Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Медичні науки
Оториноларингологія

Диссертационная работа:

14. Александрова Марія Геннадіївна. Діагностика та лікування алергічного риніту у шахтарів Донбасу: дис... канд. мед. наук: 14.01.19 / АМН України; Інститут отоларингології ім. О.С.Коломійченка. - К., 2004.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Сучасна філософія знов і знов звертається до таких “вічних” проблем теоретичної рефлексії, як проблеми сутності людини, сенсу її буття, свободи, знання, моральних та естетичних категорій, що пов’язані з її самосвідомістю та самопізнанням. Не так давно переважала точка зору, що проблеми співвідношення знання та віри, свободи та провидіння, проблеми теодицеї у світоглядних визначеннях сучасності відійшли до релігійно-теологічної проблематики. Однак саме в сучасному контексті, на фоні відчутної кризи культури і духовності взагалі ці проблеми постають в іншому аспекті, виступаючи на передній план морально-світоглядної проблематики. Суть та головний сенс теодицеї, коли поглянути на історію духовної культури, полягають не просто у “виправданні Бога” за наявність зла у світі, але концентруються навколо природи самогого зла, а відповідно, й добра. Коло цих проблем завжди торкалося серцевини світоглядних питань, що їх людина споконвіку ставить перед собою та буттям.

У філософській думці власне термін та проблему теодицеї (від грецьк. Theos – Бог, dike – справедливість, право; буквально: Боговиправдання) вперше увів німецький філософ Г. В. Лейбніц у книзі “Спроби теодицеї про благість Божу, свободу людини та початок зла” (1710 р.). Філософ виходить з поняття досконалого світу, створеного досконалим Богом, обґрунтовуючи неминучість зла як умови добра та необхідність його для блага людини. У православній традиції концепцію теодицеї розробляв відомий російський філософ В. С. Соловйов, у книзі якого “Виправдання добра: моральна філософія” (1897) вона отримала форму агатодицеї (від грецьк. agatos – добро, dike – справедливість, право; буквально: виправдання добра).

Нове бачення проблеми у тій же православній традиції запровадив російський релігійний філософ П. О. Флоренський. На його думку, теодицея повинна бути доповнена антроподицеєю (від грецьк. аnthropos – людина та dike – справедливість, право, буквально: виправдання людини). Мета антроподицеї у Флоренського – виправдати людину, виділивши три аспекти: природу людини, побудову її тіла (при цьому використовуючи дані біології та психології), дух, можливий шлях людини від грішного до святого стану (проблеми християнської екзегетики) та діяльність людини, аналізуючи світогляд (науку і філософію), мистецтво і господарчу діяльність. Усе це ґрунтувалося на символізмі як методі філософії.

Однак слід зазначити, що російська православна філософія в цілому розглядала проблеми теодицеї у контексті “Всеєдності” (напр., проблеми агатодицеї В. Соловйова). Спроби побудувати концепцію антроподицеї П. Флоренським були здебільшого фрагментарними і не отримали логічного завершення внаслідок ряду суб’єктивних та об’єктивних причин. Вперше спроба обґрунтувати проблему теодицеї крізь призму персоналізму здійснена у працях російськомовних філософів “київського кола” – Миколи Олександровича Бердяєва (18741948) та Лева Шестова (Лева Ісааковича Шварцмана) (18661938), котрі, таким чином, окреслили інший вимір проблеми, а саме – виправдання людини через її творчість – антроподицею, яка, на думку М. Бердяєва, є єдиним шляхом до теодицеї. Вперше усвідомлено і розгорнуто ця ідея прозвучала в роботі М. Бердяєва “Сенс творчості”. На нашу думку, ця тема стає однією з провідних у філософії представників “київського кола”, на чому вони неодноразово наголошували.

Підхід до філософської спадщини М. Бердяєва та Л. Шестова крізь призму персоналістично-екзистенційної теодицеї (антроподицеї) дає можливість не лише по-новому оцінити деякі тези їхньої філософії, а й показати як цілісність концепції людини в екзистенційно-персоналістичній філософії, так й оригінальність трактування сенсожиттєвих та антропологічних проблем у “київській” гілці російської релігійної філософії. Осмислення спадщини київських філософів дає змогу ввести в обіг сучасної антропологічної філософії їхній досвід персоналістично-екзистенційного розмірковування, що не може бути неактуальним у наш час. Суперечливі духовні процеси, що відбуваються в сучасній Україні, актуалізують проблему творчості як основи життєдіяльності людини, використання результатів творчості на благо людини та людства. Таким чином, актуальність теми дослідження визначається:

– зростанням уваги до антропологічної проблематики, до теодицеї, зокрема до творчих можливостей людей внаслідок сучасного стану світової культури і необхідності осмислення тих процесів, що відбуваються в Україні;

– потребою переосмислення творчої спадщини філософів “київського кола”, аналізу їхньої філософії через провідну тему – проблему природи зла, співвідношення знання та свободи;

– недостатнім станом розробленості теми в літературі.

