|
Актуальність теми. Колізії у кримінально-процесуальній діяльності є явищем динамічним, вони прямо пов язані із розвитком та вдосконаленням чинного законодавства. Кримінально-процесуальний кодекс України (далі – КПК), затверджений Законом від 28 грудня 1960 року, починаючи з червня 1961 року постійно зазнає змін та доповнень.
Нині у КПК закріплений вичерпний перелік слідчих дій, які відповідно до частини першої статті 66 КПК є засобами збирання доказів. Серед них чільне місце посідає пред явлення для впізнання і, зокрема, такий його різновид, як пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи. Результати вивчення судово-слідчої практики та юридичної літератури вказують на відсутність глибоких наукових та методичних напрацювань щодо підготовки, проведення та фіксації цієї процесуально і тактично складної слідчої дії. При виникненні потреби у проведенні пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, здобувають і перевіряють докази при проведенні інших слідчих дій 55 (36,7 %) зі 150 опитаних нами працівників слідчих підрозділів МВС України, 17 (11,3 %) з них проводять пред явлення для впізнання у загальному порядку без застосування заходів безпеки, 64 (42,7 %) – шукають технічні можливості для його проведення згідно з методичними рекомендаціями, які розроблялися ще у 2001 році і стосуються лише загальних питань проведення зазначеної слідчої дії. Причиною такої негативної тенденції є неналежне матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ, що підтвердили 72 (48 %) опитаних нами слідчих, та відсутність ґрунтовних детальних методичних рекомендацій, які б визначали особливості застосування тактичних прийомів проведення пред явлення для впізнання саме поза візуальним спостереженням особи, на необхідність розробки яких вказали 112 (74,6 %) зі 150 респондентів.
Дослідженню ряду проблем проведення слідчих дій і, зокрема, пред явлення для впізнання присвятили свої наукові праці відомі вчені України і країн СНД: В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, М.М. Гапанович, А.Я. Гінзбург, М.О. Головецький, Ю.М. Грошевий, В.Е. Єминов, А.М. Зінін, А.В. Іщенко, І.П. Козаченко, В.І. Комісаров, В.О. Коновалова, Ю.Г. Корухов, Г.І. Кочаров, В.В. Крилов, В.С. Кузьмічов, О.П. Кучинська, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук янчиков, А.Ф. Маєвський, О.М. Моісеєв, В.М. Петренко, Є.Є. Подголін, С.В. Познишев, З.Г. Самошина, М.Я. Сегай, В.А. Снєтков, В.Т. Томін, Л.Д. Удалова, П.П. Цвєтков, Е. Центров, В.В. Ціркаль, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та інші.
Окремим психологічним аспектам проведення слідчих дій, особливостям процесів запам ятовування та відтворення інформації приділяли увагу у своїх наукових працях такі відомі вчені України, як В.П. Казміренко, Л.І. Казміренко, М.В. Костицький, С.Д. Максименко, В.С. Медведєв, В.М. Синьов, С.І. Яковенко, оскільки у практичному аспекті існує тісний зв язок між кримінальною психологією і криміналістикою. Як наслідок, різноманітні технічні методи і способи отримання важливої інформації успішно використовуються у психологічному забезпеченні заходів із профілактики та припинення злочинів [114, c. 11-12].
Наукові розробки зазначених авторів мають фундаментальне значення для становлення пред явлення для впізнання як самостійної слідчої дії. Однак, у працях цих вчених жодним чином не досліджувався такий різновид слідчої дії, як пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, не ставилася мета розробки детальних методичних рекомендацій та наукового забезпечення його проведення, незважаючи на те, що у 1970 році М.Я. Сегай, розглядаючи проблему впізнання за зворотніми ідентифікаційними зв язками, рекомендував під час слідчої дії використовувати такий тактичний прийом, як розміщення учасників у різних кімнатах, тобто таким чином, щоб впізнаючий знаходився поза візуальним спостереженням особи, яка пред являється для впізнання. У 1992 році Л.Д. Удалова вже пропонувала внести зміни до чинного КПК щодо безконтактного проведення цієї слідчої дії.
Основною причиною такого стану є те, що цей вид пред явлення для впізнання був визначений у КПК як самостійний лише відповідно до Закону України від 13 січня 2000 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. До цього моменту можливість проведення пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи була визначена лише у Законі України від 23 грудня 1993 року “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”. Але це положення Закону України застосовувалося у практичній діяльності з розслідування злочинів досить обмежено.
Лише у 2003 році Л. Черечукіна, окреслюючи окремі кримінально-процесуальні і криміналістичні аспекти пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, наголосила на необхідності з ясування криміналістичної сутності пред явлення для впізнання, тактичних підстав його проведення поза візуальним спостереженням. Наведені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детальної розробки.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 –2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року (поз. 21), Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 –2009 років (наказ МВС України № 755 від 5 липня 2004 року).
