|
Актуальність теми дослідження. Міжнародні нормативно-правові акти передбачають активізацію боротьби з контрабандою, у першу чергу предметів та речовин, що можуть завдати істотної шкоди життю та здоров ю людини, а також навколишньому середовищу. Пріоритет у такій боротьбі надається митним органам, які повинні мати реальні важелі виявлення, припинення та розслідування злочинів, пов язаних із порушенням встановленого порядку переміщення товарів та предметів через кордон. Система міжнародних норм вимагає формування національного права у напрямку уніфікації основних положень, що визначають обсяг кримінально-процесуальних та контрольних функцій митних органів, оскільки без цього неможлива ефективна міжнародна взаємодія цих органів. У 1992 році внесені зміни до кримінально-процесуального законодавства, які розширили перелік органів дізнання, включивши до нього митні органи. Це потребувало науково обґрунтованого переліку установ Митної служби України, які виконують функції органу дізнання, правового статусу керівника такого органу та працівників, що здійснюють провадження дізнання.
Проблема початкового етапу розслідування кримінальних справ завжди привертала увагу як науковців, так і юристів-практиків, – саме тут закладаються підвалини швидкого та об єктивного розслідування злочинів. У науці не склалося єдиної думки щодо особливостей та розмежування повноважень начальника органу дізнання та особи, яка провадить дізнання, специфіки кримінально-процесуальних відносин, що забезпечують виконання митними органами притаманних органу дізнання функцій. Аналіз практики свідчить, що загальної кількості кримінальних справ, порушених митними органами, до суду передаються не більше 10%, а тому потрібно встановити причини такої низької ефективності. Дослідження процесуальних та організаційних проблем діяльності митних органів як органів дізнання є актуальним у контексті посилення кримінальної відповідальності за контрабанду та розширення функцій митних органів за новим Митним кодексом. Недостатньо чітко зафіксований у законі процесуальний порядок діяльності, невизначеність джерел доказів та способів їх формування у кримінальних справах, що порушуються митницями, не могло негативно не впливати на відомчу нормативно-правову базу та адекватність вимогам законодавства діяльності митних органів як органів дізнання.
У сучасних роботах українських вчених (О.В.Бауліна, В.В.Вапнярчука, А.Я.Дубинського, О.О.Захріна, В.С.Зеленецького, Д.С. Карєва, В.О.Коновалової, М.М.Михеєнка, В.Б.Мазана, Г.П.Мигріна, З.Д.Смітієнко, П.В.Цимбал, Л.Юрченко, В.М.Яріна, Ю.П.Яновича та ін.) та працях російських процесуалістів (О.І.Бастрикіна, С.В.Болотіна, Ю.М.Бєлозєрова, І.М.Гуткіна, О.М.Донцова, А.П.Круглікова, А.М.Ларіна, Л.В.Павлухіна, І.А.Попова, А.П.Рижакова, О.О.Чувільова та ін.) увагу приділено вивченню дізнання, що проводиться такими правоохоронними органами, як міліція, податкова міліція, підрозділи пожежного нагляду тощо. Лише окремі питання діяльності митних органів як органів дізнання знайшли своє відображення у дослідженнях М.І.Костіна, Л.М.Лобойка, Є.І.Макаренка, А.Г.Шияна, М.Г.Шульги та В.М.Шевчука. Зазначені обставини достатньо обумовлюють необхідність системного, комплексного вивчення особливостей дізнання, здійснюваного митними органами, що й обґрунтовує актуальність теми дисертації. Дане дослідження виконано у контексті першочергових завдань Уряду України, які окреслені постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.05 № 260 „Про затвердження Державної програми „Контрабанді - СТОП” на 2005-2006 роки”. Зв язок проблеми з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми „Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Головною метою дослідження є всебічний, комплексний правовий аналіз провадження дізнання митними органами України, правового статусу посадових осіб митниці у ході дізнання, а також визначення і наукове обґрунтування системи пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства та правозастосовчої практики з цих питань. Засобом досягнення мети є вивчення матеріалів кримінальних справ про контрабанду, порушених митними органами, аналіз яких свідчить про певні прогалини у кримінально-процесуальному законодавстві та інших законах, а також у відомчій нормативний базі з питань регулювання діяльності митних органів.
