Актуальність дослідження. Сучасні тенденції екологічного виховання пов’язуються з розумінням природи не лише як суспільної, а й як особистісної цінності та, відповідно, - формуванням ціннісного ставлення до її об’єктів. Актуальним у цьому зв’язку є виховання ціннісного ставлення до природи в учнів старших класів, оскільки цей вік характеризується самовизначенням особистості, формуванням відносно усталеної системи цінностей, яка визначатиме сенс подальшого життя та майбутньої професійної діяльності. У Національній доктрині розвитку освіти України та Державній національній програмі “Освіта” серед пріоритетів державної політики провідним є формування в особистості національних та загальнолюдських цінностей, оскільки їх система є головним регулятивом діяльності та ставлення людини до навколишнього світу. В результаті аналізу наукових джерел з’ясовано, що ціннісне ставлення старшокласників до природи – це внутрішня готовність учнів до екологічно доцільної взаємодії з природою, яка базується на усвідомленні самоцінності об’єктів природи, їх цінності для суспільства і кожної людини зокрема. Зміст поняття “цінність” розглядали В.О.Василенко, Юр.Вейденгаммер, Д.О.Леонтьєв, Е.А.Подольська, М.Шелер та інші вчені. Психологічне підгрунтя виховання ціннісного ставлення особистості складають роботи Б.Г.Ананьєва, Л.С.Виготського, І.С.Кона, Д.О.Леонтьєва, Є.А.Подольської, С.Л.Рубінштейна. Структуру “ціннісного ставлення” та механізми формування цієї якості досліджували І.Д.Бех, Л.І.Божович, А.Г.Здравомислов, О.Л.Кононко, О.І.Самсін та інші науковці. На їх думку, ціннісне ставлення відбивається у світогляді, переконаннях, рефлексивних рисах особистості, воно є свідомим компонентом структури особистості і сприяє творчому освоєнню світу. Дослідники проблеми виховання ціннісного ставлення особистості до природи (А.М.Кочергін, Ю.Г.Марков, М.Г.Васильєв, Н.Б.Ігнатовська, Т.Б.Баранова та ін.) вважають, що виховати ціннісне ставлення до природи можна за умови залучення особистості до такої перетворювальної діяльності, яка, окрім всього, оптимізує взаємовідносини людини і природи. Тому ціннісне ставлення до природи ми розглядаємо як невід’ємну складову екологічної культури особистості. У Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.), у Концепції екологічної освіти України (2002р.) наголошується, що формування екологічної культури особистості є найголовнішим завданням екологічної освіти та виховання. Теоретичним та практичним аспектам екологічного виховання учнів у шкільному та позашкільному навчально-виховному процесі надається значна увага. Про це свідчать праці А.Н.Захлєбного, І.Д.Звєрєва, І.Т.Суравєгіної, (методологічні положення екологічної освіти і виховання), А.С.Волкової, Г.П.Волошиної, В.В.Коваль, С.Г.Лебідь, Н.А.Пустовіт, А.Й.Сиротенка, В.Д.Шарко (особливості екологічної освіти і виховання в процесі вивчення окремих шкільних предметів), Н.В.Левчук, А.Уразалієва (факультативне вивчення екологічних проблем), Г.П.Пустовіта (дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах) тощо. Проблема ставлення особистості до природи досліджувалася у працях Н.І.Бутенко, С.І.Жупаніна (формування естетичного ставлення до природи), Н.І. Ільїнської (формування морально-естетичного ставлення до природи), Г.С.Марочко, З.П.Плохій, З.М.Шевчів (формування бережливого ставлення до природи) тощо. Характерною особливістю зазначених досліджень є спрямування формуючих впливів на пізнавальну активність, чуттєву сферу та екологічно доцільну діяльність дітей та учнів. Формування ціннісного ставлення до природи молодших школярів досліджувалось О.Є.Вінокуровою (Росія). Окремі аспекти проблеми вивчалися Г.С.Тарасенко. Характерною особливістю цих досліджень є спрямування виховних методик на задіяння механізмів суб’єктифікації об’єктів природи, внутрішнє прийняття учнями цих об’єктів до системи особистісних цінностей, екологічно доцільну поведінку у природі. Вивчення й узагальнення науково-педагогічної літератури показало, що виховання ціннісного ставлення до природи найменш розкрите стосовно учнів старшого шкільного віку. Проведене експериментальне дослідження дає підстави для висновку про недостатню сформованість у більшості старшокласників ціннісного ставлення до природи. Це зумовлено протиріччями між: усвідомленням учнями необхідності розв’язувати екологічні проблеми і нерозумінням особистої ролі в цьому процесі; авторитетом батьків (вчителів, друзів тощо), вчинки яких не завжди екологічно доцільні, та особистою екологічною позицією; усвідомленням школярами необхідності збереження природи та негативним ставленням до окремих об’єктів та явищ природи; бажанням здійснювати практичні екологічні заходи та недостатньою підтримкою друзів, дорослих, місцевої влади тощо; завданнями екологічного виховання та недостатньою моральною і професійною готовністю