Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Медичні науки
Інфекційні хвороби

Диссертационная работа:

Анастасій Ігор Анатолійович. Перебіг дифтерії у щеплених: Дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2002. - 121арк. - Бібліогр.: арк. 104-121.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. З початку 90-х років на території України, Росії та інших країн СНД різко підвищився рівень захворюваності на дифтерію, котрий набув розмірів епідемії, яка досягла свого “піку” в
1995 р. (Ж.І. Возіанова, 1996; А.І. Мостюк і співавт., 1996; М.Х. Турьянов и соавт., 1996). Причиною початку епідемії серед дорослих вважається низький рівень колективного імунітету, пов’язаний з відсутністю планової ревакцинації дорослого населення. Так, в 1991 р. чисельність незахищених осіб у віці старше 18 років складала 59,6 % (Л.М. Чудна та співавт., 1996).

Згідно даних експертів ВООЗ, для досягнення епідемічного благополуччя стосовно дифтерії, не менше 75% дорослих повинні мати захисний рівень протидифтерійних антитіл (Отчет о совещании ВОЗ // материалы ВОЗ EUR/ICP/CMDS 94., 1995).

В 1991 р. в Україні розпочалася імунізація дорослих. На початок 1997 р. 26,4 млн. чоловік, що склало 88,6% дорослого населення, одержали триразове щеплення адсорбованим дифтерійно-правцевим анатоксином зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М) (Планирование и проведение массовой кампании по борьбе с дифтерией в СНГ // ВОЗ, Европейское Региональное Бюро. – Копенгаген. – 1996).

Однак, вакцинація дорослих проводилась без урахування початкового рівня антитоксичного імунітету, інтервали між щепленнями не завжди дотримувались, антигенне навантаження вакцин не враховувалось. Проведені щеплення не змогли забезпечити достатнього рівня імунітету (Басова Н.Н., 1997). Збільшилось число захворілих серед щеплених проти дифтерії. Серед дорослих хворих на дифтерію в Києві щеплені складали від 51,8% в 1994 р. до 76% в 2000 р. (Мохорт Г.А., Петрусєвич Т.В., 2002). Згідно офіційних даних МОЗ, в Україні серед померлих від дифтерії в 1998 р. щеплені особи становили 80%.

Переважання щеплених серед хворих на дифтерію, наявність великої кількості вакцинованих серед померлих дорослих може свідчити про недостатню ефективність схем імунізації дорослих, що використовувались в період епідемії, в зв’язку з чим виникла необхідність оцінити вплив вакцинації дорослих, яка проведена в роки епідемії, на перебіг хвороби, виявити причини, що призводять до виникнення дифтерії у щеплених та її ускладнень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дане дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України і є фрагментом НДР кафедри інфекційних хвороб за темою “Клініка, діагностика та лікування сучасної дифтерії”, державний реєстраційний № 45-315/6 .

Мета і задачі дослідження Оцінити ефективність вакцинації дорослих, яка проводилась в період епідемії шляхом вивчення перебігу дифтерії та характеру її ускладнень у щеплених дорослих в залежності від кратності вакцинації, особливостей проведення профілактичних щеплень (доза, строки) та початкового рівня антитоксичного імунітету.

Для виконання наміченої мети поставлені такі задачі:

1. Вивчити співвідношення щеплених та нещеплених в структурі захворюваності на дифтерію.

2. Вивчити особливості клінічного перебігу у нещеплених хворих (контрольна група).

3. Вивчити особливості клінічного перебігу дифтерії у щеплених.

4. Вивчити рівень антитоксичного імунітету у щеплених при вступі до стаціонару. Співставити отримані дані з кратністю, строками вакцинацій та клінічними проявами дифтерії (основна група).

5. Співставити особливості перебігу, характер ускладнень в контрольній та основній групах.

6. Вивчити особливості перебігу дифтерії у дорослих, які щеплені за епідемічними показниками в осередках інфекції.

7. Провести аналіз ефективності проведеної вакцинації дорослих в період епідемії дифтерії.

Об’єкт дослідження: щеплені та нещеплені хворі на дифтерію дорослі.

Предмет дослідження: показники рівня антитоксичного імунітету у хворих на дифтерію; динаміка клінічної симптоматики у пацієнтів на дифтерію з різним ступенем тяжкості та різним рівнем антитоксичного імунітету.

