Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Мистецтвознавство
Музичне мистецтво

Диссертационная работа:

20. Іванченко Віталій Гаврилович. Чинники та носії змісту симфонії як жанрово-видового феномена (досвід аналізу на прикладах українських симфоній): дис... д-ра мистецтвознавства: 17.00.03 / Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського. - К., 2004.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність дослідження. Музика, як і інші види мистецтва, є однією з форм відбиття, пізнання й оцінки дійсності через її художнє тлумачення. Її інтонаційна природа, яку науково розробив Б.Асаф'єв, ґрунтується на глибокому взаємозв'язку мислення з емоційним станом людини. Соціальна, етична, естетична роль музики розкривається в окремих музичних творах, зміст кожного з них може бути виявлений насамперед на шляху проникання у характер і спрямованість емоційного розвитку. Це об'єктивне положення дозволяє говорити, що у даному виді художньої творчості переважають форми узагальненого відбиття дійсності через емоції, а конкретне може виражатися не більш, ніж через специфіку емоційного тону та логіку емоційного розвитку.

Музичні емоції, властиво, є "розумними емоціями" (Л.Виготський), тобто обов'язково репрезентують змістовний елемент. Художній зміст музичних творів розкривається через ідейну спрямованість, яка, у свою чергу, викристалізовується із музичної образності, що являє собою, з одного боку, систему взаємодіючих образів, рівних або не рівних за силою виразності, з іншого - єдиний образ-домінанту, який має різні ступені цілісності й масштабності. Музичні образи виражаються, як правило, через узагальнені характеристики: героїчні, драматичні, ліричні, споглядальні тощо в річищі взаємодії трьох родів змісту (епічного, ліричного, драматичного). Оскільки музика - мистецтво виражання величних ідей (зрозуміло у її найкращих зразках), то музичні образи є втіленням певних ідеалів, які намагається виразити композитор. Зміст художнього твору визначається ідеалом, який надає йому цілісність та самостійність. Ідеал стверджується через систему художніх образів, притаманних художньому твору і, в залежності від виду мистецтва, жанрових особливостей твору, має той чи інший ступінь конкретності виразу, той чи інший ступінь узагальненості. Як матеріально реалізований продукт творчого задуму (маляра, драматурга, композитора, письменника) зміст художнього твору постає обмеженим у часі-просторі обсягом інформації, що передається сукупністю конкретних засобів виразності даного виду мистецтва, які забезпечують той чи інший ступінь узагальнення цієї інформації у виражанні якої-небудь ідеї.

Узагальненість трактується як пізнання загального через явища, а самі ці явища - суть конкретного, матеріального виразу сенсу, що опредмечується через систему засобів виразності (зображальності). Така взаємодія узагальненості і конкретності змісту у музиці покладена в основу цілісного сприйняття. Дослідження процесів цієї взаємодії складає основу цілісного аналізу. Адекватність сприйняття й аналізу художнього цілого, яка досягається через вищий ступінь критичного осмислення й відчування параметрів взаємодії узагальненості та конкретності образного змісту, виводить інтелект на рівень істинної естетичної оцінки, котра може мати градації від естетичного задоволення до естетичного протесту.

Актуальність дисертації визначається, по-перше, необхідністю продовження пошуків методик аналізу змісту творів в галузі "чистої" музики і передовсім у сфері концептуальних жанрів, найвищим серед яких є симфонія; по-друге, системною розробкою об’єктивних критеріїв художньої, композиційної цілісності творів, по-третє, відкритістю стану наукової думки в Україні щодо розробки проблем, викладених у попередніх пунктах, отже можливістю їх розглядання на матеріалі українських симфоній.

Об’єктом дослідження є симфонія як вища форма “чистої” концептуальної музики. Процес пізнання музичного твору є процес опанування його змісту через структуру композиції. Методологічна спрямованість визначається розробкою поняття “зміст твору” в пізнавальному та оціночному аспектах аналізу. Сенс, доцільність музичного матеріалу, що звучить, визначається у пошуках логіки формотворення, проведенні асоціативних паралелей з поза музичними прообразами на ґрунті людського життєвого досвіду, нарешті, у виявленні соціальних функцій як окремого твору, так і цілих творчих напрямів, стилів.

Предметом дослiдження є симфонiї українських композиторiв, які постають у виглядi об’єктiв цiлiсного аналiзу, що формується з попередньої описової роботи. Таким чином, гносеологiчний аспект стає домiнантою дослiдження. На пiзнавальному тлi усiх параметрiв симфонiй як художнього i соцiального явища простежується дiя категорiй узагальненостi i конкретностi.

