Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Педагогічні науки
Теорія та методика виховання (з напрямків та сфер діяльності)

Диссертационная работа:

Парфанович Іванна Іванівна. Організаційно-педагогічні засади виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми: Дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2002. - 218арк. - Бібліогр.: арк. 180-197.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність та ступінь дослідженості проблеми. Становлення України як самостійної і незалежної держави супроводжується такими негативними явищами в економічній, соціальній та духовній сферах, як соціальна дезадаптація, занепад духовності, девальвація моральних цінностей, які становлять зміст орієнтації індивіда в житті.

Особливу тривогу викликає напружена криміногенна обстановка серед неповнолітніх. Кількість неповнолітніх, які скоїли злочини, становила: у 1990 р. – 12659 осіб, у 1995 р. – 16745 осіб, у 1998 р. – 18156 осіб, у 1999 р. – 17652 осіб, у 2000 р. – 20231 осіб.

У судовій практиці України до частини неповнолітніх за скоєні ними злочини застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням. Їх частка серед загального числа засуджених неповнолітніх становить понад 65%.

Широке застосування стосовно засуджених неповнолітніх практики покарання з випробуванням засвідчує, що каральна політика в нашій країні за останні роки змінюється в бік її гуманізації. Однак, немає розвинутої системи ресоціалізації й контролю за місцем проживання. При її відсутності гуманна каральна політика стає слабкою ланкою профілактичної діяльності, що спричинює зростання повторної (рецидивної) злочинності серед цієї категорії неповнолітніх.

Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена тим, що: по-перше, після засудження неповнолітній не змінює середовища, в якому проживає і виховується, перебуває під впливом соціальних факторів, без урахування впливу яких неможлива правильна організація його перевиховання; по-друге, виховання правопорушників даної категорії повинні здійснювати органи у справах неповнолітніх, педагогічні й трудові колективи, сім’я, що може бути успішним за умови єдності їх зусиль, тісної взаємодії у виховному процесі; по-третє, виховання неповнолітніх, засуджених за скоєні злочини до мір покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, передбачає удосконалення змісту і методики їх виховання в зазначених умовах.

Все це вимагає пошуку нових підходів до організації профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками, покращення профілактичних заходів не тільки правового, а й психолого-педагогічного та організаційного характеру, формування навколо правопорушників атмосфери недопущення скоєння повторного злочину та нетерпимого ставлення до правопорушень.

Проблема організації виховної роботи із умовно засудженими неповнолітніми була предметом дослідження юристів, педагогів та психологів. Юристи в основному обґрунтували доцільність застосування такої міри покарання (Г.Гаверов, А.Примаченок, В.Сидорова, В.Скибицький, В. Фетисов), практику її застосування (В.Ломако, В.Марченко, В.Ніколюк, В.Сташис, В.Тацей), окремі аспекти профілактики рецидиву (Г.Баяхчева, Г.Попова, Є.Стумбіна, І.Туркевич).

У психолого-педагогічному аспекті ця проблема торкається: профілактики правопорушень неповнолітніх (М.Аванесов, Ю.Александров, І.Дегтярьов, Т.Лихолат, В.Оржеховська, А.Селецький, В.Тарарухін, А.Тарас, А.Харшак), методики виховання важковиховуваних підлітків (В.Баженов, З.Зайцева, Р.Оганесян, М.Фетюхін, М.Фіцула), перевиховання неповнолітніх злочинців в умовах виховної колонії (І.Башкатов, П.Вівчар, В.Кривуша, В.Кудрявцев, Г.Потанін, В.Синьов, М. Фіцула), антинаркогенного виховання неповнолітніх (Н.Максимова, М.Окаринський, В.Оржеховська).

Поряд із позитивними результатами наукового осмислення процесу перевиховання умовно засуджених неповнолітніх залишається недостатньо вивченою і висвітленою проблема, що стосується організаційного і психолого-педагогічного забезпечення цього процесу. Недостатня наукова дослідженість зазначеної проблеми, необхідність її послідовного вирішення на рівні педагогічної теорії і практики зумовили вибір теми нашого дослідження – “Організаційно-педагогічні засади виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми“.

Тема дисертації є складовою колективної теми дослідження кафедри педагогіки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка „Попередження і подолання правопорушень серед неповнолітніх“ (реєстраційний номер 13П-27-К). Тема дисертації погоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 31.10.2001 р.).

Об’єктом дослідження є процес виховання умовно засуджених неповнолітніх.

Предметом дослідження є організаційно педагогічні засади виховання умовно засуджених неповнолітніх.

Мета дослідження полягає в розробці, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних засад виховної роботи з засудженими неповнолітніми, звільненими від відбування покарання з випробуванням.

Гіпотеза дослідження: Виховання умовно засуджених неповнолітніх буде проходити значно ефективніше, якщо в основу цього процесу покласти такі організаційно-педагогічні засади:

- відповідність змісту, форм і методів виховної діяльності органів у справах неповнолітніх, педагогічних і трудових колективів, сім’ї специфічним особливостям особистості цієї категорії правопорушників;

- усунення причин та обставин, які можуть сприяти скоєнню ними повторних злочинів;

- створення необхідних умов для процесу перевиховання в сім’ях неповнолітніх, в учнівських і трудових колективах, де вони навчаються чи працюють;

- формування в неповнолітніх правопорушників критичного ставлення до власної поведінки, прагнення до вдосконалення своєї особистості;

- забезпечення єдності виховних впливів на неповнолітніх з боку причетних до процесу перевиховання інституцій.

