|
34022
Oeter S. State Succession and the Struggle over Equity: Some Observations on the Laws of State Succession with Respect to State Property and Debts in Cases of Separation and Dissolution of States // German Yearbook of International Law (GYIL). - 1995. - Vol. 38. – S.71-84.
Neuhold H., Simma B. Neues europдisches Vцlkerrecht? // Neues europдisches Vцlkerrecht nach dem Ende des Ost-West-Konfliktes? - Neuhold H., Simma B. (Hrsg.). - Baden-Baden, 1996. – S.1-23.
Vallat F. State Succession. - Report of International Law Conference held at Niblett Hall, the David Davies Memorial Institute of International Studies (June 1956). – 236 p.
Verdross A., Simma B. Universelles Vцlkerrecht. Theorie und Praxis. - 1 Aufl. – Berlin, 1976. – 633 S. За словами А.Фердросса і Б.Зімми, “вчення правонаступництва являється найбільш суперечливою частиною міжнародного права”. Цікаво відзначити, що й у другому виданні книги у 1984 р. – тобто через 6 років з часу прийняття кодифікуючого документа у цій сфері – Віденської конвенції 1978 р. – її автори ще раз підтвердили свою думку про вкрай суперечливий характер зазначеної матерії міжнародного права.
Streinz R. Succession of States in Assets and Liabilities - a New Regime? The 1983 Vienna Convention on Succession of States in Respect of State Property, Archives and Debts // GYIL. - 1983. - Vol. 26. – P.198-237.
Drinhausen F. Die Auswirkungen der Staatensukzession auf Vertrдge eines Staates mit privaten Partnern. Dargestellt mit besonderen Bezьgen zur deutschen Wiedervereinigung. – Frankfurt am Main, Berlin, 1993. – 388 S.
Restatement of the Law. The Foreign Relations Law of the United States. As Adopted and Promulgated by the American Law Institute at Washington D.C. (Restatement of the Law). - St.Paul, Minn, 1987. - Vol. I. - para. 208 - Р.100. Згідно з Рістейтментом, “міжнародне право і практика держав стосовно правонаступництва є невизначеними і заплутаними”.
Jones M. State Succession in the Matter of Treaties // British Yearbook of International Law (BYIL). - 1947. - Vol. 24. – P.354-469. М.Джоунс зазначав: “State succession may be used in two senses: (a) denoting succession in fact and (b) denoting succession in law. Succession in fact takes place when one state follows another in possession of territory. Succession in law is the juridical substitution in such circumstances of the successor State for its predecessor”.
Williamson E., Osborn J. A U.S.Perspective on Treaty Succession and Related Issues in the Wake of the Breakup of the USSR and Yugoslavia // Virginia Journal of International Law (VaJIL) - 1992. - Vol. 33. – P.261-274.
Brownlie I. Principles of Public International Law. – Oxford: Clarendon Press, 1990. – 4th Ed. – 748 p.
Захарова Н.В. Правопреемство государств. - М., 1973. – 188 с.
Thum C. Die Kontinuitдtsfrage im vцlkerrechtlichen Rahmen der Einigung Deutschlands. - Frankfurm am Main, Berlin, Bern, New York, Paris, Wien: Lang, 1993. – 386 S. На думку К.Тума, “доречним є значний скепсис, що (Віденські конвенції 1978 і 1983 рр.) взагалі коли-небудь стануть чинним міжнародним правом”.
Mrak M. Introduction // Succession of States. - Mrak. M. (ed.). - The Hаgue, London, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 1999. - P.xv-xxi.
Fiedler W. State Succession // Encyclopedia of Public International Law Published under the Auspices of the Max Planck Insitute for Comparative Public Law and International Law under the Direction of Rudolf Bernhardt (далі - EPIL). – Amsterdam, London, New York, Oxford, Paris, Shannon, Tokyo: North Holland Elsevier - 2000. - Vol. IV. - P.641-656.
Neuhold H. Das Recht der Staatensukzession nach der “Wende”: Verdichtung oder weitere Zersplitteung? (Bemerkungen zum Beitrag von Ulrich Fastenrath) // Neues europдisches Vцlkerrecht nach dem Ende des Ost-West-Konfliktes? - Neuhold H., Simma B. (Hrsg.). - Baden-Baden, 1996. – S. 80-98.
Fiedler W. Staatskontinuitдt und Verfassungsrechtssprechung. - Mьnchen, 1970. – 169 S.
Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. – Харьков, 1996. – 234 с.
Czaplinski W. Equity and Equitable Principles in the Lajw of State Succession // Succession of States. - Mrak. M. (ed.). - The Hаgue, London, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 1999. – Р.61-74.
Oeter S. German Unification and State Succession // ZaцRV. - 1991. – Vol. 51. – P.349-383.
Vali F.A. Servitudes of International Law. A Study of Rights in Foreign Territory. – London, 1958. – 376 p.
Udokang O. Succession of New States to International Treaties. – 1973. – 488 p.
Verzijl J.H.W. International Law in Historical Perspective. - Part VII. State Succession. – Leiden: A.W.Sijthoff, 1974. – 456 p.
Maluwu T. Succession to Treaties in Post-Independence Africa // African Journal of International and Comparative Law. – 1992. – P. 787-795.
Fiedler W. Diskussion zu den Referaten Fastenrath, Schweisfurth, Ebenroth // Das Recht der Staatensukzession. – Fastenrath U., Schweisfurth Th., Ebenroth C.Th. (Hrsg.). – Heidelberg: C.F.Mьller Verlag, 1995. – S. 347-368. Завершуючи своє образне порівняння, В.Фідлер пише: “У той момент, коли він [пасажир] ступає на тверду землю, острів починає під ним зникати, бо, як відомо, чорт ховається у деталях”.
Craven M. The Problem of State Succession and the Identity of States Under International Law // European Journal of International Law (EJIL). – 1998. – Vol. 9. - No. 1. – Р.142-162.
Brьggemann B. Probleme der Staatensukzession. Erlдutert am Beispiel Namibias (Inauguraldissertation zur Erlangung des akademischen Grades eines Doktors der Rechte). – Mьnster, 1992. – 376 S. Зазначений вираз запозичено Б.Брюггеманом у професора Б.Зімми (Simma B. Termination and Suspension of Treaties: Two Recent Austrian Cases // GYIL. – 1978. – Vol. 21. – S.74).
Udina La succession des Etats quant aux obligations internationales autres que les dettes publiques // Recueil de Cours (далі - RdC). - 1933 (II). - Vol. 44. – P.234-458.
Wilkinson H. American Doctrine of State Succession. - 1934. – 146 p.
Dahm G., Delbrьck J., Wolfrum R. Vцlkerrecht. Begrьndet von Georg Dahm. – Band I/1. Die Grundlagen. Die Vцlkerrechtssubjekte. – 2., vцllig neu bearbeitete Auflage. - Berlin, New York, 1989. – 469 S. На думку авторитетних німецьких вчених, “вже саме поняття правонаступництво держав є предметом багатьох суперечностей”.
Shaw M. State Succession Revisited // The Finnish Yearbook of International Law (FYIL). – 1994. – Vol. V. – P.34-98.
Caflisch L. Law of State Succession: Theoretical Observations // Netherlands International Law Review (NILR) - 1963. - Vol. 10. - P.337-366.
A/CN.4/278, Add.1-6. Первый доклад о правопреемстве государств в отношении договоров, подготовленный Специальным докладчиком сэром Френсисом Вэллэтом // Ежегодник Комиссии международного права. – 1974 год. – Т. II. – часть первая. – С.1-67.
de Muralt R.W.G. The Problem of State Succession with Regard to Treaties. – The Hague, 1954. – 369 p. На думку Р. де Мюральта, „слова “правонаступництво держав” викликатимуть заперечення з боку деяких дослідників, утім вони використовуватимуться цим автором у зв’язку з простою причиною відсутності іншого достатньо чіткого терміну для окреслення тієї ж проблеми”.