Тема дисертації обговорена і затверджена на засіданні Вченої ради НАВС України (протокол № 15 від 29 жовтня 2002 року), включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (сьоме довідкове видання, поз. 719) та до плану науково-дослідницької діяльності кафедри кримінального права і процесу НАВС України, розроблена відповідно до замовлення на проведення наукового дослідження слідчого управління УМВС України в Івано-Франківській області від 20 грудня 2003 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей, висвітленні проблемних питань і висловленні пропозицій щодо процесуальної регламентації і тактики проведення пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, розробці єдиних науково-обґрунтованих методичних рекомендацій щодо проведення цього виду слідчої дії.
Досягнення цієї мети дисертації можливе лише за умов комплексного системного підходу до вирішення таких завдань:
– висвітлити історичні передумови виникнення пред явлення для впізнання як самостійної слідчої дії та його місце в системі інших слідчих дій;
– уточнити основні види пред явлення для впізнання та сутність кожного з них;
– надати авторське тлумачення пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням;
– з ясувати місце пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи при збиранні і перевірці доказів у кримінальних справах;
– розкрити сучасний стан законодавчого врегулювання проведення органами досудового слідства МВС України пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи як однієї із тактично складних та ризикованих слідчих дій при розслідуванні злочинів;
– узагальнити практику застосування вказаної слідчої дії органами досудового слідства з метою усунення виявлених недоліків та забезпечення впровадження у практичну діяльність передового досвіду зарубіжних країн;
– сформулювати пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання, порядку організації й тактики проведення органами досудового слідства пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, фіксації його ходу та результатів;
– розробити єдині науково-обґрунтовані методичні рекомендації щодо проведення пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи.
Об єктом дослідження є правовідносини, які охоплюють процесуальну діяльність органів досудового слідства МВС України по розслідуванню злочинів, у ході яких виникає потреба проведення пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням як одного із заходів гарантування безпеки учасників кримінального судочинства.
Предметом дослідження є пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням за чинним законодавством України, системне застосування і напрями удосконалення тактичних прийомів при його проведенні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових і спеціальних методів, які призначені для отримання об єктивних і достовірних результатів.
Специфічність мети та завдань дослідження визначили використання наступних методів: історичного, системно-структурного, порівняльно-правового, статистичного та інших.
Історичний метод використовувався для аналізу виникнення та становлення у кримінально-процесуальному законодавстві України пред явлення для впізнання як самостійної слідчої дії. Використання системно-структурного методу дозволило визначити місце пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи у системі слідчих дій. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі норм чинного КПК України і деяких країн СНД (Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Латвії) та їх відповідності міжнародно-правовим актам в галузі дотримання прав людини. Формально-логічний – при співставленні норм КПК України та його проекту, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення. При проведенні анкетування 150 слідчих у різних регіонах України, вивченні та узагальненні 45 кримінальних справ, при розслідуванні яких проводилося пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, використовувався статистичний метод.
Нормативно-правовою базою дисертації є положення Конституції України, чинного КПК, постанови Пленуму Верховного Суду України з питань слідчої та судової практики, відомчі нормативно-правові акти МВС України з питань застосування заходів безпеки під час досудового розслі-дування, існуючі методичні рекомендації для практичних працівників по про-веденню пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи, положення міжнародно-правових актів в галузі кримінального судочинства.
При вивченні матеріалів практики і визначенні ключових аспектів обраної проблеми автором використовувався особистий досвід роботи на посадах слідчого слідчого відділення по розслідуванню тяжких злочинів лінії карного розшуку слідчої частини міського відділу внутрішніх справ та обласного управління МВС України в Івано-Франківській області і викладача кафедри кримінального процесу та криміналістики Прикарпатського юридичного інституту КНУВС.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням з проблем пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи та основних теоретичних і практичних питань його проведення, що раніше на такому рівні не вивчалися. У результаті проведеного дослідження зроблене теоретичне узагальнення практичних проблем, що виникають під час організації, проведення, фіксації ходу та результатів пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням.
