|
Запобігання злочинності в середовищі неповнолітніх є одним з напрямків запобігання злочинності в цілому і на сьогодні залишається однією з головних проблем кримінологічної науки. На жаль, рівень злочинності серед неповнолітніх та її підвищена суспільна небезпека викликає занепокоєння. Хоча темпи зростання підліткової злочинності в останні роки дещо призупинено, статистичні дані вказують на високий рівень криміналізації у дитячому середовищі. Порівняно з 1993 роком, тобто за 13 років, кількість засуджених неповнолітніх збільшилась на третину (37,8 %). Найбільш поширеними злочинами, які вчиняють неповнолітні і в останні роки, залишаються крадіжки, на другому місці – грабежі. Ними вчиняються розбійні напади, згвалтування і навіть умисні вбивства. Дві третини підлітків щорічно вчиняють злочини у складі груп, 15,8 % неповнолітніх до засудження раніше вже вчиняли злочини і притягалися до кримінальної відповідальності. Збільшується і кількість осіб, які вчиняють злочини у віці 14-15 років. Понад 40 % засуджених неповнолітніх на момент вчинення злочинів були безконтрольні з боку суспільства, оскільки ніде не навчалися і не працювали. Аналіз причин та умов, що породжують протиправну поведінку неповнолітніх показує, що поряд з іншими чинниками – кризою моралі, економічною нестабільністю, негативним впливом на неповнолітніх мікросередовища тощо, нового забарвлення та актуальності набуває така складова, як вплив засобів масової інформації (ЗМІ).
Засоби масової інформації, і особливо телебачення, стали невід ємною частиною культури сучасного суспільства. Саме ЗМІ здійснюють своєрідний інформаційний фон, на основі якого людина і зокрема молода, формує певний світогляд щодо способу, і стилю життя, моделей поведінки. В цьому розумінні засоби масової інформації мають в своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо. Між тим, як свідчить практика, ЗМІ, і зокрема телебачення, не виконують в повному обсязі ці завдання, більш того, далеко не поодинокі випадки негативного впливу телебачення на поведінку неповнолітніх, коли на телебаченні пропагуються стандарти поведінки телегероїв, які несумісні з цінностними орієнтаціями суспільства і пов язані з демонстрацією культу сили, жорстокості тощо. Необхідність поглиблення наукових досліджень проблем використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх набуває актуальності також у зв язку з розширенням технічних можливостей інформаційного забезпечення суспільства та відповідно необхідністю удосконалення нормативно-правової бази щодо суб єктів інформаційної діяльності. Оскільки неповнолітні в переважній більшості випадків надають перевагу телебаченню, цей вид ЗМІ головним чином досліджений в роботі.
Вказані вище обставини обумовлюють вибір теми дослідження, та її актуальність.
Слід зазначити, що проблему впливу засобів масової інформації на свідомість взагалі та протиправну поведінку неповнолітніх вивчали такі зарубіжні та вітчизняні вчені як: В.С.Батиргареєва, Р.Берон, О.В.Волянська, В.В.Голіна, Б.М.Головкін, В.Г.Гончаренко, О.В.Гордякова, І.М.Даньшин, А.І.Долгова, О.Ю.Дроздов С.Н.Еніклопов, Д.Майерс, О.Р.Михайленко, М.М.Назаров, В.В.Пушкарь, Д.Річардсон, М.О.Семчик, Д.Н.Срібняк, К.А.Тарасов, А.П.Тузов, І.К.Туркевич, В.І.Шакун, та інші автори. Однак в Україні монографічні дослідження цієї проблеми відсутні. При цьому необхідно не тільки дослідити негативний вплив засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх, а й визначити можливості засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх. Ці питання майже не досліджувались в кримінологічній літературі. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Вона випливає з положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, зокрема, пов язана з темою “Вивчення проблем кримінології в процесі навчання та виховання студентів”, а також узгоджується з напрямом “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 засідання Вченої ради університету від 25 грудня 1994 р.), а також згідно з Концепцією розвитку законодавства України на період 1996-2005 рр. і охоплюється навчальними програмами та планами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка рекомендацій по підвищенню ефективності виховного впливу телебачення на свідомість неповнолітніх та запобігання злочинів в їхньому середовищі. Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити наступні завдання:
- дослідити роль ЗМІ у механізмі формування особистості неповнолітніх; - встановити характер деструктивного впливу засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх; - встановити масштаби трансляції ЗМІ негативних зразків поведінки, в тому числі, інформаційної продукції з елементами насильства та жорстокості;
- проаналізувати правові основи функціонування засобів масової інформації в Україні та обгрунтувати пропозиції щодо необхідності внесення конретних змін до чинного законодавства для запобігання злочинності серед неповнолітніх;
- розробити рекомендації загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинів неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, і зокрема телебачення. Об єктом дослідження є діяльність ЗМІ щодо запобігання злочинів серед неповнолітніх. Предметом дослідження є правові норми, щодо діяльності ЗМІ та державних органів з запобігання злочинності серед неповнолітніх, що містяться у чинній Конституції, Законах України: “Про захист суспільної моралі”, “Про інформацію”, “Про інформаційні агентства”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, “Про охорону дитинства”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” та інших нормативних актах. Методи дослідження обрано відповідно до поставленої мети і завдань, з урахуванням об єкта і предмета досліджень. В процесі досліджень застосовувались такі методи:
- історико-правовий, за допомогою якого встановлено основні етапи вивчення деструктивного впливу ЗМІ на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх;
- порівняльно-правовий, на основі якого проведено аналіз вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно функціонування ЗМІ та захисту прав неповнолітніх споживачів інформаційної продукції;
- системно-структурний та функціональний - при визначенні понять інформаційної продукції з елементами насильства, агресії та її пропаганди, при розкритті їх юридичного змісту і суті; - соціологічний та статистичний - при вивченні масштабів поширення інформаційної продукції з елементами насильства та агресії, можливості копіювання неповнолітніми протиправних моделей поведінки, а також при проведенні анкетування батьків, педагогів та працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо проблем використання ЗМІ для запобігання злочинів серед неповнолітніх.
У роботі методи дослідження використовувались у взаємозв язку, що забезпечило вирішення поставлених завдань і повноту дослідження.
Емпірична база досліджень грунтується на даних, одержаних внаслідок: 1) анкетування 217 учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл Святошинського району м. Києва в 2004 році;
2) анкетування 88 неповнолітніх правопорушників, що знаходяться на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Святошинського району РУ ГУ МВС України в м. Києві в 2005 році;
3) анкетування 75 неповнолітніх правопорушників Дубненської виховної колонії в 2005 році; 4) анкетування співробітників кримінальної міліції, педагогічних працівників та батьків, що мають на вихованні неповнолітніх. З цієї групи опитано 107 респондентів.
