|
Актуальність теми. Сучасний світ переживає фундаментальні й динамічні зміни, пов язані з бурхливим розвитком новітніх інформаційних технологій. В економіках розвинених держав світу з кожним роком збільшується питома вага галузей виробництва інтелектуальних продуктів, зокрема об єктів авторського права. Це підвищує роль авторського права як галузі, що забезпечує правову охорону результатів творчої діяльності. Разом з тим, стрімкий розвиток інформаційних технологій у світі загострив існуючі та виявив нові проблеми в авторському праві - проблеми правового статусу нових об єктів авторського права, охорони авторських прав у цифрових мережах, недопущення обходу технічних засобів захисту авторського права, які вимагають негайного вирішення. Процес удосконалення цивільного законодавства, який відбувається в нашій державі, підвищує актуальність охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій. Новий Цивільний кодекс потребує удосконалення та усунення суперечностей з нормами інших законодавчих актів, зокрема Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а також з положеннями міжнародних договорів у сфері авторського права, до яких приєдналася Україна. Теоретичну базу дослідження склали праці дореволюційних російських цивілістів Г.Ф. Шершеневича та Я.О. Канторовича; радянських цивілістів І.Я. Хейфеца, М.В. Гордона, В.І. Серебровського, О.С. Іоффе, В.Я. Іонаса, І.В. Савельєвої, М.І. Нікітіної, В.Ф. Яковлєва та інших; вітчизняних вчених-юристів Ю.С. Шемшученка, Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицького, О.А. Підопригори, М.Й. Штефана, О.В. Дзери, З.В. Ромовської; російських дослідників – В.А. Дозорцева, Е.П. Гаврилова, А.П. Сєргеєва, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Н.М. Малеїної, В.М. Ведяхіна, В.О. Калятіна, Н.В. Макагонової та інших, а також вчених інших країн – Д. Ліпцик, Р. Дюма, Б. Едельмана, А. Люка, С. Дюсольє, А. Керевера, П. Сірінеллі, І. Пульє, М. Бюйдена, А.Лепаж, Е.-П. Рокічіолі, Г. Пфенніга, Т. Рамсауера, І. Гобіа та інших. У вітчизняній юридичній науці проблеми, пов язані з охороною авторського права в умовах розвитку інформаційних технологій досліджені фрагментарно. Більшість авторів у своїх роботах зачіпають лише окремі аспекти цих проблем: досліджуються загальні проблеми охорони авторських прав за чинним законодавством України, захист окремих об єктів авторського права, зокрема творів науки та комп ютерних програм, особливості реалізації та захисту авторських прав у мережі Інтернет, особливості укладення видавничих договорів, зокрема у нових технологічних умовах. Піднімалися питання правового статусу веб-сайту, можливості розповсюдження правових норм, що регулюють діяльність засобів масової інформації, на інформаційні ресурси й об єкти авторського права, що розміщені в загальнодоступних інформаційних мережах. На жаль, значна кількість праць про вплив інформаційних технологій на сучасне авторське право носять постановочний характер, сигналізуючи про наявність тих чи інших правових проблем і вказуючи на неможливість використання тих чи інших норм чинного законодавства та необхідність внесення до нього змін. Незважаючи на охоплення науковими дослідженнями багатьох проблем охорони авторського права, відсутні комплексні дослідження проблем охорони авторського права в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
Стан сучасного авторського законодавства України відображає відсутність системного підходу до регулювання авторсько-правових відносин в умовах цифрової епохи, що проявляється у нечіткості правової термінології, двоякому тлумаченні та наявності суперечностей між нормами нового Цивільного кодексу України і Закону України “Про авторське право і суміжні права” та власне нормами цих законодавчих актів між собою, прогалинами у законодавстві в питаннях, які стосуються визначення правового статусу нових об єктів авторського права, зокрема мультимедійних творів, технічних засобів захисту авторського права. Не завжди чітко переносяться положення міжнародних договорів у сфері авторського права, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України, в процесі їх імплементації. Крім того, в Україні відсутня правова база, яка б належно забезпечувала регулювання відносин, що виникають у зв язку з використанням об єктів авторського права у цифрових мережах. Незважаючи на значні зусилля в цьому напрямку, не створено поки що ефективного механізму реалізації та охорони авторських прав, не тільки у цифровому, але й у традиційному аналоговому середовищі.
