|
Актуальність теми. Життя та здоров я людини є не тільки особистими, а й суспільними благами, а тому їх охорона передбачена як національним законодавством, так і актами міжнародного права. Зокрема Конституція України у ст. 49 закріплює право громадян на охорону здоров я, медичну допомогу й медичне страхування. Особливі вимоги у зв язку з цим висуваються до медичних працівників, діяльність яких безпосередньо пов язана з реалізацією цього права. Саме тому медичні та фармацевтичні працівники, які під час надання медичної допомоги порушили покладені на них професійні обов язки, підлягають дисциплінарній, цивільній, адміністративній чи кримінальній відповідальності згідно із законодавством (ст. 80 Основ законодавства України про охорону здоров я).
Особливе місце серед порушень, які скоюються при наданні медичної допомоги, займають діяння, що мають ознаки злочину. Зокрема питання про кримінальну відповідальність медичних працівників виникає в тих випадках, коли порушення професійних обов язків (дія або бездіяльність) спричинило тяжкі наслідки, що зумовлює необхідність з ясування характеру, причин та обставин настання цих наслідків і винних у цьому. А це спричиняє порушення кримінальної справи та проведення розслідування, яке, як засвідчує практика, відзначається складністю та значним обсягом роботи. Потреба широкого залучення спеціальних, зокрема медичних знань, проведення відомчих перевірок та інших подібних заходів дає підстави зробити висновок, що такі справи належать до категорії підвищеної складності. З огляду на це виникає необхідність вирішення низки теоретичних і прикладних проблем.
Як відомо, досліджували питання, пов язані з проблемами розслідування злочинів, такі вчені-криміналісти, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васільєв, І.О. Возгрін, В.І. Галаган, І.Ф. Герасимов, В.Г. Гончаренко, Л.Я. Драпкін, М.К. Камінський, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, О.Р. Михайленко, В.О. Образцов, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, С.Н. Чурілов, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та інші, праці яких і стали теоретичним підґрунтям проведеного дослідження.
Проблема кримінальної відповідальності медичних працівників була предметом дослідження В.О. Глушкова, Т.О. Лаврентьєвої, Ю.Д. Сергєєва, С.А. Хімченко. Окремі аспекти окресленої проблеми розглянуто в роботах П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, І.І. Гореліка, М.Н. Малеїної, А.М. Савицької, В.М. Смітієнка, а також учених-медиків І.Г. Вермеля, А.П. Громова, І.А. Концевич, І.Ф. Огаркова та інших.
Темі розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, присвячено роботи І.М. Авдєєвої, Ф.Ю. Бердічевського та В.К. Кудряшова. Безумовно, дослідження зазначених вчених є значним внеском у розвиток теорії та удосконалення практики розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, однак не вичерпують глибини всієї проблеми. Аналіз слідчої й судової практики, вивчення спеціальної літератури свідчать про те, що специфіку розслідування даного виду злочинів досліджено недостатньо. Як наслідок, порушені кримінальні справи про притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності, як правило, підлягають закриттю на стадії досудового слідства, а суди їх розглядають дуже рідко.
Саме потреба наукової розробки криміналістичної характеристики означених злочинів, виявлення особливостей порушення кримінальних справ, висування версій і планування розслідування, організації й тактики окремих слідчих дій на початковому етапі їх розслідування й зумовила вибір теми цього дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в контексті держбюджетної науково-дослідної роботи з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні”, що виконувалася на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579) та відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Криміналістичні засоби протидії злочинній діяльності” № 97115. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне осмислення та аналіз законодавства, наукової літератури і узагальнення слідчої, судової та експертної практики, що допоможе підвищити ефективність боротьби з порушеннями медичними працівниками професійних обов язків і дасть можливість розробити комплекс практичних рекомендацій, які сприятимуть найбільш ефективному їх розслідуванню на початковому етапі.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– узагальнити слідчу, судову та судово-медичну експертну практику з метою виявлення труднощів, що виникають під час розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України та слідчої практики у зазначеній сфері;
– побудувати криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
– дослідити особливості дослідчої перевірки обставин надання медичної допомоги, що зумовило тяжкі наслідки;
– вивчити особливості стадії порушення кримінальних справ щодо відповідальності медичних працівників, зокрема типізувати приводи й підстави;
– конкретизувати обставини, що підлягають встановленню зазначеного виду злочинів;
– типізувати версії, що випливають із аналізу елементів криміналістичної характеристики;
– виявити специфіку організації й планування розслідування злочинів аналізованого виду;
– розробити рекомендації щодо тактики проведення основних слідчих дій на початковому етапі розслідування означених злочинів;
– зазначити особливості використання спеціальних знань, які застосовуються при розслідуванні злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, розробити відповідні рекомендації щодо їх використання;
– сформулювати пропозиції, спрямовані на запобігання правопорушень у цій сфері.
Об єктом дослідження є норми чинного законодавства, що регулюють відносини у сфері розслідування злочинів, скоєних медичними працівниками при наданні медичної допомоги; практична діяльність органів досудового слідства й дізнання щодо виявлення, розкриття та розслідування злочинів даного виду; судова практика, вибір якої зумовлено необхідністю виявлення недоліків у цій галузі й удосконалення відповідних норм законодавства України.
Предмет дослідження – криміналістична характеристика злочинів скоєних при наданні медичної допомоги; криміналістичні засоби та методи, спрямовані на їх розкриття і розслідування.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є матеріалістична діалектика, її закони й категорії. Відповідно до мети і завдань дослідження використовувались такі загальнонаукові методи дослідження: історичний, порівняльно-правовий, статистичний, формально-логічний, порівняльний, конкретно-соціологічний.
