|
Актуальність теми дослідження. Утворення незалежної України та становлення її як демократичної, правової, соціальної держави стало результатом втілення багатовікових прагнень і сподівань українського народу. Подальший державний розвиток обумовлює необхідність удосконалення державної політики у сфері діяльності правоохоронних органів. Існування кримінально-виконавчої системи – це невід ємна складова системи діяльності держави в сфері боротьби із злочинністю. Проте нині, за своєю організацією та діяльністю, установи та органи кримінально-виконавчої системи не в повній мірі відповідають тій соціально-політичній, економічній та криміногенній ситуації, що склалася в Україні.
Існуючий комплекс проблем діяльності кримінально-виконавчих установ України певною мірою обумовлений недостатньою науковою розробкою з позицій теорії управління та адміністративного права. Реформування організаційно-правових засад діяльності кримінально-виконавчих установ, вдосконалення управлінських структур, обумовлює необхідність активізації їхньої взаємодії з державними та недержавними інституціями, активнішої yчacтi в процесі виконання покарання інститутів громадянського суспільства.
Різні аспекти діяльності кримінально-виконавчих установ розглядали О.М. Джужа, Р.А. Калюжний, В.А. Льовочкін, О.Б. Пташинський, Г.О. Радов, О.В. Романенко, І.С. Сергеєв, А.Х. Степанюк, В.М. Трубніков, С.Я. Фаренюк та інші. Питання управління означеними установами в сучасній науці розглядали А.О. Галай, О.Г. Гамалій, М.І. Немченко, В.П. Пєтков, С.М. Пєтров. Прагнення України стати активним учасником європейського життя та приєднання до Євросоюзу вимагає подальшого глибинного реформування та удосконалення пенітенціарної системи, що повинно призвести до запровадження в Україні європейських стандартів відносин у сфері організації та управління пенітенціарними закладами. Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: по-перше, необхідністю глибокого аналізу основних положень чинного законодавства щодо взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними та недержавними інституціями, виявлення проблемних та недостатньо врегульованих питань правового та організаційно-управлінського забезпечення такої взаємодії; по-друге, нагальністю проблеми ґрунтовного вивчення практики вирішення питань реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; по-третє, недостатністю теоретичних напрацювань щодо організації ефективної взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями, спрямованої на досягнення цілей покарання, та її управлінських основ; по-четверте, потребою удосконалення нормативного регулювання взаємодії кримінально-виконавчих установ та інших правоохоронних органів, а також формування системи вимог до неурядової організації як суб єкта взаємодії з означеними установами; по-п яте, необхідністю зміни стереотипів щодо виробничої діяльності підприємств установ кримінально-виконавчої системи та вивчення можливості запровадження підприємницької діяльності засуджених; по-шосте, необхідністю розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практичної діяльності персоналу кримінально-виконавчих установ щодо організації взаємодії цих установ з державними та недержавними інституціями.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою Радою Національної академії державної податкової служби України 24 лютого 2005 року (Протокол №6). Обрана тема дослідження безпосередньо пов язана із виконанням завдань Указу Президента України від 17 травня 2001 року №325/2001 “Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади”; Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України №810 від 22.07.1998р.) і Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки (Постанова Кабінету Міністрів України №167 від 15.02.2002р.). Дисертаційна робота здійснена в межах програми наукових досліджень Національної академії ДПС України та комплексного наукового проекту “Відповідальність за правопорушення” (номер державної реєстрації 0102U000477), а також відповідно до теми кафедрального дослідження “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657).