Наявність соціально-економічної потреби в підвищенні рівня охорони авторських прав у сфері інформаційних технологій, реформування авторського законодавства та загалом цивільного законодавства, яке сьогодні відбувається в нашій державі, а також відсутність комплексних досліджень, присвячених вирішенню актуальних проблем авторського права у сфері інформаційних технологій, зумовлюють актуальність теми даної роботи.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної теми відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Проблеми удосконалення національного законодавства у галузі інтелектуальної власності в умовах інтеграції України до Європейського Союзу”.
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка цивілістичної концепції охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій за чинним законодавством України та формулювання на її основі теоретичних положень і практичних пропозицій щодо удосконалення законодавства і правозастосовчої практики.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі: дати загальну характеристику основних тенденцій розвитку авторського права в умовах розвитку інформаційних технологій; виявити зміни у підходах до поняття об єкта авторського права, зумовлені впливом інформаційних технологій, та визначити правовий статус нових об єктів авторського права; охарактеризувати зумовлену інформаційними технологіями переоцінку ролі автора твору як центрального суб єкта авторського права та його місця у авторських відносинах; визначити поняття охорони авторських прав та окреслити її межі згідно чинного законодавства України; розглянути сучасний стан охорони особистих немайнових та майнових прав автора у їх статиці; проаналізувати вплив інформаційних технологій на традиційні авторські правомочності; розробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму охорони авторських прав в умовах інформатизації з урахуванням досвіду розвинених держав світу та проголошеного курсу на адаптацію вітчизняного авторського законодавства до законодавства Європейського Союзу; проаналізувати систему цивільно-правового захисту авторських прав у законодавстві України; дослідити сутність технічних засобів захисту як частини системи захисту авторського права та внести пропозиції щодо деталізації їх правового статусу.
Об єктом дослідження є цивільні правовідносини щодо охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій. Предметом дослідження є нормативно-правові акти України та практика їх застосування, законодавство іноземних держав щодо охорони авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій, а також наукові погляди, ідеї, концепції вітчизняних та іноземних вчених з цього питання.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використані такі методи пізнання правових явищ як діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний та деякі інші загальні та спеціальні наукові методи дослідження. Перші три з зазначених методів використовувалися дисертантом при визначенні основних тенденцій розвитку сучасного авторського права, дослідженні поняття об єкта авторського права, а також змін у підходах до поняття автора твору. За допомогою системно-структурного аналізу було досліджено умови та межі охорони авторських прав. Для встановлення меж охорони авторських прав згідно чинного законодавства України, вивчення правового регулювання відносин щодо створення й охорони нових об єктів авторського права, правового статусу автора в сучасному авторському праві, проблем реалізації особистих немайнових і майнових авторських прав, цивільно-правових способів їх захисту, а також розробка й обґрунтування пропозицій щодо удосконалення механізму охорони авторських прав здійснювалися дисертантом з використанням порівняльно-правового методу. Для виявлення суперечностей у понятійному апараті цивільного права загалом та авторського зокрема автор використав формально-логічний метод. Також застосований порівняльно-правовий метод при дослідженні норм національного та зарубіжного права. При дослідженні судової практики застосовано методи аналізу та узагальнень.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дана дисертація є першою роботою у вітчизняній цивілістичній науці, в якій зроблено комплексне дослідження актуальних проблем вітчизняного авторського права, зумовлених розвитком інформаційних технологій, і котра виконана на базі нового Цивільного кодексу України й інших законодавчих актів та міжнародно-правових угод. Для дослідження сучасного стану правового регулювання авторсько-правових відносин, тенденцій його розвитку застосовано новий підхід в аспекті дослідження їх в нових технологічних умовах, що суттєво впливають на весь правовий механізм охорони авторських прав. Висунуто пропозиції щодо удосконалення законодавства і правозастосовчої практики у сфері охорони авторських прав з урахуванням тенденцій їх розвитку.