За допомогою історичного методу досліджено розвиток окремих криміналістичних концепцій (криміналістичної характеристики злочинів, криміналістичної тактики, судової криміналістики). Для дослідження проблем розслідування, пов язаних із правовим забезпеченням ефективності слідчої діяльності, застосовувався порівняльно-правовий метод, за допомогою якого аналізувалося чинне кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство, а також законодавство, що регулює медичну діяльність. Порівняльний і статистичний метод застосовано для обробки, аналізу та узагальнення матеріалів слідчої, судової й судово-медичної експертної практики; методи конкретно-соціологічних досліджень (вивчення кримінальних справ, висновків судово-медичних експертиз та опитування слідчих) – для вирішення окремих теоретичних і прикладних завдань. Формально-логічний метод було використано при формуванні висновків та наукових положень.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці з юридичної психології, криміналістики, кримінального права, кримінального процесу та судової медицини. Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство України, Основи законодавства України про охорону здоров я, Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз у бюро судово-медичної експертизи тощо.
Емпіричною базою дослідження є вивчені та узагальнені кримінальні справи (186), “Висновки експерта” Головного (59), Київського обласного (23), Київського міського (37) бюро судово-медичної експертизи щодо справ про притягнення до кримінальної відповідальності медичного персоналу за професійні правопорушення. Крім того, було проведено опитування судово-медичних експертів (43) та працівників прокуратур (84).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на монографічному рівні було проведено комплексне дослідження, присвячене особливостям початкового етапу розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги. Теоретична цінність дослідження та зроблених на його основі висновків і пропозицій полягає в тому, що вони є вагомим внеском у розвиток методики розслідування злочинів.
У дисертації пропонується низка нових концептуальних положень, що є значущими як у теоретичному, так і практичному значенні.
Вперше:
– розроблено криміналістичну характеристику злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги;
– досліджено елементи криміналістичної характеристики та встановлено зв язки між ними;
– визначено особливості дослідчої перевірки обставин неналежного надання медичної допомоги та внесено пропозиції щодо її вдосконалення;
– розроблено проект правил проведення судово-медичних експертиз у справах про професійні правопорушення медичних працівників.
Уточнено:
– організаційні, процесуальні й тактичні особливості порушення кримінальної справи за фактом настання тяжких наслідків у результаті неналежного надання медичної допомоги;
– обставини, що підлягають встановленню на початковому етапі розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги;
– перелік неправомірних медичних дій, які враховуються при встановлені факту неналежного надання медичної допомоги, висуненні слідчих версій та плануванні розслідування; – тактичні особливості проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги, та сформульовано рекомендації, спрямовані на підвищення їх ефективності (слідчий огляд, виїмка, обшук, допит, призначення судово-медичної експертизи);
– перелік типових питань, які мають бути з ясовані під час проведення судово-медичної експертизи у справах про неналежне надання медичної допомоги.
Набули подальшого розвитку:
– дослідження особливостей застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги;
– пропозиція щодо процесуального закріплення можливості проведення судово-медичної експертизи до порушення кримінальної справи;
– пропозиція щодо законодавчого закріплення права присутності слідчого при проведенні експертних досліджень, що дозволить йому отримати більш повне уявлення про зміст і результати дослідження, ставити експертові запитання та одержувати роз яснення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації та пропозиції використовуються в таких напрямах: науково-дослідній роботі – для реалізації та подальшого вдосконалення шляхів (концепцій, методик, комплексів заходів) розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги; законотворчій діяльності – при підготовці й поданні пропозицій до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради щодо вдосконалення Кримінально-процесуального кодексу України (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 06-19/9-593 від 5 травня 2004 року); навчальному процесі – при викладанні курсів криміналістики, судової медицини (акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес кафедри судової медицини Національного медичного університету ім. О.Богомольця від 7 липня 2004 року) та споріднених спеціальних курсів “Розслідування окремих видів злочинів”, “Огляд місця події” (акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес кафедри кримінального процесу та криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ від 31 січня 2006 року), підвищення кваліфікації викладачів юридичних навчальних закладів;
правозастосуванні – при розробці та впровадженні у слідчу діяльність наукових рекомендацій щодо розслідування злочинів, скоєних при наданні медичної допомоги (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 грудня 2005 року);
практично-методичному плані – для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій, довідників тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднювалися на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблемы юридической науки и правоприменения” (Мінськ, 1999 р.), “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Актуальные проблемы борьбы с преступлениями и иными правонарушениями” (Барнаул, 2004 р.), “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004 р.), “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.), “Наукові правничі школи Київського університету” (Київ, 2005 р.); науково-практичних конференціях: “Правові проблеми сучасності” (Київ, 2000 р.), “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” (Київ, 2000 р.), “Права людини та сучасні проблеми розвитку українського суспільства” (Одеса, 2001 р.), “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 2004 р.), “Механізм правового регулювання в правозахисній та правоохоронній діяльності в умовах розбудови Української демократичної правової держави” (Львів, 2004 р.), “Кримінально-правова охорона життя та здоров я особи” (Харків, 2004 р.), “Использование современных достижений криминалистики в борьбе с преступностью” (Донецьк, 2004 р.), “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (Запоріжжя, 2005 р.); науково-теоретичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2000 р.).
Положення дисертації були апробовані на лекційних заняттях із курсу криміналістики, проведених дисертанткою на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2000-2005 років (акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 17 січня 2006 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у восьми наукових статтях, сім з яких опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та п яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями, складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 251 сторінка. Обсяг основного тексту викладено на 170 сторінках, список використаних джерел – на 28 сторінках, що містить 267 найменувань, 12 додатків на 53 сторінках.
| 