D.P.O’Connell. The Law of State Succession. – Cambridge: At the University Press, 1956. - 425 p. Як наголошує Д.П.О’Коннелл, “щодо терміну “правонаступництво держав” висловлювалися застереження, оскільки він (термін) заплутує питання, яке намагається вирішити кожне дослідження щодо наслідків зміни суверенітету”.
Brierly J.L. The Law of Nations. - 6th Ed. - New York, Oxford, 1963. – 388 p. На думку Дж.Брайєрлі, “правонаступництво - це, насамперед, принцип приватного права і передбачає, що зникнення держави у певному сенсі нагадує смерть особи. Проте держава жодним чином буквально не вмирає, її народ і територія не зникають, але лише зазнають політичних змін. Правонаступництво являється поняттям, запозиченим із права власності, і легко увійти в оману, гадаючи, що існує певна аналогія між передачею власності і тими випадками, коли народ і територія припиняють своє існування в одній формі і починають в іншій”.
Римское частное право: Учебник / Под ред. Новицкого И.Б., Перетерского И.С. – М.: Юристь, 1996. – 544 с. Поняття “правонаступництво” (спадкоємство) було запозичене міжнародно-правовою літературою з римського приватного права під виглядом “універсального правонаступництва”, в силу якого до наступника (спадкоємця) не лише переходять як єдиний комплекс всі майнові права і зобов’язання спадкодавця (hereditas nihil aluid est, quam successio in universum ius defunctus habuerit. – D.50, 17, 62), але й покладається відповідальність своїм майном за борги спадкодавця, створюється свого роду продовження в особі наступника (спадкоємця), юридичної особи спадкодавця (nostis videtur legibus una quodammodo persona heredis et illius qui hereditatem in eum transmittit. – Nov. 48 praef.).
Patel S. A Textboook of International Law. - Bombay, 1964. – 433 p.
UN Doc. A/CN.4/214 . Second Report on Succession in Respect of Treaties, by Sir Humphrey Waldock, Special Rapporteur // Yearbook of International Law Commission (YBILC). – 1969. – Vol. II. – 356 р.
Thirlway H. Concepts, Principles, Rules and Analogies: International and Municipal Legal Reasoning // RdC. – 2002. – Vol. 294. – P.269-405.
Starke J. An Introduction to International Law. – 1984. – 488 p. Замість терміну “правонаступництво держав” Дж.Старк пропонує використовувати описовий вираз - “перехід прав і обов’язків при зовнішній зміні суверенітету над територією”.
Berber F. Vцlkerrecht. Allgemeines Friedensrecht. – Band I. – Mьnchen, 1960. – 504 S.
Fiedler W. Das Kontinuitдtsproblem im Vцlkerrecht. Zum funktionalen Zusammenhang zwischen Vцlkerrecht, Staatsrecht und Politik. – Freiburg, Mьnchen, 1978. – 179 S.
UN Doc. A/7209/REV.1. - p.217. Report of the International Law Commission to the General Assembly on the Work of its Twentieth Session, 27 May - 2 August 1968.
Poeggel W., Meissner R., Poeggel Ch. Staatennachfolge in Vertrдge. – Berlin, 1980. – 207 S. Колектив східнонімецьких авторів поділяє думку професора Г.Тункіна про те, що прийняті у рамках міжнародних інструментів поняття та норми відображають не ідентичність волі держав-учасниць, а лише координацію принципових або протилежних державних воль, а тому досягнуті домовленості представляють собою політико-міжнародно-правовий компроміс на основі мирного співіснування (Tunkin G.I. Das Vцlkerrecht der Gegenwart. - Berlin, 1963. – S.143).
Stцder R. International Law Association // EPIL. – 1995. – Vol. II. – P.1207-8.
The International Law Association: Report of the Fifty-Second Conference. – 665 p.
Schцnborn W. Die Lehre von den Vцlkerrechtssubjekten. Staatensukzessionen. - Stuttgart, 1913. – 224 S. В.Шенборн виходив з того, що “правонаступництво держав є наступництвом однієї держави щодо прав та обов’язків іншої держави як наслідок поширення його повної державної влади на території, що перед цим були підпорядковані державній владі іншої держави”. Разом з тим, В.Шенборн зауважує, що при цьому мається на увазі лише “загальна характеристика випадків, які за звичаєм підпадають під категорію “правонаступництва держав”, а не сама дефініція цього поняття”.
Kelsen H. Theorie generale du droit international public: problemes choisis // RdC. - 1932 (IV). - Vol. 42. - P.314-532. З точки зору Г.Кельзена, “on entend ... par succession des Etats aussi bien la modification territoriale elle-meme ... que la succession de l’un de ces Etats aux droits et aux obligations de l’autre”.
Castren E. Aspects recents de la succession d’etats // RdC. - 1951(I). – Vol.78. - P.378-506.
Lester A. State Succession to Treaties in the Commonwealth // International and Comparative Law Quarterly (ICLQ). - 1963. – Vol. 12. - Р.463-479. А.Лестер вважає, що “in general, State succession consists of any change of sovereignty over given territory whose effect is recognised in international law. It includes both “succession in fact” and “succession in law”.
Aufricht H. State Succession Under the Law and Practice of the International Monetary Fund // ICLQ. - 1962. - Vol. 11. - Р.149-164. На думку Г.Ауфріхта, “questions of “State succession” (...) usually cover (1) the “fact” that all or parts of the terrirtory heretofore under the authority of State A is considererd, as of a certain date, to be under the authority of State B; and (2) the legal consequences resulting from such change of authority over the terrirory or territories concerned”.
Svarlien O. An Introduction to the Law of Nations. – N.Y., Toronto, 1955. – 411p.
Herbst L. Staatensukzession und Staatenservituten. – Berlin, 1962. – 322 S.
Dhokalia Р. International Law. – Delhi, 1963. – 465 p.
Whiteman М. Digest of International Law.– Washington D.C., 1963 – Vol. II. – 754 р.
Сaflisch L. The Law of State Succession: Theoretical Observations // NILR. – 1963. – P. 348-365.
Zemanek K. State Succession After Decolonization // RdC. – 1965 (III). – Vol. 116. - P.187-300.
Poulouse T.T. Succession in International Law: A Study of India, Pakistan, Ceylon and Burma. – 1974. - 344 p.
Ebenroth C., Grashoff D. Цffentliche Schulden im Prozess desintegrierender Staatensukzession: die Zuordnung von Staatsschulden auf Nachfolgestaaten // Zeitschrift fьr vergleichende Rechtswissenschaften. - 1993. – S.2-16.
Dictionnaire de la terminologie du droit international. – Paris, 1960. – 744 p. Автори словника називають “правонаступництво держав” часто вживаним терміном для позначення: 1) ситуації, що має місце, коли одна держава повністю замінює іншу державу на певній території і стосовно населення на ній внаслідок повного включення або часткової анексії, поділу або створення нової держав, незалежно від того, чи держава, якій раніше належала вказана територія, продовжує існувати чи зникає; 2) вступу держави у права та обов’язки іншої, який випливає зі згаданої ситуації.
Waldock H. Sir. First Report on Succession of States and Governments in Respect of Treaties // YBILC. - 1968.- Vol. II. – 433 p.
Zimmermann A. Staatennachfolge in vцlkerrechtliche Vertrдge. Zugleich ein Beitrag zu den Mцglichkeiten und Grenzen vцlkerrechtlicher Kodifikation. – Berlin, 2000. – 911 S.
Кожевников Ф.И. Учебное пособие по международному публичному праву. – М., 1947. – 355 с.
O’Connel D.P. State Succession in Municipal Law and International Law. – 1967. – Vol. I. – 566 p.
Manual of Public International Law / ed. by Soerensen M. – London, Melbourne, Toronto: Macmillan; N.Y.: St. Martin’s Press, 1968. – 929 p.
Doehring K. Vцlkerrecht. Ein Lehrbuch. - Heidelberg, 1999. – 541 S.