Метою дослідження є така методологічна спрямованість дисертації, яка визначається розробкою поняття "зміст твору" у пізнавальному та оціночному аспектах аналізу симфонії.

Тому у дисертації виявляється специфіка взаємодії узагальненості і конкретності у змісті музичного твору через алгоритм аналізу симфоній, що включає наступні параметри:

філософська-естетична і жанрово-видова сфери;

об'єм універсальних і об'єм специфічних понять;

семантика програмної і непрограмної музики;

чинники та носії стилю у співвідношенні змісту і форми.

Зазначені параметри немов репрезентують різні рівні у структурі художнього змісту будь-якого музичного твору. Кожний з них, а також всі вони спільно "відповідають", тією чи іншою мірою, за сенсову та емоційну сторони. Наприклад, об'єм універсальних і специфічних понять має більше смислових показників, ніж емоційних у порівнянні з семантикою програмної і непрограмної музики.

Розгляд симфонії як художнього цілого викликає необхідність визначення її соціальної, естетичної значущості у сфері родів змісту - епічного, ліричного, драматичного, що різноманітно сполучуються у історично складених типах українського симфонізму 50-х - 60-х років ХХ століття: ліричному, драматичному, героїчному, картинному, епічному (М.Гордійчук). У 70-ті - 80-ті роки головні лінії українського симфонізму перетерплюють "внутрішньовидові розгалуження", в результаті чого "спроби типологічного ділення набувають часом закінченно-умовного характеру” (О.Зінькевич).

Аксіологічний аспект аналізу змісту виявляється у взаємодіі категорій логічного та історичного. Логічне, досліджує наявність або брак художньої цілісності у контексті композиції даного твору. Історичне виступає як зміст - узагальнення концепціі даного твору, що функціонує як соціальний феномен. Соціально-історична оцінка є оцінка соціально-історичного моменту дійсності через художній зміст твору (симфонії). Це, власно, судження композитора про той зміст дійсності, який він намагається передати через певну .систему художніх образів конкретного твору. Тенденції історичного розвитку, взаємовпливу різних напрямів в українському симфонізмі, закономірності застосування систем виразних засобів музики заторкнуті у роботі тією мірою, яка зумовлює виявлення узагальненості і конкретності змісту симфонії соціально-художнього феномена, що має силу естетичного впливу. Дослідження процесів цього впливу стає фактором пізнання художніх властивостей твору. Симфонії, що розглядаються у роботі, постають як об'єкти цілісного аналізу. Попередня описувальна робота, за низкою винятків, виноситься за дужки. Таким чином, гносеологічний аспект дослідження виступає як даність, а його (дослідження) фактором стає аксіологічний аспект. У взаємодії параметрів симфонії, як художнього та соціального явища, простежується дія категорій узагальненості та конкретності.

Завдання теоретичного осмислення феномена образного змісту симфонії розв’язується у двох напрямах:

1. Розкриття об'єктивних властивостей художнього (музичного) твору, що відбиваються у взаємодії категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства. Узагальненість і конкретність ідейно-образного змісту в музиці є відбиттям загального закону взаємодії загального та одиничного. Закон виявляється на всіх рівнях структури музичного твору: від абстрактно логічного до музично-синтаксичного.

2. Виявлення художніх та виховних властивостей музичних творів. Для цього вводяться поняття: соціально-моральний ідеал, пізнання - оцінка, естетичний ідеал. Сукупне відбиття цих понять у свідомості слухача як чинників основних властивостей творів дає можливість більш-менш об'єктивної характеристики художності творів і відповідно їх суспільної значущості у сфері духовного розвитку та виховання людей у гуманістичних традиціях мистецтва.

Естетичний ідеал як художня мета узагальнено або конкретно виражається через систему чинників та носіїв стильових властивостей музичних творів. Дана система складає духовну й матеріальну основу ідей та образів, створює рухливий ареал рівнів навколо взаємодіючих, взаємопроникаючих змісту і форми. Рівні, що розташовуються умовно вище рівня змісту і форми - узагальнено-конкретне уявлення ідейно-естетичних принципів; рівні, що розташовуються нижче рівня змісту і форми - звуко-матеріальний прояв ідейно-естетичної концепції.

Основне коло завдань можна позначити в наступних положеннях:

об'єктивні властивості художнього (музичного) твору, що відбиваються у взаємодії категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства;

узагальненість і конкретність ідейно-образного змісту в музиці як відбиття загального закону взаємодії загального та одиничного, що виявляється на всіх рівнях структури музичного твору;

поняття: соціально-моральний ідеал, пізнання-оцінка, естетичний ідеал у виявленні художніх та виховних властивостей музичного твору;

естетичний ідеал як художня мета, що узагальнено або конкретно виражається через систему чинників та носіїв стильових властивостей музичних творів;

категорії зміст-форма у діалектиці взаємодії гносеологічного та аксіологічного аспектів симфонії як соціально-художнього феномена.