5) вивчення 135 обліково-профілактичних справ неповнолітніх, що знаходяться (знаходились) на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві станом на 1 лютого 2005 року;
6) вивчення 257 кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітними за період з 1997 по 2004 рр. (за матеріалами Святошинського районного суду у м. Києві).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблеми використання засобів масової інформації, і зокрема телебачення, для запобігання злочинів серед неповнолітніх. В дослідженні дістало подальший розвиток вивчення негативного впливу телевізійних передач з елементами агресії, жорстокості та насильства на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх, вперше сформульовано комплексну систему заходів поліпшення роботи ЗМІ в напрямку підвищення духовного та культурного рівня неповнолітніх. Автором розроблені і виносяться на захист такі наукові положення:
1) визначено та обгрунтовано механізм негативного впливу телевізійної інформаційної продукції з елементами насильства, жорстокості та агресії на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх; 2) розроблені та внесені до Верховної Ради України доповнення до статті 1 та статті 7 Закону України “Про захист суспільної моралі” (від 20 листопада 2003 року, № 1296 ІY), стосовно захисту неповнолітніх від інформаційної продукції, що містить елементи насильства, жорстокості та пропагує культ сили;
3) розроблені та внесені до Верховної Ради України доповнення до Законів України “Про інформацію” (від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ, із змінами) – стаття 46, “Про інформаційні агенства” (від 28 лютого 1995 № 74/95 – ВР, із змінами) – стаття 2, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ, із змінами ) – стаття 3, “Про рекламу” (від 3 липня 1996 року, № 270/96 – ВР, із змінами) – стаття 20 з метою обмеження доступу неповнолітніх до інформаційної продукції, що може завдати шкоди їх фізичному, психічному, моральному розвиткові;
4) розроблені та обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення методики експертної оцінки кіно- та телефільмів з індексами “14” та “16” щодо вмісту сцен з елементами насильства та жорстокості;
5) доведено необхідність врахування педагогічними працівниками, працівниками служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та батьками особливостей телепродукції, розрахованої на неповнолітніх чи тієї, яка має популярність серед підлітків, для проведення відповідної виховної роботи з ними і підвищення виховного впливу таких передач або невілювання окремих аспектів негативної інформації, що міститься в них. З цією метою надаються рекомендації по розробці відповідних спільних планів та програм; 6) розроблено уточнення до п.п. 4,5 ст. 433 КПК України щодо необхідності серед причин та умов злочинів неповнолітніх встановлювати і такі обставини як негативний вплив ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх;
7) з метою запобігання злочинності серед неповнолітніх, підвищення їх духовного рівня та правосвідомості аргументується доцільність законодавчого закріплення квот і співвідношення трансляції передач правовиховного та культурного спрямування;
8) доведено необхідність створення спеціалізованого суб єкту інформаційної діяльності для більш широкого використання можливостей ЗМІ щодо запобігання злочинності неповнолітніх на основі поєднання загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів;
9) надані рекомендації по загальносоціальному та спеціально-кримінологічному запобіганні злочинів серед неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, зокрема телебачення. Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, що містяться у роботі забезпечено вивченням значного обсягу нормативних актів, що регулюють діяльність ЗМІ, літературних джерел по темі дослідження та суміжним питанням, аналізом статистичних даних про злочинність неповнолітніх в Україні, вивченням кримінальних справ та анкетуванням різних категорій респондентів. Наукове значення роботи. Положення дисертації сприятимуть подальшій розробці теорії причин та умов злочинності неповнолітніх, механізму злочинної поведінки по цих категоріях справ з урахуванням негативного впливу телебачення на формування світогляду підлітків та протиправної поведінки, а також підвищення ефективності телебачення у запобіганні злочинів серед неповнолітніх. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих висновків та рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, Законів України “Про захист суспільної моралі”, “Про інформацію”, “Про інформаційні агенства”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, інших нормативно-правових актів, насамперед, стосовно діяльності засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх.
Дисертаційне дослідження може бути використано в діяльності суб єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх, зокрема, щодо підвищення рівня правової культури та духовності підлітків із застосуванням можливостей ЗМІ.
Окремі положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінологія”, а також під час підготовки відповідних підручників та навчальних посібників для студентів юридичних і педагогічних вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації, отримані автором у результаті опрацювання і грунтовного аналізу наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики із проблем правової регламентації запобігання злочинності серед неповнолітніх шляхом застосуванням можливостей ЗМІ. Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі правознавства Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Результати досліджень апробовані на наступних міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: звітній науково-практичній конференції Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (лютий 2004 р., м. Київ), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (7-21 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ), V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Політ 2005” (12-13 квітня 2005 р., м. Київ), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (28-29 квітня 2005 р., м. Острог), II Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк). Пропозиції дисертанта по удосконаленню чинного законодавства подані у Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. Автор був присутній під час проведення парламентських слухань з питань перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні. Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 10 публікаціях, з яких 5 - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України і 5 - у збірниках тез наукових конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, обсяг основного тексту – 184 сторінки, 2 таблиці – 2 сторінки, додатки – 22 сторінки, список використаних джерел - 18 сторінок (містить – 183 найменувань).
| 
