Диссертационная работа:

Загрева Валентина Ярославівна. Правове виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів: Дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. - К., 2002. - 216арк. - Бібліогр.: арк. 171-193.

Актуальність дослідження. Реформи у суспільстві і, зокрема, в освіті тісно пов’язані з необхідністю вирішення певних педагогічних проблем. Соціально-економічні зміни, притаманні сьогоденню, загострюють проблему правового виховання підростаючого покоління.

Відповідно до Закону України “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти”, проекту “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” виняткового значення набуває громадянське виховання, яке має забезпечити всебічний розвиток і соціальну активність особистості. Невід’ємною складовою його є правове виховання, мета якого – формувати правову культуру молодої людини, що допоможе їй у визначенні істинних життєвих орієнтирів, виробленні власного погляду на суспільство у правовому вимірі, розвитку вмінь правового захисту себе та інших людей у складних умовах сьогодення. Правове виховання покликане забезпечити розвиток цілісної особистості, здатної усвідомлювати свої права людини, громадянина держави, і не тільки знати ці права, а й уміти переконливо відстоювати їх.

Необхідність розв’язання цих освітянських проблем зумовила пошук нових підходів до організації правовиховної роботи зі школярами, зокрема у загальноосвітніх школах-інтернатах. Незважаючи на те, що в Україні досить давно функціонують загальноосвітні заклади інтернатного типу, у яких здійснюється правове виховання підростаючого покоління, ефективність їхньої діяльності в цьому напрямі є недостатньою. Перебудова виховної роботи з учнями у загальноосвітніх школах-інтернатах потребує серйозної уваги вчених і практиків.

Теретичні засади діяльності шкіл-інтернатів розроблялися в роботах Б.С.Кобзаря, Є.П.Постовойтова, В.Г.Слюсаренка та ін.

Особлива увага була приділена дослідженням із проблеми особистісно орієнтованого підходу у вихованні школярів М.К.Акимової, І.Д.Беха, А.М. Бойко, М.Й.Боришевського, І.Г.Єрмакова, В.Г.Кузя, В.В.Нечипоренка та ін.

Правові тенденції знаходять своє відображення в особистісно орієнто-ваній педагогіці західних країн і США, зокрема у працях Д.Дьюї, А.Маслоу, С.Х.Паттерсона, К.Роджерса, Б.Спока, С.Френе, Л.Рона Хаббарда та ін.

Важливими стосовно проблеми дослідження є праці Р.А. Арцишевського, М.Р. Баяновської, Н.В. Заверіко, О.В. Киричука, Г.І. Сороки та ін., присвячені розвитку соціальної активності школярів, а також роботи Т.С. Гурлєвої, В.Г. Запорожченка, І.В. Козубовської, Д.В. Колесова, Н.Ю. Максимової, В.М. Оржеховської, О.І. Пометун, М.М. Фіцули та інших з проблем запобігання і профілактики формування у школярів шкідливих звичок.

Актуальними для нас стали висновки і результати досліджень з теорії правового виховання та організації навчально-виховного процесу в школах-інтернатах П.В. Вербицької (правове виховання у системі громадянської освіти), В.Ф. Дубровського (функції правової культури), С.Г. Карпенчук (правове виховання у системі національного виховання), Л.В. Канішевської (нові підходи щодо реалізації виховної діяльності в школах-інтернатах), Л.В. Кузьменко (правова вихованість як компонент соціальної зрілості особистості), С.О. Нікітчиної (взаємозв’язок морального і правового виховання), В.М. Оржеховської (профілактика правопорушень серед неповнолітніх), М.К. Подберезського (структура і поетапність реалізації правового виховання), О.І. Пометун (вивчення практичного права), А.Й. Сиротенка (правове виховання школярів на уроках географії), І.Г. Тараненко (громадянське виховання в школах європейських країн), М.О. Ткачової (гуманістична правова педагогіка), К.І. Чорної (громадянське виховання) та ін.