Мета i завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу вітчизняного законодавства, а також положень міжнародних документів у пенітенціарній сфері та у сфері захисту прав людини, їх застосування у практичній діяльності спеціальних установ по виконанню кримінального покарання у виді позбавлення волі, розкрити організаційно-правові та управлінські засади й особливості організації взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями і виробити пропозиції щодо їх удосконалення. Для досягнення поставленої мети автором були сформульовані та поставлені такі основні дослідницькі завдання:
– провести аналіз стану наукової розробки проблеми;
– проаналізувати методологічні засади дослідження;
– дослідити теоретичні засади організації взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними та неурядовими інституціями;
– дати визначення поняття "взаємодія кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями”, а також “управління взаємодією кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями” з точки зору науки управління та адміністративного права;
– визначити загальні засади карально-виховного процесу в кримінально-виконавчих установах і значення взаємодії з державними та неурядовими інституціями для його ефективної організації; проаналізувати як об єкт наукового дослідження діяльність основного організатора виховно-виправного процесу – начальника відділення соціально-психологічної служби, не тільки як організатора виховання засуджених, але й управлінця;
– дослідити організаційно-правові засади взаємодії персоналу кримінально-виконавчих установ з правоохоронними органами; дослідити взаємодію персоналу кримінально-виконавчих установ з відповідними державними службами з метою постпенітенціарного влаштування та адаптації засуджених;
– проаналізувати теоретичні та практичні засади організації, управління та правового регулювання взаємодії кримінально-виконавчих установ з недержавними організаціями;
– сформулювати цілісну систему вимог до неурядової організації як суб єкта взаємодії з кримінально-виконавчими установами;
– дослідити та зробити акцент на необхідності новітніх форм взаємодії кримінально-виконавчих установ з громадськими правозахисними організаціями, релігійними організаціями, засобами масової інформації, а також запропонувати шляхи удосконалення такої взаємодії;
– дослідити сучасний стан виробничої діяльності, а також розкрити організаційні аспекти можливості запровадження підприємницької діяльності засуджених; підсумковим завданням дисертаційного дослідження є підготовка пропозицій для належного організаційно-правового забезпечення взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та неурядовими організаціями, внесення змін і доповнень до чинного кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства та інших нормативно-правових актів України.
Об єктом дослідження є правовідносини, які виникають під час організації персоналом кримінально-виконавчих установ взаємодії з державними органами та недержавними організаціями, здійснення персоналом кримінально-виконавчих установ виправного процесу, спрямованого на досягнення мети виконання кримінальних покарань, а також інші відносини, що виникають під час взаємодії між означеними суб єктами. Предметом дослідження є норми права, які регулюють організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями, процес відбування покарання у виді позбавлення волі, а також практика їхнього застосування. Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження в роботі використовується комплекс методів наукового пізнання: системний метод; історико-правовий метод; формально-юридичний метод; порівняльно-правовий метод; системно-функціональний метод; конкретно-соціологічний метод; статистичний метод; метод спостереження; аналіз службової документації; метод експерименту. Наукова новизна одержаних результатів. Дане дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній правовій науці досліджень організаційно-правових засад взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними та неурядовими інституціями в умовах незалежної демократичної правової держави. Автор особисто запропонував нові положення, які сформульовані та обґрунтовані в результаті проведеного дисертаційного дослідження. Зокрема, основні з них такі: 1. Нині напрацювання і положення адміністративно-правової науки, науки управління, кримінально-виконавчої науки в контексті організації процесу виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі спеціальними установами не є ефективними. 2. Організація взаємодії означених установ з державними органами та неурядовими організаціями не врегульована належним чином.
3. Уперше з точки зору теорії управління та адміністративного права проаналізовано та обґрунтовано наукове поняття "взаємодія кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями". На основі цього поняття було виокремлено також поняття “управління взаємодією кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями”.
4. Уперше в правничому дослідженні опрацьовані організаційні засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з неурядовими організаціями. Розроблено систему вимог до неурядової організації як суб єкта взаємодії. Зроблено декілька принципових висновків та пропозицій щодо удосконалення процесу співпраці означених установ з неурядовими організаціями.
5. Вперше в дисертаційному дослідженні в Україні розкрита можливість запровадження підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі та визначено організаційні аспекти цієї діяльності. На підставі дослідження розроблено проект відомчого нормативного акту щодо можливості підприємницької діяльності засуджених. 6. Уперше в дисертаційному дослідженні, діяльність основної ланки організації виховно-виправного процесу – співробітників соціально-психологічної служби була досліджена з позиції науки управління.
7. Дістало подальшого розвитку визначення цілей та завдань діяльності кримінально-виконавчих установ. 8. Дістав подальшого розвитку розгляд взаємодії кримінально-виконавчих установ з правоохоронними органами. Обґрунтована необхідність оновлення відповідного міжвідомчого регулювання взаємодії означених установ з правоохоронними органами, а також належне забезпечення такої взаємодії у положеннях проекту Закону України “Про організацію взаємодії правоохоронних органів України у боротьбі зі злочинністю”. 9. Додатково розглянуті та вироблені пропозиції щодо покращання організації планування діяльності підрозділів кримінально-виконавчих установ в контексті необхідності організації взаємодії з державними та неурядовими організаціями. 10. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, потребу розробки і прийняття відповідних нормативних актів, які забезпечують нормальне функціонування закладів постпенітенціарної допомоги, а також необхідність внесення доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2004 р. N 1133 “Про затвердження Державної програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі на 2004–2006 рік”.
