|
130559
Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. ѕ М: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. ѕ 990 с.
Авторское право и издатели в условиях рыночной экономики: Материалы международного семинара „Восток встречается с Западом”, Гамбург 13-15 марта 1991/АСКИ: ассоциация современных книгоиздателей / Ред. Е.А. Вербило. ѕ К.: Либидь, 1991. ѕ 62 с.
Авторское право и смежные права. ѕ М.: Профиздат, 1999. ѕ 221 с.
Авторське право: Довідник / Упоряд. А.О. Ірлін, Л.В. Квятковська. ѕ К.: Політвидав України, 1981. ѕ 301 с.
Ананьева Е.В. Новый Закон Украины „Об авторском праве и смежных правах” // Современное право. ѕ 2002. ѕ № 3. ѕ С. 21-24.
Антонова Е.В. Маркировка товаров и продукции в РФ как объект криминалистического изучения // Известия Тульского государственного университета. Серия „Право”: Современные проблемы законодательства России, юридических наук и правоохранительной деятельности. ѕ Тула: Тульский ГУ, 2001. ѕ № 4. ѕ С. 81-86.
Афанасьев В.Г. Системность и общество. ѕ М.: Политиздат, 1980. ѕ 310 с.
Бадиця І.А. Авторське, винахідницьке право, право на відкриття і міжнародний захист авторських прав: Навчальний посібник. ѕ К.: Інститут змісту і методів навчання, Криворізький технічний ун-т., 1997. ѕ 108 с.
Баев О.Я. Заметки о криминалистической характеристике преступлений // Известия Тульского государственного университета. Серия „Право”: Современные проблемы законодательства России, юридических наук и правоохранительной деятельности. ѕ Тула: Тульский ГУ, 2001. ѕ Вып. 4. ѕ С. 91-95.
Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. ѕ М.: Экзамен, 2001. ѕ 288 с.
Бакай І.М., Костицький В.В. Захист авторських та суміжних прав. ѕ К.: Нічлава, 1997. ѕ 96 с.
Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ: Научно-практическое пособие. ѕ К.: РИО МВД Украины, 1994. ѕ 160 с.
Барановский П.Д. Судебная юрисдикция по делам о трансграничных нарушениях авторских и смежных прав в сети Интернет // Московский журнал международного права. ѕ 2002. ѕ № 2. ѕ С. 186-197.
Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. ѕ М.: Юрид. лит., 1991. ѕ 272 с.
Батурин Ю.М., Жодзинский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность. ѕ М.: Юрид. лит., 1991. ѕ 150 с.
Бахин В.П. Понятие и виды следственных ситуаций // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. ѕ К.: Вища школа, 1988. ѕ С. 15-24.
Бахин В.П. Тактическое решение и тактическая операция // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.; Под ред. В.К. Лисиченко. ѕ К.: Вища шк. Головное изд-во, 1988. ѕ С. 24-29.
Бахин В.П. Криминалистическая характеристика преступлений как элемент расследования // Вестник криминалистики. ѕ М.: Спарк, 2000. ѕ Вып. 1. ѕ С. 16-22.
Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.). ѕ К.: НАВДУ, „Основа”, 2002. ѕ 456 с.
Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического обучения: Лекция. ѕ К., 1999. ѕ 21 с.
Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение: Монография / Под ред. П.В. Мельника. ѕ К.: АГНС Украины, 2001. ѕ 275 с.
Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: Учебное пособие. ѕ К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. ѕ 56 с.
Бахін В., Гончаренко В. Як розкриваються злочини (Криміналістика у питаннях та відповідях). ѕ К.: „Хрещатик”, 1996. ѕ 200 с.
Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник. ѕ К.: НВТ „Правник”, 1997. ѕ 64 с. ѕ (Серія „Навчально-практичне видання”).
Бахін В.П., Весельський В.К., Маліков Т.С. Поліцейський допит у США (поради допитуючому): Навчальний посібник. ѕ К.: НВТ „Правник” ѕ НАВСУ, 1997. ѕ 33 с.
Бачун О. Захист права інтелектуальної власності в Україні // Право України. ѕ 1997. ѕ № 1. ѕ С.61-62.
Белкин Р.С. Фактор внезапности, его учет и использование при расследовании преступлений: Лекция. ѕ М.: Академия МВД России, 1995. ѕ 33 с.
Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т. ѕ Т. 1: Общая теория криминалистики. ѕ М.: Юристъ, 1997. ѕ 408 с.
Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т. ѕ Т. 2: Частные криминалистические теории. ѕ М.: Юристъ, 1997. ѕ 464 с.
Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. ѕ Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. ѕ М.: Юристъ, 1997. ѕ 480 с.
Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. ѕ М.: Мегатрон ХХІ, 2000. ѕ 2-е изд.доп. ѕ 334 с.
Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. ѕ М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА- ИНФРА М), 2001. ѕ 240 с.
Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учебное пособие. ѕ 3-е изд., дополненное. ѕ М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. ѕ 837 с.
Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. ѕ М.: Юристъ, 1999. ѕ 288 с.
Бертовский Л.В., Образцов В.А. Выявление и расследование экономических преступлений: Учебно-практическое издание. ѕ М.: Изд-во „Экзамен”, 2003. ѕ 256 с.
Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Судові експертизи у цивільному, арбітражному і кримінальному процесі: Довідник. ѕ К.: В&В, 1998. ѕ 52 с.
Біленчук П.Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. ѕ К.: НАВСУ, 1996. ѕ 32 с.
Близнец И., Леонтьев К. Нужны работающие механизмы защиты авторских прав // Российская юстиция. ѕ 1999. ѕ № 11. ѕ С. 17-19.
Боденхаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности. Комментарий. ѕ М.: Прогресс, 1977. ѕ 310 с.
Браєн Дж. Порушення авторських прав у сфері програмного забезпечення і світова економіка // Економічні реформи сьогодні. ѕ 1999. ѕ № 20. ѕ С.35-38.
Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. ѕ Владимир: Транзит-Икс, 2001. ѕ 150 с.
Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. Производные вещественные доказательства как источники сведений о фактах // Проблемы правоведения: Межвед.науч.сб. — К.: Вища шк., 1976. — Вып. 33. — С. 122-128.
Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. Средства и методы кибернетики в деятельности адвокатуры // Проблемы правоведения: Республиканский междувед.науч.сб. — К.: Вища шк., 1985. — Вып. 46. — С. 108-115.
Веинке В. Авторское право. Регламентация, основы, будущее. ѕ М.: Юрид. лит., 1979. ѕ 231 с.
Вейнгардт А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию преступлений / Под ред. и с примечаниями В.И. Лебедева. — СПб.: Издание „Вестника полиции”, 1912. ѕ 270 с.
Весельский В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні, тактичні аспекти). ѕ К.: НАВСУ- НВТ „Правник”, 1999. ѕ 126 с.
Вехов В.Б. Компьютерные преступления: способы совершения, методика расследования. ѕ М.: Право и Закон, 1996. ѕ 181 с.
Викторова А. Уникальный товар (шпионаж) // Человек и закон. ѕ 2000. ѕ № 1 (2). ѕ С.60-61 .
Вишневецкий Л.М., Иванов Б.И., Левин Л.Г. Формула приоритета: Возникновение и развитие авторского и патентного права / АН СССР. ѕ Л.: Наука, Ленингр. отделение, 1990. ѕ 203 с.
Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються за допомогою комп’ютерних технологій: Посібник / Романюк Б.В., Камлик М.І., Гавловський В.Д. та ін. / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. ѕ К.: НАВСУ, 2000. ѕ 64 с.
Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. ѕ Л.: Высшее политическое училище МВД СССР, 1976. ѕ 55 с.
Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. ѕ СПб.: „Изд-во Юридический центр Пресс”, 2003. ѕ 475 с.
Волженкин Б.В. Экономические преступления. ѕ СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 1999. ѕ 312 с.
Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. ѕ Харків: Вид-во Ун-ту внутр.справ, 2000. ѕ 336 с.
Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. О.М. Бандурки. ѕ Харків: „Рубікон”, 2000. ѕ 272 с.
Вопросы судебно-автороведческой диагностической экспертизы. ѕ К.: РИО МВД УССР, 1984. ѕ 132 с.
Гаврилов Э.П. Издательство и автор, ответы по авторскому праву. ѕ М.: Книга, 1991. ѕ 272 с.
Гаврилов Э.П. Комментарий к Закону Российской Федерации „Об авторском праве и смежных правах”. ѕ М.: Спарк, Правовая культура, 1996. ѕ 224 с.
Гальченко А.И. Типичные ошибки, допускаемые при расследовании преступлений о нарушении авторских и смежных прав // Следственная практика. ѕ 2002. ѕ Вып. 3 (157). ѕ С. 96-111.
Гельвиг А. Современная криминалистика (Методы расследования преступлений) / Под ред. П.И. Люблинского. ѕ М.: Изд-во „ПРАВО и ЖИЗНЬ”, 1925. ѕ 100 с.
Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. — 208 с.
Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (Методологические вопросы). — К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1980. — 156 с.
Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. — К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1984. — 152 с.
Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.: Вища школа. — 1986. — Вып. 33. — С. 3-8.
Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч.посібник. — К.: УАВС, 1994. — 46 с.
Громовенко Л.И. Криминалистическое исследование средств и материалов магнитной звукозаписи: Учебно- практическое пособие. ѕ К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1981. ѕ 94 с.
Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики / Пер.с 4-го нем.изд. ѕ СПб.: Типография М. Меркушева, 1908. ѕ 1040 с.
Гулкевич З.Т., Лисиченко В.К. Об условиях формирования и правовой природе приложений к протоколам следственных действий // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский междуведомственный научно-методический сборник. ѕ К.: Вища шк., 1986. ѕ Вып. 32. ѕ С. 3-7.
Густов Г.А. Моделирование в работе следователя. — Л.: Институт усовершенствования следственных работников прокуратуры и МВД, 1980. ѕ 24 с.
Густов Г.А. Моделирование — эффективный метод следственной практики и криминалистики // Актуальные проблемы советской криминалистики. — М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1980. ѕ С. 61-68.
Данилиной Е.А., Карповой А.В. Программы для ЭВМ: проблемы терминологии и охраны // Патенты и лицензии. ѕ 2002. ѕ № 6. ѕ С. 30-35.