Разом з тим, аналіз теоретичних досліджень та існуючої педагогічної практики дає змогу стверджувати, що проблема правового виховання учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів ще мало досліджена.

Зокрема, поза увагою вчених залишилася проблема специфіки правового виховання у школах-інтернатах. Недостатньо розроблені технології цього аспекту виховної роботи, немає чітко визначених педагогічних умов ефективності правового виховання. Відсутня програма правового виховання учнів у школах-інтернатах, що є однією з причин того, що цей процес здійснюється здебільшого стихійно, без належної координації виховних впливів різних соціально-педагогічних систем і полягає у вивченні права на уроках з “Основ правознавства” і проведенні бесід про Конституцію України.

У суспільстві нагромадилася низка суперечностей, зокрема між об’єктивною і суб’єктивною необхідністю підвищення ефективності правового виховання підростаючого покоління, яке здійснюється у загальноосвітніх закладах інтернатного типу, та відсутністю науково обґрунтованої системи і програми реалізації такого виховання; потребою в інтеграції виховних впливів усіх форм організації навчання, позаурочних закладів, діяльності позашкільних навчальних закладів, громадських організацій, сім'ї і відсутністю таких зв’язків у реальній педагогічній практиці (особливо в школах-інтернатах); пріоритетом загальнолюдських цінностей, проголошених у Законі України “Про освіту”, та реаліями суспільного життя; потребою виховання правоосвіченої, морально і фізично здорової молодої людини та готовністю педагогічних колективів до реалізації цієї потреби.

Ці суперечності, а також відсутність науково обґрунтованих рекомендацій до їх подолання, необхідність практичного вдосконалення системи правовиховної діяльності у школах-інтернатах зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження "Правове виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті Національної програми "Діти України", затвердженої Указом Президента України від 18.01.1996 р. № 63/96. Тема дослідження узгоджена і затверджена Координаційною радою АПН України в галузі педагогічних і психологічних наук (протокол № 6 від 18.06.2002 р.) і виконана в аспекті комплексної теми "Науково-педагогічні основи соціально-педагогічної реабілітації вихованців закладів інтернатного типу (№ 0101U000369)" лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу, теми "Науково-методичні засади, розробки і впровадження інтерактивних технологій у превентивному вихованні (№ 0102U000842)" лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України та теми "Методологічно-світоглядні основи сучасної освіти та практика навчання" кафедри педагогіки і психології Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Об'єктом дослідження є процес правового виховання у загальноосвітніх школах-інтернатах.

Предмет дослідження – педагогічні умови правового виховання старшокласників у школах-інтернатах.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та розробці педагогічних умов ефективної реалізації правового виховання старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Основна концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що ми розглядаємо правове виховання як складову системи громадянського виховання, результатом якого є правова культура. Вона є компонентом духовної культури особистості та морально-духовною цінністю, яка формується в гармонійній єдності (світоглядної, громадянської, емоційної культури особистості) правової освіти і відповідної організації життєдіяльності учнів шкіл-інтернатів.

Гіпотеза дослідження. В основу роботи покладено припущення, що ефективність правового виховання учнів 9-11-х класів шкіл-інтернатів значно підвищиться, якщо у навчально-виховній діяльності цих навчальних закладів забезпечуватиметься інтеграція виховних впливів знань правового, морального, суспільствознавчого характеру і системи виховних позаурочних заходів та організації життєдіяльності учнів, що створило б своєрідне правове поле, яке здатне забезпечити не тільки засвоєння правових норм, а й вироблення відповідних внутрішніх переконань, умінь і навичок практичного їх застосування; реалізуватиметься особистісно орієнтований, діагностичний, інтегративний і діяльнісний підходи до розвитку цілемотиваційної сфери особистості; впроваджуватимуться відповідні комплексні засоби, форми і методи навчально-виховної діяльності; здійснюватиметься науково-методичне забезпечення цього процесу і належна підготовка вчителів і вихователів.

