненадання, несвоєчасне надання або надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей.
Удосконалено:
визначення моменту завершення державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, яким пропонується вважати передачу відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування;
положення щодо порядку державної реєстрації припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, шляхом виключення норм, якими передбачено внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення заявника щодо припинення юридичної особи або про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, як недоцільної та яка не має чітко окресленої мети з точки зору ефективності самого процесу припинення.
Дістали подальший розвиток:
галузева належність інституту державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності до господарського права, з уточненням предмету його правового регулювання, а саме відносин щодо організації підприємницької діяльності, які виникають стосовно засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом; система принципів державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, зокрема шляхом включення до неї принципів єдності та гласності (відкритості) , які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію;
положення щодо процедури державної реєстрації, зокрема, шляхом доопрацювання таких питань: - зазначення строку, протягом якого заявник зобов язаний подати державному реєстратору реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; - можливості відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, лише за підставами, встановленими Законом про державну реєстрацію;
- встановлення правила щодо відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про паспортні й інші персональні дані фізичних осіб, що можуть бути надані виключно органам державної влади, органам державних позабюджетних фондів у випадках і в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (це обмеження не застосовується при наданні копії установчих документів юридичних осіб, що містить зазначені відомості, а також відомостей про місце проживання фізичних осіб-підприємців);
- закріплення вичерпного переліку підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов язано з банкрутством юридичної особи; - аргументація недоцільності ведення процедури щорічного підтвердження юридичною особою відомостей про неї, що, по суті є новим видом звітності та пов язана з суттєвим ризиком постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи за визначеною в абз. 6 ч.2 ст. 38 Закону про державну реєстрацію;
перелік підстав для відмови в проведені державної реєстрації суб єкта підприємництва-юридичної особи, створюваної шляхом виділу, передбаченого ст. 27 Закону про державну реєстрацію, доповненням такого переліку підставою наступного змісту: «неподання разом з установчими документами передавального акта або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов язань юридичної особи, що припиняється».
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексної теми “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розробляється науковцями Одеської національної юридичної академії та зареєстрована в Державному реєстрі за № 01010001195, у якій дисертантка брала участь як співвиконавець.
У межах даної теми авторкою проведене дослідження поняття, значення, цілей, функцій та принципів державної реєстрації суб єктів підприємництва, правових засад державної реєстрації, правил ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, процедури державної реєстрації, правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб єктів підприємницької діяльності, у тому числі юридичної відповідальності за порушення законодавства про державну реєстрацію.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в роботі, можуть бути основою при визначенні шляхів вдосконалення законодавства України про державну реєстрацію суб єктів підприємницької діяльності. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”. Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дисципліни „Підприємницьке право” (довідка № 3-1389 від 16.09.2005 р., додаток А). Положення дисертаційної роботи використовувались в практичній діяльності відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради при розробці локальних нормативно-правових актів щодо організації здійснення державної реєстрації (довідка № 283 від 01.09.2005 р., додаток Б). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичний діяльності підприємства Юридичної компанії „Адвокат” під час правового забезпечення державної реєстрації змін до установчих документів (довідка № 38 від 05.05.2005 р., додаток В). Деякі положення і висновки дисертації, які мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для наступних наукових досліджень.
Особистий внесок здобувачки. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто авторкою на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування. Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004), I Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 2004), II міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), а також на 8 (60) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., у тому числі 5 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
| 