У дослідницькій літературі тема творчості М. Бердяєва та Л. Шестова ставилася неодноразово. Сучасники філософів, як правило, досить критично оцінювали їхню творчість, розглядаючи основні положення їхніх вчень крізь призму боротьби ідей початку ХХ ст. Надмірна політизація філософії у радянський час також наклала відбиток на дослідження теоретичної спадщини М. Бердяєва та Л. Шестова. З кінця 80-х років починається новий етап вивчення творчості філософів “київського кола”, пов’язаний із переосмисленням їхнього внеску у розвиток світової філософської думки. Вітчизняні, російські та західні вчені досліджували творчі біографії філософів, їхнє місце у боротьбі ідей першої половини ХХ ст. (А. Андріяускас, І. Балакіна, М. Бочкарьов, В. Доля, А. Єрмічов, В. Жуков, Ю. Карякін), загальну антропологічну та соціально-філософську проблематику їхніх вчень (В. Адюшкін, С. Давидченко, В. Кувакін, В. Куліков, В. Лях, Л. Поляков, В. Табачковський, К. Сігов, Л. Соплякова), вплив, який вони здійснили на розвиток як російської, так і західної філософії (Л. Фокіна, І. Чуєва, Л. Шейн, Р. Перкінс, Е. Ламперт), окремі аспекти філософської творчості у зіставленні з творчістю інших російських філософів (А. Андреєва, О. Вадімов, О. Вишнякова, В. Діденко, Н. Іванов, Ю. Івонін, А. Кушуров, С. Неретіна, К. Шестаков, В. Яковлєва, Е. Донах’ю) тощо. Особливо слід виокремити кандидатське дослідження І. Сумченко, присвячене проблемі антроподицеї у філософії М. Бердяєва. Як правило, дослідження творчості філософів ставало темою журнальних статей, рецензій, деяких монографій та дисертаційних досліджень, присвячених розвитку російської релігійної та західної екзистенційної філософії.

Однак у невеликих за обсягом статтях та деяких дисертаційних дослідженнях не знайшли відображення такі проблеми, як особливості філософського мислення представників “київського кола” в контексті російської релігійної філософії, порівняльний аналіз поглядів Л. Шестова та М. Бердяєва із концепціями інших представників російської релігійної філософії, проблеми взаємодії таких категорій, як віра, знання, зло, свобода, творчість та антроподицея у спадщині екзистенційних філософів. Тому все вищеозначене й обумовило обрання теми нашого дослідження, його мету та основні завдання.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження є складовою частиною планової роботи кафедри культурології Інституту соціальних наук Волинського державного університету імені Лесі Українки, зокрема теми “Оновлення змісту культурологічної науки і освіти в Україні”.

Мета дослідження полягає у тому, щоб визначити та схарактеризувати зміст проблеми теодицеї у релігійній філософії М. Бердяєва і Л. Шестова.

Для досягнення цієї мети дисертантка передбачає вирішення таких завдань:

– здійснити аналіз проблеми теодицеї у її історико-філософському розрізі, зокрема питання виникнення теми антроподицеї;

– виявити філософські витоки творчості мислителів “київського кола”, зокрема, щодо їхньої антропологічної проблематики;

– простежити еволюцію поглядів М. Бердяєва і Л. Шестова на людину, з’ясувати належність їх до певного напряму філософії ХХ ст.;

– на основі філософського аналізу простежити взаємозв’язок категорій віра, знання, свобода, творчість, зло у філософській спадщині М. Бердяєва та Л. Шестова.

Об’єктом дослідження є творча спадщина представників філософії “київського кола” – М. Бердяєва та Л. Шестова.

Предмет дослідження – витоки і особливості концепції теодицеї і антроподицеї у філософських рефлексіях М. Бердяєва і Л. Шестова.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають загальнофілософські принципи об’єктивності та історизму, за допомогою яких дисертант намагалася уникнути однобічності та монологізму та компартивістський метод, який дозволяє поєднувати хронологічний та проблемний підходи; герменевтичний метод щодо тлумачення текстів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено системний аналіз філософії М. Бердяєва і Л. Шестова як екзистенційно-персоналістичної гілки російської релігійної філософії крізь призму проблеми теодицеї та антроподицеї, що дало можливість як дослідити типові риси всієї релігійної філософії, так і виокремити специфічні ознаки творчості філософів “київського кола”.