Загальна направленість дослідження дала можливість обґрунтувати наступні теоретичні положення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист:
1. Зроблено висновок про наявність наступних тенденцій розвитку авторського права на сучасному етапі: 1) загальне посилення авторсько-правової охорони, яке поєднується з послабленням охорони окремих авторських правомочностей; 2) розповсюдження авторсько-правової охорони на нові об єкти, які не є результатами творчої діяльності (нетворчі бази даних, технічні засоби захисту авторського права); 3) звуження можливостей застосування обмежень авторських прав та їх підміна укладенням ліцензійних угод.
2. Висновок про необхідність чіткого розмежування понять опублікування та розповсюдження, для чого пропонується в Законі України “Про авторське право і суміжні права” викласти визначення поняття розповсюдження в такій редакції: “розповсюдження – це будь-яка дія, за допомогою якої оригінали або примірники творів вводяться в обіг”; а визначення поняття опублікування уточнити, вилучивши з нього фразу “надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором”.
3. Аргументовано висновок про необхідність встановлення у Законі України “Про авторське право і суміжні права” права автора чи іншого суб єкта, якому належать авторські права, надавати примірник твору в строкове безоплатне користування (позичку), для чого пропонується внести відповідні зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права” з метою вилучення поняття “комерційний прокат” та включення до вказаного Закону поняття “позичка”.
4. Висновок про необхідність внесення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” змін з метою включення до системи авторських прав окремого виключного права автора дозволяти або забороняти подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, яке дозволить забезпечити належний рівень захисту прав автора у випадку використання його творів у інформаційних мережах. 5. Вперше запропоновано усунути суперечності між положеннями Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права” щодо визначення права слідування шляхом застосування цього права тільки до продажів творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.
6. Вперше подано пропозицію щодо законодавчого закріплення обов язку суб єктів, які здійснюють наступний за першим публічний продаж творів образотворчого мистецтва і фотографічних творів, щорічно повідомляти організації колективного управління авторськими правами про такий здійснений ними продаж.
7. Висновок про те, що виплата компенсації за порушення авторського права у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу може розглядатися як таке, що суперечить Європейській конвенції з прав людини, а рішення про виплати такої компенсації можуть оскаржуватися в Європейському суді з прав людини. Для уникнення цього пропонується викласти п. “г” ч. 2 ст. 52 Закону в новій редакції, надавши суду право постановити рішення чи ухвалу про “виплату компенсації, що визначається судом у подвійному розмірі доходу, який отриманий або міг бути отриманий внаслідок порушення, а за наявності умислу порушника – в потрійному розмірі, замість відшкодування збитків або стягнення доходу”.
8. Вперше запропоновано деталізувати в чинному авторському законодавстві правовий статус технічних засобів захисту авторського права шляхом введення до чинного Закону нової ст. 50-1 “Технічні засоби захисту авторського права і (або) суміжних прав”, в якій визначаються межі охорони технічних засобів захисту та окреслюється коло заборонених дій, предметом яких є засоби (пристрої, обладнання) чи їх складові, призначені для обходу технічних засобів захисту. Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих в дисертаційній роботі висновків і пропозицій у законотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні авторського законодавства, у правозастосовчій практиці для упорядкування судового захисту і підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України і Вищого Господарського Суду України з питань захисту авторських прав. Крім того, наведені висновки і пропозиції можуть використовуватися у науковій діяльності для подальших наукових розробок актуальних проблем авторського права та у викладацькій роботі під час викладання курсу авторського права, курсу права інтелектуальної власності, підготовці матеріалів для підручників, методичних матеріалів, учбових посібників, науково-популярної та довідкової літератури.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та обговорена і прорецензована на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, були викладені на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина) 16–18 жовтня 2002 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний, інформаційно-технологічний та освітньо-правовий аспекти” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина) 12–15 березня 2003 р.; тези опубліковані); Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України”, (м. Київ 14 травня 2003 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина) 15–17 жовтня 2003 р.; тези опубліковані).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези 4 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 179 сторінок друкованого тексту, у тому числі 14 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 166 найменувань.
|