11. Обґрунтована необхідність внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема щодо розширення прав засуджених для можливості здобуття освіти за допомогою дистанційних форм навчання та деяких інших аспектів.
У роботі дисертант керувався необхідністю відходу від стереотипів у вирішенні питання діяльності кримінально-виконачих установ в Україні. Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
- при формуванні концепції подальшого реформування системи правоохоронних органів України та її складових;
у нормотворчій роботі – для удосконалення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність кримінально-виконавчих установ та інших правоохоронних органів, неурядових організацій в контексті налагодження їх спільної діяльності. Окремі положення та пропозиції дисертаційного дослідження щодо Закону України “Про державну кримінально-виконавчу службу” обговорені на засіданнях циклу кримінально-правових дисциплін Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань і направлені до Державного департаменту України з питань виконання покарань. Дисертант використовував матеріали дисертації у обговоренні Концепції соціального партнерства громадських організацій та органів і установ виконання покарань, проекту Концепції державної політики у сфері виконання кримінальних покарань (Круглий стіл 17.06.2005 року „Досвід партнерства громадських організацій та державних структур у реалізації реформи кримінально-виконавчої системи України”) тощо;
- з науково-дослідною метою – для проведення подальших досліджень взаємин персоналу кримінально-виконавчих установ з державними та неурядовими інституціями;
- при організації практики виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі використання результатів дослідження дозволить підвищити ефективність діяльності кримінально-виконавчих установ;
у навчальному процесі — результати дисертаційного дослідження використовуються в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань, Українсько-Російському інституті (філії) Московського державного відкритого університету при викладанні курсу "Адміністративне право України", спецкурсів, присвячених проблемам діяльності правоохоронних органів, курсів "Судові та правоохоронні органи", "Кримінально-виконавче право", “Кримінологія”, а також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта. Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр теорії права та держави, кримінального права та кримінального процесу Українсько-Російського інституту (філії) Московського державного відкритого університету, кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України.
Доповідалися:
- на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Київського юридичного інституту МВС України (14.05.2004р., “Правоохоронна діяльність: теорія, практика навчання”, м. Київ; 14.05.2005р., “Правоохоронна діяльність: теорія, практика навчання”, м. Київ);
- на III науково-практичній міжвузівській конференції “Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства” (15.05.2004р., Українсько-Російський інститут (філія) МДВУ, м. Чернігів);
- міжнародній науково-практичній конференції “Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства” (15.04.2005р., Українсько-Російський інститут (філія) МДВУ, м. Чернігів);
- науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми виконання покарання у виді довічного позбавлення волі” (27.01.2005р., Чернігівський юридичний коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань, м. Чернігів);
міжвузівських науково-практичних конференціях молодих учених, студентів та аспірантів (18.05.2002р. “Проблеми правоохоронної діяльності”, Київський інститут внутрішніх справ при НАВС, м. Київ; 28-29.11.2002р. “Захист прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів”, Одеський юридичний інститут НУВС, м. Одеса; 30.05.2003р. “Податкові та інші правоохоронні органи у ХХІ столітті: управління, діяльність, взаємодія”, Академія державної податкової служби України, м. Ірпінь). Дисертант використав окремі матеріали дисертаційного дослідження при обговоренні питань взаємин підрозділів кримінально-виконавчої системи з неурядовими організаціями та державними структурами під час участі 17 червня 2005 року у роботі круглого столу “Досвід партнерства громадських організацій та державних структур у реалізації реформи кримінально-виконавчої системи України”, Державний департамент України з питань виконання покарань, м. Київ.
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових статей та тез наукових конференцій, з них 4 статті надруковані у фахових наукових виданнях. Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійної науково-дослідної і практичної роботи автора. Всі представлені в роботі висновки зроблені автором самостійно. Внесок здобувача у наукову статтю "Організаційно-правові аспекти підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі", підготовлену у співавторстві з В.Ф. Усенком, складає 50%, і полягає у самостійному визначенні та обґрунтуванні організаційних аспектів підприємницької діяльності засуджених.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об єднують дев ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний обсяг дисертації — 191 сторінка, список використаних джерел — 360 найменувань.
| 