На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми автором зроблено низку висновків, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

– здійснено історико-філософський аналіз проблеми теодицеї у плані виокремлення в ній проблематики власне виправдання людини в руслі російської релігійної філософії;

– простежено філософські витоки проблеми теодицеї як співвідношення понять свободи та зла в творчості М. Бердяєва, зокрема його взаємозв’язок з проблематикою творчості Ф. Достоєвського;

– проаналізовано розуміння Бердяєвим свободи у стосунках людини зі світом та Богом і взаємозв’язок свободи з вибором людиною між добром і злом та творчістю, яка, на думку філософа, є виправданням людини перед лицем існування;

–виявлено витоки філософського екзистенціалізму Л. Шестова, вплив на нього творчості Ф. Достоєвського, С. К’єркегора, Ф. Ніцше, а також оригінальність та специфіку його філософування, яка полягає у концентрації навколо проблематики “Я” у сенсожиттєвих координатах, у есеїстському способі викладу;

– з’ясовано тлумачення Л.Шестовим взаємозв’язку категорій знання та свободи крізь призму морально-етичної проблематики;

– на основі аналізу філософської творчості Л. Шестова і М. Бердяєва доведено, що їхні концептуальні положення є окремим напрямом (гілкою) у російській релігійній філософії, а саме – екзистенційно-персоналістичною концепцією теодицеї, яка знаходить своє вирішення у антроподицеї – виправданні людини через її творчість.

Теоретичне та практичне значення дослідження. Одержані результати мають як теоретичне, так і практичне значення. Аналіз та висновки, зроблені в дисертації, дають можливість глибше охарактеризувати зміст основних філософських ідей представників філософії “київського кола” російської релігійної філософії, визначити персоналістично-екзистенційний акцент в їхній філософській спадщині, зміст та характер концепції теодицеї як виправдання людини (антроподицеї) в контексті розмірковувань про творчість та свободу, добро і зло, місце людини в світі, про знання та віру, про сенс культури та історії. Вони можуть використовуватися у процесі розгляду проблем історії філософії, пов’язаних з філософською антропологією, філософією релігії, релігієзнавством.

Матеріали дисертації можуть бути використані підчас читання лекційних курсів із філософії, релігієзнавства, історії культури та соціальної філософії, спецкурсів із філософської антропології та етики.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто на підставі аналізу джерельної бази та наявної філософської літератури. Вперше проаналізовано рівень розробки проблеми теодицеї і антроподицеї у творах представників філософії “київського кола”. Дисертант творчо узагальнила одержані результати і зробила висновки. Всі публікації автора одноосібні.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися та доповідалися на людинознавчих філософських читаннях: “Гуманізм. Людина. Віра” (Дрогобич, травень 1995), “Гуманізм. Людина. Моральність” (Дрогобич, жовтень 1996) “Людина. Гуманізм. Мистецтво” (Дрогобич, жовтень 1997); “Гуманізм. Людина. Істина” (Дрогобич, жовтень 1999), Ювілейній міжнародній науковій конференції “Гуманізм. Людина. Діяльність” (Дрогобич, жовтень 2003), міжнародній конференції, присвяченій 145-річчю з дня народження В. Соловйова (Дрогобич, квітень 1998); П’ятій міжнародній науковій конференції “Творчість Василя Розанова в контексті культури Срібного віку” (Дрогобич, квітень 1999); Другому регіональному семінарі філософського об’єднання “Гнозіс” “Модерн і філософія” (Львів, березень 1999); Регіональній теоретико-методичній конференції “Християнство напередодні ІІІ тисячоліття” (Запоріжжя, листопад 1999); Всеукраїнській науковій конференції “Суспільство майбутнього: апологія тотальної вичерпності” (Луцьк, вересень 1999); на VI Філософсько-методологічних читаннях “Християнська цивілізація перед викликом нового тисячоліття” (Львів, грудень 1999); Регіональній науковій конференції “Філософська антропологія – сучасні підходи та проблеми” (Львів, лютий 2002); Міжнародній науковій конференції “Філософсько-культурологічне осмислення долі людини на межі століть (російський срібний вік)” (Дрогобич, квітень 2003); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Інституту соціальних наук ВДУ імені Лесі Українки (Луцьк, 1998 – 2004 р.), обговорювалися на науково-методичних семінарах кафедри культурології та кафедри філософії ВДУ імені Лесі Українки.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження надруковано 10 публікацій загальним обсягом 4,1 друкованого аркуша, з них 7 статей – у фахових наукових виданнях.

Подобные работы
Самойленко Сергій Сергійович
Особливості клініки, діагностики та лікування хворих на ранніх стадіях інфільтративного раку гортані
Чащева Олена Георгіївна
Клініко-імунологічні аспекти в діагностиці та лікуванні дітей з сенсоневральною приглухуватістю
Сидоренко Наталія Миколаївна
Хронічні риносинусити хламідійної етіології: діагностика та лікування
Заболотна Діана Дмитрівна
Клініко-імунологічні особливості діагностики та лікування хворих на хронічний риніт при патології піднебінних мигдаликів
Кривша Віталій Вікторович
Особливості діагностики та лікування різних форм тимпаногенних лабіринтитів
Пухлік Сергій Михайлович
Вазомоторний риніт (діагностика та лікування)
Кіщук Василь Васильович
Клініко-імунологічні підходи до оцінки функціонального стану піднебінних мигдаликів для діагностики та лікування хворих на хронічний тонзиліт
Шушляпіна Наталія Олегівна
Особливості діагностики та лікування хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанціїї
Євчев Федір Дмитрович
Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані
Троян Василь Іванович
Діагностика та лікування хворих на злоякісні пухлини гортанної частини глотки

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net