Reinisch A., Hafner G. Staatensukzession und Schuldenьbernahme beim „Zerfall“ der Sowjetunion. – Wien, 1995. – 280 S.
Hershey A.S. The Succession of States // AJIL. – Vol. 5. – P.279-290.
Baty Th. Division of States: Its Effects on Obligations // Grotius Transactions. Problems of Peace and War. – 1923. – Vol. 9. – P.102-137.
Castren Е. On State Succession in Practice and Theory // Nordisk Tidsskrift. – 1954. - Vol. 24. – p.37-60.
Oppenheim L. International Law / ed. by Lauterpacht H. – 8th Ed. - 1955. – Vol. 1. – 886 p.
Onory A.G.M. La Succession d’Etats de Traites. – Paris, 1968. – 339 p.
Mugerwa N. Subjects of International Law / Manual of Public International Law. – ed. by Soerensen M. – London, Melbourne, Toronto: Macmillan; N.Y.: St. Martin’s Press, 1968. – P. 247-310.
Bokor-Szego H. Succession of New States and International Treaties // Questions of International Law: Journal of the Hungarian Branch of the International Law Association. – Budapest, 1964. – 288 p.
Guggenheim P. Lehrbuch des Vцlkerrechts. – Band I. – 1948. – 566 S.
Pereira A.G. La succession d’Etats en matiere de traite. – 1969. – 255 p.
Reuter P. Droit International Public. - Paris, 1976. – 688 p.
Wilkinson H. American Doctrine of State Succession. - 1934. – 299 p.
Huber M. Die Staatensuccession. Vцlkerrechtliche und staatsrechtliche Praxis im 19. Jahrhundert. – Leipzig, 1898. – 178 S.
Sauer E. Grundlehre des Vцlkerrechts. – Kцln, 1955. – 433 S.
Paech N., Stuby G. Vцlkerrecht und Machtpolitik in den internationalen Beziehungen. Ein Studienbuch. – Hamburg, 2001. – 967 S.
Guggenheim P. Beitrдge zur vцlkerrechtlichen Lehre vom Staatenwechsel (Staatensukzession). Versuch theoretischer Grundlegung unter Hinzuziehunh neuerer Staatspraxis. – Berlin, 1925. – 145 S.
Ipsen K. Vцlkerrecht. – Mьnchen, 1990. – 1158 S.
Menzel E. Staatensukzession // Wцrterbuch des Vцlkerrechts. – Strupp K., Schlochauer H.-J. (Hrsg.). – Berlin: Verlag Walter de Gruyter, 1962. - Band. 3. - S.306-313.
Wittkowski R. Die Staatensukzession in vцlkerrechtliche Vertrдge unter besonderer Berьcksichtigung der Herstellung der staatlichen Einheit Deutschlands. - Frankfurt am Main, Berlin, Bern, New York, Paris, Wien, 1992. – 419 S.
Seidl-Hohenveldern I. Vцlkerrecht. - 9., neubearbeitete Auflage. - Kцln, Berlin, Bonn, Mьnchen: Carl Heymanns Verlag KG, 1997. – 874 S.
Mьller J.P., Wildhaber L. Praxis des Vцlkerrechts. – Bern: Stдmpfli Verlag AG, 2001. – 1051 S. На думку швейцарських вчених, “правонаступництво держав є повним переходом територіального суверенітету та територіального верховенства від держави-попередниці до держави-наступниці”.
Schweitzer M. Staatsrecht III. Staatsrecht, Vцlkerrecht, Europarecht. - 6.,neubearbeitete Auflage. - Heidelberg, 1997. – 556 S.
Ross A. Lehrbuch des Vцlkerrechts. – Stuttgart und Kцln: W.Kohlhammer Verlag, 1951. – 297 S.
Rousseau Ch. Droit international public. – Paris: Librairie du Recueil Sirey, 1953. - 752 p.
YBILC. – 1963. – Vol. II. – 421 p.
Deak F. Succession of States. Proceedings of the ASIL. – 1930. – 245 p.
Lissytzyn O. State Succession and Treaties. A General Survey. Working Paper Nr.1. - Study Panel of State Succession. - American Society of International Law. – N.Y., 1968. – 335 p.
Abi-Saab G. Peaceful Change and the Integration of the Newly Independent States in the International Community // Yearbook of the Hague Academy of International Law. – 1963. – P.178-204.
Jenks C.W. The Common Law of Mankind. – New York, 1958. – 576 p.
Bleckmann A. Vцlkerrecht. – Baden-Baden, 2001. – 487 S.
Goerdeler R. Die Staatennachfolge in multilaterale Vertrдge: eine Darstellung der Praxis der Gebietsnachfolger Frankreichs in Afrika. - Berlin, 1970. – 367 S.
Rauschning D. Das Schicksal vцlkerrechtlicher Vertrдge bei der Дnderung des Status ihrer Partner. – Hamburg, 1964. – 378 S.
Zemanek K. Gegenwдrtige Fragen der Staatensukzession // Berichte der Deutschen Gesellschaft fьr Vцlkerrecht (Ber DGVR). – 1964/65. – Band 5. – S.1-89.
Waldock H. Sir. First Report on Succession of States and Governments in Respect of Treaties // YBILC. - 1968. - Vol. II. – 332 p.
У ході обговорення внесеного Х.Уолдоком визначення “правонаступництва держав” членами Комісії міжнародного права ООН було висловлено думку про те, що концепція суверенітету є невід’ємною складовою будь-якої дефініції цього терміну (GAOR, 23rd Sess., Suppl., No.9 (A/7209/Rev.1). – p.25; ILC. – 1969. - Vol. 8. - p.172).
UN Doc. A/CN.4/224. - Draft Articles on Succession of States in Respect of Treaties.
A/CN.4/278, Add.1-6. - Первый доклад о правопреемстве государства в отношении договоров, подготовленный Специальным докладчиком сэром Фрэнсисом Вэллэтом // Ежегодник Комиссии международного права. – 1974 год. – Т. II. – часть первая. – 490 p. На думку Ф.Веллета, “такі слова, як “зобов’язання” (trust), “керівництво” (charge), “контроль” (command), “довіреність” (commission), “припис” (assignment) чи “мандат” (mandate), які в лінгвістичному плані можуть слугувати потенційними варіантами, зрозуміло, що не підходять до даного випадку”. П.Д.О’Коннелл “дійшов висновку, що термін “відповідальність” (responsibility) являється найбільш прийнятним англійським словом у даному контексті, хоча й було б бажаніше, аби для французького тексту було віднайдено якесь інше слово ніж “responsabilite”.
GA Off. Rec., 27th Sess., Annexes, Doc. A/8892, para.4 3 (див. також YBILC. - 1974. - Vol. II. - part I. - p. 6, para. 19). Разом з тим, треба відзначити, що деякі делегації (Куба, Сальвадор) висловилися за те, щоб поняття “правонаступництво держав” включало у себе також й передачу договірних прав і обов’язків.
Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів від 23 серпня 1978 року (Vienna Convention on Succession of States in Respect of Treaties. - UN Doc. A/CONF.80/31. - 22 August 1978) // ILM. – 1978. – Vol. I7. – Р. 1488-1517).
Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державного майна, державних архівів і державних боргів від 9 квітня 1983 року (Vienna Convention on Succession of States in Respect of State Property, Archives and Debts. - UN Doc. A/CONF.117/14 (1983) // ILM. - 1983. – Vol. 22. - p. 306-329).
A/9610/Rev. 1. – Доклад Комиссии международного права о работе ее двадцать шестой сесии // Ежегодник Комиссии международного права. – 1974 год. – Т ІІ. – часть первая. – 211 c.
Ушаков Н.А. Международное право. Учебник. – М.: Юристь, 2003. – 304 с. На думку М.О.Ушакова, “применительно к международным отношениям и международному праву под правопреемством следует понимать переход в установленных междунароным правом случаях прав и обязанностей субъекта международного права к другому его субъекту”. Водночас, М.О.Ушаков додає: “Итак, правопреемство в международном праве – это юридические последствия правомерного юридического факта – смены одного государства другим в несении ответственности за международные отношения какой-либо территории” (C.115).