Даценко К. Госдепартамент интеллектуальной собственности: результаты и перспективы // Юридическая практика. ѕ 22 лютого. ѕ 2001. ѕ № 8 (166).
Дворянкин О.А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за их нарушение. Уголовно-правовой аспект: Научно-практическое пособие / Под ред.: Шлыков В.В. ѕ М.: Изд-во „Весь Мир”, 2002. ѕ 464 с.
Денисова Р.О. Право інтелектуальної власності на твір науки (авторсько-правовий аспект): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. ѕ Х., 1999. ѕ 19 с.
Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практическое пособие. ѕ Харьков: „Консум”, 1999. ѕ 156 с.
Дидковская С.П., Клименко Н.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы: Учебное пособие. ѕ К.: Изд-во Киев. ун-та, 1977. ѕ 79 с.
Дорошков В.В. Судебная практика и перспективы ответственности за незаконное использование авторских и смежных прав. Анализ российского законодательства в области интеллектуальной собственности, перспективы его развития // Прокурорская и следственная практика. ѕ 2001. ѕ № 1-2. ѕ С. 114-126.
Драпкин Л.Я. Тактические операции в расследовании преступлений и проблема повышения их эффективности // Вопросы методики расследования преступлений. ѕ Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1976. ѕ С. 74-79.
Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. ѕ Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987. ѕ 168 с.
Дубинський М.І. Огляд законодавства у сфері інтелектуальної власності та практика його застосування в Україні // Адвокат. ѕ 1996. ѕ № 3. ѕ С. 55-59.
Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступлений // 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. ѕ Л.: Институт усовершенствования следственных работников прокуратуры и МВД, 1972. ѕ С. 23-29.
Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. ѕ Минск: Изд-во БГУ, 1979. ѕ 128 с.
Дулов А.В. Тактические операции // Криминалистика: Учебное пособие / Дулов А.В., Грамович Г.И., Лапин А.В. и др. / Под ред. А.В. Дулова. ѕ Мн.: НКФ „Экоперспектива”, 1996. ѕ С. 392-411.
Дулов А.В. Виды тактических операций // Криминалистика: Учебник / Абдумажидов Г.А., Бастрыкин А.И., Бурданова В.С. и др. / Под ред. И.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина. ѕ М.: Дело, 2001. ѕ С. 436-447.
Евгеньев М.Е. Методика и техника расследования преступлений: Учебное пособие / Под общ.ред. С.М. Потапова. ѕ К.: Гос.изд-во полит.лит-ры при СНК УССР, 1940. ѕ 307 с.
Ермолович В.Ф., Ермолович М.В. Построение и проверка версий / Под ред. И.И. Басецкого. ѕ Мн.: Амалфея, 2000. ѕ 176 с.
Жариков Ю., Радецкая В. Экспертиза звукозаписи: история и современность // Спецслужбы и мир. ѕ 2001. ѕ № 4. ѕ С. 46-49.
Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав: Монографія. ѕ К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. ѕ 188 с.
Жаров В.О. Чи буде в Україні цивілізований ринок інтелектуальної власності? // Інтелектуальна власність. ѕ № 1. ѕ 1998. ѕ С. 33-37.
Жога Е.Ю. Особенности назначения экспертизы (исследования) полиграфической упаковки аудиовизуальной продукции // Следователь. ѕ 2000. ѕ № 3. ѕ С. 13-15.
Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування: Монографія. ѕ Харків: Право, 1999. ѕ 304 с.
Завидов Б.Д. Вопросы назначения и проведения экспертизы по делам о нарушении авторских и смежных прав // Юрист. ѕ 2000. ѕ № 10. ѕ С. 45-49.
Завидов Б. Концептуальные правовые основы борьбы с преступными нарушениями авторских, смежных, изобретательских и патентных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. ѕ 2002. ѕ № 2. ѕ С. 17-21.
Завидов Б.Д., Лапин С.Ю. О повышенной общественной опасности преступных нарушений права интеллектуальной собственности и необходимости ее защиты // Российский следователь. ѕ 1999. ѕ № 2. ѕ С. 2-5.
Завидов Б., Лапин С. Особенности прокурорского надзора за предварительным следствием по уголовным делам о нарушении авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. ѕ 2001. ѕ № 10. ѕ С. 51-57.
Завидов Б., Лапин С. Процессуальный порядок возбуждения уголовного дела при нарушении авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. ѕ 2000. ѕ № 1. ѕ С. 65-67.
Завидов Б., Лапин С. Предъявление обвинения по делам о преступных нарушениях авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. ѕ 2001. ѕ № 5. ѕ С. 70-76.
Завидов Б., Миронова Е. Криминалистическая характеристика преступлений, связанных с нарушением авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. ѕ 1999. ѕ № 5. ѕ С. 90-96.
Завидов Б.Д., Ибрагимова З.А., Лапин С.Ю. Вопросы назначения и проведения экспертиз по делам о нарушении авторских и смежных прав // Российский следователь. ѕ 2002. ѕ № 2. ѕ С. 7-11.
Закатов А.А., Цветков С.И. Тактика допроса при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами. ѕ М.: НИиРИО Моск. ин-та МВД России, 1996. ѕ 54 с.
Закон України „Про авторське право і суміжні права”: Офіційне видання. ѕ К.: Парламентське видавництво, 1998. ѕ 32 с.
Законодавство України про охорону інтелектуальної власності. ѕ К.: Парламентське видавництво. ѕ 1999. ѕ 96 с.
Законодавчі акти і нормативні документи України з питань інтелектуальної власності: Методичні рекомендації / Є.М. Гробань, Н.М. Жданова, Р.Й. Лихотоп та ін.; Волинський державний ун-т ім. Лесі Українки. ѕ Луцьк: Редакційно-видавничий відділ „Вежа”, 1999. ѕ 31 с.
Знаки для товарів і послуг; Державне патентне відомство України. ѕ К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. ѕ 116 с.
Зорин Г.А. Криминалистическая методология. ѕ Мн.: Амалфея, 2000. ѕ 608 с.
Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. ѕ Мн.: Амалфея, 2000. ѕ 416 с.
Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса: Учебно-практическое пособие. ѕ М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. ѕ 320 с.
Зуйков Г.Г. Поиск преступников по признакам способов совершения преступлений. ѕ М.: ВШ МВД СССР, 1970. ѕ 46 с.
Ибрагимова З.А. Поводы, основания и порядок возбуждения уголовного дела о преступных нарушениях авторских и смежных прав // Российский следователь. ѕ 2001. ѕ № 8. ѕ С. 11-14.
Исаенко В. Прокуратура и проблемы правовой защиты авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. ѕ 2001. ѕ № 4. ѕ С. 61-66.
Ищенко Е.П. Криминалистика: Краткий курс. ѕ М.: Юридическая фирма „КОНТРАКТ”: ИНФРА-М, 2003. ѕ 302 с. ѕ (Серия „Высшее образование”).
Ищенко Е.П. К вопросу о понятии и структуре тактической операции // Тактическая операция и эффективность расследования. ѕ Свердловск, 1986. ѕ С. 45-49.
Інтелектуальна власність: Словник-довідник. У 2-х томах / О.Д. Святоцький (ред.); Державне патентне відомство України. ѕ К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. 600 с.
Іщенко А.В., Карпов Н.С., Кондратьєв Я.Ю. Наукове забезпечення протидії злочинності. ѕ К.: Вид. центр „Просвіта”, 2002. ѕ 223 с.
Кабанов П.П. О так называемом „криминалистическом” понятии преступления // Вопросы борьбы с преступностью. ѕ М., 1987. ѕ Вып.45. ѕ С.137-139.
Каминский М.К. Криминалистическая характеристика деятельности по выявлению, раскрытию и расследованию преступлений // Труды Горьковской ВШ МВД СССР. ѕ Вып. 8. Часть 1: Правовые и общественно-экономические науки и борьба с хищениями социалистического имущества. ѕ Горький: ГВШ МВД СССР, 1977. ѕ С. 153-158.
Каминский М.К. Расследование хищений государственного и общественного имущества, совершенных путем присвоения, растраты, злоупотребления служебным положением: Лекция. ѕ Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1978. ѕ 37 с.
Каминский М.К. Проектирование и реализация курса криминалистики в специализированном вузе МВД СССР: Учебное пособие. ѕ Горький: ГВШ МВД СССР, 1982. ѕ 160 с.
Каминский М.К. Что есть, что может быть и чего быть не может для системы „Криминалистика” // Вестник криминалистики. ѕ М.: Спарк, 2002. ѕ Вып. 1 (3). ѕ С. 8-14.
Каминский М.К., Лубин А.Ф. Криминалистическое руководство для стажеров службы БХСС: Учебное пособие. ѕ Горький: ГВШ МВД СССР, 1987. ѕ 92 с.
Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність: Наукове видання / За ред. В.П. Бахіна. ѕ К.: НАВСУ, 2001. ѕ 59 с.
Кекух Б.Ф. Интеллектуальная собственность и рынок. ѕ Луцк: „Луцьк”, 1995. ѕ 134 с.
Клименко Н.И. Идентификационные следственные и оперативно-розыскные действия в составе методики расследования преступлений // Методика расследования преступлений. Общие положения: Материалы научно-практической конференции (г. Одесса, ноябрь 1976 г.). ѕ М.: Юрид. лит., 1976. ѕ С. 149-151.
Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя: Учебное пособие. ѕ К.: Выща шк., 1990. ѕ 103 с.
Клименко Н.И. Криминалистика как наука: Монография. ѕ К.: НВТ Правник, 1997. ѕ 83 с.
Клык Н.Л. Охрана интересов сторон по авторскому праву. ѕ Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1987. ѕ 184 с.
Козырев А. Оценка ущерба, причиняемого аудиопиратами // Интеллектуальная собственность. ѕ 2001. ѕ № 1. ѕ С. 22-27.
Козырев А.Н. Оценка интеллектуальной собственности. ѕ М.: Экспертное Бюро-М, 1997. ѕ 289 с.
Колдин В.Я. Криминалистическое значение о преступной деятельности: функция моделирования // Сов.гос. и право. ѕ 1987. ѕ № 2. ѕ С. 68-69.
Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. ѕ Харьков: Юрид.ин-т, 1985. ѕ 92 с.
Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. ѕ К.: Юрінком Інтер, 2001. ѕ 208 с.
Коментар до Конституції України. ѕ К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. ѕ 412 с.
