|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. У сучасному світі мільйони громадян є суб єктами спадкових відносин, що виникають незалежно від їхньої країни постійного місця проживання, зокрема і в Україні.
У разі смерті громадянина України за кордоном або якщо його майно чи майнові права знаходяться за межами України виникає низка правових проблем, серед яких важливе місце відводиться питанням правового регулювання спадкових відносин. Колізійні питання спадкування були і залишаються в міжнародному приватному праві (далі – МПрП) чи не найскладнішими. Правові акти спадкового права різних держав характеризуються значними відмінностями у матеріально-правовому та процесуальному врегулюванні спадкових відносин. Зокрема, спостерігається різний підхід до підстав спадкування, форми та змісту заповіту, заповідальної дієздатності громадянина, скасування заповіту, розподілу спадкового майна тощо. До того ж вирішення спадкових спорів, як правило, породжує майнові відносини, що належать до системи відносин власності однієї держави, але взаємодіють із системою власності іншої держави. Це дає підстави кожному із правопорядків претендувати на врегулювання одних і тих самих спадкових відносин, якщо вони ускладнені іноземним елементом, а отже породжує актуальний предмет для дослідження із застосуванням методів, притаманних науці МПрП.
З метою врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український, в Україні прийнято Закон “Про міжнародне приватне право”, де колізійним спадковим нормам присвячено розділ Х “Колізійні норми щодо спадкування” (ст. 70–72).
У зв язку з набранням чинності цим законом 1 вересня 2005 року підвищується актуальність теми дисертаційного дослідження. На практиці виникають питання, пов язані із застосуванням колізійних норм щодо спадкування з іноземним елементом, які потребують теоретичного уточнення. Зокрема, це питання щодо врегулювання спадкових відносин, спадкування нерухомого майна і майна, право на яке вноситься до державного реєстру, а також здатності осіб складати і скасовувати заповіт, форми заповіту і акта його скасування.
Незважаючи на те, що деякі аспекти спадкових правовідносин були предметом теоретичного дослідження в науці МПрП, для подальшого розвитку доктрини МПрП, а також для вдосконалення норм щодо спадкування в Україні в нових умовах законодавчого регулювання виникає гостра потреба дослідити шляхом порівняльного аналізу механізми регулювання спадкових відносин з іноземним елементом та виробити на цій основі низку теоретичних і практичних рекомендацій, які сприяли б підвищенню ефективності механізмів захисту прав громадян в Україні та за її межами.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження пов язаний з розробкою законодавчих та інших нормативних актів, навчальних планів та програм, що стосуються питань спадкування у МПрП. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 01БФ048-01 “Міжнародні, правові, політичні та економічні засади розвитку України” та теми “Інтеграція України у світовий та Європейський правовий простір”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний комплексний науковий аналіз спадкових відносин з іноземним елементом, правовий аналіз законодавства держав континентальної системи права і системи загального права, що регулює ці відносини, вироблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізмів регулювання спадкування, захисту прав та інтересів спадкодавців та спадкоємців, а також заповнення правових прогалин у законодавстві України, що регулює спадкові відносини.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:
– визначити підстави та причини виникнення колізій у спадкових відносинах, ускладнених іноземним елементом;
– з ясувати основні колізійні питання у сфері міжнародного спадкування в аспекті їх доктринального обґрунтування, законодавчого закріплення і практики розв язання;
– виявити і дослідити взаємодію МПрП та внутрішнього матеріального спадкового права держав у процесі регулювання спадкових відносин з іноземним елементом;
– проаналізувати методи правового регулювання спадкових відносин з іноземним елементом, окреслити переваги і недоліки кожного з них;
– проаналізувати концепцію регулювання спадкових відносин за Законом України “Про міжнародне приватне право”;
– дослідити основні напрями і тенденції процесу уніфікації у сфері спадкування;
– здійснити аналіз міжнародних договорів України про правову допомогу в цивільних справах у частині спадкових відносин, сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення такого регулювання; – виробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного спадкового законодавства України, запропонувати перспективні напрями його розвитку.