Fiedler W. Die Konventionen zum Recht der Staatensukzession. Ein Beitrag der ILC zur Entwicklung eines „modern international law“? // GYIL. – 1981. – Vol. 24. – P. 1-36.
UN Doc.A/52/10. – para.43. Draft Articles on Nationality of Natural Persons in Relation to the Succession of States (текст знайдено в мережі Інтернет: http://www.un.org/law/ilc/reports/1999/english/chap4.htm). Як вказується у коментарі до Проекту статей, Комісією міжнародного права ООН було прийнято рішення залишити незмінними дефініції, закріплені у Віденських конвенціях 1978 та 1983 рр., “з метою забезпечити послідовність у використанні термінології у своїй роботі над питаннями, які стосуються правонаступництва держав”. У цьому сенсі заслуговує на окрему увагу й аналогічного змісту коментар Комісії щодо терміну “правонаступництво держав” у контексті державної власності, архівів і боргів (див. YBILC. – 1981. – Vol. II (Part Two). – p.22 – A/36/10. – para. (4)).
DIR/JUR (97). – p.6 (Explanatory Report). – para.104 (цитовано за працею: Zimmermann A. [62, с.16]).
Іnstitut de Droit International. - La succession d’Etats en matiere de biens et de dettes. - Septieme Commission. Rapporteur M. Georg Ress. - Resolution adoptee lors de la Session de Vancouver. – Aout 2001 // Archiv des Vцlkerrechts (далі – ARV). – 2002. - Bd. 40. – S.355-364.
Mьnch F. Institut de Droit International // EPIL. - 1995. – Vol. II. – P.997-1000.
Summary of Practice of the Secretary-General as Depositary of Multilateral Treaties. – Chapter XII (Succession to Treaties). – p.85 (повний текст у мережі інтернет: http://untreaty.un.org/ola-internet/Assistance/Summary.htm).
Beemelmans H. Die Staatennachfolge in vцlkerrechtliche Vertrдge – Bemerkungen zur neueren Staatenpraxis // Osteuropa Recht. - 40. Jahrgang. - Heft 4. - Dezember 1994. – S.927-942.
Bьhler K. State Succession, Identity/Continuity and Membership in the United Nations // State Succession: Codification Tested against the Facts. – ed. by Eisemann P.-M., Koskenniemi M. – Martinus Nijhoff Publishers, The Hague, Boston, London. – 2000. – P.1-243.
Droz G.A.L. Demembrement d’Etats et succession aux Conventions de la Haye. – L’internationalisation du droit // Melanges en honneur de Yvon Loussouarn. – Paris, 1994. – p.157-67.
Ebenroth C. Th. Staatensukzession und internationales Privatrecht // Das Recht der Staatensukzession. – Fastenrath U., Schweisfurth Th., Ebenroth C.Th. (Hrsg.). - Heidelberg: C.F.Mьller Verlag, 1995. – S.235-346.
Hafner G., Kornfeind E. The Recent Austrian Practice of State Succession: Does the Clean Slate Still Exist? // Austrian Review of International and European Law (далі - ARIEL). – 1996. - No 1. – P.1-49.
Fiedler W. Entwicklungslinien im Recht der Staatennachfolge // Liber Amicorum Professor Seidl-Hohenveldern – in Honour of His 80th Birthday. – Hafner G., Loibl G., Rest A., Sucharipa-Behrmann L., Zemanek K. (eds.). – Kluwer, 1998. – S.133-155.
Fiedler W. Staatensukzession und Menschenrechte // Festschrift fьr Martin Kriele. – Ziemske B. u.a. (eds.). – Mьnchen, 1997. – S. 1-21.
Treviranus H.-D. Vienna Convention on Succession of States in Respect of Treaties 1978 // EPIL. – 2000. – Vol. IV. – P.1306-1308.
Hailbronner K. Der Staat und der Einzelne als Vцlkerrechtssubjekte. – Vцlkerrecht. – Graf Vitzhum W. (Hrsg.). – Berlin, New York. – 1997. - Rn. 159. – 843 S.
Нгуен Куок Динь, Дайе П., Пелле А. Международное публичное право: в 2-х т. – Т 1.- Пер. с фр. - К.: Сфера, 2000 – 410 с.
Herdegen M. Vцlkerrecht. – Mьnchen: Verlag C.H. Beck, 2000. – 477 S. На думку М.Хердегена, Віденська конвенція 1978 року пропонує “корисну (brauchbar) дефініцію для предмету правонаступництва держав“.
Fischer P., Kцck H. Allgemeines Vцlkerrecht. – Wien, 1994. – 598 S.
Cahier Ph. Changements et continuite du droit international. Cours general de droit international public // RdC. – 1985. – Vol. 195 (VI). – P.9-374.
Pastor Ridruejo J.A. Le droit international a la veille du vingt et unieme siecle: normes, faits et valeurs. Cours general de droit international public // RdC. – 1998. – Vol. 274. – P. 9-308.
Berman N. Sovereignty in Abeyance: Self-Determination and International Law // Wisconsin International Law Journal. – 1988. – Vol. 7. - № 1.- P.68-82.
Bokor-Szegц H. Questions of State Identity and State Succession in Eastern and Central Europe // Succession of States. - Mrak. M. (ed.). - The Hague, London, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 1999. – P.95-108.
Mьllerson R.A. International Law, Rights and Politics. Developments in Eastern Europe and the CIS. - London and New York: Routledge, 1994 – 322 p.
Papenfuss D. Note and Comment: The Fate of the International Treaties of the GDR Within the Framework of German Unification // AJIL. – 1998. – Vol. 92. – P.470-479.
Silagi M. Staatsuntergang und Staatennachfolge mit besonderer Berьcksichtigung des Endes der DDR. – Frankfurt am Main, 1996. – 322 S.
Fastenrath U. Die Regelungen ьber die Staatennachfolge bei der Vereinigung der beiden deutschen Staaten // Verfassung und Recht in Ьbersee. Law and Politics in Africa, Asia and Latin America (VRЬ). – 25. Jahrgang. – 1. Quartal 1992. – S.68.
Skrk M. Recognition of States and Its (Non)-Implication on State Succession: The Case of Successor States to the Former Yugoslavia // Succession of States. - Mrak. M. (ed.). - The Hague, London, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 1999. – p.1-32.
Oppenheim’s International Law / ed. by Jennings R. and Watts A.– 9th Ed., - Vol.I. – 1990. – 1334 p.
Grashoff D. Staatensukzessionsbedingter Schuldnerwechsel. Die Teilung цffentlicher Schulden unter Nachfolgestaaten im Dismembrationsfall. – Frankfurt am Main, Berlin, Bern, N.Y., Paris, Wien, 1995. – 296 S.
Aust A. Modern Treaty Law and Practice. – Cambridge: Cambridge University Press, 2000. – 488 p. За словами Е.Оуста, “можуть виникнути проблеми, коли одна держава стає відповідальною за міжнародні відносини усієї або частини території іншої держави. Цей процес описують як правонаступництво держав”. Щодо питання публікації державами чинних договорів, англійський вчений зазначає, що воно вирішується по-різному і регулюється конституцією, національним законодавством чи практикою.
Ульянова Н.М. Дослідження проблем правонаступництва молодих незалежних держав // Радянське право. – 1985. - № 1. – C.92-95.
Тимченко Л.Д. Правопреемство государств. Опыт конца ХХ века. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 116 с.
Тимченко Л.Д. Международное право. Учебник. – Харьков, 1999. – 466 с.
Черкес М.Ю. Міжнародне право. Підручник. – К., 2000. – 411 с.
Бирюков П.Н. Международное право. Учебник. – М.: Юристь, 2001. – 416 с. На думку П.М.Бірюкова, “правопреемство государств означает смену одного государства другим в несении ответственности за международные отношения какой-либо территории”.
Юридический энциклопедический словарь / глав. ред. О.Е.Кутафин. – М., 2003. – 976 с.
Land, Island and Maritime Frontier Dispute Case (El-Salvador v. Honduras, Nicaragua intervening) // International Court of Justice Reports (ICJ Rep.) - 1992.
Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide Case (Bosnia-Herzegovina v. Yugoslavia) (Preliminary Objections) // ICJ Rep. - 1996.
Craven M. The European Community Arbitration Commission on Yugoslavia // BYIL. – 1995. - Vol. 66. – P. 333-413.
Yugoslav Arbitration Commission. – Opinion No. 1 of 29 November 1991 (повний текст: International Law Reports (далі - ILR). – Vol. 92. – p.162; International Legal Materials (далі - ILM). – 1992. – p.1494).
Guinea-Bissau v. Senegal. Arbitral Award of 31 July 1989 // Revue Generale de Droit International Public – 1990. – p.187-227 (повний текст також: ILR. – Vol. 83. – p.22).
Лисовский В. Международное публичное право. - М., 1949. – 346 c.
Бараташвили Д.И. Новые государства Азии и Африки и международное право. - М., 1968. – 234 c. На думку Д.І.Бараташвілі, “правопреемственность означает принятие новым субъектом муждународного права тех правомочий и обязательств, которыми владел прежний субъект”. Звертає на себе увагу та обставина, що, виходячи із бачення засад правонаступництва як такого, котре базується на вільному волевиявленні держави-правонаступниці, він заміняє у своїй дефініції слово “перехід” на “прийняття”.
Фарукшин М., Фельдман Д.И. К вопросу об о объеме правопреемства в международном праве // Вестник студенческого научного общества Казанского университета им. В.И.Ульянова-Ленина. Гуманитарные науки. – Вып. 1. – Казань, 1959. – С.1-14.
Международное право: Учебник– М., 1965. – 452 с.
Международное право: Учебник – М., 1970. – 478 с.
Международное право: Учебник – М., 1979. – 487 с. Водночас, треба сказати, що в деяких колективних працях містилися й більш гнучкі формулювання на кшталт: “в связи с образованием новых государств возникает вопрос о судьбе международных прав и обязательств, принадлежавших государствам, которые в прошлом осуществляли власть на данной территории” (Международное право. – отв. ред. Г.И.Тункин. – М., 1974. – С.145).
Аваков М.М. Правопреемство Советского государства. - М., 1961. – 235 с.
Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. – М., 1983 – 165 с. З точки зору М.М.Авакова, “правопреемство при возникновении нового субъекта международного права в результате социальной революции является переходом прав и обязанностей от старого субъекта к новому”.
Дурденевский В.Н. Главные правовые вопросы при образовании нового государства // Вопросы теории и практики международного права. - М., 1959. – 133 с. На його думку, “под правопреемством в международном праве понимается переход прав и обязанностей от одного субъекта международного права к другому”.
Захарова Н.В. Влияние социальной революции на силу международного договора. – М., 1966. – 234 с. На думку Н.В.Захарової, “при всех разногласиях в определении понятия “правопреемство государств” в международном праве большинство ученых сходятся на том, что правопреемство государств – это переход прав и обязанностей от одного государства к другому”.
Моджорян Л.А. Основные права и обязанности государств. – М., 1965. – 360 с.
Словарь международного права / Бацанов С.Б., Ефимов Г.К., Кузнецов В.И. и др. – М., 1986. – 1057 с. (“Правопреемство государств – переход прав и обязательств одного государства к другому”)
Дипломатический словарь. – Т. II. - М., 1971. – 879 с. (“Правопреемство (в международном праве) – это переход прав и обязянностей одного государства к другому”).
Юридический словарь / Глав. ред. П.И.Кудрявцев. – Т 2. – М., 1956. – 976 с. (“Правопреемство в международном праве – переход прав и обязанностей одного государства к другому”).
Савицкая А.Н. Правопреемство // Украинская советская энциклопедия. – Т.8. – К., 1982. – 854 с. (“Правопреемство в международном праве – это переход прав и обязанностей от одного государства к другому”).
Курс международного права в семи томах. – Т. ІІІ. – М.: Наука, 1990. – 357 с. (“Правопреемство государств, по широко распространенному мнению, - это переход прав и обязанностей одного государства к другому в результате разделения или объединения государств, отделения части территории или при переходе части территории одного государства к другому”).
Юридический энциклопедический словарь. – М., 1987. – 865 с. (“Правопреемство в международном праве имеет место при переходе прав и обязанностей от одного государства к другому в связи с возникновением нового государства, вхождением одного государства в состав другого, при разделении государств, их отделении и т.п.”).
БСЭ. – Т. 20. – М., 1975. – 744 с. (“Правопреемство государств в международном праве – переход прав и обязанностей от одного государства к другому в связи с переходом территории или при событиях, связанных с этим (возникновение нового государства, вхождение одного государства в состав другого, вхождение одного государства в состав другого, разделение государства, отделение и т.д.”).
Міжнародне право. – під ред. І.І.Лукашука, В.А.Василенка. – К., 1971. – 456с.
Юридичний словник-довідник / за ред. Шемшученка Ю.С. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: КМ Академія, Алерта, 2003. – 308 с. На думку М.М.Антонович, “під правонаступництвом держав розуміють перехід прав і обов’язків однієї держави до іншої в результаті настання певних подій і ситуацій”.
Георгіца А.З. Міжнародне публічне право. Загальна частина. – Чернівці, 1995. – 387 с. При цьому треба зазначити, що, даючи визначення правонаступництву, А.З.Георгіца вміщує пряме відсилання на цитовану вище працю Н.В.Захарової [11,с.20].
Баймуратов М.А. Международное публичное право. Учебник. – Харьков, 2003 – 465 с. З точки зору М.Баймуратова, “под международным правопреемством понимается переход прав и обязанностей от одного субъекта международного права (правопредшественника) к другому (правопреемнику) вследствие возникновения или прекращения существования государства либо изменения его территории”.
Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. – Стер. вид / Відп. ред. Шемшученко Ю.С., Губерський Л.В. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
Мицик В.В. Проблеми правонаступництва колишніх суб’єктів Союзу РСР. Правонаступництво України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Вип. 13. – Част. ІІ. – Київський університет імені Тараса Шевченка. - К., 1999. – С.56-75.
Буткевич В Г., Мицик В.В., Задорожній О.О. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / за ред. Буткевича В.Г. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
Ноговіцина Ю.О. Правонаступництво і континуїтет: єдність та розбіжності двох правових режимів // Український часопис міжнародного права (далі - УЧМП). – 2003 - № 2 - С.15-24. На думку Ю.О.Ноговіциної, “термін “правонаступництво” … означає заміну однієї держави іншою у певних (або всіх) правовідносинах і переході (!) до неї відповідних прав і обов’язків”.
Мережко О.О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики. – К.,2002. – 342 с. Треба підкреслити, що професор О.О.Мережко наводить визначення, даючи при цьому пряму відсилку на підручник міжнародного права під ред. Ю.М.Колосова і В.І.Кузнєцова [187].
Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В.К.Гіжевський, В.В.Головченко та ін. – К.: Юрінком, 2002. – 765 с.
Жеребцов А.Н. Международное право. – Ростов н/Д, 2001. – 365 с. На думку А.М.Жеребцова, “правопреемство государств – переход прав и обязанностей от государства-предшественника к государству-преемнику”.
Талалаев А.Н. Субъекты международного права / Международное право: Учебник. – Талалаев А.Н., Тункин Г.И., Г.И.Шестаков и др. – М.: Юрид. лит, 1999. – 560 с. А.М.Талалаєв, зокрема, пише, що “межгосударственным правопреемством, или правопреемством государств, называется переход международных прав и обязанностей одного государства к другому”.
Черниченко С.В. Правопреемство государств // Международное право. Учебник. Коллектив авторов. Отв. ред. Кузнецов В.И. – М.: Юристь, 2001 – 672 с. З точки зору професора С.В.Черниченка, “правопреемство в международном праве – переход прав и обязанностей от одного его субъекта к другому”.
Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. - М.: Издательство БЕК, 1997 – 371 с.
Международное публичное право. Учебник / Под ред. Бекяшева К.А. – М.: ТК Велби, 2003. – 640 с. На думку К.А.Бекяшева, “международное правопреемство есть переход прав и обязанностей от одного субъекта международного права к другому вследствие возникновения или прекращения существования государства либо изменения его территории”.
Клименко Б.М. Проблемы правопреемства на территории бывшего Союза ССР // Московский журнал международного права (далі - МЖМП). – 1992. - № 1. – С.3-24.
Додонов В.Н., Попов В.П., Румянцев О.Т. Международное право / Словарь-справочник. – под общей ред. Трофимовича В.Н. - М., 1997. – 477 с.
Романов В.И. Правопреемство государств // Международное право: Учебник. – отв. ред. Колосов Ю.М., Кривчикова Э.С. – М.: Международ. отношения, 2001. – 720 с.
Романов В.И. Правопреемство государств // Международное право: Учебник. - Отв. ред. Колосов Ю.М., Кузнецов В.И. – М.: Международ. отношения, 1995. – 608 с.
Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Е.Крутских. – М., 2000. – 865 с.
Юридический энциклопедический словарь / Под общей ред. В.Е.Крутских. – М., 2000. – 743 с. “Правопреемство государств – это переход прав и обязанностей от одного государства к другому или [курсив наш – А.М.], как устанавливает п.1 b ст.2 Венской конвенции 1978 года, - смена одного государства другим в несении ответственности за международные отношения какой-либо территории”.
Andrassy J. Medjunarodno pravo. – Zagreb, 1954. – 548 p.
Bartos M. Medjunarodno javno pravo. – Book I. – Beograd, 1954. – 643 p.
Dzunov T. Succession of States in Respect of Citizenship: The Case of the Former SFRY // Succession of States. - Mrak. M. (ed.). - The Hague, London, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 1999. - p.143-158.
Medjunarodno javno pravo. - Frckovski L. et al. – Skopje, 1995. – 422 p.
Berber F. Lehrbuch des Vцlkerrechts. Erster Band. Allgemeines Friedensrecht. – 2.Auflage. – Mьnchen, 1975. – 588 S.
Capotorti F. Cours general de droit international public // RdC. – 1994. – Vol. 248 (IV). – P.8-269.
Kimminich O. Einfьhrung in das Vцlkerrecht. - 4. Ergдnzte und verbesserte Auflage. - Mьnchen, London, N.Y., Paris: K.G.Saur, 1990. – 548 S.
Schachter O. State Succession: The Once and Future Law // VaJIL. – 1993. – Vol. 33. – P.253-260.
Власова Л.В. Правопреемство государств в отношении договоров. – Минск, 1982. – 112 c.
Kirsten J. Einige Probleme der Staatennachfolge. – Berlin, 1962. – 124 S.
Черниченко С.В. Является ли Россия продолжателем или правопреемником СССР? // Международное право - International Law. – 2001. - № 3. – C.34-40.
Тускоз Ж. Міжнародне право. Підручник. – К., 1998. – 421 с.
Drinhausen F. Die Auswirkungen der Staatensukzession auf Vertrдge eines Staates mit privaten Partnern. – 1993. – 366 S.
Rauschning D. Diskussion zu den Referaten Fastenrath, Schweisfurth, Ebenroth // Das Recht der Staatensukzession. – Fastenrath U., Schweisfurth Th., EbenrothC.Th. (Hrsg.). – Heidelberg, 1995. – S.347-368.
Марухян В.А. Правопреемство государств в современном международном праве. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11: Бакинс. гос. унив. – Баку, 1974. – 19 с.
Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов. – Под ред. В.В.Лазарева. – М., 1994. – 511 с.
Лукашук И.И. Механизм международно-правового регулирования. – К., 1980. – 199 с.
Шуршалов В.М. Международные правоотношения. – М., 1971. – 367 с.
Frowein J. Das de facto Regime im Vцlkerrecht. – Heidelberg, 1968. – 377 S.
Kдlin W., Epiney A. Vцlkerrecht. Eine Einfьhrung. – Bern: Stдmpfli Verlag AG, 2003. – 350 S.
Epping V. Die Staatennachfolge / Vцlkerrecht. Ein Studienbuch von Knut Ipsen. – 4., vцllig neu bearbeitete Auflage. Mьnchen, 1999. – § 25. – 1151 S.
Lorenzmeier S., Rohde Ch. Vцlkerrecht. Schnell erfasst. - Springer, 2002 – 226 S.
Malanczuk P. Akehurst’s Modern Introduction to International Law. – 7th Rev. Ed. – London, New York: Routledge, 1997. – 449 p.
Vagts D. State Succession: The Codifier’s View // VaJIL. – Vol. 33. – Nu. 2. – Winter 1993. – P.275-297.
Watts A. Sir. State Succession: Some Recent Practical Legal Problems // Liber Amicorum Gьnther Jaenicke – Zum 85. Geburtstag. – Gцtz V., Selmer P., Wolfrum R. (Hrsg.). – Berlin, 1998. – 765 p.
Jennings R.Y. General Course on Principles of International Law // RdC. – 1967. - Vol. 121. – P.420-647.
Пашуканис Е. Очерки по международному праву. – М., 1935. – 356 с.
Бобров Р.Л. Международноправовое признание советского государства // Ученые записки. Серия юридических наук. – Т. 1. – Л., 1948. – C.56-87.
Международное право / под ред. Игнатенко Г.В., Остапенко Д.Д. – М., 1978. – 432 с.
Лисовский В.Л. Международное право. – К., 1955. – 387 с.
Международное право / под ред. Левина Д.Б., Калюжной Г.П. – М., 1964. – 410 с.
Mezinarodno pravo verejne. - Outrtata V. (red.). – Praha, 1958. – 366 s. (цитовано за: Frenzke D. Kontinuitдtsprobleme im цstlichen Vцlkerrecht // Staatliche Kontinuitдt unter besonderer Berьcksictigung der Rechtsladge Deutschlands. – Meissner B., Zieger G. (Hrsg.). – Kцln, 1983. – S. 95).
Buza L., Haidu Gy. Nemzetkцzi jog. – Budadpest, 1954. – 255 s. (цитовано за: Frenzke D. [221,c.96]).
Tatomir N. Curs de drept international public. – Bukarest, 1961. – 378 p. (цитовано за: Frenzke D. [221,c.97]).
Геновски М. Основи на международното право. – Т.1. – Софія, 1956. – 400 с. (цитовано за: Frenzke D. [221,c.98] ).
Poeggel W. Konzeptionelle Probleme der beiden Wiener Staatennachfolgekonventionen von 1978 und 1983 // Verцffentlichungen des Europa-Institutes der Universitaet des Saarlandes. – 1988. – S. 2-34.
Есаян А.А. Некоторые вопросы правосубъектности и правопреемства в теории международного права. – Ереван, 1963. – 27 c.
Кожевников Ф.И. Советское государство и международное право. – М., 1948. – 198 с.
Коровин Е.А. Международное признание СССР и его юридические последствия // Советское право. – 1924. - №3/9. – С.76-86.
Моджорян Л.А. Идентичность, непрерывность и правопреемство субъектов международного права // Советское государство и право. - 1958. - № 9. – С.61-70.
Шуршалов В.М. Основные вопросы теории международного договора. – М., 1959. – 546 с.
Geamanu G. Dreptul international contemporan. – Vol. 1. – Bukarest, 1975. – 499p. (цитовано за працею Frenzke D. [221,c.98]).
Gelberg L. Zarys prawa miedzynarodowego. - Warszawa, 1967. – 345 s. (цитовано за Frenzke D. [221,c.98])
Potocny M. Mezinarodno pravo verejne. – Praha, 1978. – s.165 (цитовано за: Frenzke D. [221,c.96]).