Наукова новизна дослідження пов’язана з наступними його аспектами:

  1. Авторське формулювання поняття зміст художнього твору виводить методологію аналізу симфонії, як найконцептуальнішого жанру “чистої музики”, на системне трактування категорій узагальненість - конкретність. В основу цілісного сприйняття симфонії кладеться тлумачення узагальненості як пізнання загального через його явища, а самі ці явища - суть конкретного, що опредемечується через систему засобів музичної виразності. Основою цілісного аналізу є дослідження процесів взаємодії узагальненого і конкретного.

  2. Підґрунтям для глибокого входження у структуру змісту симфонії послуговує авторська розробка ієрархії категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства, яка спирається як на дедуктивний метод пізнання загального закону взаємодії загального та одиничного, так і індуктивний.

  3. На оригінальних засадах виявляються художні та виховні властивості симфонії як чинники аксіологічного аспекту змісту. Категорії історичне-логічне виступають як узагальнення - оцінки змісту симфонії, з одного боку - як соціального феномена (історичне), з іншого - як цілісної художньої композиції (логічне).

  4. Цілісність та системність методології аналізу симфонії забезпечується авторською розробкою взаємодії понять: соціально-моральний ідеал, пізнання - оцінка, естетичний ідеал, відбиття дії цих понять у свідомості реципієнта є першоосновою здатності до більш - менш об'єктивного сприйняття змісту твору і естетичного судження про нього.

  5. Процеси досягнення естетичного ідеалу як художньої мети досліджується через систему чинників та носіїв стильових властивостей симфонії. Власне, розробка даної системи є винаходом дисертанта, а основним науковим результатом є вихід на критерійні засади обґрунтування усіх параметрів жанрово-видових характеристик симфонії.

Стаття “Ліризм та епічність як характерні риси творчості Л.Ревуцького” (на прикладі вивчення Другої симфонії та Другого концерту для фортепіано з оркестром), що видана у збірці науково-методичних статей “Актуальні питання педагогічної підготовки студентів музичних учбових закладів”. – Донецьк, 1993. – 4.1. –С. 152-158, написана у співавторстві з Бєліковою В.В. Авторові дисертації належить тут аналіз Другої симфонії Л.Ревуцького.

Загальні методологічні підстави дослідження обумовлені теоретичною парадигматикою філософсько-естетичних вчень І.Канта, Г.Гегеля про діалектику буття художнього твору, про проблеми естетичного судження. Музикознавчі концепції Б.В.Асаф'єва, В.П.Бобровського, Н.О.Горюхіної, С.П.Грици, О.С.Зінькевич, М.Д.Копиці, О.Г.Костюка, І.Ф.Ляшенка, Л.А.Мазеля, В..В.Медушевського, В.Г.Москаленка, А.І.Мухи, Є.В.Назайкінського, І.Б.Пясковського, С.Х.Раппопорта, А.Н.Сохора, С.В.Тишка визначили системний підхід у аналізі симфоній, заснований на гармонічному поєднанні історичного та теоретичного ракурсів. Категоріальний апарат дослідження спирається на засади основоположного знання у сфері філософії та естетики: загальне, особливе, окреме, одиничне, ціле, частина, високе, прекрасне, епос, лірика, драматизм, естетична міра, естетичний смак, сприйняття, ідеал, художній образ, творчий метод, художній стиль, зміст, форма, традиції, новаторство, інтернаціональне, національне. Музикознавчий аналіз залучує спеціальні терміни зі вчень про гармонію, поліфонію, музичну форму, також терміни з галузі лінгвістики, такі як семантичне, денотат, коннотат.

Матеріал дослідження - симфонії українських композиторів, створені в період 20-х - 80-х років ХХ століття. Критеріями відбору для аналізу є принцип оптимального охоплення основних типів симфонізму української музики в річищі взаємодії родів змісту - епічного, ліричного, драматичного та, певною мірою, суб'єктивного судження автора про доцільність поглибленого розглядання тих чи інших симфоній.

