|
Актуальність теми дослідження. Сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають вдосконалення правового забезпечення в усіх сферах міжнародних відносин. Однією з важливих проблем сучасного міжнародного права є розуміння сутності та умов реалізації міжнародно-правової відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння. З кожним роком вона набуває все більш важливого значення та вимагає нагального правового вирішення в умовах сучасного реформування міжнародних відносин.
Унікальне значення міжнародної відповідальності пояснюється тим, що вона сприяє єдності та організації системи міжнародного права, свідчить про належний рівень її розвитку. Крім того, роль інституту міжнародно-правової відповідальності стає важливою для Української держави саме сьогодні, коли визначаються новітні вектори зовнішньої політики. За цих обставин необхідно розуміти юридичні механізми вирішення можливих суперечок, взаємні межі відповідальності України та інших держав.
Про актуальність вивчення проблем міжнародної відповідальності свідчить Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про відповідальність держав, ухвалена на основі Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р., а також прийняття проекту Кодексу про злочини проти миру й безпеки людства 1996 р., створення Міжнародних кримінальних трибуналів із Руанди й колишньої Югославії, Міжнародного кримінального суду. Особливо слід відзначити Проект статей про відповідальність держав 2001 р., який має виняткове значення для закріплення міжнародно-правової відповідальності як міжгалузевого інституту міжнародного права й визначає новий етап у розвитку сучасного міжнародного права.
Окремі аспекти проблеми відповідальності держави за міжнародно-протиправні діяння розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних фахівців із міжнародного права: Д. Анцилотті, М.М. Антонович, І.П. Бліщенка, Я. Броунлі, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, О.Ф. Висоцького, Л.Г. Гусейнова, А. Кассезе, Ю.М. Колосова, П.М. Куріса, Д.Б. Левіна, І.І. Лукашука, В.А. Мазова, Ю.В. Манійчука, Л.Ф. Оппенгейма, Ю.В. Петровського, С.Б. Раскалєя, Г.І. Тункіна, М.О. Ушакова, М.Н. Шоу, А. Фердросса. Результати їх досліджень та висновки були враховані під час написання дисертаційної роботи.
Водночас, важливі напрями зазначеної проблеми ще не стали об єктом спеціального вивчення в сучасній українській науці міжнародного права і лише частково розкриті зарубіжними науковцями.
Обрання теми дисертації зумовлено недостатнім рівнем її дослідженості у вітчизняній доктрині міжнародного права і загальною необхідністю теоретичного обґрунтування сучасної концепції міжнародної відповідальності держав у доктрині міжнародного права, упорядкування юридичної термінології щодо питань відповідальності. Крім того, у юридичній літературі останніх років досліджувалися окремі аспекти зазначеної теми, але не було зроблено комплексного аналізу проблеми відповідальності держав за протиправні діяння як міжгалузевого інституту міжнародного права з урахуванням як теоретичних, так і практичних змін, що мали місце за останнє десятиліття у цій сфері міжнародних правовідносин. Зв язок із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках загальної теми наукового дослідження кафедри міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі (УАЗТ): „Міжнародна відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння” (державний реєстраційний номер 0105U007841). Мета й завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є з ясування й вдосконалення теоретичних й нормативних засад інституту міжнародно-правової відповідальності держав, забезпечення відповідності розроблених теоретичних основ сучасним тенденціям міжнародного права, аналіз практики реалізації регулятивно-охоронних правовідносин.
Мета визначила необхідність виконання таких завдань:
- розглянути та систематизувати сучасні тенденції, теорії та концептуальні підходи щодо існування інституту міжнародно-правової відповідальності держав;
- дослідити процес становлення та розвитку цього інституту й особливості виникнення міжнародної відповідальності держав на окремих прикладах, визначити загальні критерії процедури її реалізації;
- з ясувати та узгодити теоретичні основи механізму виникнення й реалізації відповідальності держави за протиправні діяння згідно з останніми тенденціями у міжнародному праві;
- сформулювати науково обґрунтоване міжнародно-правове визначення поняття міжнародно-правової відповідальності держав як міжгалузевого інституту міжнародного права;
- установити умови виникнення міжнародної відповідальності держави та надати визначення міжнародно-протиправного діяння держави;
проаналізувати та надати авторське тлумачення змісту текстів Проекту статей Комісії міжнародного права про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р. Об єктом дослідження є інститут міжнародно-правової відповідальності держав за протиправні дії.