Klafkowski A. Prawo miedzynarodowe publiczne – Warszawa, 1979. – 422 s.
Anzilotti D. Lehrbuch des Vцlkerrechts. – Band I. – 1929. – 576 S.
Dahm G. Vцlkerrecht. - Band I. - Stutgart, 1958. – 479 S.
Marek K. Identity and Continuity of States in Public International Law. – Geneva, 1954. – 456 p.
Weder H., von Wedel H. Grundkurs Vцlkerrecht. – Frankfurt am Main, 1977. – 388 S.
Verdross A., Simma B. Universelles Vцlkerrecht. Theorie und Praxis. - 3.Auflage. - Mьnchen, 1984. – 667 S.
Geistlinger M. Revolution und Vцlkerrecht: vцlkerrechtsdogmatische Grundlegung der Voraussetzungen und des Inhalts eines Wahlrechts in bezug auf vorrevolutionдre vцlkerrechtliche Rechte und Pflichten. - Wien, 1991. – 679 S.
Quadri R. Diritto internazionale pubblico. – Rome, 1968. – 780 p.
UN Doc. A/9610/Rev.1. - ILC Reports. // YBILC. – 1974. – Vol. II/1.
Tinoco Concession Arbitration (Costa Rica v. Great Britain) of October, 10 1923 // RIAA. – Vol.1 – 1948.
Bьlck H. Tinoco Concession Arbitration // EPIL. – Vol. IV. – 2000. – 1578 p.
United States Diplomatic and Consular Staff in Tehran Case // ICJ Rep. – 1980.
Berber F. Lehrbuch des Vцlkerrechts. - Band II. - Berlin, 1978. – 437 S.
A/CONF.80/4.
Frowein J. De Facto Regime // EPIL. – Vol. I. – 1992. – 1032 p.
Зокрема, у рішенні по справі “Королева проти міністра сільського і рибного господарства ex parte С.П.Анастазіо” (1994 р.) Суд Європейських Співтовариств не визнав можливим потенційне правонаступництво “Турецької Республіки Північний Кіпр” щодо Угоди про асоціацію між ЄС та Республікою Кіпр (The Queen v. Minister of Agriculture, Fisheries and Food, ex parte S.P.Anastasio Case; С-432/92). Так само і Європейський суд з прав людини у справі “Лоїзіду” (1996 р.) прийняв рішення про те, що лише Республіка Кіпр є повноважною нести права кіпрської держави (Loizidou v. Turkey Case (Merits). – Judgement of 18 December 1996).
Thьrer D. Der Wegfall effektiver Staatsgewalt: „The Failed State“ // Berichte der Deutschen Gesellschaft fьr Vцlkerrecht. - Band 34. – 1050 S.
Baty T. Can an Anarchy Be a State? // American Journal of International Law (далі - AJIL). – 1934. – Vol. 28. - Т.Бейті виходить з того, що у даному випадку має місце припинення існування держав.
Eitel T. Lebanon – A Legal Survey // GYIL. – 1986. – Vol.35. – P. 3-28. У цьому контексті, зокрема, можна згадати дискусії щодо можливого обмеження правосуб’єктності Лівану.
До таких союзів (об’єднань) держав можна віднести, серед іншого, Рейнський союз (1806-1813 рр.), Німецький союз (1815-1866 р.) та ін.
Guggenheim P. Traite de droit international public. – Vol. 1. – 1953/1954. – 589 p.
UN Doc. A/9610/REV.1 Доклад Комиссии международного права о работе ее двадцать шестой сессии, 6 мая – 26 июля 1974 года // Ежегодник Комиссии международного права. – 1974. – т.ІІ. – P.255-365.
O’Connell D.P. International Law. – London: Stevens & Sons Limited, Dobbs Ferry, N.Y. Oceana Publications, Inc., 1965. – Vol. 1. – 651 p.
Фалалєєва Л.Г. Правові аспекти становлення та розвитку виконавчих органів Європейського Союзу: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.11 / Київ. держ. універ. ім. Т.Шевченка. - К., 2003. – 16 с.
Fleischhauer C.A. Prescription // EPIL. – Vol. ІІІ. – 1999. – P. 1106-7.
Серед історичних прикладів таких ситуацій, як правило, у літературі згадується доля німецьких колоній після першої світової війни. З метою уникнення відповідальності за борги Німеччини у статті 119 Версальського мирного договору державами Антанти було передбачено передачу цих колоній країнам-союзницям у їх сукупності, і лише після цього вони були передані у підмандатне управління окремим державам.
Makonnen Y. International Law and the New States of Africa. A Study of the International Legal Problems of State Succession in the Newly Independent States of Eastern Africa. – Addis Abeba, New York, Valletta, 1983. – 458 p. Ї.Маконнен зазначає, що “право правонаступництва держав - якщо таке взагалі існує - повинно регулювати наслідки зміни суверенітету на матеріальний об’єкт правонаступництва і визначення цього терміну не має наперед визначати правил”.
Foorman J., Jehle M. Effects of State Succession on Commercial Bank Loans to Foreign Sovereign Borrowers // Illinois Law Review. – 1982. – P.1-25.
Schweitzer M. Staatennachfolge // Lexikon des Rechts. Vцlkerrecht. – Seidl-Hohenveldern I. (Hrsg.). – Berlin, 1992. – 510 S.
У цьому контексті треба відмітити певну неточність, що має місце при вживанні терміну “універсальне правонаступництво”, яким у доктрині паралельно окреслюється й поняття повного правового наступництва за аналогією з приватним спадковим правом (Oppenheim L. International Law. – ed. by Lauterpacht H. - Oxford, 1955. - 8th Ed. – Vol. 1. – 886 p.). На цій невідповідності особливо наголошував також Й.Кірстен, зазначаючи, що вирази “універсальне або часткове правонаступництво” використовуватися насамперед для позначення обсягу прав і обов’язків, а не тільки по відношенню до територіальної ознаки.
Munkman A.L.W.H. Adjudication and Adjustments-International Judicial Decision and the Settlement of Territorial and Boundary Disputes // BYIL. – 1972-1973. – Vol. 46. – P.1-116. Водночас, треба зазначити, що в літературі теза про правомірність набуття території шляхом ад’юдикації не є безсумнівною. При цьому, головним чином, увага звертається на те, що, оскільки теоретично звичне завдання суду або трибуналу полягає у визначенні прав, якими володіють сторони, а не у створенні прав нових, відтак, подібне судове (арбітражне) рішення не може приписувати державі територію, якою вона не володіє.
Treviranus H.-D. Die Konvention der Vereinten Nationen ьber Staatensukzession in Vertrдge. Ergebnisse der Konferenz in Wien 1977 und 1978. // Zeitschrift fьr auslдndisches цffentliches Recht und Vцlkerrecht (далі - ZaцRV). – 1979. – Band 39. - S.259-279.
Heinze H.-J. Der Ьbergang des Staatsvermцgens vom Vorgдngerstaat auf den Nachfolgestaat im Fall der Staatennachfolge – Eine Untersuchung unter der besonderer Berьcksichtigung der Kodifikation der Staatennachfolge durch Vцlkerrechtskommission der UNO (ILC). – Dissertation, Karl-Marx-Universitдt Leipzig, 1977. – 190 S.
Kadelbach S. Zwingendes Vцlkerrecht. – Berlin, 1992. – 410 S.
Staatennachfolge im Vцlkerrecht / Poeggel W., Meissner R. (Hrsg.). - Berlin, 1986. – 303 S.
Meyer-Lindenberg H. Vцlkerrecht. - Stuttgart, 1969. – 478 S. На думку Г.Майєр-Лінденберга (ФРН), “вчення (наука) про правонаступництво держав описує ті обмеження, які в силу міжнародного звичаєвого права покладаються на державу-наступницю при реалізації нею власного правопорядку на території, заторкнутій правонаступництвом; воно визначає, які обов’язки має взяти на себе держава-наступниця по відношенню до третіх держав та їх громадян”.