Дисертаційне дослідження узгоджене з плановою науково-дослідницькою тематикою Донецької державної музичної академії ім. С.С.Прокоф’єва в галузі музично-культурологічних, музично-історичних та музично-теоретичних проблем, відповідає інтердисциплінарним комплексним тенденціям як провідним у формуванні сучасного музикознавця (зокрема, темі № 1 “Українська музика в контексті світової музичної культури” тематичного плану науково-дослідної діяльності Донецької державної музичної академії ім. С.С.Прокоф’єва).

Матеріали дослідження узагальнюють багаторічний досвід автора в галузі підготовки дипломних, магістерських робіт, викладання курсів поліфонії, музично-теоретичних систем, музичної педагогіки, музичної психології, музичної естетики, що читаються в Донецькій державній музичній академії ім. С.С.Прокоф’єва, Приазовському державному технічному університеті (м. Маріуполь); є апробованими в курсі "Філософія культури та художнє сприйняття музичних явищ”, який розроблений і читається автором у магістрів в Донецькій державній музичній академії ім. С.С.Прокоф’єва; в лекціях, прочитаних автором на факультеті підвищення кваліфікації для викладачів музичних училищ при Донецькій державній музичній академії ім. С.С.Прокоф’єва; на кафедрі історії музики етносів України та музичної критики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, у публікаціях і виступах на конференціях, власне, всім обсягом науково-дослідної і педагогічної роботи автора. Зокрема, низку положень дисертаційного дослідження було апробовано в доповідях на наукових конференціях, семінарах, симпозіумах, а саме:

  1. Республiканська науково-теоретична конференцiя викладачiв та аспiрантiв вузiв культури i мистецтва “Актуальнi питання патрiотичного та iнтернацiонального виховання засобами культури i мистецтва” (Одеса, 30 березня – 1 квiтня 1982 року).

  2. Міжнародна конференцiя “Проблеми i методи аналiзу музичного тексту” (Єреван, 26-29 травня 1992 року).

  3. Республiканська науково-методична конференцiя “Українська нацiональна культура. Методика викладання” (Київ, 2-4 червня 1992 року).

  4. Всеукраїнська науково-практична конференцiя, присвячена роковинам Олега Ольжича “Формування громадянської самосвiдомостi молодi” (Донецьк, 24-25 лютого 1995 року).

  5. Науково-теоретична конференцiя, присвячена 100- річчю вiд дня народження Бориса Лятошинського (Львiв, 20-25 березня 1995 року).

  6. “Музичний свiт Бориса Лятошинського”. Мiжнародна теоретична конференцiя, присвячена 100- річчю вiд дня народження композитора (Київ, 15-17 квiтня 1995 року).

  7. Наукова конференцiя “Богдан Хмельницький: життя, дiяльнiсть, iсторiя i сучаснiсть” (Донецьк, 14-15 грудня 1995 року).

  8. Всеукраїнська науково-практична конференцiя вузiв мистецтв “С.Прокоф’єв i сучаснiсть” (Донецьк, 22-24 квiтня 1996 року).

  9. Всеукраїнська науково-практична конференція вузів мистецтв “О.С.Пушкін очима сучасного музиканта”(Донецьк, 11-12 березня 1999 року).

  10. Всеукраїнська науково-практична конференція вузів мистецтв “Бах та його епоха в історії світової музичної культури”(Донецьк, 26-27 травня 2000 року).

  11. Міжрегіональна наукова конференція “Мистецтво Донбасу: вчора, сьогодні, завтра”(Донецьк, 24 жовтня 2000 року).

  12. Всеукраїнська науково-практична конференція “Музичний твір як творчий процес” (Київ, 6-10 листопада 2001 року).

  13. Міжнародна науково-практична конференція: “Захід – Схід: музичне мистецтво і культура” (Одеса, 1–2 лютого 2003 р.).

  14. Міжнародна науково-практична конференція: “Культура та цивілізація. Схід та захід” (Одеса, 3–4 лютого 2003 р.).

  15. Всеукраїнська наукова конференція “Діалог традицій у музичному мистецтві на межі тисячоліть” (Донецьк, 15-16 квітня 2003 року).

Опубліковані тези доповідей:

  1. Героическое в симфониях харьковских композиторов//Тезисы докладов Республиканской научно-теоретической конференции преподавателей и аспирантов вузов культуры и искусства “Актуальные вопросы патриотического воспитания средствами культуры и искусства”. – Одесса, 1982. – С. 153-156. – 0.2 арк.

  2. Носители и факторы стилевых свойств музыкального произведения в гносеологическом и аксиологическом аспектах анализа – восприятия содержания // Конференция “Проблемы и методы анализа музыкального текста”. Тезисы докладов. – Ереван: ГИНД, - 1992. – С. 18-20. – 0.2. арк.