Комиссаров В. Назначение компьютеро-технических экспертиз // Законность. ѕ 2000. ѕ № 1. ѕ С. 31-33.
Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. ѕ Харьков: Консум, 2000. ѕ 176 с.
Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. — Харьков.: Консум, 1999. ѕ 157 с.
Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учебное пособие. ѕ Харьков: Гриф, 1997. ѕ 256 с.
Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учебное пособие. ѕ Харьков: Гриф, 1997. ѕ 80 с.
Коновалова В.О. Проблеми логіки і психології у слідчий тактиці. ѕ Х.: Вид. Харк. ун-ту, 1965. ѕ 140 с.
Конституція України: Офіційне видання. ѕ К.: Право, 1996. ѕ 63 с.
Кореневский Ю.В., Токарева М.Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам: Методическое пособие. ѕ М.: ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2000. ѕ 152 с.
Корнієнко М.В. Протидія організованій злочинності в країнах ЄС та США. ѕ К.: НВТ „Правник”, 2002. ѕ 292 с.
Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений: Научно-практическое пособие. ѕ М.: Норма Инфра М, 1998. ѕ 288 с.
Котюк И.И. Криминалистическая идентификация как средство познания и доказывания в уголовном судопроизводстве: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Киевский гос. ун-т. ѕ К., 1989. ѕ 16 с.
Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник / Под ред. В.Ю. Шепитько. ѕ Х.: ООО „Одиссей”, 2001. ѕ 528 с.
Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений / Бобров Н.А., Винберг А.И., Голунский С.А. и др. / Под ред. А.Я. Вышинского. ѕ М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1935. ѕ 538 с.
Криминалистика: Учеб. пособие / А.В. Дулов, Г.И. Грамович, А.В. Лапин и др.; Под ред. А.В. Дулова. ѕ Мн.: НКФ „Экоперспектива”, 1996. ѕ 415 с.
Криминалистика: Учебник / Абдумажидов Г.А., Бастрыкин А.И., Бурданова В.С. и др. / Под ред. И.Ф. Крылова, А.И. Бастрыкина. ѕ М.: Дело, 2001. ѕ 800 с.
Криминалистика: Учебник / Адамова В.А., Голдованский Ю.П., Лазари А.С. и др. / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. ѕ М.: Юрид.лит., 1993. ѕ 592 с.
Криминалистика: Учебник / Аханов В.С., Бахин В.П., Белкин Р.С. и др. / Под ред. Р.С. Белкина и И.М. Лузгина. ѕ М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1978. ѕ Т. 1. ѕ 384 с.
Криминалистика: Учебник / Ашмарина Е.М., Богомолова С.М., Лазари А.С. и др. / Под ред. В.А. Образцова. ѕ 2-е изд., перераб.и доп. ѕ М.: Юристъ, 1999. ѕ 735 с.
Криминалистика: Учебник / Звирубль А.К., Зотов Б.Л., Любичев С.Г. и др. / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н.А. Селиванова. — М.: Юрид.лит., 1984. ѕ 544 с.
Криминалистика: Учебник / Отв ред. С.А. Голунский. — М.: Госюриздат, 1959. ѕ 512 с.
Криминалистические экспертизы, выполняемые в органах внутренних дел: Учебное пособие / Под ред. В.Ф. Статкуса. ѕ М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. ѕ 64 с.
Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Бородулин А.И. и др. / Под ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С. Белкина. ѕ М.: Новый Юрист, 1997. ѕ 400 с.
Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. ѕ Х.: Право, 1998. ѕ 376 с.
Криміналістика: Підручник / Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В. та ін. / За ред. П.Д. Біленчука. ѕ К.: АТІКА, 1998. ѕ 416 с.
Криміналістика: Підручник / Біленчук П.Д., Клименко Н.І., Перкін В.І. та ін. / За ред. П.Д. Біленчука. ѕ 2-ге вид., випр. і доп. ѕ К.: „Атіка”, 2001. ѕ 544 с.
Криміналістика: Підручник / Біленчук П.Д., М.В. Салтевський, А.В. Старушкевич та ін. / За ред. П.Д. Біленчука. ѕ К.: Українська правнича фундація, Видавництво „ПРАВО”, 1997. ѕ 253 с.
Криміналістика: Підручник / Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. ѕ Х.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. ѕ 682 с.
Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. ѕ К.: Видавничий дім ІнЮре, 2002. ѕ 620 с.
Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційний текст. ѕ К.: Видавничий дім ІнЮре, 2002. ѕ 410 с.
Кузьмичев В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монография. ѕ К.: НАВСУ – НВТ „Правник”, 2000. ѕ 449 с.
Курс криминалистики / Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. / Под ред. Н.И. Порубова. ѕ Мн.: Выш.шк., 2000. ѕ 335 с.
Курс криминалистики. Общая часть / Отв.ред. В.Е. Корноухов. ѕ М.: Юрист, 2000. ѕ 784 с.
Курс криминалистики. Особенная часть. Т. 1: Методики расследования насильственных и корыстно-насильственных преступлений / Отв.ред. В.Е. Корноухов. ѕ М.: Юристъ, 2001. ѕ 634 с.
Кустов А.М. Криминалистика и механизм преступления. Цикл лекций. ѕ М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО „МОДЭК”, 2002. ѕ 304 с. ѕ (Серия „Библиотека юриста”).
Лапин С. Ю. Дела о нарушении авторских прав // Законность. ѕ 1998. ѕ № 11. ѕ С. 16-20.
Лапин С. Ю. Осмотр места происшествия, обыск, выемка по делам о преступных нарушениях авторских и смежных прав // Российский следователь. ѕ 1999. ѕ № 6. ѕ С. 44-46.
Лапин С., Завидов Б. Основания к возбуждению уголовного дела о нарушении авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. ѕ 2000. ѕ № 5. ѕ С. 59-64.
Ларин А.В. От следственной версии — к истине. — М.: Юрид. лит., 1976. ѕ 200 с.
Лисиченка В.К. Заключение эксперта как частный объект следственно-судебного исследования // Вопросы судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции, посвященной проблемам профилактической деятельности судебно-экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР. ѕ Баку., 1973. ѕ № 16. ѕ С. 422-431.
Лисиченка В.К. Следственный осмотр как специальный метод исследования объектов в процессе доказывания по уголовным делам // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский междуведомственный сборник научных и научно-методических работ. ѕ К.: Вища шк., 1973. ѕ Вып. 10. ѕ С. 176-182.
Лисиченка В.К. Содержание и функции следственного (судебного) осмотра документов // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский междуведомственный сборник научных и научно-методических работ. ѕ К.: Вища шк., 1975. ѕ Вып. 11. ѕ С. 29-38.
Лисиченко В.К. Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: Учебное пособие. ѕ К.: КГУ, 1987. ѕ 100 с.
Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Правовая природа и соотношение понятий „специальные знания” и „специалист” // Проблемы правоведения: Республиканский межведомственный научный сборник. ѕ К.: Вища шк., 1983. ѕ Вып. 44. ѕ С. 130-135.
Лубин А.Ф. Криминалистическая характеристика преступной деятельности в сфере экономики: понятие, формирование, использование: Учебное пособие. ѕ Н.Новгород: Нижегор. ВШ МВД РФ, 1991. ѕ 85 с.
Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. ѕ М.: Юрид. лит., 1973. ѕ 216 с.
Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. ѕ М.: Юрид. лит., 1981. ѕ 152 с.
Лузгин И.М. Некоторые аспекты криминалистической характеристики и место в ней данных о сокрытии преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. ѕ М. ѕ 1984. ѕ С. 27-28.
Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования: Монография. ѕ К.: Изд-во УАВС, 1993. ѕ 194 с.
Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Тактические основы расследования преступлений. ѕ К.: КВШ МВД СССР, 1989. ѕ 48 с.
Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичев В.С. Фактор внезапности при производстве неотложных действий по обеспечению возмещения материального ущерба // Пути совершенствования деятельности аппаратов органов внутренних дел. ѕ Ташкент, 1987. ѕ С. 87-91.
Майлис Н.П. Судебная трасология: Учебник. ѕ М.: Изд-во „Екзамен”, Право и закон, 2003. ѕ 272 с.
Максименко В.А. Особенности проведения экспертных исследований по делам о нарушении авторских и смежных прав в сфере оборота контрафактной продукции // Вестник криминалистики. ѕ 2003. ѕ Вып. 1 (5). ѕ С. 86-89.
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. ѕ М. ѕ Т.3.
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. ѕ М. ѕ Т. 23.
Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. ѕ Харьков: Консум, 1999. ѕ 480 с.
Медведев А. Исследование полиграфической упаковки аудиовизуальной продукции // Интеллектуальная собственность. ѕ 2001. ѕ № 2. ѕ С. 60-65.
Мельников В. Рассмотрение исков о нарушении авторских прав // Интеллектуальная собственность. ѕ 2001. ѕ № 1. ѕ С. 69-75.
Мешков В.М., Попов В.Л. Оперативно-розыскная тактика и особенности легализации полученной информации в ходе предварительного следствия: Учебно-практическое пособие. ѕ М.: Издательство „Щит-М”, 1999. ѕ 80 с.
Миронова Е., Завидов Б. Криминалистическая характеристика преступлений, связанных с нарушением авторских и смежных прав // Законность. ѕ 2000. ѕ № 3. ѕ С. 34-35.
Михайлов М.А. Учет и использование фактора цикличности процессов и явлений в расследовании преступлений // Матеріали IV звітної наук.-практ.конфер.профес.-викладац. та курсантського складу Кримського юрид.інст. НУВС: У 2-х ч. — Сімферополь: ДОЛЯ, 2002. — Ч. 1. — С. 39-42.
Михайлов М.А. Регулирование распространения информации в процессе расследования // Российский следователь. — 2002. — № 10. — С. 22-23.
Михайлов М.А. О некоторых современных информационных возможностях эксперта и следователя // Современное состояние и перспективы развития новых направлений судебных экспертиз в России и за рубежом: Материалы конференции. — Калининград, 2003. — С. 386-389.
Нарушение авторских, смежных, изобретательских и патентных прав. Научно-практическое пособие / Аверкин А.Е., Близнец И.А., Власов А.А. и др. / Под общ. ред.: Близнец И.А. ѕ М.: Книга сервис, 2002. ѕ 512 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. ѕ К.: Каннон, А.С.К., 2001. ѕ 1104 с.