Відповідно до мети й гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу філософської, юридичної, психологічної, педагогічної літератури визначити стан дослідженості проблеми правового виховання старшокласників і сучасні особливості цього процесу.

2. Виявити реальний стан правового виховання учнів 9-11-х класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

3. Розробити критерії та рівні правової вихованості cтаршокласників шкіл-інтернатів.

4. Теоретично обґрунтувати та розробити структурно-функціональну модель правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів та експериментально перевірити її дієвість шляхом впровадження авторської програми правового виховання.

5. За результатами експериментально-дослідницької роботи визначити педагогічні умови ефективності правового виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

6. Розробити та апробувати науково обґрунтовані методичні рекомендації для вчителів щодо реалізації програми правового виховання старшокласників.

Методологічною основою дослідження є: основні положення психолого-педагогічних, філософських, юридичних досліджень щодо проблем правового виховання школярів, закономірностей розвитку особистості старшокласника, положення дидактики про системне вивчення шкільних предметів як необхідної умови цілісного процесу засвоєння знань; сучасні наукові підходи до формування духовної культури особистості (цивілізаційний, антропологічний, культурологічний); наукові теорії про діалектичну взаємодію людини й суспільства, розвиток правосвідомості особистості як моральної цінності. Вихідні засади дослідження формувалися також на основі Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конституції України, Пакту про права людини, Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, висновки Ради Європи та ООН, Закону України "Про освіту" і Державної національної програми "Освіта (Україна XXI століття)", Національної доктрини.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці вчених щодо теорії становлення духовно-моральної особистості (І.Д.Бех, О.В.Киричук, С.О.Нікітчина); особливостей організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах-інтернатах (Б.С.Кобзар, Є.П.Постовойтов, В.Г.Слюсаренко, В.Г.Чугаєвський); правового виховання як компонента громадянського виховання школярів (В.М.Оржеховська, О.І.Пометун, К.І.Чорна, І.Г.Тараненко).

У дослідженні враховувалися положення Указів Президента України, а саме: "Комплексні заходи щодо профілактики правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві (№ 200/98 від 18.03.1998 р.)", "Про Національну програму правової освіти та правової інформації населення (від 10.02.2000 р.)", Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки (№ 1376/2000 від 25.12.2000 р.).

Для розв'язання визначених завдань, перевірки висунутої гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичні, емпіричні, статистичні.

Теоретичні: системний аналіз і синтез філософської, юридичної, психолого-педагогічної, соціологічної літератури з проблем дослідження; метод теоретичного аналізу та синтезу на етапах визначення мети, предмета, завдань дослідження, моделювання процесу правового виховання старшокласників, порівняння, узагальнення.

Емпіричні: педагогічні спостереження та аналіз досліджуваної проблеми; бесіди та анкетування педагогів, учнів шкіл-інтернатів, аналіз документації; педагогічний експеримент у його констатуючій і формуючій частинах; кількісний та якісний аналіз результатів.

Статистичні: аналіз використання статистичних методів оброблення результатів дослідження, порівняльний аналіз.

Дослідження проводилося поетапно.

Перший етап (1996–1998 рр.) – опрацювання філософської, юридичної, психологічної та педагогічної літератури; визначення мети, предмета і завдань дослідження; вивчення досвіду навчально-виховної роботи загальноосвітніх шкіл інтернатного типу Волині в аспекті теми дослідження. Проводився констатуючий етап експерименту, діагностика рівнів правової вихованості старшокласників; визначення й обґрунтування методів, прийомів, засобів ефективної реалізації правового виховання учнів 9-11-х класів у процесі навчально-виховної діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Другий етап (1998–2000 рр.) – розробка науково-методичного забезпечення формуючого етапу експерименту та його проведення; експериментальна перевірка ефективності правового виховання учнів 9-11-х класів загальноосвітніх шкіл інтернатного типу за обраною методикою.

