Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Державне управління
Теорія та історія державного управління

Диссертационная работа:

Карлова Валентина Володимирівна. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах: дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Українська Академія держ. управління при Президентові України. - К., 2003.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях розбудови демократичної, правової держави, створення громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями. В цих процесах важливу роль відіграє культура, яка є потужним засобом консолідації суспільства, відновлення історичної пам’яті, утвердження національної самосвідомості й патріотизму, зміцнення міжнаціонального миру та злагоди. За допомогою культури формується активний, творчий інтелект і висока духовність особистості, інтелектуальний потенціал народу, що є головною умовою виходу суспільства на нові рівні цивілізації.

Світовий досвід переконливо свідчить, що ті держави, які в найскладніші кризові періоди свого розвитку проводили зважену, послідовну політику у сфері культури, в найкоротші терміни, з мінімальними витратами досягали значних успіхів у проведенні економічних, політичних і соціальних реформ (наприклад, свого часу Японія, Німеччина) і швидко піднімалися до рівня високорозвинених країн. І, навпаки, недбайливе ставлення до культури прирікає суспільство на жалюгідне існування і відставання від цивілізованого світу.

Сьогодні стає цілком очевидним, що труднощі і прорахунки в здійсненні соціально-економічних, політичних перетворень, недоліки у вирішенні багатьох проблем суспільного життя в період становлення ринкових відносин в Україні полягають зовсім не в тому, що реформи є недостатньо розробленими чи не відповідають потребам людини, всього суспільства. Значною мірою вони зумовлюються саме тим, що для успішного здійснення реформ українському суспільству поки що не вистачає сформованої системи відповідних світоглядно-ціннісних орієнтацій, зрілої національної самосвідомості, які формуються, передусім, завдяки державній політиці у сфері культури й виступають головними чинниками економічного, політичного і взагалі духовного відродження України.

Нині в українській державі культурна сфера перебуває у важкому, кризовому стані. Суттєвою проблемою залишається забезпечення доступу населення до культурно-мистецьких цінностей. Відчутно посилюються процеси духовної деградації суспільства. У зв’язку із цим актуальним стає переосмислення державної політики у сфері культури з метою забезпечення необхідних умов для підтримки вітчизняної культури як основи прогресивного розвитку суспільства.

Кардинальні зміни в культурній сфері, зумовлені демократичними й ринковими перетвореннями, сприяли виникненню різноманітних суб’єктів культурної діяльності - закладів, організацій, підприємств і осередків культури, заснованих як на державній, так і на недержавній формах власності, підвищенню активності творчих спілок, національно-культурних товариств, громадських організацій, зацікавлених в оновленні культурно-мистецького життя, відродженні традицій вітчизняної культури. За цих обставин збільшилася кількість суб’єктів політики держави у сфері культури, виникла потреба в пошуку нових підходів до організації і здійснення державного управління. Особливого значення набуває формування такої моделі управління, яка б грунтувалася на встановленні конструктивного діалогу та тісній співпраці між органами державної влади і управління й громадськістю, їх взаємодії у вирішенні питань культурного розвитку, що відповідає специфіці культурної сфери, особливостям її розвитку, і є важливим в умовах становлення громадянського суспільства в Україні.

У сучасних вітчизняних дослідженнях до окремих теоретичних і практичних аспектів державної політики у сфері культури звертаються В.П.Андрущенко, Ю.П.Богуцький, І.Д.Безгін, О.А.Гриценко, В.М.Даниленко, І.М.Дзюба, М.Г.Жулинський, C.І.Здіорук, В.Г.Кремень, В.М.Литвин, С.В.Майборода, А.О.Ручка, О.М.Семашко, В.А.Скуратівський, П.І.Надолішній, І.Ф.Надольний, Б.О.Парахонський, М.В.Попович, Г.П.Чміль, С.А.Чукут та інші.

