|
Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності відкрило шлях до кардинальних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Все це знайшло відображення у чинній Конституції, яка вперше на якісно новому рівні закріпила систему основних прав і свобод людини виходячи з того, що права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави та всіх її органів як один з головних її обов язків. Одним з основних елементів конституційної системи прав, свобод і обов язків людини і громадянина в Україні є економічні права. Вони посідають важливе місце в структурі конституційно-правового статусу особи, забезпечуючи економічну свободу, розвиваючи ідеал вільної людської особистості.
Хоча в Україні здійснено конституційне регулювання економічних прав і свобод людини та громадянина, але його не можна визнати достатньо досконалим: ряд положень не врегульовано взагалі або носить суто декларативний характер. Практика застосування деяких норм фактично тільки починає формуватися.
Проблеми, пов язані зі здійсненням економічних прав людини і громадянина в Україні, потребують систематичного дослідження та вдосконалення, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті. Функціонування таких нових інститутів, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України, визнання юрисдикції Європейського суду з прав людини, імплементація норм міжнародного права, процес адаптації законодавства Європейського Союзу у законодавство України виявили непідготовленість українського суспільства та самої правової системи України до користування світовими стандартами у галузі прав людини. Значення дослідження визначається і тим, що неоднакового рівня захисту дістали в законодавстві України різні види економічних прав. Порівняно з іншими економічними правами найменш захищеним є право користування об єктами публічної власності, тому дисертант поглиблено досліджує зазначену проблему. Всебічне вивчення цих аспектів потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права.
Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем економічних прав людини і громадянина в Україні: їх поняття та ознак, закріплення у конституціях і конституційних актах України в різні часи, визначення актуальних проблем конституційно-правового регулювання економічних прав, в тому числі питань правових обмежень економічних прав. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних економічних прав людини і громадянина, зокрема конкретні положення щодо вдосконалення законодавства у сфері гарантування економічних прав людини і громадянина в Україні. У дисертаційному дослідженні використанні положення, які розробили у своїх працях М.М. Антонович, В.Ф. Головченко, М.М. Гуренко, Т.М.Заворотченко, А.М. Колодій, О.Л. Копиленко, О.І. Кресіна, О.Г.Кушніренко, Л.М. Липачова, О.М. Мироненко, Н.А. Мяловицька, А.Ю.Олійник, В.Ф.Погорілко, Т.М. Слінько, В.І. Семчик, В.Я. Тацій, Ю.М.Тодика, П.М.Рабінович, О.Ф. Фрицький, Ю.М. Фролов, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л. Явич. Дослідженню питання прав людини і громадянина та їх гарантій загалом та економічних прав в тому числі, було присвячено ряд праць російських вчених, які були використані в дисертаційному дослідженні, а саме: К.В.Арановського, М.В. Баглая, Н. Варламової, Л.Д. Воєводіна, Б.С. Ебзєєва, В.А.Карташкіна, Е.І. Козлова, О.О. Кутафіна, О.А. Лукашевої, М.І. Малько, І.Міхайловської, В.С. Нерсесянца, Б.М. Топорніна, І. Е.Фарбера, В.Е. Чиркіна та ін.
Праці цих вчених створили методологічну та науково-теоретичну базу для проведення аналізу змісту конституційних економічних прав людини та громадянина в Україні та вивчення всього різноманіття засобів їх реалізації.
У дисертації використовувалися наукові розробки зарубіжних фахівців у галузі конституційного права, зокрема Т. К. Хартлі, Сьюзен Хейман, Р.А.Мюлерсона.
Крім того, недостатність різнобічних глибоких досліджень економічних прав людини і громадянина у рамках конституційного права досить негативно позначається як на розвитку загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена із державними планами та прогамами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), науковою програмою Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми розбудови демократичної, соціальної правової держави відповідно до вимог Конституції України”, темою “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (номер державної реєстрації 0101U00195). Дисертаційне дослідження тісно пов язане з темою науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави та права НПУ ім. М.П.Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика) від 26 грудня 2002 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні, узагальнення процесів, тенденцій, загальних закономірностей на кожному з етапів їх становлення та розвитку в конституціях і конституційних актах, розробка пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері. Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань:
1. Проаналізувати і узагальнити наукові дослідження конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, критично осмислити їх з позиції сьогодення; 2. Розкрити і проаналізувати характерні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні;
3. Обгрунтувати власну етапізацію розвитку конституційно-правового регулювання економічних прав людини і громадянина в Україні;
4. З ясувати роль та місце економічних прав на певному етапі розвитку їх законодавчого регулювання в Україні;
5. Провести аналіз норм Конституції України щодо економічних прав на предмет її відповідності міжнародно-правовим нормам, зокрема Конвенції про захист прав людини та основних свобод;
6. З ясувати правові обмеження економічних прав людини і громадянина в Україні;
7. Розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства й правозастосування у сфері конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні.
Об`єктом дослідження є конституційні права людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є конституційні економічні права людини і громадянина в Україні, розвиток їх конституційно-правового регулювання.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми дослідження, основним серед яких є діалектичний метод пізнання та сукупність спеціальних методів дослідження, зокрема, історико-правовий, порівняльний, системно-функціональний, спеціально-юридичний та деякі інші методи. Основним методом, який використовується при проведенні дисертаційного дослідження є діалектичний метод, що дав змогу розглянути інститут економічних прав людини і громадянина в Україні у динаміці його становлення та розвитку, взаємозв язку з іншими видами прав конституційної системи прав людини і громадянина в Україні, а також з різними елементами держави і суспільства.
