|
Актуальність теми дослідження. Права людини в сучасному світі – це проблема, розв язання якої є стрижнем діяльності міжнародного співтовариства та потребує співробітництва всіх держав світу. Людство, яке пройшло крізь безліч кривавих локальних конфліктів та пережило жорстокі диктатури, дійшло висновку, що не може бути миру і злагоди на Землі, цивілізованого життя без поваги до людини і громадянина, забезпечення їх прав, потреб, інтересів та свобод. Саме тому права людини закріплюються в міжнародному та національному законодавстві, де вони поділяються на громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні [137, с. 9–27]. Одним із брутальних видів порушення прав людини і громадянина в сучасному світі є насильницька проституція та торгівля жінками. Протягом останнього десятиліття для України, як і для багатьох країн світу, ця проблема набула значного розмаху, людство стикнулося з відкритими чи дещо завуальованими фактами купівлі та продажу людей, їх експлуатацією, організованою транснаціональною діяльністю з утримання притонів і звідництва, відвертої проституції та втягнення до неї неповнолітніх, тобто – проявами “білого рабства”. Щорічно мільйони людей у світі стають жертвами насильницької проституції та торгівлі людьми, що призводить до збіднення генофонду певних нації. Слід наголосити на тому, що протягом 1970 – 2003 рр. жертвами насильницької проституції та торгівлі людьми стали понад тридцять мільйонів осіб [9].
Саме тому нині відбувається бурхливий процес обговорення проблеми проституції та інших явищ, які спричинені нею. Така діяльність та викликані нею наслідки, якими є торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, несумісні з цінністю людини та громадянина, є загрозою їх благополуччю, сім ї та суспільству [129, с. 11]. Ставлення світової спільноти до проституції характеризується трьома моделями законодавчого регулювання. Перший – законодавча заборона проституції. Ця модель поширена загалом, в країнах, де чинні закони шаріату. Другий – законодавче визнання проституції як явища, а це означає, що проституція та добровільне заняття нею не караються законом. Покаранню підлягають лише окремі форми сприяння проституції, тобто сутенерство, втягнення та примушення до проституції тощо. Так вважає більшість європейських країн. Третя модель характеризується тим, що в країні до проституції ставляться не як до явища, а як до професії і проституція визнається як вид певної діяльності. Всі заходи, зокрема діяльність, спрямована на її розвиток, визнаються легальними. Україна на сучасному етапі становлення державності належить до першої моделі, яка, загалом, не є властивою для країн з демократичними формами правління. Ґрунтуючись на тому, що Україна є на шляху розбудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому забезпечуються пріоритети загальнолюдських цінностей, тобто, вона претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, що прямує шляхом надання пріоритетності правам людини і верховенства права, настає нагальна потреба у врегулюванні такого соціального явища, як проституція, та супутніх явищ.
Зазначена проблема не є новою, багато тисячоліть вона була предметом дослідження правотворців і правозастосовників ще з моменту виникнення цього явища. Але, в умовах сьогодення проблема проституції та супутніх їй явищ набуває нових аспектів, особливо, якщо подивитись на неї крізь призму забезпечення та реалізації прав та свобод людини і громадянина.
Зокрема, на рубежі XIX–XX століть ґрунтовний аналіз причин існування проституції було здійснено у працях учених В. В. Авчинського, К. І. Бібікова, А. Беренштейна, В.М. Броннера, П.А. Граціанова, А.І. Лістратова та Я.І. Ліфшицова, П.Е. Обозненко, В.М. Тарковського, А.І. Федорова, та інших.