вчителів до їх розв’язання; змістом виховної роботи та негативними проявами у ставленні до природи громадян. Процес виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи потребує відповідного теоретичного та експериментального обгрунтування, що зумовлюється відсутністю спеціальних педагогічних досліджень означеної проблеми. Враховуючи актуальність і недостатнє дослідження означеної проблеми визначено тему дисертаційного дослідження: “Виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи”. Зв’язок теми дисертації з планами науково-дослідної роботи: тема дисертації є складовою колективної теми “Особистісно-орієнтовані технології екологічного виховання школярів” Інституту проблем виховання АПН України державний реєстраційний номер 0199 U 000062. Об’єкт дослідження: екологічне виховання учнів загальноосвітньої школи. Предмет дослідження: педагогічні умови і технології виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Мета дослідження: теоретично обгрунтувати педагогічні умови виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи; розробити та експериментально перевірити технології, що забезпечують реалізацію визначених умов. Гіпотеза дослідження: виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи здійснюється ефективніше у разі дотримання таких педагогічних умов: підпорядкування процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи меті особистісного розвитку; гармонізація виховного впливу природного та соціального середовища; врахування специфіки сільського та міського виховуючого середовища; також, якщо виховні технології забезпечують особистісну орієнтацію виховного процесу, справляючи послідовний вплив на емоції, мотиви, систему особистісних цінностей старшокласників. У відповідності з метою та гіпотезою визначені завдання дослідження: З’ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми у науковій літературі та шкільній практиці. Обгрунтувати педагогічні умови процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Розробити особистісно орієнтовані технології виховання ціннісного ставлення старшокласників до природи. Визначити критерії та показники вихованості у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Експериментально перевірити ефективність розроблених технологій виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають філософські положення про: єдність і взаємообумовленість природного та соціального середовища, гармонізацію та гуманізацію взаємодії суспільства і природи у процесі усвідомлення природи як цінності; дані психології про закономірності особистісного розвитку, вплив зовнішніх умов на формування внутрішніх спонук саморозвитку особистості. Дослідження грунтується на ідеях особистісно орієнтованого підходу до виховання учнів, положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепції екологічної освіти в Україні. Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувався комплекс наукових методів. Теоретичні методи. Серед них мали місце аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, наукових джерел з екології; аналіз шкільної документації, кількісний та якісний аналіз результатів педагогічного експерименту. За допомогою цих методів дібрано теоретичний матеріал з проблеми дослідження, визначено мету та завдання експериментальної роботи, отримано об’єктивні дані про стан вихованості у старшокласників ціннісного ставлення до природи на констатуючому та формуючому етапах дослідження, визначено ефективність експериментальної роботи. Метод аналізу змісту та організації екологічного виховання старшокласників сприяв з’ясуванню стану екологічного виховання у загальноосвітніх школах. Емпіричні методи. Анкетування, тестування, написання творчих робіт мали на меті з’ясування потреб, мотивів старшокласників у взаємодії з природою, емоційного ставлення до її об’єктів. У ході анкетування батьків та вчителів з’ясовано їх підготовку до розв’язання проблем виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Метод спостереження за поведінкою старшокласників у природі забезпечив додаткову перевірку отриманих даних, збір фактичного матеріалу упродовж дослідження, дозволив зробити висновки про ефективність застосованих технологій. Ситуативне опитування, аналіз пріоритетних життєвих цінностей, своїх переживань у процесі рефлексії сприяли зміні споживацьких стереотипів ставлення старшокласників до природи, усвідомленню особистої причетності до виникнення та розв’язання екологічних проблем, пошуку та відпрацюванню оптимальних форм взаємодії з природою. Провідними методами дослідження були констатуючий та формуючий експеримент. Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі середніх загальноосвітніх закладів. У констатуючому етапі експерименту брали участь 680 учнів 10-11 класів: 354 учні загальноосвітніх шкіл №№ 11, 194, 288, 303 міста Києва, 326 учнів Глевахівської і Хотівської загальноосвітніх шкіл Київської області; 95 вчителів цих шкіл, 167 батьків учнів. До формуючого етапу експерименту залучалися загальноосвітні заклади м. Києва № 288, № 303, с. Хотів та селища Глеваха Київської області. У ньому брали участь 672 учні 10-11 класів (з них 344 учні міських шкіл і 328 учнів сільських шкіл), 8 вчителів, 168 батьків. Дослідження проводилося у три етапи: На першому етапі (1999-2000рр.) здійснювався теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження: опрацьовано філософські, психолого-педагогічні джерела з проблем екологічної освіти і виховання школярів, виховання в учнів ціннісного ставлення до природи, на основі чого визначено концептуальний апарат дослідження, критерії вихованості у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Вивчався стан виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи у шкільній практиці, з’ясовано педагогічні протиріччя. На другому етапі (2000-2001рр.) обгрунтовно педагогічні умови виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи, розроблено відповідні особистісно орієнтовані технології; проводився формуючий етап експерименту, у ході якого уточненно зміст та послідовность застосування обгрунтованих технологій, запровадженно технології екологічного виховання старшокласників у навчально-виховному процесі експериментальних класів. На третьому етапі (2001-2002 рр.) проводились підсумкові контрольні зрізи, здійснювалася статистична обробка здобутих експериментальних даних та їх порівняння, формулювалися висновки дисертаційного дослідження. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше з’ясовані сутнісні ознаки особистісного розвитку старшокласників у сфері взаємодії з природою; уточнено поняття “ціннісне ставлення до природи” стосовно учнів старшої школи, критерії та показники вихованості відповідної якості, типи ставлень старшокласників до природи; обгрунтовано педагогічні умови виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи та особистісно орієнтовані технології, що забезпечують їх реалізацію. Практичне значення дослідження складає розробка методики визначення вихованості в учнів старших класів ціннісного ставлення до природи; конкретних засобів виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи відповідно до технологічних етапів цього процесу; методичних рекомендацій для вчителів щодо застосування обгрунтованих технологій виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані вчителями середніх загальноосвітніх шкіл, працівниками позашкільних навчальних закладів, викладачами і студентами вищих навчальних закладів, у післядипломній педагогічній освіті та перепідготовці педагогічних працівників з проблем виховання в учнів старших класів ціннісного ставлення до природи. Вірогідність здобутих даних, зроблених висновків та методичних рекомендацій забезпечується методологічною обгрунтованістю вихідних положень дослідження; застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті та завданням; єдністю теоретичних і емпіричних методів дослідження; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; достатньою репрезентативністю вибірки для кількісного та якісного аналізу; позитивними результатами запровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл авторських технологій виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи. На захист виносяться: Теоретичне обгрунтування сутності та структури поняття “ціннісне ставлення старшокласників до природи”. Критерії та показники вихованості у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Педагогічні умови виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи. Особистісно орієнтовані технології виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалось у процесі експериментальної роботи в школах м. Києва та Київської області. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на педагогічних радах експериментальних шкіл, доповідалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (17-18 жовтня 2000 року, м. Київ), “Формування здорового способу життя у студентської та учнівської молоді засобами туристської роботи” (19-20 квітня 2001 року, м. Переяслав-Хмельницький), “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (17-18 жовтня 2001 року, м. Київ), “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти” (4 грудня 2001 року, м. Київ), “Екологічна освіта: проблеми та шляхи їх розв’язання” (18-20 грудня 2001 року, м. Київ), “Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (15-16 жовтня 2002 року, м. Київ), Публікації. Результати дослідження викладені у 11 одноосібних публікаціях, з яких 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (219 найменувань), додатків. Дисертаційна робота викладена на 238 сторінках (з них 156 сторінок основного тексту), містить 12 таблиць, 1 схему, 9 діаграм на 10 сторінках.
| 
Вы находитесь:
