|
Колдаева Н.П. Законодательная инициатива как правовой институт // Сов. гос. и право. – 1970. – №9. – С. 121–124.
Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М.: Юрид. лит., 1991 – 160с.
Законодательство и законодательская деятельность в СССР/ Отв. ред. П.П. Гуреев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 325с.
Кривенко Л.Т. Верховна Рада України / НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М.Корецького. – К., 1997. – 47с.
Шаповал В.М., Борденюк В.І., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 216с.
Мацюк А.Р., Мартиненко П.Ф, Тихонова Є.А., Заєць А.П. Правнича природа законодавчих актів і методологічні та прикладні аспекти законодавчого процесу // Вдосконалення законодавства України в сучас. умовах. – К.: Інс. зак-ва Верхов. Ради України, 1996. – Вип.1 – С. 74–87.
Кондратович Н.М. Субъекты законотворческого процесса: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – М., 1995. – 19с.
Василевич Г.А. Парламент Республики Беларусь: конституционно-правовой аспект. – Минск: Право и экономика, 1995. – 356с.
Олійник А.С. Організаційно-правові питання забезпечення законодавчої діяльності в Україні: Дис. канд. юрид. наук.12.00.02. – К., 1998. – 207с.
Опришко В.Ф. Актуальні проблеми парламентської реформи // Парламентаризм в Україні: теорія та практика : Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції 26 червня 2001р. – К., 2001. – С. 64–80.
Воронов М.Н. О понятиях и субъектах законодательного процесса Верховной Рады Украины // Проблемы совершенствования укр. законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности. – Х., 1997. – С. 16–21.
Тихомиров Ю. Теория закона. – М.: Наука, 1982. – 260с.
Положення про порядок роботи з проектами законодавчих актів та матеріалами, що містять законодавчі пропозиції, які подаються на розгляд Верховної Ради України, затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України 29 грудня 1997 р. №548.
Олійник А. Законотворчий процес – його основні риси і особливості // Право України. – 1998. – №4. – С. 81–83.
Антонова Л.И. О стадиях правотворческого процесса в СССР // Правоведение. – 1966. – №1. – С. 3–10.
Кривенко Л. Воля народу, її трансформація у державну волю // Віче. – 1997. – №9. – С. 42–59.
Процюк І.В. Законодавча влада в Україні: Дис. канд. юрид. наук. 12.00.02. – Х., 1999. – 196с.
Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. – №7. – С. 3–11.
Ковачёв Д.А. Законодательный процес в европейских социалистических государствах. – М.: Юрид. лит., 1966. – 135с.
Дубов И.А. Законодательная инициатива: проблемы и пути совершенствования // Гос. и право. – 1993. – №10. – С. 27–31.
Конституции зарубежных государств. Учеб. пособие. – М.: Изд-во БЕК., 1996. – 432с.
Правовые системы стран мира: Энциклопед. справочник / Ред.Сухарев А.Я. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 840с.
Регламент Верховної Ради України зі змінами і доповненнями від 3 грудня 1998 р. – Ст.6.2. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №35 (30.08.94). – Ст.338.
Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит-ра, 1971. – 223с.
Правотворчество в СССР / Под ред. А.В. Мицкевича. – М.: Юрид. лит-ра, 1974. – 174с.
Конституция Российской Федерации: Комментарий. Ред. Б.Н. Топорнин. М.: Юристь, 1997. – 599с.
Закон України “Про статус народного депутата” від 17 листопада 1992р. в редакції Закону України від 22.03.2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №42. – Ст.212.
Проект Закону України “Про закони і законодавчу діяльність” від 17.01.2001.
Гузнов А.Г., Кененов А.А., Рождественская Т.Э. Современный законодательный процесс: основные институты и понятия. – Смоленск: Траст-Инком, 1995. – 92 с.
Теория государства и права / Ред. П.С. Ромашкин – М.: Изд–во АН СССР, 1962. – 534с.
Топорнин Б. Н. Высшие органы государственной власти в европейских странах народной демократии. – М.: Госюриздат, 1962. – 218с.
Кривенко Л.Т. Ефективність конституційного законодавства // Законодавство: проблеми ефективності.– К.: Наук. думка, 1995. – С. 69–78.
Андрианов Н.Е. О законодательной инициативе // Сов. гос. и право. – 1964. – №9. – С. 55–63.
Спасов Б., Ангелов А. Държавно право на НР България (Государственное право Народной Республики Болгарии). – М.: 1962. – Изд-во. иностр. лит. – 607с.