Образцов В.А. Криминалистика: Учебное пособие. ѕ М.: Юрикон, 1994. ѕ 248 с.
Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. ѕ М.: Юристъ, 1997. ѕ 336 с.
Образцов В.А., Протасевич А.А. О теории тактических операций и ее связях с другими структурными элементами науки криминалистики // Оптимизация расследования преступлений: Сборник научных трудов. ѕ Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1982. ѕ С. 123-130.
Овчинский С.С. Оперативно-розыскная информация / Под ред. А.С. Овчинского и В.С. Овчинского. ѕ М.: ИНФРА-М, 2000. ѕ 367 с.
Оперативно-розыскная деятельность: Учебник / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. ѕ М.: ИНФРА-М, 2001. ѕ 794 с.
Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений: Учебное пособие / Под ред. Н.И. Клименко. ѕ К.: „НВТ Правник”, 2001. ѕ 172 с.
Основы интеллектуальной собственности: Сборник / Всемирная организация интеллектуальной собственности. ѕ К.: Издательский Дом „Ин Юре”, 1999. ѕ 600 с.
Основы расследования преступлений против авторских и смежных прав / Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Ибрагимова З.А. и др. / Под ред. В.Н. Исаенко. ѕ М.: Экзамен, 2002. ѕ 256 с.
Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні: Навчальний посібник. ѕ К.: „Юрінком Інтер”, 1998. ѕ 334 с.
Підопригора О.О. Проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. ѕ Х., 1999. ѕ 34 с.
Погуляев В. Организация допросов по делам о нарушении авторских прав и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. ѕ 2002. ѕ № 7. ѕ С. 52-57.
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. ѕ 1994. ѕ № 11. ѕ Ст. 51.
Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. ѕ 1991. ѕ № 4. ѕ Ст. 20.
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. ѕ 1992. ѕ № 22. ѕ Ст. 303.
Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. ѕ 1993. ѕ № 35. ѕ Ст. 258.
Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. ѕ 1991. ѕ № 53. ѕ Ст. 793.
Про Службу безпеки України: Закон України від 25 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. ѕ 1992. ѕ № 27. ѕ Ст. 382.
Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом: Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі / Упоряд. Дудоров О., Мельник М., Хавронюк М. ѕ К.: Атіка, 2003. ѕ 256 с.
Расследование контрабанды: Практическое пособие. ѕ М.: Юристъ, 1999. ѕ 208 с.
Расследование преступлений в сфере экономики: Руководство для следователей. ѕ М.: Издательство „Спарк”, 1999. ѕ 415 с.
Расследование преступлений о нарушении авторских и смежных прав. Особенности. ѕ М.: „Издательство ПРИОР”, 2001. ѕ 64 с.
Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. ѕ М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. ѕ 352 с.
Рейсс Р.А. Научная техника расследования преступлений: Курс лекций, прочтенных в г. Лозанне проф. Рейссом Р.А. чинам русского судебного ведомства летом 1911 года / Сост.под ред. С.Н. Трегубова. ѕ СПб.: Сенатская типография, 1912. ѕ 178 с.
Розшук майна і коштів у ході розслідування кримінальних справ для забезпечення відшкодування завданих злочинами збитків та вироків в частині можливої конфіскації майна // Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / Осауленко А.А., Ростов І.О., Литвинчук Г.К. та ін. / Під ред. П.В. Коляди. ѕ К.: ГСУ МВС України, 2001. ѕ С. 45-61.
Российская криминологическая энциклопедия / Под общ.ред. А.И. Долговой. ѕ М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА ѕ ИНФРА*М), 2000. ѕ 808 с.
Россинская Е.Р., Усов А.И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. ѕ М.: Право и закон, 2001. ѕ 416 с. ѕ (Серия „Практическая юриспруденция. Судебная экспертиза”).
Руководство для следователей / Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова. ѕ М.: ИНФРА-М, 1998. ѕ 732 с.
Салтевский М.В., Щербаковский М.Г., Губанов В.А. Осмотр компьютерных средств на месте происшествия: Методические рекомендации. ѕ Харьков: Наука практике, 1999. ѕ 10 с.
Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. ѕ Х.: Консум, Основа, 1999. ѕ Ч.1.ѕ 416 с.
Салтевський М.В. Криміналістика: Навчально-довідковий посібник. ѕ К.: НВТ „Правник”, 1996. ѕ 160 с.
Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник: У 2-х ч. ѕ Х: Консум, 2001. ѕ Ч. 2. ѕ 528 с.
Салтевський М.В. Тактична операція і тактична комбінація // Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. У 2 ч. ѕ Х.: Консум, 2001. ѕ Ч. 2. ѕ С. 78-84.
Сегай М.Я. Методология судебной экспертизы / Отв. ред. Ароцкер Л.Е. — К.: РИО МВД УССР, 1970. ѕ 254 с.
Семикаленова А.И. Некоторые правовые вопросы, решаемые при установлении контрафактности информационно-программных продуктов // Криминалистика. ХХ век: Материалы научно-практической конференции: В. 2 т. ѕ М.: ГУ ЭКЦ МВД России, 2001. ѕ Т. 1: Разд. 1-3. ѕ С. 238-242.
Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”. ѕ К.: Парламентське вид-во, 2000. ѕ 208 с.
Современные возможности судебных экспертиз: Методическое пособие / Беляева Л.Д., Бутырин А.Ю., Воронков Ю.М. и др. / Под ред. Ю.Г. Корухова. ѕ М.: РФЦСЭ, изд-во „Триада-Х”, 2000. ѕ 261 с.
Современные проблемы судебной фоноскопической экспертизы: Материалы специализированного семинара / В.С. Зеленецкий, М.В. Салтевский (ред.). ѕ Х.: Академия правовых наук Украины, НИИ изучения проблем преступности, 1999. ѕ 84 с.
Сокиран Ф.М. Сучасні концепції психологічного впливу на досудовому слідстві: Монографія. ѕ К.: НАВСУ ѕ НВТ „Правник”, 2002. ѕ 172 с.
Соловьев А.Б. Использование доказательств при допросе: Методическое пособие. ѕ М.: ООО Изд-во „Юрлитинформ”, 2001. ѕ 136 с.
Соловьев А.Б., Центров В.В. Допрос на предварительном следствии: Методическое пособие. ѕ 2-е изд., перераб. — М.: Юрид. лит., 1986. ѕ 114 с.
Справочная книга криминалиста / Под ред. Н.А. Селиванова. ѕ М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2000. ѕ 727 с.
Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів. ѕ К.: НВТ „Правник” - НАВСУ, 1997. ѕ 42 с.
Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів: поняття, класифікація, елементи і функції // Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука / Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін. ѕ 2-ге вид., випр. і доп. ѕ К.: Атіка, 2001. ѕ С. 355-370.
Старушкевич А.В. Криміналістичний аналіз злочинів: поняття і зміст // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: Тези доповідей науково-практичної конференції. ѕ К.: ГСУ МВС України, НАВСУ, 2000. ѕ С. 178-180.
Старушкевич А.В., Таран О.В. Криміналістичний аналіз злочинної діяльності у сфері порушення авторського та суміжних прав // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. ѕ Харків: Право, 2002. ѕ Вип. 2. ѕ С. 131-137.
Статкус В.Ф. Криминалистика ѕ наука о раскрытии, расследовании и предупреждении преступлений // Вестник криминалистики. ѕ М.: Спарк, 2002. ѕ Вып. 2 (4). ѕ С. 15-19.
Статкус В.Ф. Осмотр места происшествия (правовые, организационные и технико-криминалистические проблемы // Вестник криминалистики. ѕ М.: Спарк, 2001. ѕ Вып. 2. ѕ С. 53-56.
Ступак С., Ступка О., Феколкин Ю. Пиратство на Украине будет охраняться законом // Юридическая практика. ѕ 28 декабря. ѕ 2000. ѕ № 52 (158).
Судебные экспертизы: Научно-практическое пособие / Колкутин В.В., Зосимов С.М., Пустовалов Л.В. и др. ѕ М.: ООО Изд-во „Юрлитинформ”, 2001. ѕ 288 с.
Судово-експертна діяльність. Довідник. ѕ К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. ѕ 344 с.
Таран О.В. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні кримінально-правовими засобами // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. між нар. наук.-практ. конференції. ѕ К.: НАВСУ, 2001. ѕ Ч. ІІ. ѕ С. 264-269.
Таран О.В. Проблеми нормативно-правового захисту авторських і суміжних прав в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Науково-практичний журнал. ѕ К.: Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю, 2001. ѕ Вип. 4. ѕ С. 239-241.
Таран О.В. Проблеми захисту авторських прав на комп’ютерні програми // Бюлетень обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. ѕ К.: Міністерство внутрішніх справ України, 2001. ѕ № 135. ѕ С. 65-67.
Таран О.В. Особливості огляду місця події у справах про порушення авторського і суміжних прав // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ.конф.: У 2-х ч. ѕ К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. ѕ Ч.ІІ. ѕ С. 77-79.
Таран О.В. Проблеми розробки методики розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторських прав // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. ѕ 2002. ѕ №1. ѕ С.54-57.
Трунцевский Ю. Незаконное использование авторских и смежных прав как продолжаемое преступление // Уголовное право. ѕ 2003. ѕ № 1. ѕ С. 79-80.
Трунцевский Ю.В. Видеопиратство: уголовная ответственность, раскрытие и расследование преступлений: Пособие. ѕ М.: Учебно-консультационный центр „ЮрИнфоР”, 2000. ѕ 172 с.
Трунцевский Ю.В. Квалификация преступлений связанных с видеопиратством // Законность. ѕ 2000. ѕ № 9. ѕ С. 19-13.
Тулубьева И. Ответственность за нарушение авторских и смежных прав по УК РФ // Интеллектуальная собственность. ѕ 2000. ѕ № 3. ѕ С. 52-54.
Тюхтин В.С. Отражение. Системы. Кибернетика. ѕ М.: Изд-во „Наука”, 1972. ѕ 256 с.
Хаметов Р.Расследование преступных нарушений авторских прав: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Саратовская государственная академия права. ѕ Саратов, 1999 . ѕ 18 с.
Хаметов Р. Предмет доказывания по делам о нарушении авторских прав // Хозяйство и право. ѕ 1997. ѕ № 9. ѕ С. 149-161.