Задачі дослідження зумовлені поставленою метою і полягають у тому, щоб:
- визначити роль митних органів у системі суб єктів кримінально-процесуальної діяльності, а у зв язку з цим з ясувати сутність дізнання, здійснюваного митними органами, а також процесуальне положення начальника митного органу, керівника відділу дізнання та інших осіб, що беруть участь у провадженні дізнання;
- встановити специфічні підстави для порушення кримінальних справ про контрабанду; - вивчити питання взаємодії та розмежування функцій відділу дізнання з іншими структурними підрозділами митних органів; проаналізувати особливості контрольних та процесуальних функцій митниць, регіональних митниць та Департаменту боротьби з контрабандою Державної митної служби у контексті гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян та засобів їх захисту; - проаналізувати практику провадження митними органами невідкладних слідчих дій та застосування запобіжних заходів у ході дізнання; - встановити особливості засобів доказування через вивчення процесуальних можливостей залучення матеріалів, зібраних у ході адміністративного провадження у справах про порушення митних правил, до кримінальної справи у якості судових доказів; - сформувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання правового становища митниць, регіональних митниць та Державної митної служби як суб єктів кримінально-процесуального права.
Об єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час провадження кримінально-процесуальної діяльності митними органами як органами дізнання.
Предметом дослідження є узагальнення практики матеріалів кримінальних справ про контрабанду, порушених митними органами, та нормативно-правових актів, що регулюють функціонування митних органів у сфері кримінально-процесуальної діяльності. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, що виникають при порушенні та провадженні дізнання митними органами. Використовувались також системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, логіко-юридичний, статистичний та соціологічний методи.
Системно-структурний метод застосовувався при визначенні місця митних органів у системі суб єктів кримінально-процесуальної діяльності, з ясуванні сутності дізнання, здійснюваного митними органами, процесуального положення керівника митного органу та дізнавача митниці як учасників кримінального процесу.
Порівняльно-правовий метод використано при розгляді правового регулювання початкового етапу розслідування кримінальних справ про контрабанду та інші злочини "на кордоні" у правових системах різних країн (Росії, Білорусі, Казахстану, Угорщини тощо). Історичним методом вивчались розвиток інституту дізнання й визначення змісту та основних змін, що відбулись у ньому, а також динаміка вдосконалення структури митних органів та їх підрозділів, які безпосередньо здійснюють дізнання. Завдяки логіко-юридичному методу зроблено висновки та пропозиції по вдосконаленню законодавчої та відомчої нормативної бази з питань провадження дізнання в митних органах та контролю за цим видом діяльності, що ґрунтуються на дослідженні існуючих норм вітчизняного та зарубіжного законодавства.
Статистичний метод дав можливість використати статистичні показники діяльності митних органів по порушенню і розслідуванню кримінальних справ про контрабанду та скласти анкети таких справ. З допомогою соціологічного методу проводилось анкетування співробітників митних органів, служби безпеки України, працівників прокуратури тощо з питань провадження дізнання митними органами.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі загальної теорії права, митного, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також в інших галузях наукових знань, що стосуються боротьби з контрабандою та діяльності органів і посадових осіб, що її ведуть. У напрямку досліджуваних у роботі питань вивчені: законодавство Російської Федерації, Угорщини, Німеччини, Франції та ряду інших країн, проекти Кримінально-процесуального кодексу України.
Нормативно-правова основа дисертації – Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство та законодавство інших галузей права, зарубіжне законодавство (у тому числі нові митні та кримінально-процесуальні кодекси Російської Федерації, Білорусі, Казахстану; закони цих країн, що регулюють митну справу), відомчі нормативно-правові акти, пов язані із забезпеченням виконання функції розслідування кримінальної справи митними органами.