Важливе значення для дисертаційного дослідження мають праці вітчизняних і зарубіжних учених: В.Г.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, В.Д.Бондаренка, В.М.Князєва, Б.О.Кравченка, С.В.Крисюка, В.І.Лугового, М.М.Логунової, В.К.Майбороди, Н.Р.Нижник, В.А.Ребкала, І.В.Розпутенка, В.А.Скуратівського, В.В.Тертички, С.А.Фареніка, Л.Є.Шкляра та інших, в яких розглядаються загальні проблеми теорії і практики державного управління.

Незаперечний інтерес для дисертаційної роботи становлять праці зарубіжних дослідників: А.Жерара (Франція), М.Д.Девідсон Шустера (США), Р.Фішера (Велика Британія); А.І.Арнольдова, О.В.Богачової, І.І.Горлової, В.С.Жидкова, А.І.Маркова, А.Я.Флієра, С.В.Шишкіна (Росія) та інших, у яких розглядаються теоретико-методологічні й практичні питання сучасної державної політики у сфері культури.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості розглянутих наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених дослідженню державної політики у сфері культури в сучасних умовах, слід, однак, зауважити, що дослідницькі інтереси науковців були зосереджені на окремих аспектах зазначеної проблеми. В роботах недостатня увага приділялась вивченню діяльності органів державної влади і управління стосовно формування і реалізації державної політики у сфері культури в період становлення ринкових відносин в українському суспільстві, а також забезпечення ними необхідних умов для задоволення культурних запитів громадян. У зв’язку з цим виникає потреба в комплексному дослідженні сутності та особливостей реалізації державної політики у сфері культури в сучасних умовах, що є важливим для визначення напрямів її оптимізації і сприятиме культурному розвитку суспільства. Отже, актуальність теми дисертації, її теоретичне і практичне значення та недостатня розробленість визначили науковий інтерес автора до дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах Комплексного наукового проекту Української Академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0200U004103); пов’язане з темою “Соціальний розвиток і соціальна політика: механізми реалізації соціальної політики на етапі переходу до ринкових відносин” (ДР-ОК № 0101U003346), в розробці якого здобувач брала безпосередню участь як старший науковий співробітник кафедри соціальної і гуманітарної політики.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення і наукове обгрунтування основних напрямів оптимізації державної політики у сфері культури в період трансформацій українського суспільства на основі системного аналізу сутності та особливостей її реалізації в сучасних умовах.

Відповідно до мети дослідження визначено завдання:

проаналізувати результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правові акти стосовно сутності, завдань і шляхів реалізації державної політики у сфері культури для цілісного розгляду проблеми;

уточнити зміст поняття “культура” як об’єкта державного управління;

дослідити сучасну соціокультурну ситуацію в українській державі та виявити провідні тенденції її розвитку;

обгрунтувати специфіку реалізації державної політики України у сфері культури та з’ясувати проблеми функціонування цієї сфери в сучасних умовах;

розкрити суттєві характеристики системи фінансового забезпечення сфери культури та існуючої нормативно-правової бази як регулятора дії відповідних фінансових механізмів;

охарактеризувати повноваження та діяльність органів державної влади і управління, які здійснюють формування і реалізацію державної політики у сфері культури на сучасному етапі, та з’ясувати адекватність їх діяльності сучасним процесам культурного розвитку українського суспільства;

визначити напрями оптимізації сучасної державної політики у сфері культури і на основі цього розробити практичні рекомендації органам державної влади і управління щодо впровадження ефективних механізмів її реалізації.

Об'єкт дослідження - державна політика у сфері культури в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

Предмет дослідження - особливості й шляхи реалізації державної політики у сфері культури на сучасному етапі.