Хаметов Р. Экспертизы по делам о нарушениях авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. ѕ 1997. ѕ № 7-8. ѕ С. 45-58.
Хаметов Р. Корпоративная борьба с нарушениями авторских и смежных прав // Хозяйство и право. ѕ 1998. ѕ № 4. ѕ С. 93-98.
Хаметов Р. Установление факта охраноспособности произведения и принадлежности авторских прав заявителю-потерпевшему // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. ѕ 2001. ѕ № 12. ѕ С. 57-63.
Харченко В.Б. Кримінально-правова охорона авторських та суміжних прав: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудорого. ѕ Х., 1996. ѕ 24 с.
Чорновол В. Использование результатов ОРД при расследовании нарушений авторских и смежных прав // Законность. ѕ 2001. ѕ № 3. ѕ С. 35-39.
Чуковская Е.Э. Аудиовизуальный бизнес. Договорное регулирование: Учебное пособие. ѕ М.: РосКонсульт, 1999. ѕ 332 с.
Чупова М. Авторские права на литературные произведения // Российская юстиция . ѕ 1999. ѕ № 7. ѕ С. 16-17.
Чурилов С.Н. Криминалистическая методика: История и современность. ѕ М.: Издательско-книготорговый центр „Маркетинг”, 2002. ѕ 370 с.
Шаталов А.С. Криминалистические алгоритмы и программы. Теория. Проблемы. Прикладные аспекты. ѕ М.: Лига Разум. ѕ 2000. ѕ 252 с. ѕ (Научное издание).
Шашкин С.Б. Проблемы судебной экспертизы принтеров в свете некоторых частных криминалистических теорий // Следователь. ѕ 1999. ѕ № 2. ѕ С. 58-60.
Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике: Монография. ѕ Харьков: Оригинал, 1995. ѕ 200 с.
Шепитько В.Ю. Система тактических приемов: понятие и признаки. Сущность тактических комбинаций и тактических операций // Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования / Коновалова В.Е., Матусовский Г.А., Шепитько В.Ю. и др. / Под ред. В.Ю. Шепитька. ѕ Х.: „Одиссей”, 2001. ѕ С. 21-31.
Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / За ред. В.Я. Тація. ѕ Харків: „Право”, 2001. ѕ 560 с.
Шиканов В.И. Тактическая операция как важнейший структурный элемент следственной тактики и одна из форм сотрудничества органов следствия и дознания // Совершенствование предварительного следствия в аспекте искоренения преступности в нашей стране. ѕ Иркутск: Иркутск. ГУ, 1975. ѕ С. 33-47.
Шиканов В.И. Разработка теории тактических операций ѕ важнейшее условие совершенствования методики расследования преступлений // Методика расследования преступлений. Общие положения: Материалы научно-практической конференции (г. Одесса, ноябрь 1976 г.). ѕ М.: Юрид. лит., 1976. ѕ С. 155-159.
Шиканов В.И. Актуальные вопросы уголовного судопроизводства и криминалистики в условиях современного научно-технического прогресса. На материале процессуальных и криминалистических исследований уголовных дел об убийстве. ѕ Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1978. ѕ 190 с.
Шиканов В.И. Теоретические основы тактических операций в расследовании преступлений. ѕ Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1983. ѕ 200 с.
Широков А.В. Об опыте расследования уголовных дел о преступлениях, связанных с нарушением авторских и смежных прав в области музыкального, кино- и видеобизнеса // Прокурорская и следственная практика. Орган генеральных прокуроров стран СНГ. ѕ 2000. ѕ № 1 – 2. ѕ С. 102-109.
Шнейкерт Г. Тайна преступника и пути к ее раскрытию (К учению о судебных доказательствах) / Пер. с нем./ Под ред. П.И. Люблинского. ѕ М.: Изд-во „ПРАВО и ЖИЗНЬ”, 1925. ѕ 64 с.
Штибер В. и Шнейкерт Г., Практическое руководство для работников уголовного розыска / Пер.с нем. ѕ М.: Гос.тех.изд-во, 1925. ѕ 192 с.
Шумило М.Є. Наукові засади використання оперативно-розшукових матеріалів у доказуванні у кримінальних справах // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матер. наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Ред-кол.: Сташис В.В. (голов.ред.) та ін. ѕ К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. ѕ С. 188-191.
Шумило М.Є., Погорецький М.А. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності у доказуванні у кримінальних справах: теоретичний і практичний аспекти // Вісник Луганського ін-ту внутрішніх справ МВС України, 2001. ѕ № 3. ѕ С. 199-209.
Шурухнов Н.Г. Криминалистика: Учебное пособие. ѕ М.: Юристъ, 2002. ѕ 639 с.
Экспертизы в судебной практике: Учебное пособие / Бергер В.Е., Варфоломеева Т.В., Гончаренко В.И. и др. ѕ К.: Вища шк., 1987. ѕ 200 с.
Яблоков Н.П. Криминалистическая методика расследования. ѕ М.: Изд-во Московского университета, 1985. ѕ 83 с.
Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика преступлений как составная часть общей криминалистической теории // Вестник Московского университета. Серия 11, „Право”. ѕ 2000. ѕ № 2. ѕ С. 3-13.
Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. ѕ М.: Издание „ЗАГОТХОЗА” Милиции Республики, 1924. ѕ 200 с.
Якимов И.И. Криминалистика: Руководство по уголовной технике и тактике. — М.: Изд-во НКВД РСФСР, 1925. ѕ 430 с.
Якимов И.Н. Криминалистика. Уголовная тактика. ѕ 2-е изд., перераб.и доп. ѕ М.: Изд-во НКВД РСФСР, 1929. ѕ 312 с.
Яни С. Парад подделок // Советская юстиция. ѕ 1987. ѕ № 18. ѕ С. 30-33.
Яркіна Н.Є. Суміжні права в авторському праві: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03/ Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. ѕ Х., 2000. ѕ 20 с.
Andrew Durand v Mario Molino // EIRP. ѕ 2000. ѕ V. 22. ѕ № 4. ѕ P. 58-59.
Computer Law and Securitu Report. ѕ 1991. ѕ September-October. ѕ P. 101-106.
Electronics Australia . ѕ 1993. ѕ July. ѕ P. 8-10.
Fortune. ѕ 1993. ѕ April 22. ѕ P. 85-88.
International Criminal Police Review. ѕ 1992. ѕ March–April. ѕ № 435. ѕ P. 21-24.
International Criminal Police Review. ѕ April. ѕ 1986. ѕ № 397. ѕ P. 86-99.
Microsoft Corporation and Adobe Systems Europe Ltd v Roland Berger and Parther Sri // EIRP. ѕ 2000. ѕ V.22. ѕ № 4. ѕ P. 56-57.
NATIONAL REPORTS - Canada. Productions Avant. Cine-Video Inc v Fevrean // EIRP. ѕ 2000. ѕ V.22. ѕ N 4. ѕ P. 55.
NOROVZAIN v ARKS LTD AND OTHERS (N 2) // Fleet Street Report. ѕ 2000. ѕ P. 363-370.
Time. ѕ 1991. ѕ June 10. ѕ № 23. ѕ P. 30-32.
Д О Д А Т К И
Додаток А Аналіз динаміки та тенденції виявлених злочинів у сфері інтелектуальної власності (1996—2003 рр.)
Таблиця А1. — Вихідні дані
Показники Роки
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003
Виявлено злочинів 1 0 1 7 14 114 278 297
Виявлено осіб, що це вчинили 0 0 0 3 12 48 107 169
Аналіз динаміки кількості виявлених злочинів у сфері інтелектуальної власності за період 1997—2003 рр.
Аналіз виконано за допомогою графоаналітичних методів обробки рядів динаміки (часових рядів) з використанням стандартних вбудованих засобів програми MS EXCEL. Як свідчить діаграма, що наведена на рис. А1 спостерігається стрімке зростання кількості виявлення зазначених видів злочинів за період, що досліджується. Це свідчить по підсилення уваги до цих видів злочинів як законодавчих, так і правозастосовчих органів. На діаграмі чітко видно, що темп зростання кількості виявлених злочинів певною мірою уповільнився. Це, можливо, пов’язано з посиленням боротьби зі злочинами у цій сфері.
Рис. А1 — Діаграма динаміки кількості виявлених злочинів у сфері інтелектуальної власності за період за період 1997—2003 рр.
Аналіз динаміки кількості виявлених злочинців в сфері інтелектуальної власності за період 1997—2003 рр.
Аналіз виконано за допомогою графоаналітичних методів обробки рядів динаміки (часових рядів) з використанням стандартних вбудованих засобів програми MS EXCEL. Як свідчить діаграма, що наведена на рис. А2 спостерігається значне зростання кількості виявлення зазначених видів злочинів за період, що досліджується. Треба зазначити, що у разі, якщо зусилля правоохоронних органів будуть нарощуватися, то кількість виявлених злочинців буде зростати.
Рис. 3 — Діаграма динаміки кількості виявлених осіб, що вчинили злочини в сфері інтелектуальної власності за період за період 1997—2003 рр. та поліноміальний тренд
Порівняльний аналіз динаміки кількості виявлених злочинів у сфері інтелектуальної власності і кількості виявлених злочинців за період 1997—2003 рр.
Аналіз виконано за допомогою графоаналітичних методів з використанням стандартних вбудованих засобів програми MS EXCEL. Як свідчить порівняльна стовпчикова діаграма, що наведена на рис. А3, спостерігається на фоні зростання кількості виявлених злочинів в сфері інтелектуальної власності, кількість виявлених злочинців хоч і зростає, але більш уповільнено ніж кількість виявлених злочинів.
Рис. А3 — Порівняльна діаграма динаміки кількості виявлених злочинів та кількості виявлених осіб, що їх вчинили за період 1997—2003 рр.
Аналіз географічного розподілу кількості злочинів, що пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, що виявлені у 2003 р.
На рис. А4 наведена діаграма розподілу виявлених у 2003 р. злочинів за областями та регіонами. Безсумнівно, найбільша кількість злочинів виявлена у м. Києві та області. Треба також зазначити, що значна кількість таких злочинів виявляється у великих розвинутих містах, таких як Донецьк, Харків і Дніпропетровськ. У таблиці А2 наведені результати виявлення таких злочинів транспортними підрозділами міліції. Графічно ця інформація представлена на рис. А5.
