|
Актуальність теми дослідження. Договір довічного утримання (догляду) має досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цього правочину дозволяє, з одного боку, матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого, – надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, так як оплатність в цьому випадку носить триваючий і алеаторний характер. Аналіз судової практики показує, що останнім часом збільшилась кількість спорів, пов язаних з виконанням договору довічного утримання. Для вирішення цієї проблеми потрібно детально вивчити юридичну природу та сутність цього інституту.
Теоретичну базу дослідження, основу, на якій сформульовані висновки і пропозиції, викладені в дисертації, склали праці відомих українських вчених-цивілістів: Бару М.Й., Маслова В.Ф., Ландкофа С.Н., Гордона М.В., Підопригори О.А., Саніахметової Н.О., Луця В.В., Дзери І.О., Косміна Ю.П., Жигалкіна І.В., Мічуріна Є.О., а також роботи зарубіжних (насамперед, російських) авторів: Амфітєатрова Г.Н., Брауде І.Л., Рясенцева В.А., Дєсяткова В.М., Яковлєва В.Ф., Тархова В.А., Іоффе О.С., Єрошенко А.А., Кабалкіна А.Ю., Меєрзона С.І., Коняєва М.І., Круглова В.В., Бєлогорської Є.М., Маркової З.В., Лаасіка Е.Я., Кулагіної Є.В., Клєйн Н.І., Брагінського М.І. При написанні дисертації була проаналізована також інша численна вітчизняна і зарубіжна монографічна література та періодичні видання, які так чи інакше стосуються предмету дослідження.
Слід зазначити, що більша частина праць, в яких досліджуються проблеми інституту довічного утримання (догляду), були опубліковані до прийняття чинного Цивільного кодексу України, в зв язку з чим окремі з викладених в них теоретичних положень вже застаріли та в певній мірі втратили свою актуальність.
Крім цього, численна література не вичерпує всього змісту даної проблеми. До того ж багато питань інституту довічного утримання (догляду), не дивлячись на всю їх значимість, не одержали в юридичній літературі достатньо повного і цілісного розгляду. У зв язку з цим виникає необхідність у цілісному дослідженні сукупності питань, пов язаних з правовідносинами по довічному утриманні (догляду).
Таким чином, саме вищенаведені обставини і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначили його структуру.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з комплексною цільовою програмою “Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також темою науководослідної програми “Удосконалення цивільноправового регулювання суспільних відносин в світлі нової Конституції України”, яка розробляється кафедрою цивільного права та процесу юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, протокол № 9 від 27.03.2001 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення проблем і особливостей правового регулювання інституту довічного утримання (догляду) та визначення й конкретизація його оптимальної конструкції.
Визначена мета наукового дослідження зумовила постановку і розв язання таких завдань:
– систематизувати етапи історичного розвитку договору довічного утримання (догляду) в законодавстві України, а також дослідити регулювання даного правочину в правових системах інших країн;
– охарактеризувати юридичну природу договору довічного утримання (догляду) та його елементи (предмет, об єкт, форму, строк і оцінку);
– висвітлити особливості регулювання окремих різновидів правовідносин по довічному утриманню (догляду);
– охарактеризувати коло учасників договору довічного утримання (догляду);
– розкрити зміст договору довічного утримання (догляду);
– дослідити питання забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) та відповідальності за порушення його умов;
– розглянути питання припинення правовідносин по довічному утриманні (догляду);
– дослідити ефективність правового регулювання правовідносин по довічному утриманні (догляду);
– обґрунтувати необхідність вдосконалення інституту довічного утримання (догляду) та розробити відповідні пропозиції.
Об єктом дослідження є правові відносини по довічному утриманні (догляду).
Предметом дослідження є система чинних в Україні нормативноправових актів, що стосуються інституту довічного утримання (догляду), вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, існуюча юридична практика.
Методологічну основу дисертації складають діалектикоматеріалістичний, формальнологічний, системноструктурний, порівняльний та інші методи наукового пізнання.
Так, зокрема, діалектикоматеріалістичний метод використовувався при дослідженні співвідношення предмета та об єкта договору довічного утримання (догляду); при аналізі правовідносин, що виникають на підставі правочинів, які мають ознаки і договору довічного утримання (догляду), і інших договорів (підрозділи 2.2, 2.3). За допомогою формальнологічного методу обґрунтовується потреба в уточненні дефініції договору довічного утримання (догляду); дано визначення сторін даного правочину; класифікуються види припинення правовідносин по довічному утриманні (догляду) (підрозділи 2.1, 3.1, 4.1). У процесі роботи над дисертацією використовувався і системноструктурний метод, зокрема, при аналізі змісту договору довічного утримання (догляду) та відповідальності за порушення його умов (підрозділи 3.2, 3.3). Порівняльний метод застосовувався при аналізі праць вчених, присвячених розвитку договору довічного утримання до 1963 року та досліджень, спрямованих на юридичну кваліфікацію цього правочину (підрозділи 1.1, 2.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає, перш за все, в комплексному дослідженні інституту довічного утримання (догляду), з урахуванням сучасного законодавства. У ході написання дисертаційної роботи сформульовано ряд нових висновків, положень і рекомендацій, які, зокрема, полягають у наступному:
1. Вперше в цивільноправовій літературі встановлено етапи розвитку договору довічного утримання в Україні: виникнення (друга половина ХІХ століття); становлення (з кінця ХІХ століття до 1964 року); третій етап (з 1964 року до 2004 року) і четвертий етап (після 2004 року).
