|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Адміністративна реформа на територіальному рівні передбачає розширення повноважень місцевого самоврядування, зміцнення територіальних громад, покращення добробуту громадян України через тісне спілкування їх за схемою громадянин – орган, установа (організація) місцевого самоврядування з метою отримання соціальних та інших послуг. Як зазначав Президент України В.А. Ющенко, нині територіальні громади, місцеві ради не мають ні важелів, ні стимулів для розвитку регіональної економіки. Ефективність місцевого самоврядування вимірюється наявністю у громади достатнього місцевого бюджету, а також ефективно працюючої комунальної власності. “Нація, яка дбає про своє майбутнє, повинна підтримати сільську громаду, дати їй економічні важелі і фінансові ресурси” . Серед цих економічних важелів, безумовно, знаходиться і майно комунальної власності, яке громада може використовувати для підтримання життєдіяльності міста, селища чи села. Однак формування комунальної власності потребує відповідного захисту від протиправних посягань. Адже, як відомо, територіальні громади мають у своїй власності і землю, і майно, і об єкти незавершеного будівництва, і підприємства та організації з переробки сільськогосподарської продукції тощо, в той же час були непоодинокі випадки, коли комунальна власність, особливо земельні ділянки в межах великих міст та їх пригородів, незаконно відчужувались. Ці матеріальні цінності повинні не тільки ефективно використовуватись, але і надійно охоронятись. Одним із видів правової охорони є адміністративно-правова охорона комунальної власності, заходи щодо якої ще недостатньо досліджені в юридичній літературі.
Проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності вивчалися лише вузькофрагментарно, в основному в роботах із суміжною тематикою В.Б. Аверьянова, А.С. Васильєва, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.М. Марчука, А.П. Клюшніченка, Є.В. Курінного, В.І. Курило, І.Л. Бородіна, О.І. Никитенка, Л.О. Нікітіної, Н.Р. Ніжник, І.М. Пахомова, О.С. Мірошниченко, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.П. Угровецького, О.І. Харитонової, О.М. Якуби та деяких інших вчених. На рівні докторської дисертації у 1991 році І.П. Голосніченком були досліджені питання щодо попередження корисливих правопорушень засобами адміністративного права, у 1996 році О.І. Нікітенко підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему “Адміністративно-правовий захист власності в Україні”, вже в поточному році О.С. Мірошніченко захистила дисертацію з питань адміністративно-правових засобів охорони земельних відносин в Україні. Ці автори зачіпали дослідження методів і форм охорони власності взагалі. Однак комунальна власність має особливості як у своєму формуванні, так і такі, що впливають на вибір адекватних їм засобів адміністративно-правової охорони.
На рівні теоретичних досліджень не з ясовані повною мірою рівень достатності адміністративно-правового регулювання відносин захисту, порядку формування і використання комунальної власності та застосування заходів щодо її забезпечення. Не досліджений у належному обсязі зміст діяльності органів, що забезпечують правопорядок у зазначеній сфері щодо припинення адміністративних правопорушень законодавства, яке регулює відносини комунальної власності.
Вищезгадані обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, впровадження результатів якого сприятиме усуненню прогалин у науковій розробці проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Національного транспортного університету, загальної теми наукового дослідження Кафедри конституційного та адміністративного права цього університету “Розвиток конституційного та адміністративного права в період демократизації суспільних відносин” (державний реєстраційний номер 0105V003949).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних проблем, чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність адміністративно-правових заходів охорони комунальної власності, зміст адміністративної відповідальності за посягання на комунальну власність і правовий режим майна цього виду власності, виявити прогалини в адміністративно-правовому регулюванні його охорони, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання та порядку застосування правоохоронних норм у цій сфері.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
на основі аналізу правоохоронних адміністративних відносин та особливостей об єкту регулювання визначити поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності;
проаналізувати проблеми формування комунальної власності та запропонувати основні напрями їх вирішення;
визначити роль територіальної громади та органів місцевого самоврядування як суб єктів управління комунальною власністю; охарактеризувати особливості комунальної власності як об єкту адміністративно-правової охорони;
показати нові форми організації безпосередньої фізичної охорони майна комунальної власності;
поставити проблеми адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна та показати шляхи їхнього законодавчого вирішення;
дати характеристику адміністративній відповідальності за порушення права комунальної власності на землю; здійснити аналіз відносин адміністративної відповідальності за порушення правового режиму комунальної власності на предмети, виключені з вільного цивільного обігу.
Об єктом дослідження є правові відносини, які виникають у сфері адміністративно-правової охорони комунальної власності.
Предмет дослідження складають організаційні заходи та заходи адміністративного примусу, що застосовуються з метою охорони комунальної власності.