Большой юридический словарь / Ред. А.Я. Сухарев и др. – М.: Инфра-М, 1998. – 790с.
Коментар до Конституції України / Під ред. В.Ф. Опришко – К.: Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 1998. – 410с.
Научные основы советского правотворчества / Отв. ред. Р.О.Халфина. – М.: Изд-во Наука, 1981. – 317с.
Ющик О.І. Реформування законодавчого процесу: проблеми і перспективи // Віче. – №2. – 1995 .– С. 15 –21.
Конституційне право України / За Ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. Думка, 1999. – 735с.
Опришко В.Ф. Конституція України – основа розвитку законодавства // Право України. – 1997. – №8. – С. 14–17.
Закон України “Про комітети Верховної Ради України” зі змінами і доповненнями від 14.07.1998. №40 – ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №19. – (10.05.95) – Ст.134.
Регламенты в парламентской практике: Материалы междунар. конференции “Регламенты в парламентской практике”,Пултуск, 8–11 мая 1994г./ Ред.-сост: Д.Лукаш, В. Стаськевич. – Варшава: Бюро по исследов. и эксперт. заключениям канцелярии Сейма Респ. Польша, 1995. – 321с.
Регламент Гос. думы Федерального собрания – парламента Российской Федерации. – М.: Изд. Гос.думы, 1994.
Кривенко Л.Т. Суверенітет парламенту: теорія і практика // Віче. – 1998. – № 4. – С. 32 – 48.
Риндюк В.І. Законодавство про постійні парламентські комітети: питання вдосконалення та систематизації // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. – К.: Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 1999. – С. 539–542.
Грушанська Н., Кушніров М. “Парламентська криза” в Україні – наслідок законодавчої неврегульованості // Нова політика. – 2000. – № 1. – С. 2–5.
Регламент Верховної Ради України зі змінами і доповненнями від 19 вересня 2003 р. № 1207 – ІV// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №35 (30.08.94). – Ст. 338.
Журавльова Г. Проблеми вдосконалення конституційної регламентації роботи Верховної Ради України // Зб. наук. праць Укр. Акад. держ. управління при Президентові України. Вип. 1. – К., 1999. – С. 63–65.
Российское законодательство: проблемы и перспективы / Гл. Ред. Л.А. Окуньков. – М.: БЕК, 1995. – 457с.
Michel G., Canet L. Le Conseil d`Etat et la codification. Le Conseil d`Etat. Livre jubilaire. – Paris, 1952. – P.468.
Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій. – К.: Вентур, 1995. – 240с.
Воронов М.М. Правові акти законодавчої влади в Україні: Дис. канд. юрид. наук.12.00.02. – Х., 1997. – 192с.
Кулик О. Незалежна експертиза законопроектів: якою має бути методика її проведення // Юрид. вісник України. 1995. – 1 серпня. – С. 4.
Конституции зарубежных государств: США, Великобритании, Франции, Германии, Италии, Испании, Греции, Японии, Канады. Изд.–2-е. – М., 1997. – 457с.
Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 р. – Ст.1. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №9. – Ст.56.
Закалюк А.П. Методологічні проблеми підвищення якості законотворення в Україні засобами науково-кримінологічної експертизи // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1996. – №7. – С. 68-77.
Шемшученко Ю.С. Ще раз про наукову експертизу законопроектів // Уряд. кур’єр. – 1994. – 20 лип. – С. 6.
Шемшученко Ю.С. Конституційні засади системи законодавства України // Вісник Академії правових наук України. – 1993. – №1. – С. 22–25.
Проект Закону України “Про закони і законодавчу діяльність” від 17.01.2001р. – Ст. 18.
Мудра О.М. Правове регулювання законодавчої ініціативи та його вдосконалення // Прав. регулювання економіки: Зб. наук. праць. – Вип.1. – К., 2000. – С. 157–166.
Правову реформу варто починати з чітких прав для законодавців // Віче. – 1995. – №6. – С. 63–66.
Колодій А., Лисенков С., Тихомиров О. Закон для законів: такий фундамент законодавчого процесу закладається сьогодні // Віче. – 1995. – №5. – С. 44–49.
Нормотворчість: проблеми законодавчого регулювання // Вісник ПСПУ. – 1997. – №6 (28). – С. 21–31.
Сумісники мають визначитися // Голос України. – 2003. – 9 січ. – С. 2.