Відповідно до предмета, мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

- виявити недоліки у виховній роботі з умовно засудженими неповнолітніми, які спричиняють повторне скоєння ними правопорушень;

- визначити притаманні цій категорії неповнолітніх психологічні особливості, розробити на цій основі їх класифікацію, показники та механізми визначення рівня виправлення особистості неповнолітнього правопорушника;

- розробити зміст і методику спільної виховної профілактичної роботи органів у справах неповнолітніх, педагогічних і трудових колективів та сім’ї з умовно засудженими неповнолітніми;

- визначити і обґрунтувати педагогічні умови підвищення ефективності процесу перевиховання неповнолітніх правопорушників у всіх сферах їх життєдіяльності.

Методологічною основою дослідження є провідні філософські положення про вплив оточення на формування особистості, про роль діяльності та соціальну зумовленість її розвитку, про взаємозв’язок теорії і практики, свідомості особистості і її поведінки. З позиції загальнонаукової методології проблема розглядається на основі принципів гуманізації, демократизації, системності, особистісного та діяльнісного підходів у педагогіці.

Нормативно-правову базу дослідження становлять Державна національна програма „Освіта“ („Україна XXI століття“), „Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки“, „Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 рр.“, Національна програма „Діти України“.

У процесі дослідження використовувались теоретичні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, класифікація, порівняння, узагальнення, аналогія), емпіричні (спостереження, бесіда, вивчення результатів діяльності, анкетування, соціально-правовий патронаж за місцем навчання і проживання, моделювання виховних ситуацій, аналіз та узагальнення досвіду педагогів, працівників правоохоронних органів, метод експертних оцінок), математичні та статистичні методи дослідження. Основним методом дисертаційного дослідження був педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий).

Експериментальною базою дослідження були: 354 умовно засуджених неповнолітніх Тернопільщини і Кіровоградщини; 202 сім’ї умовно засуджених неповнолітніх; 102 працівники служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, прокуратури, центру соціальних служб та молоді, психологів та педагогів загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних училищ Тернопільщини і 36 працівників служби у справах неповнолітніх Кіровоградщини.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Уперше: розроблено оптимальний зміст, форми, методи і засоби виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми правопорушниками, розкрито організаційно-педагогічні засади спільної діяльності служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, педагогічних та трудових колективів, сім’ї (взаємодія та чіткій розподіл діяльності інституцій, причетних до виховного процесу, реалізація змісту виховання на основі врахування специфічних особливостей неповнолітніх засуджених, системний індивідуально-диференційований підхід до виховного процесу); визначено педагогічні умови, які забезпечують ефективну діяльність усіх учасників виховного процесу (урахування особливостей умов проживання й виховання умовно засуджених неповнолітніх, превалювання методів переконання у виховному процесі, усунення причин і обставин, що спричинюють скоєння повторних злочинів); розроблено орієнтовні показники та механізми виявлення рівня виправлення умовно засудженого неповнолітнього правопорушника (ставлення до скоєного злочину, до покарання за нього, до асоціальної поведінки інших людей, до навчання і праці, до самовиховання і ін.). Дістала подальший розвиток класифікація осіб досліджуваної категорії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці програми спільної виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми причетних до цієї справи інституцій (служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, педагогічних й трудових колективів, сім’ї), основні ідеї якої викладені в методичних рекомендаціях з різних напрямків цієї роботи. Висновки та методичні рекомендації можуть бути використані викладачами вищих закладів освіти для підготовки майбутніх педагогів, психологів, юристів до роботи з цією категорією неповнолітніх у відповідних державних органах та установах, для розробки програм спецкурсів та спецсемінарів, підготовки навчальних посібників, а також в системі підвищення кваліфікації працівників, причетних до виховної роботи з цією категорією неповнолітніх.

Результати дослідження впроваджено в систему діяльності органів у справах неповнолітніх Тернопільської та Кіровоградської областей (довідка №04-294/27-6 від 24.01.2002 р. і довідка № 42/01-17 від 29.01.2002 р.), у роботі середніх загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних закладів, спрямованих на підвищення рівня професійної готовності працівників до виховання осіб, засуджених без позбавлення волі (протоколи засідань координаційних рад у справах неповнолітніх).

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечена використанням комплексу взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного дослідження, адекватних поставленій меті та завданням; кількісним та якісним аналізом результатів дослідження; застосуванням методів математичної статистики; позитивними результатами апробації розробленої системи виховної роботи з неповнолітніми засудженими.

Особистий внесок автора в двох статтях, опублікованих у співавторстві, становить: весь практичний матеріал з досвіду роботи органів у справах неповнолітніх; теоретичний матеріал, що стосується характеристики особистості неповнолітнього засудженого та методики його вивчення.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у діяльності кримінальної міліції у справах неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх Тернопільської та Кіровоградської областей. Основні результати дослідження доповідались і обговорювались на звітних наукових конференціях Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка /1997-2001 рр./; регіональній науковій конференції: „Християнство в Україні на порозі третього тисячоліття“ /Івано-Франківськ, 2001 р./; Міжнародній науковій конференції, присвяченій 10-ій річниці Незалежності України „Україна в XX столітті: проблеми, уроки, перспективи“ /Київ, 2001 р./; Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю „Розвиток соціальної роботи в Україні та за кордоном“ /Київ, 2001 р./; семінарах заступників директорів закладів освіти з виховної роботи /Тернопіль, Кіровоград, 1998-2000 р.р./.

Основні результати дослідження викладено у 10 публікаціях, у тому числі 9 статей у наукових фахових виданнях, із яких 8 – одноосібних.

Подобные работы
Делінгевич Людмила Володимирівна
Педагогічні засади позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net