Об єктом дослідження є приватноправові відносини, що складаються внаслідок правового регулювання спадкових відносини з іноземним елементом.
Предметом дослідження є законодавство України та законодавство іноземних держав, міжнародні нормативно-правові акти, вітчизняна й іноземні доктрини з питань правового регулювання міжнародного спадкування, а також судова практика.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об єкта та предмета дослідження.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На всіх етапах дисертаційного дослідження широко використовувалися такі методи: порівняльно-правовий (дав змогу дослідити прогресивний досвід держав у сфері регулювання спадкових відносин з іноземним елементом, зробити узагальнення щодо можливості та доцільності його використання в Україні); історичний (використовувався при дослідженні законодавства та монографічних джерел минулих століть); аналітичний (при обґрунтуванні, доведенні, спростуванні тих чи інших позицій); системно-структурний (дав можливість визначити місце інституту спадкового права у МПрП, виявити прогалини і недоліки у спадковому законодавстві України); формально-юридичний (забезпечив дослідження змісту та структури норм спадкування, їх класифікації, відповідності правилам законотворчої техніки), а також метод аналізу й синтезу, соціологічні методи і методи формальної логіки.
Теоретичну основу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, зокрема Б.С. Антімонова, Л.П. Ануфрієвої, М.М. Богуславського, В.Г. Буткевича, В.В. Васильченка, Г.В. Галущенка, М.В. Гордона, Д.Х. Гольської, К.О. Граве, Р. Давида, А.С. Довгерта, В.К. Дронікова, Г.К. Дмитрієвої, Ю.О. Заїки, О.С. Іоффе, В.І. Кисіля, О.Р. Кибенко, В.М. Корецького, Х. Коха, О.О. Красавчикова, Л.А. Лунца, О.Л. Маковського, О.О. Мережка, А.І. Муранова, З.В. Ромовської, А.А. Рубанова, Є.О. Рябоконя, А.Я. Сивоконя, В.І. Серебровського, А.А. Степанюк, В.Л. Толстих, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк, А.Г. Хачатуряна, Я.М. Шевченко, Л.В. Шевчук, а також H. Batiffol, J. Beale, J. Cheshire, R. Graveson, W.W. Cook, A.А. Ehrenzweig, P. Mayer, M. Wolf та інших.
Особливе місце у дослідженні займають положення міжнародних конвенцій та договорів з питань спадкування, колізійні норми законодавства України та інших держав.
У роботі також використані соціологічні дані, опубліковані іншими вченими та авторськими колективами, матеріали преси тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є самостійним, новим у вітчизняній науці після набрання чинності Закону України “Про міжнародне приватне право” дослідженням нормативно-правого регулювання спадкових відносин, ускладнених іноземним елементом.
У рамках проведеного дослідження досягнуто таких результатів, що мають наукову новизну, виносяться на захист та запропоновані автором вперше.
1. Обґрунтовано висновок про те, що інститут спадкового права у МПрП розглядається двояко: як механізм вирішення колізій між національними правовими системами та культурами і як механізм координації та співробітництва між правопорядками, де основне місце посідають права людини.
2. Визначено, що особливостями інституту спадкового права у МПрП є предмет і метод правового регулювання, наявність принципу автономії волі, тісний зв язок з цивільним та міжнародним правом, а також можливість уніфікації, гармонізації матеріально-правових норм спадкування.
3. Запропоновано визначати колізіями спадкового права у МПрП: у вузькому значенні – колізії законів чи національних систем права, що виявляються у процесі регулювання спадкових відносин з іноземним елементом; у широкому значенні – колізії між правовими культурами у сфері спадкування, що охоплюють національні норми спадкового права, принципи та способи тлумачення і розуміння спадкового права, а також особливості національних правових систем, вплив національних моральних та релігійних норм тощо.
4. Доведено, що Закон України “Про міжнародне приватне право” істотно змінює принципи колізійного регулювання у сфері спадкування, які діяли у Цивільному кодексі (далі – ЦК) України 1963 року, зокрема законодавча норма, що передбачає ланцюг альтернативних колізійних прив язок для регламентації спадкових відносин з іноземним елементом за заповітом.