У значній мірі застосовувалися методи: - історико-правовий - завдяки якому досліджувалася еволюція економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України, основні етапи їх закріплення; - формально-логічний метод сприяв дослідженню змісту економічних прав людини і громадянина в Україні в аспекті відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення; а формально-юридичний – для осягнення змісту економічних прав з точки зору їх відповідності праву через призму юридичних категорій, нормативного матеріалу (Конституції України, законів та інших правових актів);
- порівняльно-правовий – для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів при проведенні класифікації, систематизації та визначення поняття, ознак, системи економічних прав людини і громадянина; правових обмежень економічних прав людини і громадянина в Україні, в тому числі, при порівняльному аналізі відповідності норм Конституції України до міжнародно-правових актів; - системний метод дав змогу розглянути місце економічних прав в системі прав людини і громадянина в Україні, їх взаємодію та співвідношення з іншими правами; - юридико-догматичний – при вивченні предмета дослідження у зв язку з різними соціальними явищами і при аналізі діючого законодавства і практики його застосування органами державної влади та місцевого самоврядування та ін.; - використання методу тлумачення норм дало можливість з ясовувати та роз яснювати зміст правових норм, що регулюють питання економічних прав людини і громадянина в Україні.
Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало об єктивність і достовірність дослідження конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, розв язання поставлених перед дисертантом цілей та завдань. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є одним з перших в умовах незалежної України цілісних дисертаційних досліджень, яке присвячене питанням розвитку конституційних економічних прав людини і громадянина. Вперше проведено комплексне дослідження економічних прав людини і громадянина в їх генезі. Особливо приділена увага аналізу права користування об єктами публічної власності з огляду на недостатність його досліджень.
На основі проведеного дослідження одержана і сформульована низка положень, висновків і пропозицій, що виносяться на захист:
1. Визначено загальні та спеціальні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні. До загальних ознак належать: економічні права відображають ступінь їх відповідності міжнародним зобов язанням держави; економічним правам притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації та ін. До спеціальних ознак віднесено: сфера застосування даної групи прав; реалізація економічних прав залежить від виконання суб єктом ряду вимог, передбачених Конституцією і законами та ін. 2. Запропоновано авторське визначення поняття розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні як поступового процесу, унаслідок якого відбувається зміна змісту та обсягу економічних прав відповідно до рівня суспільного життя на певному етапі історичного розвитку України.
3. Обґрунтовано виокремлення чотирьох етапів закріплення економічних прав: в конституції Пилипа Орлика; в конституції Павла Скоропадського; в конституціях радянського періоду; після проголошення незалежності в Україні. 4. Уточнено правові обмеження економічних прав людини і громадянина за Конституцією України: права приватної власності (права, свободи та гідність громадян; суспільна необхідність; екологічна ситуація і природні якості землі; надзвичайний і воєнний стан та ін); права на підприємницьку діяльність (захист конкуренції та протидія зловживанням монопольним становищем на ринку; захист прав споживачів та необхідність здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції, усіх видів послуг і робіт та ін.); права користування об єктами публічної власності (обов язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; дотримання Конституції та законів України та ін.).
5. З ясовано, що в загалом положення Конституції України щодо права приватної власності відповідають положенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Захист інших економічних прав Конвенцією не передбачений.
6. Сформульовано авторську концепцію права користування об єктами публічної власності, яка полягає у визначені поняття та змісту, об єктивного та суб єктивного складу, принципів обмеження права користування об єктами публічної власності та ґрунтується на концепції публічної власності. 7. Визначено, що до об єктів публічної власності слід віднести державну та комунальну власність та власність народу України (суспільну власність). Поняття публічна власність охоплює ці форми власності, але лише в тому випадку, коли закон передбачає саме “публічне” використання “публічних об єктів”.
n 8. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Конституції України в питанні користування об єктами публічної власності, зокрема ч.3 ст. 41 Основного закону доцільно викласти у такій редакції: “Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об єктами права державної і комунальної власності та права власності народу відповідно до закону”. Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції, висновки та рекомендації викладенні в дисертаційній роботі можуть бути використані: в науково-дослідницьких цілях - для подальших розробок теорії конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, в науково-дослідницькій роботі студентів;
n у правотворенні - як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів з питань економічних прав людини і громадянина в Україні;
n у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії держави і права України та конституційного права України; у викладенні спецкурсу по конституційно-правовому статусу людини і громадянина в України, курсів лекцій з конституційного, цивільного, кримінального, господарського, підприємницького, адміністративного права тощо;
n у освітній роботі - для правового виховання населення, підвищення рівня правової культури та правосвідомості громадян України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедрах теорії та історії держави і права НПУ ім. М.П. Драгоманова.
Теоретичні аспекти роботи використовувались викладачами кафедри теорій держави і права Міжгалузевого інституту управління у процесі викладання навчального курсу з конституційного права, конституційного права зарубіжних країн, зокрема при проведенні семінарських занять.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, а саме на:
1. Міжнародній науково-теоретичній конференції “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства”(Тернопіль, 26 березня 2004р.);
2. Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 23-24 квітня 2004 р.);
3. Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання молодих вчених” (Київ, травень 2005 р.);
4. Студентській науково-практичній конференції в Міжгалузевому інституті управління ( Київ, лютий 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у десяти наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об`єднують одинадцять підрозділів, висновку, списку використаної літератури (243 джерела). Повний обсяг дисертації – 203 сторінки, з них 23 сторінки списку використаних джерел. Назви і розташування розділів і підрозділів зумовлені логікою викладання і результатами виконаного дослідження.
| 