Загальна гіпотеза дисертаційного дослідження грунтується на припущенні, що цілісне дослідження сутності та особливостей реалізації державної політики у сфері культури в сучасних умовах дасть змогу визначити основні напрями її оптимізації, засоби і механізми реалізації, адекватні тим процесам і тенденціям, що спостерігаються у культурному житті суспільства, зокрема окреслити шляхи реформування державного управління у сфері культури в період реалізації адміністративної реформи в Україні. Це сприятиме створенню необхідних умов для розвитку вітчизняної культури, національному, громадянському самоусвідомленню, формуванню активного, творчого інтелекту і високої духовності особистості, здатної вирішувати соціальні, економічні, політичні проблеми, від чого залежить майбутнє української держави.

Методи дослідження. У дисертації використаний комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів. Застосування методів класифікації й систематизації дозволило узагальнити законодавчу, нормативну документацію і наукову літературу за темою дослідження.

Системний підхід як методологічна основа дослідження дав змогу простежити сучасну соціокультурну ситуацію в суспільстві, виявити суперечності державної політики у сфері культури, визначити особливості її реалізації й основні напрями оптимізації.

За допомогою структурно-функціонального методу досліджено завдання, функції та основні напрями діяльності органів державної влади і управління, які здійснюють формування і реалізацію державної політики у сфері культури на сучасному етапі й з’ясовано, наскільки їх діяльність є адекватною процесам, що відбуваються в культурному житті суспільства, і сприяє задоволенню культурних потреб громадян.

Для розробки рекомендацій щодо оптимізації механізмів реалізації державної політики у сфері культури застосовані методи моделювання і прогнозування. Крім того, в дисертації використані методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, єдності історичного та логічного, органічної єдності теорії та практики з метою всебічного дослідження сучасної державної політики у сфері культури.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обгрунтуванні наукових положень і отриманні нових висновків у галузі державного управління, що мають теоретичне та практичне значення, сприяють оптимізації сучасної державної політики у сфері культури. У дисертації:

уперше у вітчизняній науці обгрунтовано напрями реформування державного управління у сфері культури в умовах проведення адміністративної реформи в Україні (децентралізація і демократизація державного управління; впровадження державно-громадської моделі управління у сфері культури, яка грунтується на принципах співпраці, партнерської взаємодії державних структур і громадськості на всіх рівнях управління);

удосконалено методологію розробки і реалізації цільових програм культурного розвитку й доведено на прикладі розроблення проекту Державної програми розвитку національної кіноіндустрії на період до 2005 року доцільність впровадження у практику державного управління програмно-цільового підходу як ефективного механізму здійснення державної політики у сфері культури, що уможливлює застосування оптимальних форм, методів управлінської діяльності в умовах обмеженості ресурсів;

дістало подальшого розвитку дослідження сутності державної політики у сфері культури, яка полягає в діяльності держави, спрямованій на максимально можливе забезпечення провідної ролі культури в розвитку і самореалізації сутнісних сил людини, збереження національної самобутності народів, утвердження їх гідності й на основі цього визначення основних її завдань у сучасних умовах розвитку українського суспільства;

уточнено поняття “культура” як об’єкт державного управління в контексті його застосування в практичній управлінській діяльності (об’єктом державного управління виступає сфера культури, яка забезпечує створення, збереження, поширення і засвоєння духовно-культурних цінностей, що становлять культурний здобуток людини і суспільства);

обгрунтовано роль і межі компетенції держави в культуротворчих процесах і зроблено висновок про доцільність використання у державному управлінні поняття “державна політика у сфері культури”;

виявлено основні тенденції розвитку сучасної соціокультурної ситуації в українському суспільстві (поглиблення інтеграції вітчизняної культури в європейський і світовий культурний простір; зменшення участі держави у підтримці культурної сфери в нових ринково-економічних умовах; комерціалізація культури і мистецтв; посилення розриву у рівні культурного розвитку між окремими регіонами держави тощо);

розкрито суперечності здійснення сучасної державної політики у сфері культури в Україні (невідповідність офіційно проголошених цілей державної політики у сфері культури тенденціям культурного розвитку; неадекватність організаційно-управлінської діяльності органів державної влади і управління соціокультурним процесам, а також засобів, механізмів реалізації державної політики поставленим цілям і завданням);