5. За результатами аналізу методів МПрП щодо врегулювання спадкових відносин з іноземним елементом пропонується використання матеріально-правового методу як крок до забезпечення гармонійного регулювання спадкування у МПрП (наприклад, для врегулювання спадкових відносин у державах СНД пропонується виробити єдині критерії стосовно положень, які є однаковими у праві держав: нотаріальне посвідчення заповіту; вік, з якого особа вважається здатною на посвідчення заповіту; питання охорони спадщини тощо).
6. Запропоновано органічно зблизити подібні національні правові системи у частині колізійного регулювання спадкових відносин з іноземним елементом шляхом узвичаєння загальноприйнятих підходів до правозастосування у галузі спадкування.
7. На підставі теоретичного дослідження норм щодо спадкування, які містяться у чинних міжнародних договорах України, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України, обґрунтовано пропозицію щодо обов язкового передбачення у міжнародних договорах України про надання правової допомоги у цивільних справах колізійних спадкових норм про здатність фізичної особи складати заповіт, наслідки недійсності заповіту, встановлення строків прийняття спадщини, а також необхідності закріплення більшої кількості альтернативних колізійних прив язок.
8. Доведено, що тенденцією розвитку національного законодавства України з МПрП у питаннях спадкування є відтворення положень чинних міжнародних договорів України, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України.
9. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України “Про міжнародне приватне право”, зокрема таких:
– з метою недопущення обмеження автономії волі заповідача уточнюється положення, відповідно до якого фізична особа може складати і скасовувати заповіт стосовно як рухомого, так і нерухомого майна;
– запропоновано нове положення щодо відумерлої спадщини з колізійною прив язкою до закону місцезнаходження майна.
10. На підставі узагальнення теоретичних висновків та досвіду іноземних держав у сфері регулювання спадкових відносин сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм ЦК України, а саме:
– передбачити положення про те, що норма, згідно з якою особу усунено від права на спадкування у одного спадкодавця, не усуває цю особу від права бути спадкоємцем у іншого спадкодавця;
– вказати інші умови визнання заповіту таким, що втратив чинність: якщо особа, на користь якої складено заповіт, помре раніше заповідача; якщо спадщина втрачена за життя заповідача чи відчужена ним; якщо єдиний спадкоємець відмовився від прийняття спадщини;
– надати можливість спадкоємцю відмовитися від спадщини чи прийняти її через представників.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані висновки щодо вдосконалення вітчизняного законодавства, направлені до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, отримали схвальну оцінку і частково враховані при підготовці проекту Закону України “Про міжнародне приватне право” (лист №06-1/21-976 від 6 квітня 2005 року).
Практичне значення одержаних дисертантом результатів полягає також у тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – положення дисертації, які мають дискусійний характер, можуть стати основою для подальшого наукового дослідження проблем спадкування у МПрП; у правотворчості – для вдосконалення законодавства України, приведення його у відповідність з нормами міжнародного права, зокрема ЄС; у правозастосуванні – як основа методичного забезпечення юрисдикційних органів при вирішенні колізійних питань спадкування з іноземним елементом; у навчальному процесі – при викладанні та вивченні курсу МПрП, у науково-дослідній роботі студентів, при підготовці підручників та навчальних посібників; для підвищення кваліфікаційно-освітнього рівня працівників юрисдикційних органів.
Особистий внесок здобувача. Висновки та положення дисертації, що виносяться на захист, досягнуто самостійно, вони ґрунтуються на особистих дослідженнях та є результатом самостійно здійсненого порівняльного аналізу джерел спадкового права України та інших держав.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорено на засіданні кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Свої погляди з деяких проблем, порушених у роботі, автор оприлюднив на науково-теоретичній конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2003 рік), науково-теоретичному семінарі “Правова культура як основа державотворчих процесів в Україні” (м. Ірпінь, 2004 рік), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів, здобувачів “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 2004 рік).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації опубліковані у п ятьох одноосібних статтях автора, у двох тезах доповідей на науково-теоретичній та науково-практичній конференціях, опублікованих у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації визначається її метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновку та списку використаних джерел (252 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них основного тексту – 177 сторінок.
| 