Законодательный процесс / Я. Радеев, К. Лазаров и др. – София: Изд-во Болг. акад. Наук, 1985. – 191с.
Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособие. / Ред. Н.И. Панов. – Х.: Полиграфкнига, 1993. – 165с.
Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187с.
Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення // Право України. – 2000. – №8. – С. 21–24.
Федоренко Г. Парламентська прерогатива приймати закони: Традиції і реалії // Віче. – 1997. – №8. – С. 30–36.
Шаповал В.Д. Державний лад країн світу: Довідник. – К.: Україн. центр правн. студій, 1999. – 320с.
Конституція УРСР, прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради УРСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978р. – К., 1979.
Конституція України від 20 квітня 1978р. зі змінами, внесеними згідно з Законами № 404-12 від 24.10.90, № 1213а-12 від 19.06.91, № 1293-12 від 05.07.91, №171/94 – ВР від 21.09.94. – Ст. 103.
Пиголкин А.С. и др. Проблемы правотворчества субъектов Российской Федерации. – М.: Норма, 1998. – 272с.
Сіренко В.Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні підходи // Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 3–13.
Закон України “Про судоустрій України” від 01.06.2002р. – Ст. 47 // Відомості Верхов. Ради України. – 2002. – №27–28 – Ст.180.
Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Изд. группа ИНФРА-М-Кодекс., 1996. – 506с.
Митюков М.А. Конституционные суды на постсоветском пространстве. Сравнительное исследование законодательства и судебной практики. – М.: Моск. обществ. науч. фонд, 1999. – 158с.
Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні. – К. 2000. – Дис. канд-та юрид. наук. – 210с.
Тодика Ю.М., Марцеляк О.В. Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян. – Х.: Лібра, 1998. – 107с.
Савченко М.Д. Правовий статус Конституційного Суду України. Дис. канд. юрид. наук., Х., 2001. – 189с.
Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. – Х.: Факт, 2001. – 328с.
Рафальська Г. В. Законодавчий процес в Україні як консолідуючий фактор незалежності держави // Політична консолідація державотворчих сил України: проблеми, перспективи. – К., 1998. – С. 41–44.
Конституція України – основа реформування суспільства. – Х.: Вид–во “Право”, 1996. – 96с.
Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. – Донецк: Вид-во Донеччина, 1999. – 255с.
Якимчук М.К. Прокуратура в системі поділу влад // Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика.: Матеріали міжнар. наук. практ. конференції, 1– 4 черв.2000р. – К.: Закарпаття, 2000. – С. 292–296.
Потебенько М. Реформи й інститути прокурорського нагляду // Голос України. – 1998. – 1 груд. – С.10.
Бориславський Л.В. Чи прийшов час вносити зміни в нову Конституцію // Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика. – Матеріали міжнар. наук.-прак. конф., черв.2000р. – К.: Вид-во Закарпаття, 2000. – С. 94–97.
Топорнин Б.М. Російський конституціоналізм: проблеми і рішення. Міжнародна конференція. – К., 1998. – С. 38–42.
Интервью главного редактора журнала с М. Лесажем, професор Университета. Париж-1 // Гос. и право. – 1999. – №1. – С. 11–17.
Шемшученко Ю. С. Теоретичні проблеми реалізації Конституції України // Конституційне будівництво в Україні : теорія і практика. – К., 2000. – С. 60–62.
Юридическая энциклопедия. 4-е изд. М.Ю .Тихомиров, Л.В. Тихомирова – М.: Юринформцентр – 2000. – 526с.
Стретович В.М. Депутатська несумісність в Україні: проблеми теорії і практики: Матеріали круглого столу. 21 жовт.1999. – К.: Юрид. книга, 2000. – С. 12–16.
Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К., 1995. – 136с.
Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України): Дис. канд. юрид. наук. 12.00.02. – К., 1999. – 269с.
Руссо Ж.Ж. Трактаты. – М.: Наука, 1969. – 222с.
Григорук Н.Г. Принцип несумісності представницького мандата народного депутата України // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції 26 червня 2001р. – К., 2001. – С. 399–403.
Опришко В. Ф. Про зміни до Конституції або Навколо «конституційного перевороту» // Голос України. – 1997. – 28 серп. – С. 3.
Грошовий Ю.М., Тацій В.Я. Актуальні проблеми законодавчого процесу в Україні // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали наук.-практ. конференції. – Травень 1996р. – К.: Ін-т-т зак-ва Верхов. Ради України, 1996. – С. 33–35.