Методи дослідження: клінічні, мікробіологічні, серологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на великому клінічному матеріалі за 1994-1996 роки (188 хворих) в умовах сучасної епідемії дифтерії в м. Києві проведено вивчення особливостей клінічного перебігу дифтерії та особливостей ускладнень у щеплених осіб. Доведена можливість існування тяжких форм дифтерії у щеплених дорослих осіб з типовими для класичної дифтерії ускладненнями. Показана суттєва роль щеплених в структурі захворюваності на дифтерію.

Відзначена відсутність тотожності між термінами “щеплений” та “імунний”. Встановлено, що захисний рівень антитоксичного імунітету (1:40 і більше) не гарантував від розвитку хвороби. Більш того, підкреслено, що рівень антитоксичного імунітету в реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) не завжди є показником захищеності від дифтерії і не може бути єдиним і достатнім критерієм сприйнятливості до цієї інфекції. Показана недоцільність вакцинації за епідемічними показниками в осередках інфекції, оскільки вона не запобігає розвитку хвороби і виникненню ускладнень.

Незважаючи на спад активності епідемічного процесу, на який могла вплинути побутова імунізація, ситуація з захворюваністю на дифтерію залишається напруженою. Це свідчить про малу ефективність кампаній по вакцинації дорослого населення, що обумовлено відсутністю контролю за щепленнями та низьким антигенним навантаженням вакцин, які застосовувались.

Практичне значення отриманих результатів. Описана характеристика клінічного перебігу дифтерії у щеплених дорослих осіб в залежності від рівня антитоксичного імунітету. Доведено, що у щеплених осіб клінічний перебіг дифтерії та її ускладнення суттєво не відрізняються від клінічних проявів дифтерії у нещеплених. Отримані нами результати обумовлюють необхідність перегляду існуючих схем вакцинації дорослих.

Підтверджено існуючий погляд, що вакцинація не є гарантією від захворювання. Тому у випадках епідемічного підйому захворюваності особливу увагу необхідно приділяти правильно підібраному антигенному навантаженню, чіткому дотриманню строків вакцинації, контролю її ефективності. Необхідно відмовитись від щеплень в осередках інфекції за епідемічними показниками.

Під час епідемії необхідно обов’язково застосовувати паспорт вакцинації на кожного вакцинованого з чітким зазначенням дози, характеристики вакцини, дати повторної вакцинації. В розпал епідемії перед проведенням щеплень необхідно перевіряти початковий рівень антитіл для корекції, при необхідності, антигенного навантаження вакцин. Доцільно після кампаній по вакцинації дорослого населення, принаймні вибірково, перевіряти рівень антитоксичних антитіл.

Основні результати проведених досліджень впроваджені в навчальний процес кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету та використовуються в роботі міського центру інфекційних хвороб (м. Київ). Для використання в практичній медицині запропонований інформаційний лист “Діагностика дифтерії у щеплених дорослих”.

Особистий внесок здобувача Дисертантом особисто проаналізована наукова література з даної проблеми, проведений патентно-інформаційний пошук і обгрунтування вибраного напрямку досліджень. Автор приймав безпосередню участь у клінічному обстеженні та лікуванні хворих. Автором самостійно проведено вивчення документації стосовно щеплень хворих, з детальним з’ясуванням антигенного навантаження кожної вакцини. Проаналізовані дані лабораторних та інструментальних досліджень, проведена математико-статистична обробка результатів дослідження, написані всі розділи роботи, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були викладені на науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України (м. Мукачеве, 1998), ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора О.С. Коломійченка (м. Київ, 1998), міжнародній науково-практичній конференції інфекціоністів і епідеміологів Збройних Сил України (м. Київ, 1998), 2 Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (м. Тернопіль, 1998), ХІV з’їзді терапевтів України
(м. Київ, 1998), V з’їзді інфекціоністів України (м. Тернопіль, 1998), ювілейній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківського інституту удосконалення лікарів (м. Харків, 1999), науково-практичній медичній конференції “Сучасні проблеми клінічної фармакології та імунопрофілактики” (м. Київ, 1999), засіданні Київського обласного та міського наукового товариства інфекціоністів (1999, 2002). За наукові роботи з питання перебігу дифтерії у щеплених осіб присуджена премія АМН України для молодих учених (1999).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт, в тому числі 3 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, і 9 тез доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів дослідження хворих на дифтерію, двох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, бібліографічного списку літератури. Робота викладена на 121 сторінці, містить 12 таблиць та 13 рисунків, 3 витяги з історій хвороб, бібліографія включає 193 джерела, з них 39 іноземних.


© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net