  3. Програмнiсть як iсторичний чинник у симфонiях Л.Колодуба // Формування громадянської свiдомостi молоді. Тези i матерiали всеукраїнської наукової конференцiї, присвяченої роковинам Олега Ольжича. – Донецьк, 1995. – С. 180-182. – 0.2. арк.

  4. Скифсько – слов’янськi мотиви у симфонiзмi С.Прокоф’єва i Г.Ляшенка // Тези доповiдей всеукраїнської науково-практичної конференцiї вузiв мистецтв “С.Прокоф’єв i сучаснiсть” - Донецьк, 1996. – С. 47-48. – 0.1. арк.

Опубліковані матеріали:

  1. Украинская симфония – критический анализ содержания. (монографія) - М., 1992. Рукопис депоновано у “НИО информкультура Российской государственной библиотеки, №2582”.- М., 1992.- 219 с.- 9 арк.;

  1. Патрiотизм як пiдвалина iдейного змiсту кантати-симфонiї “Кавказ” С.Людкевича // Богдан Хмельницкий: жизнь, деятельность, история и современность. Материалы научной конференции. – Донецк, 1995. С. 67-68. – 0,2. арк.;

  2. Полiфонiя у І частинi Четвертої симфонiї Б.Лятошинського // Музичний свiт Бориса Лятошинського. Збiрник матерiалiв Мiжнародної теоретичної конференцiї, присвяченої 100- річчю вiд народження композитора. – К., 1995. С. 70-73. – 0.3 арк.;

  3. Носiї та чинники у аналiзi-сприйняттi Третьої симфонiї Б.Лятошинського. Матерiали. – Львiв, 1995. С. 70-78. – 0,5. арк.;

  4. Методика аналізу структури художнього змісту музичного твору //Збiрник матерiалiв науково практичної конференцiї, “Музична освіта в Україні”. – К., 2001. С. 166-169. – 0.25 арк.

  5. Аналитические аспекты музыкальной культуры в сфере проявления обобщенности и конкретности содержания музыкального произведения //Проблемы музыкальной культуры: взгляд в ХХІ век. Материалы международной научной конференции. – Краснодар (Россия), 2001. С. 54-56. – 0,25 арк.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 20 наукових статтях автора і 3 наукових монографіях з теми дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, семи підрозділів, чотирнадцяти пунктів, висновків, таблиці правильних порядків відповідей до тестів і бібліографічного покажчика (251 позиція). Загальний обсяг основного змісту роботи – 338 сторінок (без списку літератури), 362 сторінки (зі списком літератури).

Практичне значення дисертаційного дослідження. Спрямованість дисертації визначається характером задач втілення у практику теоретичного і історичного музикознавства, а також музичної критики методу пізнання-оцінки образного змісту симфонії як найрепрезентативнішого жанру концептуальної музики. Робота містить набір засобів, які надають їй комплексного характеру - сполучення наукового дослідження з методичним посібником. У синтезі категорій, понять з галузей філософії, естетики, музикознавства формуються розділи із навчально-контрольними вправами. В цілому, положення та висновки роботи можуть бути використані у вузівських курсах української музики, музичної естетики, аналізу музичних творів, поліфонії, при підготовці і написанні дипломних, магістерських робіт.

Подобные работы
Ковалик Павло Андрійович
Хорове виконавство як феномен творчої взаємодії (з досвіду Київської хорової школи)
Тимофеєва Кіра Валеріївна
Порівняльний аналіз як метод інтерпретології (на прикладі фортепіанного виконавства)
Вечер Дмитро Володимирович
Виконавський аналіз музичного твору: теоретичний і практико-методичний аспекти (на прикладі діяльності піаніста-інтерпретатора)
Присухін Сергій Іванович
Феномен кризи міжнаціонального спілкування у колишньому СРСР: досвід соціологічного та політичного аналізу
Завгородній Ігор Володимирович
Закономірності формування комплексу професійних чинників та профілактика їх шкідливого впливу на здоров'я робітників шкіряного виробництва
Осадчий Володимир Іванович
Методологічні основи дослідження чинників та процесів формування хімічного складу поверхневих вод України.
Власова Олена Іванівна
Психологічна структура та чинники розвитку соціальних здібностей
Безуглий Олександр Володимирович
Територіальна громада в Україні: напрями та чинники сталого розвитку
Зубкова Наталія Леонідівна
Поствакцинальні віруснейтралізуючі антитіла до поліовірусів трьох типів та чинники, що впливають на їх рівні
Ольховецький Сергій Миколайович
Психологічні чинники та засоби подолання страхів у підлітковому та молодшому юнацькому віці

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net