Рис. А4. — Діаграма географічного розподілу кількості виявлених злочинів у сфері інтелектуальної власності (за областями) за абсолютними показниками (2003 р.)
Таблиця А2. — Результати виявлення злочинів у сфері інтелектуальної власності підрозділами УМВСТ за 2003 р.
УМІСТ Кількість виявлених злочинів
Донецьке УМІСТ 2
Львівське УМІСТ 4
Одеське УМІСТ 3
Придніпр. УМІСТ 2
Півд.-Зах. УМІСТ 5
Південне УМІСТ 3
Всього по УМІСТ 19
Рис. А5. — Розподіл виявлення злочинів у сфері інтелектуальної власності підрозділами транспортної міліції (2003 р.)
Додаток Б Аналіз загальних відомостей про злочин
Аналіз підстав для порушення кримінальних справ про злочини у сфері порушення авторського і суміжних прав (проаналізовано 332 кримінальні справи)
Як свідчить діаграма (рис. Б1), найбільша частка кримінальних справ (37%) були порушені в результаті надходження повідомлення організацій, 23% справ були порушені внаслідок повідомлення громадян, 38% кримінальних справ було порушено в результаті безпосереднього виявлення ознак злочину правоохоронними органами і лише незначна частка (2%) кримінальних справ було порушено за іншими підставами.
Рис. Б1. Розподіл типів підстав для порушення кримінальних справ
Аналіз термінів закінчення досудового розслідування кримінальних справ про злочини у сфері порушення авторського і суміжних прав (проаналізовано 332 кримінальні справи)
Як свідчать дані, наведені на рис. Б2, досудове розслідування кримінальних справ про злочини у сфері порушення авторського і суміжних прав тривало від 3 до 6 місяців для 42 % таких кримінальних справ. Від 2 до 3 місяців тривало досудове розслідування біля 30 % кримінальних справ. Лише для 6% кримінальних справ досудове розслідування тривало до 2 місяців, а для 22% — понад 6 місяців.
Рис. Б2. Розподіл термінів досудового розслідування
Аналіз причин продовження строків розслідування
Для переважної кількості справ (88 %) строк досудового розслідування було продовжено (рис. Б3). Це свідчить про певну складність досудового розслідування цих справ. У табл. Б1 наведені дані щодо причин, які сприяють продовженню досудового розслідування кримінальних справ про злочини у сфері інтелектуальної власності. Структурний розподіл цих причин наведено на рис. Б4
Таблиця Б1 — Результати вивчення причин продовження термінів розслідування кримінальних справ про злочини у сфері інтелектуальної власності та суміжних прав
Обставини, через які продовжено строк розслідування Кількість кримінальних справ
а) розшук невідомого виробника контрафактної продукції 94
б) розшук звинуваченого 63
в) великий обсяг роботи по справі 43
г) встановлення потерпілого по справі 49
д) недостатність доказів (проти певної особи) 33
є) інші 10
Рис. Б3. Розподіл кримінальних справ для яких строки розслідування продовжені і не продовжені
Рис. Б4. — Структурна діаграма розподілу кримінальних справ для яких строки розслідування продовжені в залежності від обставин їх продовження
Як свідчать дані, що наведені у табл. Б1 та на рис. Б4 найбільш вагомою обставиною, що спричинила продовження строків досудового розслідування приблизно у 32% справ є розшук невідомого виробника контрафактної продукції. На другому місці за важливістю (у 22% справ) є розшук обвинувачуваного. Важливими обставинами, що спричиняють продовження строків досудового розслідування кримінальних справ про злочини у сфері інтелектуальної власності та суміжних справ є встановлення потерпілого (17% кримінальних справ, терміни розслідування яких продовжено) і великий обсяг роботи по справі (у 15% справ). Недостатність доказової бази (проти певної особи) є причиною продовження строків розслідування тільки у 11% кримінальних справ.
Аналіз злочинів за епізодністю
Загальновідомо, що злочини у сфері інтелектуальної власності та суміжних прав є як одноепізодними, так і тривалими. Дані, що характеризують ці злочини в залежності від їх тривалості та епізодності, наведені в табл. Б2. На рис. Б5 наведена структурна діаграма, на якій можна побачити, що 30% злочинів, що розглядаються, є одноепізодними, а інші 70% — тривалими. В свою чергу злочини, що тривають певний час, теж не є однорідними за своєю тривалістю і розподіл їх за нею наведено на рис. Б5.
Таблиця Б2. — Результати аналізу кримінальних справ про злочини в сфері інтелектуальної власності на предмет тривалості та епізодності цих злочинів
Характеристика злочинів за тривалістю та епізодністю Кількість кримінальних справ
Одноепізодний 101
а) триваючий до 2 міс. 49
б) триваючий до 6 міс. 57
в) триваючий до 1 року 62
г) триваючий до 3 років 53
д) інше 10
Рис. Б5. — Розподіл злочинів в сфері інтелектуальної власності за епізодністю
Аналіз вчинених злочинів за груповою ознакою
На підставі виконаного аналізу кримінальних справ про злочини у сфері інтелектуальної власності та суміжних справ, результати якого наведені у табл. Б3 та представлені на рис. Б6 можна зробити висновок, що такі злочини у переважній більшості (56% епізодів) вчиняються одноосібно, без співучасті. У той же час, досить вела кількість злочинів (43% епізодів) було вчинено групою осіб. Кількість злочинів, що розглядаються, які вчинені організованою групою осіб, є незначною (1% епізодів).
Таблиця Б3. — Результати аналізу злочинів, що розглядаються, за груповою ознакою
Характеристика злочинів вчинених групою осіб (за епізодами): Кількість епізодів
а) вчинених групою осіб 589
б) вчинених організованою групою осіб 10
в) вчинених без співучасті 768
Рис. Б6 — Структура кількості епізодів злочинів за груповою ознакою
Аналіз груп, які здійснили порушення авторського і суміжних прав за віком (з 420 груп встановлених груп порушників авторського і суміжних прав)
В результаті аналізу кримінальних справ про злочини у сфері інтелектуальної власності та суміжних справ було встановлено, що 420 груп порушників авторського і суміжного права розподілялися за віковим складом наступним чином: 66,67% груп складалися лише з дорослих, до складу 29,76% груп крім дорослих входили й неповнолітні, і, лише 3,57% груп складалися лише з неповнолітніх. Графічно це відображає структурна діаграма, наведена на рис. Б7.
Рис. Б7. — Структурна діаграма розподілу груп, які вчинили злочини, пов’язані з порушенням авторського і суміжного прав, за віковою ознакою
Аналіз груп, які здійснили порушення авторського і суміжних прав за територіальними ознаками (з 420 груп встановлених груп порушників авторського і суміжних прав)
Результати аналізу злочинних груп, що вчинили злочини, пов’язані з порушенням авторського та суміжних прав за територіальними ознаками наведені у таблиці Б4. Як свідчить структурна діаграма, наведена на рис. Б8, переважна більшість з встановлених груп мали зв’язки у межах міста (40%). Досить велика частка таких груп (24%) мали зв’язки в межах одного району. 21% злочинних груп мали міжрегіональні зв’язки. Міжобласні та міжнародні зв’язки мала порівняно невелика кількість груп (7% і 8% відповідно).
Таблиця Б4 — Результати аналізу злочинних груп за територіальними ознаками
Характеристика груп за територіальними зв’язками (з 420 груп встановлених груп порушників авторського і суміжних прав) Кількість
а) зв’язки у межах міста 165
б) зв’язки у межах одного району 102
в) з міжобласними зв’язками 28
г) з міжрегіональними зв’язками 90
д) з міжнародними зв’язками 35
Рис. Б8 — Структурна діаграма розподілу виявлених злочинних груп за територіальними ознаками
Аналіз організаторів злочинних груп за віковими ознаками (за матеріалами 599 групових справ встановлено 387 організаторів)
В результаті аналізу вікових ознак організаторів злочинних груп, що вчиняють злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність та суміжні права, було встановлено, що найбільшу їх частку становлять особи віком від 30 до 39 років (49%). Трохи менше (45%) серед них — це особи віком від 18 до 24 років. Особи віком понад 40 років становлять серед цих осіб незначну частку — 6%. Ці дані візуально відображені на структурній секторній діаграмі, що наведена на рис. Б9.
Рис. Б9. Структурна діаграма розподілу організаторів злочинних груп за віковими ознаками
Аналіз організаторів злочинних груп за освітою (по 599 групових справах встановлено 387 організаторів)
В результаті аналізу кримінальних справ було встановлено, що за своєю освітою організатори злочинних груп , що вчиняють злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність та суміжні права, у переважній більшості мають вищу освіту (53%). Частка осіб, що мають середню спеціальну освіту, серед таких організаторів, становить 36%. І лише невелику частку серед таких організаторів злочинних груп становлять особи з неповною або повною середньою освітою (11%). Візуально цей стан речей зображено на структурній секторній діаграмі, що наведена на рис. Б10.
Рис. Б10. Структурна діаграма розподілу організаторів злочинних груп за освітою
Аналіз організаторів злочинних груп за постійністю джерел доходів (по 599 групових справах встановлено 387 організаторів)
Однією з ознак організаторів злочинних груп, є постійність джерела доходу. Результати їх дослідження за цією ознакою наведені в табл. Б5. Одержані результати дозволяють зробити висновок, що переважна більшість організаторів злочинних груп (68,22%) не мають постійного джерела доходу. В той час як приблизно третина таких організаторів (31,78%) мають постійне джерело доходів. Графічно одержані результати представлені на структурній діаграмі, що наведена на рис. Б11.
Таблиця Б5 — Результати аналізу організаторів злочинних груп за ознакою постійності джерела доходів
Характеристика організатора за джерелом доходу (по 599 групових справах встановлено 387 організаторів): Кількість Частка
а) з постійним джерелом доходу 123 0,32
б) без постійного джерела доходу 264 0,68
Рис. Б11. — Структурна діаграма розподілу організаторів злочинних груп за постійністю джерел доходів
Додаток В Аналіз відомостей про особу злочинця
Аналіз осіб, що вчинили злочини в сфері інтелектуальної власності, за статтю
На підставі проаналізованих епізодів злочинів можна зробити висновок, що злочини, які розглядаються, вчиняють, в основному особи чоловічої статі (87%). Дані проведеного дослідження наведені у табл. В1. На рис. В1 представлена структурна діаграма, яка наочно демонструє велику частку серед осіб, що вчинили зазначені злочини, чоловіків.