Заєць А.П. Потрібне нове “прочитання” українського парламентаризму // Віче. – 1998. – 11(80). – С. 33–43.
Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади // Програма сприяння парламентові України / П. Кислий, Т. Сінклер та ін. – К.: Заповіт. – 1997. – 96с.
Федорін М.П. Про деякі проблеми парламентаризму в Україні // Парламентаризм в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 26 червня 2001р. – К., 2001. – С. 351–356.
Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М.: Белые альвы. – 1996. – 400с.
Верховна Рада України: інформаційний довідник // Секретаріат Верховної Ради України. – К.: Парламент. вид-во, 1998. – 70с.
Лисенкова О.С. Конституційне закріплення суб’єктів законодавчої ініціативи у Верховній Раді України // Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. – К., 1997. – С. 250–254.
Бромхед П. Эволюция британской Конституции. – М.: Юрид.лит., 1978. – 333с.
Мишин А.А. Центральные органы власти буржуазных государств. – М. Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 285с.
Верховна Рада – не місце для розваг // Голос України. – 1995 – 28 берез. – С.4.
Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999 – 368с.
Опришко В.Ф. Державно-правова реформа: основи загальної концепції // Держ.-прав. реформа в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції. Листопад 1997р. – К.: Ін-т. зак-ва Верхов. Ради України. – 1997. – С. 3–14.
Бандурка О.М., Дереваль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток. – Х., 1999. – 288с.
Риндюк В.І. Правовий інститут постійних комітетів парламенту України: проблеми вдосконалення і систематизації // Конституція України та проблеми систематизації законодавства. – Вип. 5. – К., 1999. – С. 314–323.
Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 247с.
Постанова Верховної Ради України “Про кількісний склад комітетів Верховної Ради України 14 скликання” із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Верховної Ради України від 14 липня 1998 р., № 41 – ХІV. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №36-37. – Ст.247
Практика парламентаризму // Програма сприяння парламентові України. – К.: Заповіт, 1997. – 134с.
Махненко А.Х. Верховные органы народного представительства социалистических стран. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 264с.
Ткаченко О.М Від системної правотворчості до систематизації національного законодавства // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики.: Матеріали наук.-практ. конф. Жовт. 1999р. – К., 1999. – С. 3–13.
Фракції, партії в парламенті. Геральд Кречмер. – К.: Вид-во «Заповіт». – 1999. – 301с.
Правовой статус Президента Российской Федерации. – М., 1997. – С. 11-12.
Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. – Х.: ФАКТ , 1999. – 256с.
Закон Української РСР “Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР” від 5 липня 1991 року № 1293–XII // Відомості Верхов. Ради України. – 1991. – №33. – Ст.445.
Закон Української РСР “Про Президента Української РСР” від 05.07.91. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №33. – Ст.446.
Указ Президента України від 27 вересня 1993р. № 383/93 “Про керівництво Кабінетом Міністрів України”// Урядовий кур’єр 1993. – 28.09.93. – №145.
Агафонов С. Правовий статус Президента України // Право України. – 2000. – № 9. – С. 24–26.
Коломієць Ю. М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. – Х.: Основа, 1998. – 245с.
Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М.: Юрид. лит., 1994. – 176с.
Государственное право Германии / Ахтенберг М., Бадура П. и др., – М.: Изд-во: Й. Изензее, П. Кирххоф, – 1994. – Т.1. – 310с.
Кіс Теофіль. Інститут президентства в Україні // Нова політика. – 2000. – №1 С. 23–31.
Колюшин Е.Н. Конституционное (государственное) право России. – М.: Изд-во Моск. ун-ет, 1999. – 381с.
Нижник Н.Р. Проблеми президентської влади в Україні // Президент в Україні: законодавче забезпечення діяльності. – К.: 1999. – С. 3–24.
Серьогіна С.Г. Компетенція Президента України: теоретично-правові засади. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 18с.
Деякі порівняльні дані про кількість законів, прийнятих Верховною Радою України за період ІІ та ІІІ скликання станом на 18.01.2002р. / Головне організаційне управління Верховної Ради України.
Положення “Про порядок роботи з законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України”, затверджене Указом Президента України № 270/95 від 30 березня 1995р. із змінами і доповнення згідно з Указом Президента України від 27 січня 1999р. – № 70/99.