До найбільш суттєвих результатів, одержаних самостійно, що визначають наукову новизну дослідження, відносяться наступні положення:
вперше:
- надано авторське тлумачення пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням;
- комплексно з ясоване місце і значення пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи при збиранні і перевірці доказів у кримінальних справах;
- розкрито сучасний стан законодавчого врегулювання проведення органами досудового слідства МВС України пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням як однієї із складних слідчих дій, яка проводиться при розслідуванні злочинів в умовах тактичного ризику;
- проаналізовано практику застосування вказаної слідчої дії органами досудового слідства, запропоновано шляхи усунення виявлених недоліків та впровадження у практичну діяльність передового досвіду зарубіжних країн;
- сформульовано пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання, порядку організації, тактики проведення пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи органами досудового слідства при розслідуванні злочинів, а також фіксації його ходу та результатів;
набуло подальшого розвитку:
- висвітлення історичних передумов виникнення пред явлення для впізнання як самостійної слідчої дії та його місця серед інших слідчих дій;
- виокремлення основних видів пред явлення для впізнання, визначення їх сутності;
- розроблення єдиних науково-обґрунтованих методичних рекомендацій щодо проведення пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у науково-дослідній діяльності – сформульовані у дисертації пропозиції, теоретичні висновки і рекомендації по проведенню пред явлення особи для впізнання поза її візуальним спостереженням спрямовані на вдосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України, що регламентують процесуальну діяльність по розслідуванню злочинів. Відповідні пропозиції направлено до Верховної Ради України для врахування при підготовці нового КПК (акт впровадження № 06-19/15-1879 від 16 грудня 2005 р.). Вони можуть стати основою для подальших наукових розробок проведення різних видів пред явлення для впізнання;
- у практичній діяльності по розслідуванню злочинів – розроблені автором науково-обґрунтовані детальні методичні рекомендації по проведенню пред явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи прийняті Головним слідчим управлінням МВС України (вих. № 13/7 – 12918 від 22 грудня 2005 р.). Матеріали дисертації використовуються в діяльності слідчих підрозділів УМВС України в Івано-Франківській області (акт впровадження від 2 лютого 2005 р.). Сформульовані автором пропозиції щодо удосконалення та доповнення чинного КПК направлені до збірника Головного слідчого управління МВС України “Слідча практика” (вих. № 8/7023 від 29 жовтня 2005 р.) та до Управління правового забезпечення головного штабу МВС України (вих. № 2/238 від 25 лютого 2005 р.), як рекомендовані МВС України зміни і доповнення до чинного КПК та його проекту відповідно до телетайпограми МВС України № 1/5-445 від 23 лютого 2005 р.
- у навчально-методичній роботі – результати дослідження знайшли своє відображення у підготовлених автором навчально-методичних комплексах “Організація розкриття та розслідування злочинів”(2004, 2005 р.р.). Основні положення дисертації використовуються при викладанні курсів кримінального процесу і криміналістики у Прикарпатському юридичному інституті МВС України, Київському національному університеті внутрішніх справ, на факультеті правничих наук Національного університету „Києво-Могилянська академія”, на соціально-гуманітарному факультеті Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, про що свідчать відповідні документи, наведені у додатках.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням, в процесі якого використовувалися положення, розроблені автором особисто. Ці наукові ідеї та розробки оприлюднені у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та процесу Навчально-наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції Національної академії внутрішніх справ України (20032005 р.р.), на міжкафедральних семінарах кафедр теорії кримінального процесу та судоустрою, кримінального процесу, кримінального права та процесу, криміналістики, організації розслідування злочинів Національної академії внутрішніх справ України (27 жовтня та 25 листопада 2005 року), оприлюднені на науково-практичних конференціях і семінарах: науково-практичному семінарі „Етичні основи підготовки та діяльності дільничних інспекторів міліції” (13 березня 2004 року, м. Івано-Франківськ), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми формування іміджу дільничних інспекторів міліції в умовах становлення громадянського суспільства в Україні” (24-25 квітня 2004 року, м. Івано-Франківськ), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Організація взаємодії ОВС з громадськими формуваннями щодо охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки: досвід та проблеми” (30 вересня 2004 року, м. Івано-Франківськ), Міжнародній науково-практичній конференції „Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (14-15 жовтня 2004 року, м. Одеса), ХІ щорічній науковій конференції Національного університету України „Києво-Могилянська академія” „Україна – людина, суспільство, приро-да” (24 28 січня 2005 року, м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми нормативно-правового забезпечення захисту прав і свобод людини в діяльності ОВС” (31 березня-1 квітня 2005 року, м. Івано-Франківськ), звітній науковій конференції викладачів, курсантів та студентів Прикарпатського юридичного інституту МВС України „Актуальні проблеми удосконалення професійної підготовки працівників адміністративної служби міліції в умовах реформування діяльності ОВС” (20 травня 2005 року, м. Івано-Франківськ), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи (30 вересня-1 жовтня 2005 року, м. Івано-Франківськ).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових статей у провідних фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, 8 тез доповідей у збірниках наукових праць за підсумками науково-практичних конференцій та семінарів.
Структура роботи обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями та відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України. Складається із вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 231 сторінку, з них основний текст дисертації 177 сторінок, список використаних джерел на 22 сторінках (226 найменувань), додатки на 32 сторінках.
| 