Таблиця В1. — Результати аналізу особи злочинця за статтю
Характеристика за статтю (усі епізоди) Кількість епізодів Частка
а) чоловіки 1194 0,87
б) жінки 173 0,13
Рис. В1. Структурна діаграма розподілу осіб, що вчинили злочин, пов’язаний з посяганням на інтелектуальну власність та авторські і суміжні права за статтю
Аналіз осіб, що вчинили злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, за віковою ознакою
Результати аналізу за віковою ознакою осіб, що вчинили злочини, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав, наведені в табл. В2. Структурна діаграма, наведена на рис. В2, наочно демонструє, що найчастіше — це особи віком від 25 до 30 років (43%). Велика частка таких осіб мають вік від 18 до 25 років (34 %). Таких осіб, що мають вік понад 35 років усього 12%. Невеликою є також частка злочинців, що мають вік від 14 до 18 років, тобто неповнолітніх.
Таблиця В2 — Результати аналізу осіб, що вчинили зазначені злочини, за віковою ознакою
Вік Кількість епізодів
а) 14-18 років 132
б) 18-25 років 467
в) 25-35 років 594
г) старше 35 років 164
д) інше 10
Рис. В2 Розподіл злочинців за віком
Аналіз осіб, що вчинили злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, за рівнем освіти
Структурна діаграма, наведена на рис. В3, наочно демонструє, що більша половина цих осіб мають вищу або неповну вищу освіту (54%). Середню спеціальну освіту мають 26% осіб, що вчинили злочини, які розглядаються. 15% таких осіб мають середню освіту. Тобто, у переважній більшості це високоосвічені люди.
Рис. В3 Розподіл злочинців за освітою
Аналіз осіб, що вчинили злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, за місцем їх роботи
Результати аналізу за родом діяльності осіб, що вчинили злочини, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав, наведені в табл. В3. Структурна діаграма, наведена на рис. В4, наочно демонструє, що більша частина з них займає керівні посади у державних та приватних підприємствах (40,44%). 22,08 % з цих осіб не мали постійного місця роботи. 19,85% були приватними підприємцями, а 17,65% працювали в сфері шоу-бізнесу, реклами та культури.
Таблиця В3 — Результати аналізу осіб, що вчинили зазначені злочини, за родом їх діяльності
Характеристика за місцем роботи Частка Кількість
а) шоу-бізнес, рекламна діяльність, сфера культури 0,18 24
б) приватний підприємець 0,20 27
в) керівні посади у державних та приватних підприємствах 0,40 55
г) не мали постійного місця роботи 0,22 30
Рис. В4. — Розподіл злочинців за родом їх діяльності
Аналіз осіб, що вчинили злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, за наявністю чи відсутністю факту притягнення їх раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності
Результати аналізу за фактом притягнення раніше цих осіб до кримінальної відповідальності, наведені в табл. В4. Структурна діаграма, наведена на рис. В5, наочно демонструє, що більша частина з них (68%) до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягалися. Серед тих, що раніше притягалися до кримінальної або адміністративної відповідальності (32%), 18% притягувалися за порушення авторського та суміжних прав а 12% притягувалися за вчинення інших злочинів.
Таблиця В4 — Результати аналізу осіб, що вчинили зазначені злочини, за фактом притягнення їх до кримінальної або адміністративної відповідальності раніше (з 136 виявлених осіб за 332 кримінальними справами)
Чи притягувався раніше до кримінальної/адміністративної відповідальності: Кількість
г) не притягувався 92
а) притягувався за порушення авторського та суміжних прав 25
б) притягувався за інші злочини 16
в) вчинив злочин, за який не був судимий 3
Рис. В5 Розподіл за фактом притягнення до кримінальної відповідальності
Аналіз осіб, що вчинили злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, за їх поведінкою на слідстві
Результати аналізу за характером поведінки цих осіб на досудовому слідстві, наведені в табл. В5. Структурна діаграма, наведена на рис. В6, наочно демонструє, що понад половина з них (54,41%) винними себе не визнали. Трохи більше чверті (25,75%) визнали себе винними не відразу. Лише 19,85 обвинувачуваних визнали себе винними у вчиненні злочинів, що розглядаються, відразу.
Таблиця В5 — Результати аналізу осіб, що вчинили зазначені злочини, за характером їх поведінки на слідстві
Лінія поведінки під час слідства по справах, що аналізуються Частка Кількість
а) винним визнав себе відразу 0,20 27
б) винним визнав себе не відразу 0,26 35
г) винним себе не визнав 0,54 74
Рис. В6. — Розподіл обвинувачуваних за характером поведінки на слідстві
Аналіз осіб, що вчинили злочини, пов’язані з посяганням на інтелектуальну власність, за характером показань, що вони дали на досудовому слідстві
Результати аналізу за характером показань, що ці особи дали на досудовому слідстві, наведені в табл. В6. Структурна діаграма, наведена на рис. В7, наочно демонструє, що 39% відмовилися від дачі показань. 35% з цих осіб давали неправдиві показання. І, лише 26% осіб, що вчинили злочини, які розглядаються, давали правдиві показання.
Таблиця В6 — Результати аналізу осіб, що вчинили зазначені злочини, за характером їх поведінки на слідстві
Характер дачі показань Кількість
а) давав правдиві показання 35
б)давав неправдиві показання, потім правдиві 48
в) відмовилися від дачі показань 53
Рис. В7 — Розподіл обвинувачуваних за характером дачі показань на досудовому слідстві
Додаток Г Аналіз способів вчинення злочинів
Аналіз способів виготовлення контрафактної продукції
Результати аналізу способів виготовлення контрафактної продукції — способів вчинення злочину — наведені в табл. Г1. Існують різні способи виготовлення контрафактної продукції. Найбільше контрафактної продукції виготовляється шляхом копіювання за допомогою аудіо, відеоапаратури та комп’ютерної техніки (74%). Досить велика частка контрафактної продукції виготовляється за допомогою поліграфії (19%). У 7% справ контрафактна продукція виготовлялася іншими способами.
Таблиця Г1. — Результати аналізу способів виготовлення контрафактної продукції
Спосіб виготовлення контрафактної продукції: Кількість справ
а) копіювання за допомогою аудіо, відеоапаратури, комп’ютерної техніки 247
б) поліграфічний спосіб 63
в) інше 22
Рис. Г1.— Структурна діаграма розподілу способів виготовлення контрафактної продукції
Аналіз типових місць виготовлення контрафактної продукції (встановлено в результаті аналізу 698 епізодів)
Результати аналізу типових виготовлення контрафактної продукції наведені в табл. Г2. Як свідчить діаграма, що наведена на рис. Г2, переважна більшість контрафактної продукції виготовляється в орендованих приміщеннях (приміщення підприємств, підсобні приміщення тощо) (55%). У великій кількості досліджених епізодів (37%) контрафактна продукція виготовлялася за місцем проживання злочинця.
Таблиця Г2. — Результати аналізу типових місць виготовлення контрафактрної продукції (встановлено по 698 епізодах)
Вид місць Кількість епізодів
а) місце проживання злочинця 256
б) орендовані приміщення (приміщення підприємств, підсобні приміщення тощо) 388
в) інше 54
Рис. Г2.— Структурна діаграма розподілу типових місць виготовлення контрафактної продукції (за 698 епізодами)
Аналіз типових місць зберігання контрафактної продукції (встановлено в результаті дослідження 834 епізодів)
Результати аналізу типових місць зберігання контрафактної продукції наведені в табл. Г3. Як свідчить діаграма, що наведена на рис. Г3, переважна більшість контрафактної продукції зберігалася у житлових та побутових приміщеннях, схованках (у 51% досліджених епізодах). Також дуже часто (у 44% досліджених епізодах) контрафактна продукція зберігалася за місцем її виготовлення.
Таблиця Г3. — Результати аналізу типових місць виготовлення контрафактної продукції (встановлено за 834 епізодами)
Типові місця зберігання контрафактної продукції (встановлено по 834 епізодах) Кількість
а) місце виготовлення 368
б) житлові та підсобні приміщення, схованки 426
в) інші 40
Рис. Г3. — Структурна діаграма розподілу типових місць зберігання контрафактної продукції (ґрунтується на досліджених 834 епізодах)
Аналіз типових місць зберігання контрафактної продукції (встановлено в результаті дослідження 1025 епізодів)
Результати аналізу типових місць збуту контрафактної продукції наведені у табл. Г4. Як свідчить діаграма, що наведена на рис. Г4, у переважній більшості епізодів (43%) контрафактна продукція збувалася у торговельних точках (кіоски, орендовані місця в магазинах, універмагах, супермаркетах, на ринках). У великій кількості епізодів (31%) така продукція реалізовувалася у місцях великого скупчення людей (вхід та вихід з метро, у магазин, до ринків тощо). За місцем проживання злочинця контрафактна продукція реалізовувалася у 22% епізодів.
Таблиця Г4. — Результати аналізу типових місць збуту контрафактної продукції (встановлено за 834 епізодами)
Типові місця збуту контрафактної продукції (встановлено по 1025 епізодах) Кількість епізодів
а) місце проживання злочинця 226
б) торговельні точки (кіоски, орендовані місця в магазинах, універмагах, супермаркетах, на ринках) 448
в) місця великого скупчення людей (вхід та вихід з метро, у магазини, до ринків тощо) 315
г) інше 36
Рис. Г4 — Структурна діаграма розподілу типових місць збуту контрафактної продукції
Аналіз наявності можливих свідків виготовлення контрафактної продукції
Результати аналізу наявності можливих свідків виготовлення контрафактної продукції наведені у табл. Г5. Як свідчить діаграма, наведена на рис. Г5, у приблизно 31% справ про це знали родичі злочинця, а у приблизно 30% справ інформація про це була у його друзів та знайомих. Про виготовлення контрафактної продукції знали співробітники злочинця у 14% справ.