Положення “Про Адміністрацію Президента України”, затверджене Указом Президента України “Про затвердження Положення про Адміністрацію Президента України” від 19 лютого 1997 р. №159/97 // Офіційний вісник України. – 1997 лис.7-8. – С.126.
Положення “Про Постійного представника Президента України у Верховній Раді України”, затвердженого Указом Президента України “Про Положення про Постійного представника Президента України у Верховній Раді України” із змінами і доповненнями від 24 грудня 1999р. №1616 / 99 // Офіційний вісник України. – 1999. – №52 (14.01.2000). – Ст. 2592.
Корнєєв А.В. Роль Адміністрації Президента України в законодавчому процесі // Законотворчість – основна функція парламенту. – К., 1997. – 169с.
Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. – Х.: Ксілон. – 2001. – 277с.
Головатенко В.І. Вето Президента як важіль забезпечення державно-правової реформи в Україні // Держ.-прав. реформа в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції. Листоп.1997р. – К., 1997. – С. 135–138.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) № 11 – рп/98 від 7 липня 1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. – №27 (23.07.98). – Ст.1009.
Конституции государств – учасников СНГ / Ред.кол. Окуньков Л.А., Оксамытный В.В., Буломников М.Я. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА.-М., 1999. – 736с.
Бітнер О. Вето – не привід для конфронтації // Уряд. кур’єр. – 1997. 14 серп. – С. 3.
Мудра О.М. Конституційне закріплення суб’єктів права законодавчої ініціативи // Прав. регулювання економіки: зб. наук. праць. Вип. 3. – К., 2002. – С. 151–160.
Авакьян С.А. Президент Российской Федерации: эволюция конституционно правового статуса // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право 1998 – Вып.1. – С. 8–40.
Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України // Віче. – 2000. – №7 – С. 34–38.
Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади // Нова політика. – 1998. – № 1 – С. 7–11.
Сіренко В. Ф. Законність чи доцільність? (До питання про конституційність указів Президента України) // Голос України. – 1998. – 30 верес. – С. 4.
Указ Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27 червня 1996 р. № 468 // Урядовий кур’єр. – 04.07.96. – №122-123.
Указ Президента України “Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України”” від 13 грудня 1996р. №1207 // Урядовий кур’єр. – 19.12.96. – №238-239.
Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. – К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України – 1999. – 48с.
Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України “Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України”, укладений 8 черв. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №18 (03.05.95). – Ст.133.
Дестнер К. Подготовка проектов федеральных законов в Германии // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. – К.: Вид-во “Генеза”, 1996. – С. 68–70.
Правительство, министерства и ведомства в зарубежных странах./ В.И. Лафитский, И.М. Касаткина – М.: Юрид. лит., 1994. – 127с.
Демішель А., Демішель Ф., Пикемаль М. Институты и власть во Франции: Перевод с франц./ под ред. М.А. Крутиголова. – М.: Прогресс, 1977. – 232с.
Заява Кабінету Міністрів України // Уряд. кур’єр. – 1997. – 25 січ. – С. 2.
Суслов В., Селіванов А. Право президентського вето в контексті відносин з парламентом // Голос України. – 1997. – 18 черв. – С. 7.
Пропозиції до Закону України «Про Кабінет Міністрів України». 15.12.99.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України” від 05.06. 2000. – №915. – Розд. 6. – п.6.
Золотарьов В. Президент виступає за безконтрольність уряду, наклавши вето на закон про Кабмін // День України. – 1999. – 3 листоп. – С. 2.
Арбітражний процесуальний кодекс України: Науково-практ. коментар./ Д.М. Притика, В.М. Гайворонський, В.П. Душман, М.І. Тітов – Х.: Консул, 1995. – 272с.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 статті 14 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про підсудність спорів Вищому арбітражному суду України) від 1 жовтня 1998 року №3-рп/98. // Офіційний Вісник України. – 1998. – №44 (19.11.98). – Ст.1639.
Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування / К.: Українська Академія державного управління при Президентові України. Центр досліджень адміністративних реформ / Бабич П.В., Биков Л.Ф. та ін. – 2000. – Ч.1. – 221с.
Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: Держ. комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, 1998. – С. 11.
Розпорядження Президента України “Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президента України законів України” від 30 травня 1997р. № 221 // Офіційний вісник України. – 1997, число 22. – С. 32.
Копєйчиков В.В. та ін. Основи конституційного права України. – К.: Юрінком. – 1997. – 208с.