На даний час суттєвим науковим підґрунтям для виконання дослідження стали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі управління, конституційного, адміністративного та кримінального права, кримінології. Зокрема автор спирався на грунтовні дослідження Александрова Ю.В., Арсеньєвої М.І., Бандурки О.М., Бєлого П.Н., Битяка Ю.П., Габіані А.А., Гілінського Я.І. , Голода С.І., Голосніченка І.П., Горянова К.К., Джужі О.М., Додіна Є.В., Дорогіх М.М., Дюкова В.В., Дьяченка А.П., Єрохіної Л.Д. , Ігнатова А.Н., Клюшніченка А.П., Коваля Л.В., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Коржанського М.Й., Коровіна А.А., Красулі С.Н., Кузнєцовой Н.Ф., Куца В.М., Кучерявенка М.П., Лебеденка В.І., Лизогуба Я.Г., Лихарева В.В. , Мануільского М.А., Морозової В.О., Олефіра В.І., Орлеана О.М., Остапенка О.І., Римаренка Ю.І., Рябченко О.П., Сініцина Ф.Л., Фоміна Ю.Є., Цвігуна Д.П., Шкарупи В.К. та інших. І все ж ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правового регулювання проституції, коли сьогоднішні стандарти прав і свобод людини і громадянина вийшли далеко за межі тих уявлень, які панували десятиліттями в умовах жорсткого адміністрування та централізації ще за радянських часів. Отже, відсутність системного та комплексного дослідження суспільних відносин у сфері протидії проституції та супутніх їй явищ, необхідність впровадження дійових форм протидії цьому явищу, а також відсутність належного наукового забезпечення діяльності органів державного управління з протидії проституції та супутнім явищам зумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000 2005 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2005 – 2007 рр., “План науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ України на 2003 р. та на 2005 р.”). Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000 2004 р., Програми боротьби з незаконною міграцією, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті. Робота спрямована на виконання Указів Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, та “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”, тощо.
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексне системне дослідження теоретико-прикладних засад протидії проституції та супутніх їй явищ, тобто, розкриття суті проблеми, правової протидії цьому негативному явищу і, на основі здійсненого системного аналізу, розробка рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці та припиненню поширення проституції, втягнення в цю сферу нових осіб, а також виробити науково-практичні рекомендації щодо протидії проституції та торгівлі людьми у сучасному суспільстві.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв язання наступних завдань:
- проаналізувати історичний аспект, соціальну природу, визначити причини та умови існування проституції, а також дати їм адміністративно-правову характеристику;
- здійснити аналіз економічних і соціальних причин та умов існування проституції, визначити шляхи розв язання проблем;
- дослідити та визначити загрози, що містить у собі проституція та торгівля жінками для національної безпеки;
- дослідити правове регулювання протидії проституції у зарубіжних країнах, визначити можливість імплементації правових норм у національне законодавство;
- визначити шляхи протидії проституції та торгівлі жінками;
- узагальнити організаційно-правові заходи, які застосовуються органами внутрішніх справ у протидії трафіку з метою сексуальної експлуатації, визначити якісно нові та ефективні шляхи врегулювання; - вивчити світову практику застосування адміністративно-правових заходів щодо протидії проституції та теоретично обґрунтувати можливість їх використання в Україні;
- розглянути та науково обґрунтувати шляхи вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у протидії проституції та пов язаних з нею правопорушень і злочинів;
- розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо декриміналізації та правової регламентації (легалізації) заняття проституцією;
- розробити проект закону ”Про протидію насильницькій проституції та торгівлі людьми”.
Об єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правової протидії проституції.
Предметом дослідження є система національних та міжнародних адміністративно-правових норм, які регламентують та протидіють проституції, міжнародний досвід діяльності правоохоронних органів у цій сфері.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження у праці використано сукупність методів наукового пізнання. Дисертант здійснює науковий аналіз, спираючись на загальнонауковий діалектичний метод та системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.
Під час дослідження також застосовувались окремі методи наукового пізнання: історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-нормативний, системно-структурний, конкретно-соціологічний та статистичний, інтерв ювання осіб, які займаються проституцією, участь у заходах, спрямованих на протидію проституції, інтерв ювання та опитування працівників органів внутрішніх справ, до службових обов язків яких належить протидія проституції, безпосереднє вивчення адміністративно-правових справ про притягнення до відповідальності за заняття проституцією, а також узагальнення та аналіз отриманих емпіричних даних за офіційними статистичними даними МВС України з протидії проституції та злочинами пов язаними з нею. Використовуючи історико-правовий метод та метод порівняльно-правового аналізу, простежено еволюцію як міжнародних, так і національних правових норм щодо протидії проституції. За допомогою системно-структурного та конкретно-соціологічного методів досліджено рівень проституції в Україні, а також зміст, недоліки та місце норм, які передбачають відповідальність за заняття проституцією. Метод порівняльно-правового аналізу використано під час юридичного аналізу складу адміністративного правопорушення ”заняття проституцією”. Логіко-нормативний метод застосовано при розробці проекту закону, правил та відповідних статей. При вивченні понад 160 адміністративних справ за заняття проституцією, опитуванні (анкетуванні) працівників органів внутрішніх справ – 527, постраждалих від торгівлі жінками – 18, осіб які займаються проституцією – 32, інших респондентів – 316 осіб, а також при проведенні контент-аналізу видань ЗМІ за 2000 – 2005 рр. широко застосовувався метод статистичного аналізу.