Таблиця Г5. — Результати аналізу кола осіб, що могли знати про виготовлення контрафактної продукції
З матеріалів справи слідує, що про виготовлення контрафактної продукції звинуваченим достовірно знали/ могли знати: Частка Кількість
а) його родичі 0,31 103
б) його друзі, знайомі 0,30 98
в) співробітники 0,14 45
г) інші особи 0,26 86
Рис. Г5 — Структурна діаграма розподілу кола осіб, що могли знали або могли знати про виготовлення контрафактної продукції
Додаток Д Аналіз слідчої ситуації початкового етапу розслідування та способи її вирішення
Аналіз: ким було виявлено злочин
Результати аналізу посадового статусу осіб, що виявили злочин, пов’язаний з посяганням на інтелектуальну власність, наведені у табл. Д1. Графічно одержані результати представлені на структурній стовпчиковій діаграмі, що наведена на рис. Д1. Так, у переважній більшості справ (52,41%) злочин було виявлено оперативним працівником. Досить велика частка таких злочинів (10,84%) було також виявлено черговим працівником по ОВС. У біля 9% справ злочин було виявлено слідчим працівником а у 28% — іншими особами. Таким чином можна зробити висновок, що найбільш дієвими щодо виявлення таких злочинів є оперативні працівники міліції.
Таблиця Д1. Результати аналізу посадового статусу осіб, що виявили злочин, пов’язаний з посяганням на інтелектуальну власність
Ким виявлено злочин: Частка Кількість
а) оперативним працівником 0,52 174
б) черговим по ОВС 0,11 36
в) слідчим 0,09 29
г) іншою особою 0,28 93
Рис. Д1. Розподіл за статусом осіб, що виявили злочин
Аналіз джерел одержання інформації про особу, що вчинила злочин
Результати аналізу джерел інформації про особу, що вчинила злочин, наведені в табл. Д2. Графічно ці результати представлені у вигляді стовпчикової діаграми на рис. Д2. На підставі одержаних даних можна зробити висновок, що у більшості справ було одержано інформацію про злочинця з матеріальних слідів (296 справ). У 254 справах (з досліджених) джерелом інформації про злочинця були предмети, а у 239 справах — потерпілі. У 203 справах джерелом інформації були документи та у 184 справах — покази свідків (очевидців).
Таблиця Д2. — Результати аналізу інформації про осіб, що вчинили злочин
Джерела отримання інформації про особу, яка вчинила злочин: Кількість
— інші джерела 30
— показання свідків (очевидців) 184
— документи 203
— показання потерпілих 239
— предмети 254
— матеріальні сліди 296
Рис. Д2.— Стовпчикова діаграма результатів аналізу джерел інформації про осіб, що вчинили злочин
Аналіз характеру інформації, що була одержана під час огляду місця події
Результати аналізу характеру інформації, що була одержана під час огляду місця події, наведені в табл. Д3. Графічно ці результати представлені у вигляді стовпчикової діаграми на рис. Д3.
Таблиця Д3. —Результати аналізу характеру інформації, що одержана в результаті огляду місця події
В результаті огляду місця події отримана інформація про Кількість справ
— кількість і характер контрафактної продукції 284
— особу злочинця 213
— співучасників 50
— інше 48
— спосіб вчинення (приховування злочину) 46
Рис. Д3. — Стовпчикова діаграма результатів аналізу характеру інформації, що була одержана під час огляду місця події (у кількості справ)
Аналіз результатів експертних досліджень (загальна кількість досліджених справ — 332)
Результати аналізу експертних досліджень, наведені в табл. Д4. Графічно ці результати представлені у вигляді стовпчикової діаграми на рис. Д4.
Таблиця Д4 — Результати аналізу експертних досліджень
В результаті експертних досліджень встановлено: Кількість справ Відсоток від загальної кількості справ
а) особу злочинця 83 25%
б) спосіб вчинення злочину 227 68%
в) інші обставини злочину 26 8%
Рис. Д4 — Стовпчикова діаграма результатів аналізу інформації, одержаної внаслідок аналізу результатів експертних досліджень (відсотки від загальної кількості досліджених справ)
Аналіз проведення такої тактичної дії, як обшук (в результаті дослідження 332 кримінальних справ)
Результати дослідження наведені у табл. Д5. Графічно результати дослідження представлені на структурній діаграми, що наведена на рис. Д5. Згідно з результатами аналізу можна зробити висновок, що обшук проводився у приблизно 70% справ. При розслідуванні інших 30% справ обшук не проводився.
Таблиця Д5 — Результати аналізу проведення обшуку
Чи проводився обшук Кількість справ
А) так 234
Б) ні 98
Рис. 5. — Структурний розподіл справ, що проаналізовані, за ознакою факту проведення обшуку
Аналіз характеру відомостей, одержаних при проведенні обшуку
Результати аналізу характеру відомостей, що були одержані в результаті дослідження 332 кримінальних справ, наведено у табл. Д6. Графічно одержана інформація представлена за допомогою порівняльної діаграми на рис. Д6.
Таблиця Д6 — Результати аналізу характеру відомостей, одержаних при проведенні обшуку
Характер одержаних при обшуку відомостей Кількість справ Частка від загальної кількості справ
Про особу, яка вчинила злочин 183 55,12%
Про знаряддя і засоби вчинення злочину 215 64,76%
Про засоби приховування злочину 76 22,89%
Про предмети, які свідчать про наслідки злочину 64 19,28%
Інші 59 17,77%
Рис. Д6. — Порівняльна діаграма результатів аналізу характеру інформації, одержаної при проведенні обшуків (відсотки від загальної кількості справ — 332)
Додаток Е Аналіз взаємодії з оперативними службами
Аналіз участі слідчо-оперативної групи у розслідуванні справи (на підставі дослідження 332 кримінальних справ)
Результати аналізу участі слідчо-оперативної групи у досудовому розслідуванні наведені у табл. Е1. Графічно одержані результати представлені за допомогою структурної діаграми на рис. Е1.
Таблиця Е1. — Результати аналізу участі слідчо-оперативної групи в розслідуванні
Характер участі слідчо-оперативної групи в розслідуванні Кількість справ
Брала участь на початковому етапі 176
Брала участь протягом усього розслідування 129
Не брала участі 27
Рис. Е1.— Розподіл інтенсивності участі слідчо-оперативної групи у розслідуванні
Аналіз результатів перевірки за допомогою дільничних інспекторів та оперативних працівників осіб на предмет причетності до злочину (всього по 332 дослідженим справам виявлено 136 осіб)
Результати аналізу наведені у табл. Е2. Графічно результати аналізу представлені за допомогою діаграми, наведеної на рис. Е2.
Таблиця Е2. — Результати перевірки оперативними працівниками або дільничними інспекторами осіб, що причетні до злочину (виявлено 136 осіб)
Результати перевірки оперативними працівниками або дільничними інспекторами осіб, на предмет причетності до злочину Кількість осіб Частка від загальної кількості
Раніше були судимими 34 25%
Раніше були затримані за вчинення аналогічних злочинів 41 30,15%
Особи, що тимчасово не працюють 30 26,06%
Пенсіонери 10 7,35%
Інформація у матеріалах справи відсутня 13 9,56%
Інше 8 5,88%
Рис. Е2. — Результатів перевірки оперативними працівниками та дільничними інспекторами осіб, причетних до вчинення злочину
Використана література
ЛапачС.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистика в науке и бизнесе. — К.: МОРИОН, 2002. — 640 с.
Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — К.: МОРИОН, 2000. — 320 с.
Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МОРИОН, 2001. — 408 с.
Радченко С.Г. Математическое моделирование технологических процессов в машиностроении. — К.: ЗАО «Укрспецмонтажпроект», 1998. — 274 с.
Чекотовський Е.В. Графічний метод у статистиці (на основі програми EXCEL): Навч. посіб. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.— 518 с.: іл., граф., табл.
Кальман О.Г., Христич І.О. Правова статистика: навч. посібник для юрид. вузів і фак. — Харків: Право, 1999.— 204 с.
Герчук Я.П. Графические методы в статистике.— М.: Статистика, 1968.— 212
Статистический словарь /Гл. ред. М.А. Королев.— 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1989.— 623 с.
Додаток Є Аналітична довідка по досліджених кримінальних справах про злочини у сфері порушення авторського і суміжних прав
Загальна кількість кримінальних справ: 415, по них виявлено осіб, які вчинили злочин: 170.
Вивчено та проаналізовано: 332 кримінальні справи, в них епізодів злочинної діяльності-1367, по них виявлено осіб-136
Загальні відомості про злочин
Підстави для порушення кримінальної справи:
а) повідомлення організацій 122 справи 37 %
б) повідомлення громадян 77 справ 23 %
в) безпосереднє виявлення ознак злочину правоохоронними органами 128 справ 39 %
г) інше 5 справи 2 %
Попереднє розслідування закінчене в строк:
а) до 2 міс. 20 справи 6%
б) до 3 міс. 98 справ 30%
в) до 6 міс. 140 справ 42%
г) понад 6 міс. 74 справи 22%
Продовження строку розслідування:
а) строк продовжено 292 справ 88 %
б) строк не продовжувався 40 справ 12 %
Обставини, через які продовжено строк розслідування (292 справи):
а) розшук невідомого виробника контрафактної продукції 94 справи 32%
б) розшук звинуваченого 63 справи 22%
в) великий обсяг роботи по справі 43 справи 15%
г) встановлення потерпілого по справі 49 справ 17%
д) недостатність доказів (проти певної особи) 33 справи 11%
є) інші 10 справ 3%
Злочин
— одноепізодний 101 справа 30%
тривалий:
а) до 2 міс. 49 справи 15%
б) до 6 міс. 57 справ 17%
в) до 1 року 62 справи 19%
г) до 3 років 53 справи 16%
д) інше 10 справ 3%
Характеристика частки злочинів вчинених групою осіб (за епізодами):
а) вчинених групою осіб 589 епізодів 43%
б) вчинених організованою групою осіб 10 епізодів 1%
в) вчинених без співучасті 768 епізодів 56%
Характеристика груп, які здійснили порушення авторського і суміжних прав за віком (з 420 груп встановлених груп порушників авторського і суміжних прав):
а) групи, що складалися з дорослих 280 груп 66,67%
б) групи, у яких брали участь неповнолітні 125 груп 29,76%
г) групи, які повністю складалися з неповнолітніх 15 груп 3,57%
Вікова характеристика організатора злочинної групи (по 599 групових справах встановлено 387 організаторів):
а) 18—24 роки 176 осіб 45,48%
б) 30—39 років 188 осіб 48,58%
| 