Раздельная демократия: Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом / Под ред. Д. Тарбера – М.: Изд. группа Прогресс, Универс. – 1994. – 416с.
Басу Дурга Дас. Основы конституционного права Индии. – М.: Прогресс, 1988. – 496с.
Довідка про результати розгляду проектів законів станом на 18.01.2002р. // Головне організаційне управління Верховної Ради України.
Закон України “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” від 18.11.1992// Відомості Верхов. Ради України. – 1993. – №2. – Ст.6
Закон України «Про порядок застосування Закону України «Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 ст.97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 ст.114-5 Конституції України» від 21.11.1992 р. – ст.1.3.// Відомості Верхов. Ради України. – 1993. – №2 – Ст.7.
Кривенко Л. Зміцнення українського парламентаризму: конституційні аспекти // Віче. – 1995. – №8. – С. 17-31.
Цвік М.В. Про делегування законодавчих повноважень // Прав. система України: теорія і практика: тези доповідей і наукових повідомлень наук.- практ. конференції. – К., 1993. – С. 119–122.
Парламенты: сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира / Ред. З.И. Луковникова – М.: Изд-во Прогресс, 1967. – 512с.
Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542–ІІІ.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №37–38. – Ст.189.
Сидорова Н.В. Теоритичні основи бюджетного права. – Х.: Бізнесінформ, 1998. – 236с.
Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування / Бабич П.В., Биков Л.Ф. та ін. – К., 2000. – Ч. 2. – 310с.
Пискотин М.И. Советское бюджетное право. – М.: Юрид.лит., 1971. – 312с.
Большой юридический словарь / Ред. А.Я.Сухарев. – М.: Изд-во ИНФРА, 1997. – 790с.
Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. НІОС. – К., 2000. – 396с.
Финансы капиталистического государства. – М.: Финансы, 1975. – 375с.
Програма сприяння парламенту України. Бюджетні повноваження парламенту. Українські реалії на тлі світового досвіду / Л. Шрьодер, І. Кейди. – К.: “Заповіт”, 1997. – 142с.
Мороз О. У складних умовах домінувала тенденція зростання кількісних та якісних показників роботи парламенту // Голос України. – 1998. – 14 трав. – С. 1– 4.
Положення про порядок опрацювання проектів актів Кабінету Міністрів України, а також проектів законів України і актів Президента України, що подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і Президентові України, з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 р. № 1236. // Офіційний вісник України. – №28 (30.07.99) – С.1417.
Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 лип.1990р. – К.: Політвидав. України, 1990р. – 8с.
Закон Української РСР “Про економічну самостійність Української РСР” від 3 серп. 1990р. // Відомості Верхов. Ради УРСР.–1990 – №34 (21.008.90) – Ст.499.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 груд. 2000р.// Відомості Верхов. Ради України. – 20-01. – №5–6. – Ст.30.
Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1999 – №29 (23.07.99) – Ст.238.
Раєвський К.Є. Ринкове реформування банківської системи в Україні: концептуальні положення // Вісник Нац. банку України . – 1996 . – №1. – С. 29–34.
Правила підготовки, надсилання та обліку проектів законодавчих актів та законодавчих пропозицій, що вносяться на розгляд Верховної Ради України Національним банком України в порядку законодавчої ініціативи, затверджені постановою Правління Національного банку України від 23. 02. 1998 р., №60.
Карманов Є.В. Банківське право України. – Х.: Консум, 2000. – 464с.
Кротюк В.П. Національний банк – центр банківської системи України: організаційно-правовий аналіз. – К.: Видавн. Дім ін Юре, 2000. – 247с.
Гейвандов Я.А. Центральный банк Росийской Федерации: юрид. статус, организация, функции, полномочия. – М.: Изд-во московского независимого ин-та международного права, 1997. – 208с.
Яснопольский Л.Н. Государственный банкъ // Вопросы гос. хоз–ва и бюджет. права. Вып. 1. – С.-Петербург, 1907. – С. 233 –282.
Банківське право України / Під ред. О.А. Селіванова. – К.: Видавн. дім Ін Юре, 2000. – 368с.
Гетьман В.П., Килимник Ю. В. Національний банк у системі влади: бесіди про Конституцію. – К., 1997. – 36с.
Федчишин М. Право законодавчої ініціативи і право вето // Віче. – 1998. – №11 (80). – С. 44–53.
Інструкція “Про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України”, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 10 лютого 1997 р. №31 // Офіційний вісник України. – 1997, чил.9. – С. 67.
| 