Наукова обґрунтованість висунутих у дисертації теоретичних положень і практичних рекомендацій забезпечується тим, що вони сформульовані на підставі досліджень як українських вчених-правознавців, так і зарубіжних авторів у галузі міжнародного права, теорії держави та права, адміністративного і кримінального права та процесу, кримінології та інших галузей правової науки, а також на основі праць філософів і соціологів, які вивчали питання профілактики проституції.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми наукового дослідження і полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній літературі комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань протидії проституції на сучасному етапі, в якому обґрунтовується причинний зв язок між проституцією та торгівлею людьми.
Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною:
вперше
- здійснено конструктивно-критичний аналіз проблем, пов язаних з існуванням проституції, який полягає в тому, що саме проституція є однією з найважливіших причин та умов розвитку торгівлі людьми;
- запропоновано проект Закону ”Про протидію насильницькій проституції та торгівлі людьми”, сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративного та кримінального законодавства у сфері протидії проституції та торгівлі людьми;
- обґрунтовано та запропоновано правову регламентацію заняття проституцією, а також розроблено ”Правила надання сексуальних послуг (заняття проституцією)”;
- розроблено та запропоновано власне визначення ”проститутка” (повія);
по-новому
- визначено механізм попередження й припинення проституції у юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ, а також підвищення їх ефективності;
- визначені основні напрями діяльності правоохоронних органів та їх можливості з протидії проституції та торгівлі жінками;
удосконалено
- форми сприяння органам внутрішніх справ урядовими та неурядовими організаціями, які здійснюють протидію проституції та торгівлі жінками і надають правову допомогу їх жертвам;
- правозастосовчу практику органів внутрішніх справ у протидії проституції та торгівлі жінками.
Практичне і теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що за безпосередньої участі автора було розроблено і впроваджено у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України теми, які стосуються діяльності органів внутрішніх справ з протидії проституції та торгівлі жінками. Окремі пропозиції дослідження можуть бути використані: • у навчальному процесі – при вивченні курсу “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність”, “Діяльність міліції громадської безпеки”, “Основи міграційного права”, “Міграційні процеси в сучасній Україні”, а також інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ України);
• у правотворчості – в результаті проведеного дослідження розроблені пропозиції щодо вдосконалення адміністративного та кримінального законодавства, відомчих нормативних актів та розробці єдиного нормативного документа у сфері протидії насильницькій проституції та торгівлі людьми (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження);
• у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить вдосконалити діяльність органів внутрішніх справ, урядових і неурядових організацій щодо здійснення діяльності з протидії проституції та торгівлі людьми (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність МВС України);
• у науково-дослідній сфері – висновки та пропозиції дисертації можуть бути основою для подальших теоретичних та наукових розробках у сфері протидії проституції та торгівлі жінками.
Особистий внесок здобувача полягає в одержанні нових наукових результатів викладених в дисертації. Дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням сучасних досягнень науки адміністративного, конституційного та кримінального права. Всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України. Основні положення і висновки дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: міжнародному семінарі “Права людини та робота міліції з маргінальними групами” (Київ, НАВСУ, 29 березня 2002 р.); науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених-управлінців, присвяченій питанням реформування національного законодавства та відомчої системи освіти МВС України “Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України в світлі освітянської реформи” (Київ, НАВСУ, 16 квітня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Досвід Республіки Польща в державному будівництві” (Київ, 23 – 24 жовтня 2004 р.); міжнародних семінарах ”Європейський союз: заснування, розширення, політика надання притулку та імміграції” та ”Рада Європи та Європейська конвенція по правам людини” (Київ, НАВСУ, 15 – 19 квітня 2005 р.); науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених ”Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (Київ, НАВСУ, 15 квітня 2005 р.); міжнародному семінарі ”Європейське законодавство з питань боротьби з торгівлею людьми” (Київ, НАВСУ, 6 – 7 червня 2005 р.).
Публікації за темою дисертації. Основні положення наукової праці, теоретичні висновки і практичні рекомендації, висвітлено у 4-х статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також дві у тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Праця складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на дев ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (286 найменувань) та 5 додатків. Обсяг основного тексту становить 195 сторінок.
|