Предметом дослідження є міжнародно-правові норми, проекти й чинні акти міжнародних організацій щодо відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння, а також діяльність Міжнародного Суду ООН та інших міжнародних судів, вітчизняна та зарубіжна доктрина міжнародного права з цього питання. Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією використані наступні наукові методи: системно-функціональний – для встановлення та аналізу взаємозв язків між відповідальністю держав та іншими інститутами міжнародного права, а також між структурними елементами механізму міжнародно-правової відповідальності держав; порівняльно-правовий – для одночасного аналізу положень загального міжнародного права та внутрішньодержавного права; теоретико-прогностичний – за його допомогою було розроблено пропозиції та рекомендації щодо подальшого розвитку теоретичних основ інституту міжнародної відповідальності держав; формально-логічний – для виявлення недосконалостей норм інституту відповідальності та вироблення пропозицій щодо їх вдосконалення; історико-правовий – використовувався в обмеженому обсязі для аналізу шляхів розвитку цього інституту; моделювання – застосовувався для розробки теоретичної моделі використання процесуальних засобів реалізації відповідальність держав, системної моделі механізму превенції міжнародно-протиправних діянь; синтезу – для розробки критеріїв об єднання окремих структурних елементів відповідальності держави в єдиний процес; аналізу – для аналізу й дослідження наукових теорій, концепцій фахівців міжнародного права.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням проблем відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння з урахуванням і на основі тих змін, які відбулися у міжнародному праві протягом останніх років. У межах проведеного дослідження одержані наступні результати, що мають наукову новизну і запропоновані автором:
- обґрунтовано думку, що міжнародно-правова відповідальність є міжгалузевим інститутом міжнародного права, оскільки складається з комплексу однорідних норм, які регулюють відносини між державами з приводу ліквідації наслідків учинення міжнародно-протиправного діяння і є належним усьому міжнародному праву, а не окремим його галузям; з урахуванням сучасних змін, що відбуваються у міжнародному праві, запропоновано наступне визначення міжгалузевого інституту міжнародно-правової відповідальності держав: це сукупність міжнародно-правових норм, що регулюють відносини між державою (або державами), яка вчинила міжнародно-протиправне діяння, і потерпілою від цього діяння державою (або державами) шляхом забезпечення виконання державою-порушницею зобов язання ліквідувати негативні наслідки цього протиправного діяння у вигляді певних матеріальних або нематеріальних обмежень за допомогою системи міжнародно-правових примусових заходів для дотримання принципів та норм міжнародного права, охорони міжнародного правопорядку;
- доведено, що основною передумовою міжнародно-правової відповідальності держави є її здатність вибирати в об єктивно обумовлених ситуаціях відповідний варіант поведінки і бути відповідальною за свій вибір;
- запропоновано поглиблене визначення юридичних (нормативних) підстав виникнення відповідальності держави: це сукупність юридично обов язкових вимог дійсних міжнародно-правових актів, на основі яких певна поведінка держави у вигляді дії або бездіяльності кваліфікується як міжнародно-протиправна і в силу якої суб єкт міжнародного права притягується до відповідальності;
- сформульовано поняття міжнародно-протиправного діяння держави: це протиправна поведінка суб єкта міжнародного права у формі дії або бездіяльності, яка посягає на дійсні законні права та інтереси інших суб єктів міжнародного права, нормальне функціонування механізму міжнародно-правового регулювання, міжнародний правопорядок, і зумовлює шкідливі наслідки матеріального і (або) нематеріального характеру;
- обґрунтовано положення, що вина не входить до складу елементів міжнародно-протиправного діяння, оскільки сам факт учинення протиправного діяння передбачає відповідальність. Вина має розцінюватися як фактор, який впливає на відповідальність держави;
- введено у науковий обіг і сформульовано поняття „форми ліквідації наслідків учинення міжнародно-протиправного діяння”, оскільки традиційний термін „форми відповідальності” не відповідає останнім напрацюванням у цій сфері міжнародного права. Форми ліквідації наслідків учинення міжнародно-протиправного діяння – це структурний елемент обсягу відповідальності у межах її певного виду і водночас спосіб, за допомогою якого держава-порушниця здійснює відшкодування потерпілій державі;
- уперше у вітчизняній науці запропоновано об єднати такі заходи, як санкції та контрзаходи під загальним поняттям – „міжнародно-правові примусові заходи”;
- міжнародно-правові примусові заходи є особливими заходами правоохорони й правозастосування, що забезпечують функціонування принципів і норм міжнародного права, порушених внаслідок учинення міжнародно-протиправного діяння. Реалізація цих заходів відбувається шляхом правомірного застосування потерпілою державою примусу в обсязі, видах та формах, що відповідають вчиненому міжнародно-протиправному діянню.
Теоретичне й практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для розвитку теорії міжнародного публічного права; у сфері правотворчості – для розробки змін і доповнень до чинного законодавства і міжнародно-правових актів; у навчальному процесі – для викладання навчальної дисципліни „Міжнародне право”. Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі. Результати дисертаційного дослідження доповідались на V та VI міжнародних науково-практичних конференціях УАЗТ „Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв язків” (м. Київ, 2002 р., тези доповіді опубліковані) та „Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв язків” (м. Київ, 2003 р., тези доповіді опубліковані). Дисертант також брав участь у науково-практичній конференції Інституту законодавства Верховної Ради України „Проблеми теорії й практики законотворчості у контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 2005 р.) Основні положення дисертації висвітлено у 6 публікаціях, 4 із яких опубліковані у фахових виданнях. Структура й обсяг роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів (дев яти підрозділів), висновків та списку використаних джерел (309 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить – 205 сторінок друкованого тексту.
| 