Bindschedler R. Annexation // EPIL. – Vol. I. – 1992. – P.168-169.
Schwarzenberger G. Title to Territory: Response to a Challеnge // AJIL. – 1967. – Vol. 51. – P.308-24. Г.Шварценбергер наводить аргументи на користь законності анексії, яка обгрунтовується, зокрема, необхідністю покарання агресора та убезпечення від майбутніх актів агресії.
Маються на увазі ситуації повної передачі однією державою управління і суверенітету над частиною власної території іншій державі. Найбільш відомим прикладом адміністративної цесії можна вважати передачу Панамського каналу США за договором 1903 р.
Draft Articles on Nationality of Natural Persons in Relation to the Succession of States (див. Текст в мережі інтернет http://www.un.org/law/ilc/reports/1999/english/ chap4.htm).
La succession d’Etats en matiere de biens et de dettes. - Septieme Commission. Rapporteur Mr. Georg Ress. - Resolution adoptee lors de la Session de Vancouver. – Institut de Droit International. - Aout 2001 // AVR. – 2002. – Band 40. – S. 355-364.
Колосов Ю.М. Понятие современного международного права / Международное право. Учебник. – Отв. ред. Колосов Ю.М., Кривчикова Э.С. – М., 2001. – 720 с.
Пушмин Э.А. О понятии основных принципов современного общего международного права // Советский ежегодник международного права (далі - СЕМП). – 1986. – C.64-87.
Фельдман Д.И. Система международного права. – Казань, 1983. – 117 с.
Саваськов П.В. Источники международного права // Международное право: Учебник. – Отв. ред. Колосов Ю.М., Кузнецов В.И. – М., 1995. – 606 с.
Василенко В.А. Основы теории международного права. – К., 1988. – 430 с.
Усенко Е.Г. О системе международного права // Советское государство и право (далі – СГП). – 1988. - № 4. – C.119-132.
Курс международного права в шести томах. – Т. III. – М., 1967. – 322 с. “Правопреемство – один из тех институтов международного права, на развитие которого оказали особо большое влияние исторические преобразования последних десятилетий”.
Kirsten J. Zum vцlkerrechtlichen Institut der Staatennachfolge. – Deutschlandfrage und Vцlkerrecht // Beitrдge von Vertretern der sozialistischen Vцlkerrechtswissenschaft. - Teil II. - Berlin, 1962. – S.110-152. Й.Кірстен характеризував правонаступництво держав як “правовий інститут загальнодемократичного міжнародного права”.
Янгонго В. Правопреемство государств в отношении имущества и долговых обязательств (анализ практики государств Экваториальной Африки). – Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.11 / Киев. гос. унивth. – К., 1974. – 17с. На думку В.Янгонго, “правонаступництво держав представляє собою один із найбільш складних інститутів сучасного міжнародного права”.
The Collected Papers of John Westlake on Public International Law / ed. by Oppenheim L. – Cambridge, 1914. – 698 p.
Seidel K. Diskussion zu den Referaten Fastenrath, Schweisfurth, Ebenroth // Das Recht der Staatensukzession. – Fastenrath U., Schweisfurth Th., Ebenroth C.Th. (Hrsg.). – Heidelberg: C.F.Mьller Verlag, 1995. – S.347-368.
Чалий О.О. За велінням часу // Політика і чаc. – 1995. – № 7. – C.45-47.
Клименко Б.М. Проблемы правопреемства на территории бывшего Союза ССР // МЖМП. – 1992. - № 1. – C.1-18.
Юридический энциклопедический словарь. – глав. ред. Кутафин О.Е. – М., 2003. – 789 с.
Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. – М.: Наука, 1974. – 346 c.
Vallat F. Some Aspects of the Law of State Succession // Transactions of the Grotius Society for the Year. - 1955. – Vol. 41. – Leiden, 1956. – p.120-134.
Lauterpacht H. The Function of Law in the International Community. – Oxford, 1933. – 446 p.
Jennings R. International Law // EPIL - Vol. II. – 1995. - P.1172-1188.
Visscher de Ch. Methode et systeme en droit international // RdC. – 1973. – Vol. 138. – P.7-216. На думку Ш. де Вішера, сучасне міжнародне право ще не досягло такого рівня розвитку, аби взагалі бути систематизованим.
Friedmann W. The Changing Structure of International Law. – London, 1964. – 411 p.
Kokott J., Doehring K., Buergenthal Th. Grundzьge des Vцlkerrechts. – Heidelberg, 2003. – 388 S.
Тиунов О.И. Принцип соблюдения международных обязательств. – М., 1979. – 340 c.
Baer S. Der Zerfall Jugoslawiens im Lichte des Vцlkerrechts. – Frankfurt am Main: Peter Lang, 1995. – 427 S.
МcNair A. Lord. The Law of Treaties. – Oxford: At the Clarendon Press, 1961. – 789 p.
Schwarzenberger G. International Law as Applied by International Courts and Tribunals. - London, 1957. - Vol. 1 – 766 p.
UN Doc. A/5509. Annex II // YBILC. – 1963. – Vol. II.
UN Doc. A/6309. Rev.1 // YBILC. – 1966. – Vol. II. - Рart II.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 965th Meeting. – Monday, 1 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. При цьому спецдоповідач послався на рішення Комітету з загальних питань Конференції ООН з права міжнародних договорів включити до конвенції нову ст. 9bis: “Згода держави бути зв”язаною договором може бути висловлена шляхом підписання, обміну інструментами, що складають договір, ратифікації, схвалення, прийняття чи приєднання, або за допомогою будь-яких інших засобів, якщо існує відповідна домовленість” (A/CONF.39/C.1/L.370/Add.7).
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 965th Meeting. – Monday, 1 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para.71.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 967th Meeting. – Wednesday, 3 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – paras.32, 35.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 968th Meeting. – Thursday, 4 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – paras.4-6.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 967th Meeting. – Wednesday, 3 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – paras.49,50.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 966th Meeting. – Tuesday, 2 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para.19,20.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 967th Meeting. – Wednesday, 3 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – paras.25.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 966th Meeting. – Tuesday, 2 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para. 40,41.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 966th Meeting. – Tuesday, 2 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para.53.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 967th Meeting. – Wednesday, 3 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para.57.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 965th Meeting. – Tuesday, 2 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para.15.
Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 967th Meeting. – Wednesday, 3 July, 1968. - UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para.44.
UN Doc. A/CN.4/200, Add.1 and 2; A/CN.4/202 Succession of States and Governments: Succession in Respect of Treaties. 968th Meeting. – Thursday, 4 July, 1968. // YBILC. – 1968. – Vol. I. – para. 12.
UN Doc. AD/8710/Rev.1. Доклад Комиссии международного права о работе ее двадцать четвертой сессии// Ежегодник Комиссии международного права. – 1972. – Т. ІІ.
UN Doc. A/CN.4/278. Первый доклад о правопреемстве государств в отношении договоров, подготовленный Специальным докладчиком сэром Фрэнсисом Вэллетом // Ежегодник Комиссии международного права. – 1974. – т.II.
UN Doc. A/9610/REV.1 Доклад Комиссии международного права о работе ее двадцать шестой сессии, 6 мая – 26 июля 1974 года // Ежегодник Комиссии международного права. – 1974. – т.ІІ.
Sinclair I. Sir The Vienna Convention on the Law of Treaties. – Manchester University Press, 1984. – 270 p.
Taking Reichs Seriously: German Unification and the Law of State Succession // Harvard Law Review. – 1990. – Vol. 104. – р.584-590.
Reuter P. Introduction to the Law of Treaties. – London, New York, 1995. – 344p.
Талалаев А.Н. Право международных договоров. Действие и применение договоров. – М., 1985. – 294 c.
Chinkin Ch. Third Parties in International Law. – Oxford, 1993. – 366 p.
Higgins R. The Development of International Law Through the Political Organs of the United Nations. – Oxford, 1963. – 478 p.
O’Connell | 