Методи дослідження. У процесі аналізу дослідження проблем, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Для аналізу відносин комунальної власності як об єкта адміністративно-правової охорони, визначення її поняття використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.4); за допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення місцевого самоврядування в Україні, його органів як суб єктів управління комунальною власністю; системний підхід як загальнонауковий метод використовувався для визначення проблемних питань та стану захищеності майна комунальної власності нормами законодавства про адміністративну відповідальність (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.4); за допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз структурних елементів адміністративних проступків, які посягають на відносини комунальної власності. Методи класифікації, групування, структурно-логічний застосовувалися для виділення кола заходів організаційного та примусового характеру, що потребують законодавчого регулювання (підрозділи 1.2, 1.5, 2.1 – 2.3); компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства про захист комунальної власності, адміністративної відповідальності за порушення цих відносин.
Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, законодавчі акти, нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, які регламентують відносини у сфері регулювання прав комунальної власності та її адміністративно-правової охорони. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо комунальної власності, вивчення 76 справ про адміністративні правопорушення (62 – про дрібне розкрадання і 10 – про посягання на земельні відносини, 4 – інших), опитування 420 громадян, мешканців міст Києва й Одеси, 121 працівник охорони та 102 керівника підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративно-правової охорони комунальної власності. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які запропоновано здобувачем особисто. Основні із них такі: Уперше: сформульовано поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, показано її через правові відносини, пов язані з формуванням майна комунальної власності, запобіжними заходами і заходами примусу до порушників права комунальної власності;
обгрунтовано висновок щодо тотожного визначення і передбачення в різних законодавчих актах комунальної власності; висунуто положення про необхідність підвищення юридичної сили норм адміністративного права, які регулюють порядок обігу майна комунальної власності з особливим режимом; показано способи формування комунальної власності (законодавче встановлення права комунальної власності на конкретне майно; передача державою майнових прав певній громаді; діяльність місцевих господарств щодо створення нового майна комунальної власності; передача у комунальну власність майна судом);
зроблено висновок про доцільність законодавчого передбачення проведення місцевих референдумів в разі існування намірів відчуження майна комунальної власності, запровадження адміністративного договору для безвідплатного відчуження цього виду майна;
доказана необхідність делегування контрольних повноважень щодо використання об єктів, які переважно забезпечують життєдіяльність певних мікрорайонів квартальним, вуличним чи сільським комітетам відповідних місцевих рад, закріпивши дане положення в Законі України “Про органи самоорганізації населення”;
визначені особливості об єктів комунальної власності, які обумовлені відповідними властивостями, пов язаними зі здатністю задовольняти інтереси територіальної громади, спільністю інтересів на районному та обласному рівнях окремих членів територіальної громади;
виявлено прогалину в правовому регулюванні захисту майна комунальної власності від дрібних розкрадань;
сформульовано пропозиції щодо віднесення до складу адміністративного проступку, передбаченого ст.51 КУпАП відкритого заволодіння майном комунальної власності в невеликих розмірах;
Дістали подальшого розвитку:
обгрунтування виявлених прогалин в законодавчому регулюванні органів і служб, які повинні здійснювати охорону комунального майна (державної служби охорони, міліції місцевого самоврядування, недержавних охоронних організацій); висновок про послаблення в Україні на даний час боротьби правоохоронних органів із дрібними розкраданнями;
докази, що не всі діяння, які посягають на комунальну власність на землю, передбачені нормами адміністративно-деліктного законодавства, пропозиції щодо усунення цієї прогалини. Уточнено юридичну характеристику адміністративних правопорушень, які посягають на комунальну власність або встановлений законодавством режим її функціонування.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – для розвитку теорії адміністративного права, зокрема її загальної частини щодо визначення поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності;
у сфері правотворчості – окремі положення дисертації можуть бути корисними при розробці змін і доповнень до чинних адміністративно-правових актів, розробки проекту нового Кодексу України про адміністративні правопорушення;
у правозастосовчій практиці – є можливість використати ці напрацювання для здійснення реформування місцевого самоврядування і адміністративно-територіальної реформи в цілому. Відповідні розробки, що є в дисертації, можна використати для кваліфікації правопорушень при притягненні до відповідальності за посягання на комунальну власність;
у навчальному процесі – положення дисертації можна використати для викладання навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Адміністративна відповідальність”.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася за розділами і в цілому на засіданні Кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету. Результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Адміністративне право в контексті європейського вибору України” (м. Київ, 6-7 лютого 2004 р.), науковій конференції професорсько-викладацького складу і студентів університету Національного транспортного університету (Київ, 13 квітня 2005 р.), ІУ національній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Сімферополь, Ялта: 20 – 22 травня 2005 р.).
Основні положення, матеріали та висновки були викладені у 5 публікаціях автора, 4 з яких опубліковані у наукових журналах, що є фаховими виданнями з юридичних наук.
Структура й обсяг дисертації зумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 177 сторінок (до списку використаних джерел). Кількість використаних джерел складає 158 найменувань і займає 16 сторінок.
| 