визначено шляхи оптимізації фінансових механізмів реалізації державної політики у сфері культури (формування цілеспрямованої бюджетної політики, яка передбачає довгостроковий розвиток і підтримку культурної сфери; запровадження програмно-цільового методу складання бюджету; розробка системи заходів щодо посилення контролю за використанням бюджетних коштів; удосконалення нормативно-правової бази забезпечення позабюджетного фінансування тощо).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обгрунтовані теоретичні положення, висновки й рекомендації дисертації можуть бути використані в науково-дослідницькій і викладацькій роботі при підготовці лекційних курсів і семінарських занять з відповідних питань державного управління, в практичній діяльності органів державного управління у сфері культури, зокрема в процесі формування і реалізації державної політики у зазначеній сфері, а також реформування державного управління в умовах проведення адміністративної реформи в Україні.

Теоретичні положення й наукові результати дисертації упроваджено при викладанні модуля “Культурна політика держави” в Українській Академії державного управління при Президентові України (довідка № 31 від 29. 01. 2003 р.).

Практичні рекомендації й висновки дисертаційного дослідження використано Міністерством культури і мистецтв України під час підготовки проекту Закону України “Про Державну програму розвитку національної кіноіндустрії на період до 2005 року” та матеріалів до доповіді “Про стан та перспективи розвитку української культури” для слухань у Верховній Раді України в грудні 2002 р. (довідка № 91/561 від 27. 09. 2002 р.).

Матеріали, викладені в аналітичній записці за результатами дисертаційного дослідження, враховані Міністерством культури і мистецтв України при підготовці заходів щодо реалізації Указу Президента України від 19 лютого 2002 р. № 153/2002 “Про оголошення 2003 року Роком культури в Україні” (довідка № 5-4863/18 від 26. 09. 2002 р.).

Науково-теоретичні положення і практичні результати дисертації впроваджені у діяльність Хмельницького Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників державних підприємств, установ та організацій і використовуються в навчально-методичній роботі при вдосконаленні програмно-методичного забезпечення навчального процесу в системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 419 від 15. 11. 2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в низці наукових доповідей, повідомлень, виступів на науково-практичних конференціях та семінарах. Зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів” (Київ, грудень, 2000 р.), трьох науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, травень, 2000 р.), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, травень, 2001 р.), “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, травень, 2002 р.), першому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, лютий, 2001 р.), науково-практичній конференції “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (Львів, листопад, 2001 р.), науковому семінарі в Інституті культурної політики Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і мистецтв України (Київ, червень, 2002). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри соціальної і гуманітарної політики Української Академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в десяти наукових працях, із них п’ять опубліковано у фахових виданнях.

Подобные работы
Нинюк Марія Антонівна
Моральна культура державних службовців: сутність, стан та особливості формування
Токовенко Валерія Володимирівна
Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико-адміністративної системи України
Крюков Олексій Ігорович
Політико-управлінська еліта України: особливості становлення та розвитку в умовах суспільної трансформації
Шкумбатюк Каріна Любомирівна
Державна політика України у сфері громадянства в контексті європейської інтеграції
Дрешпак Валерій Михайлович
Концептуальні чинники формування державної політики України у сфері засобів масової інформації
Купрійчук Василь Михайлович
Гуманізація державного управління в Україні : сутність та основні напрями
Сацюк Ольга Володимирівна
Особливості формування та розвитку понятійного апарату державного управління
Гулієв Аріф Джаміль оглу
Особливості інституту президентства в Україні та Азербайджанській Республіці: державно-управлінський аспект
Тимцуник Василь Іванович
Реформування системи влади та державного управління в УРСР: зміст, особливості, наслідки (1953-1964 рр.)
Клименко Наталія Григорівна
Особливості державного управління в умовах надзвичайних ситуацій: теоретичний та історичний аспекти

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net