Емпіричну базу дослідження склало узагальнення досвіду митних органів по провадженню дізнання в справах про контрабанду, порушених Закарпатською, Чопською та Карпатською регіональною митницями. Проаналізовано 336 кримінальних справ, порушених митницями Карпатського регіону протягом семи років: з 1998 р. до 2004 року. По спеціально розробленій дисертантом анкеті проведено опитування 108 працівників митних органів, працівників прокуратури, слідчих та оперативних працівників СБУ. Узагальнено відповідні статистичні дані щодо діяльності митних органів у ході дізнання у справах про контрабанду. У дисертації знайшов своє відображення чотирнадцятирічний досвід роботи автора в митних органах.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі зроблено комплексне дослідження статусу митного органу, начальника митниці та особи, що здійснює дізнання (дізнавача), у справах про контрабанду в кримінальному судочинстві України. З урахуванням сучасних умов висвітлені сутність і особливості здійснення дізнання в справах про контрабанду митними органами, висловлено ряд нових рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання діяльності посадових осіб митниць у ході виявлення ознак злочину, порушення кримінальної справи та виконання невідкладних слідчих дій. Основні положення, в яких проявляється новизна дисертації, полягають у наступному:
- вперше на підставі комплексного дослідження кримінально-процесуального та митного законодавства визначено роль і місце митних органів у системі суб єктів кримінально-процесуальної діяльності;
- з ясовано сутність дізнання, здійснюваного митними органами, і на цій основі зроблено висновок, що акт порушення кримінальної справи про контрабанду є результатом адміністративної та адміністративно-процесуальної діяльності митних органів, у зв язку з чим внесено пропозицію про визнання матеріалів, зібраних у ході адміністративної діяльності, доказами у кримінальній справі, що має констатуватися відповідною постановою;
- проведено порівняння процесуального становища керівника митного органу та особи, яка провадить дізнання, внаслідок чого встановлено, що органом дізнання у справах про контрабанду є керівник митного органу, виключно якому має підпорядковуватись відділ дізнання, та внесено пропозицію щодо розширення повноважень дізнавача стосовно самостійного вирішення питання про порушення кримінальної справи та проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; - деталізовано процедуру прийняття рішення та передачу матеріалів про не підслідний злочин за належністю через винесення постанови керівником органу дізнання із одночасним вжиттям заходів щодо збереження слідів злочину;
- з метою гарантування та забезпечення конституційного права на захист додатково аргументовано необхідність визнання особи, стосовно якої порушено кримінальну справу, підозрюваною;
- на основі аналізу кримінально-процесуальної практики митних органів внесено пропозиції про розширення їх підслідності та включення до неї, крім справ про контрабанду, ще ряду злочинів, пов язаних із незаконним переміщенням товарів через кордон, та пропозиції щодо доцільності створення слідчого апарату митних органів;
- доведено необхідність надання оперативним підрозділам Служб по боротьбі з контрабандою митних органів права здійснювати оперативно-розшукову діяльність, для чого запропоновано внести відповідні зміни до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”;
- наголошується на необхідності негайного оновлення та приведення у відповідність із вимогами законодавства відомчої нормативно-правової бази, котрою керуються підрозділи митних органів, до компетенції яких віднесено боротьбу з контрабандою; зокрема, потребує розробки процедура переміщення через митний кордон предметів у ході проведення контрольованої поставки і вносяться пропозиції щодо нормативного врегулювання у митних органах порядку реєстрації злочинів, рекомендуються шляхи вдосконалення обліку звернень, повідомлень громадян та процесуального оформлення передачі матеріалів за належністю;
- на основі порівняльного дослідження митного та кримінально-процесуального законодавства сформульовано наукові та практичні пропозиції по вдосконаленню Кримінально-процесуального та Митного кодексів, спрямовані на підвищення ефективності діяльності митних органів як органів дізнання та охорону прав громадян і юридичних осіб у досліджуваній сфері правового регулювання.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення. Теоретичне значення полягає у тому, що окремі положення роботи та висновки можуть бути використані як інформаційний матеріал для подальших досліджень процесуальних та організаційних проблем вдосконалення діяльності митних органів як органів дізнання. Прикладне значення мають пропозиції, направлені на внесення змін до кримінально-процесуального законодавства, оптимізацію діяльності митниць як органів дізнання, вдосконалення нормативно-правової бази Державної митної служби України та структури підрозділів, на які покладено обов язки по розслідуванню кримінальних справ. Окремі положення роботи можуть бути використані у ході підготовки наукових посібників, методичних вказівок, а також у навчальному процесі при вивченні відповідних розділів кримінально-процесуального, митного права та спецкурсів.
Апробація результатів дослідження проводилась на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і на засіданнях кафедри кримінального права юридичного факультету Ужгородського національного університету. Результати досліджень оприлюднені на Третій міжнародній науково-практичній конференції, проведеній за ініціативою Державної митної служби України та Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України „Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 4-6 червня 1998 р., тези опубліковані); на наукових конференціях в Академії митної служби України: „Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” (м. Дніпропетровськ, 21-22 жовтня 1999 р., тези опубліковані), „Митна політика в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи її вирішення” (м. Дніпропетровськ, 20-21 листопада 2003 р., тези опубліковані); на Міжнародній науковій конференції „На порозі тисячоліть” (м. Ужгород, 14-15 березня 2000 р., тези опубліковані) та Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору” (м. Ужгород, 7 жовтня 2003 р., тези опубліковані), на регіональній науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р, тези опубліковані), а також на науково-практичній конференції „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (м. Дніпропетровськ, 24-25 листопада 2005 р., тези опубліковані).
За темою дисертації було опубліковано 8 наукових статей, із них 7 – у фахових наукових виданнях, та 7 тез доповідей на наукових конференціях. Структура дисертації побудована на основі проблемно-порівняльного принципу і складається із вступу, трьох розділів, які об єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації складає 180 сторінок, список джерел містить 296 позиції та займає 25 сторінок, додатки містяться на 4 сторінках.
|