2. Удосконалено поняття договору довічного утримання (догляду) як правочину, за яким відчужувач передає набувачеві у власність нерухоме або будьяке рухоме майно, взамін чого набувач зобов язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
3. Встановлено можливість надання утримання та (або) догляду на підставі змішаних договорів, що містять елементи договору довічного утримання (догляду).
4. Зроблено висновок, що для майна, переданого за договором довічного утримання (догляду) кільком набувачам, доцільніше застосовувати режим спільної часткової власності, ніж спільної сумісної, для чого запропоновано внести відповідні зміни в статтю 746 Цивільного кодексу України.
5. Запропоновано поділити права та обов язки сторін за договором довічного утримання (догляду) на такі групи: а) права відчужувача вимагати від набувача виконання його обов язків і зустрічні обов язки останнього з надання утримання та (або) догляду; б) можливості сторін щодо реалізації своєї поведінки (заміні майна, яке було передано набувачеві, зміні умов договору тощо); в) кредиторські обов язки відчужувача.
6. Встановлено, що ситуацію, коли відчужувач відмовляється приймати належно запропоноване утримання та (або) догляд, слід розглядати як прострочення кредитора (відчужувача), в цьому випадку набувач не повинен притягатися до цивільноправової відповідальності.
7. Класифіковано підстави припинення договору довічного утримання (догляду) та поділено їх на такі групи: а) загальні підстави: ті, які виникають з волі учасників (виконання, передання відступного, домовленість сторін, прощення боргу); ті, які можуть виникати як з волі учасників, так і незалежно від їх волі (поєднання боржника і кредитора в одній особі, смерть фізичної особинабувача); ті, які не залежать від волі учасників (ліквідація юридичної особинабувача, неможливість виконання); б) спеціальні підстави: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої був укладений договір, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.
8. Зроблено висновок про доцільність розірвання договору довічного утримання (догляду) на вимогу відчужувача тільки у випадку суттєвого порушення набувачем своїх обов язків, для чого пропонується внести відповідні зміни в статтю 755 Цивільного кодексу України.
9. Встановлено, що при вирішенні питання про можливість залишення за набувачем права власності на частину майна, було б доцільно враховувати не тільки тривалість часу, протягом якого набувач належно виконував свої обов язки за договором, а й витрати, зроблені ним на утримання та (або) догляд відчужувача та майно, яке було передане за договором, для чого пропонується внести відповідні зміни в статтю 756 Цивільного кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації, а також пропозиції, які в ній містяться, мають безпосередню практичну спрямованість і можуть бути використані:
а) у науководослідній сфері – як підґрунтя для подальшого опрацювання та вирішення проблем, пов язаних з інститутом довічного утримання (догляду);
б) у правотворчій сфері – при удосконаленні норм чинного законодавства, що регулюють договір довічного утримання (догляду);
в) у правозастосовчій сфері – як рекомендації для осіб, що уклали (бажають укласти) договір довічного утримання (догляду) задля уникнення можливих суперечностей та їх оптимального вирішення; а також у цивільному процесі при розгляді спорів, пов язаних з договором довічного утримання (догляду);
г) у навчальному процесі – при викладанні курсу “Цивільне право” для одержання необхідних знань, їх розширенні та поглибленні, а також при підготовці навчальної та навчальнометодичної літератури.
Особистий внесок здобувача. Дослідження проведене автором самостійно, а використані при написанні дисертації роботи подаються з обов язковим посиланням на них.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та рекомендації, які містяться у цій науковій роботі, доповідалися та обговорювалися на кафедрі цивільного права та процесу юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені на таких конференціях:
– науковопрактична конференція “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (ІваноФранківськ, 3 – 4 жовтня 2002 року);
– регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (ІваноФранківськ, 18 квітня 2003 року);
– науковотеоретична конференція “Методологія приватного права” (Київ, 30 травня 2003 року);
– регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (ІваноФранківськ, 16 квітня 2004 року);
Публікації. Основні результати дослідження викладені автором в шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України та в чотирьох збірниках за матеріалами наукових конференцій.
| 