Третій етап (2000–2002 рр.) – обробка результатів експериментально-дослідницької роботи; розробка методичних рекомендацій учителям для їхньої практичної діяльності; формулювання висновків; узагальнення всіх матеріалів дослідження; оформлення дисертаційної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено цілісне дослідження сучасних особливостей процесу правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх шкіл інтернатного типу в аспекті дотримання та захисту прав людини; з позиції особистісно діяльнісного підходу запропоновано три критерії (пізнавальний, емоційно-мотиваційний, діяльнісно-поведінковий) і рівні правової вихованості старшокласників з урахуванням таких якостей, як відданість цінностям свободи, рівності, справедливості, повага до прав людини, непримиренне ставлення до всіх форм дискримінації; вперше методично концептуалізовано поняття "правове поле" як система спеціальних знань, норм і традицій шкільного життя, відповідальності за їх дотримання, що забезпечує вироблення в учнів правової свідомості та досвіду правової поведінки.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що обґрунтовано й реалізовано структурно-функціональну модель правового виховання старшокласників у загальноосвітній школі-інтернаті з урахуванням педагогічних умов; уточнено сутність понять і зміст правового виховання учнів шкіл-інтернатів, що забезпечує успішний розвиток правової вихованості старшокласників з позиції суб’єктного підходу.

Практичне значення дослідження полягає у розробці цільової авторської програми правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах, виробленні науково-методичних рекомендацій вчителям щодо реалізації запропонованої програми. Програма і рекомендації можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл, практичними працівниками соціально-педагогічних систем, викладачами і студентами педагогічних навчальних закладів, слухачами на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці програми правового виховання старшокласників та впровадженні її у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи-інтернату; методичних рекомендацій учителям і вихователям щодо її ефективної реалізації, теоретичному обґрунтуванні моделі організації правового виховання учнівської молоді.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків дисертації забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, адекватністю використаних методів дослідження його об’єкта, предмета, меті і завданням, застосуванням якісного і кількісного аналізу, підтвердженням основних положень гіпотези результатами педагогічного експерименту.

На захист виносяться:

1. Сукупність педагогічних умов, які забезпечують ефективність правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах.

2. Авторська програма правового виховання старшокласників.

3. Критерії і показники оцінки правової вихованості старшокласників.

Апробація результатів дослідження. Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі дослідницько-експериментальної роботи, шляхом публікації основних теоретичних і практичних положень дослідження, у виступах автора на конференціях: “Інноваційна система виховної роботи на основі проектування соціального розвитку особистості” (м. Луцьк, 2001), "Сільська школа: проблеми і перспективи" (м. Луцьк, 2001), "Удосконалення управлінської діяльності у зв'язку з переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання" (м. Луцьк, 2002), "Педагогічна наука, педагогічна освіта" (м. Луцьк, 2002). Положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і психології Волинського ІППО, щорічних обласних (м. Луцьк) і районних науково-практичних конференціях, на теоретичних і практичних семінарах керівників навчальних закладів інтернатного типу, їх заступників, організаторів позаурочної та позашкільної роботи, на засіданнях колегії управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації, педагогічних рад Луцької та Маяківської шкіл-інтернатів.

Запропонована програма правового виховання старшокласників у загальноосвітній школі-інтернаті, методичні рекомендації вчителям щодо її реалізації, модель організації правового виховання учнівської молоді впроваджено у практику роботи у Луцькій, Нововолинській, Маяківській, Люблінецькій, Володимир-Волинській школах-інтернатах Волинської області.

Результати дослідження використовуються на курсах підвищення кваліфікації вчителів-правознавців, вихователів і організаторів виховного процесу у Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти, у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (педагогічний факультет) та Луцькому педагогічному училищі.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження дисертації висвітлено у 9 публікаціях, у тому числі: 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків (обсяг основного тексту – 170 сторінок), списку використаних джерел (261 найменування, з них 10 – іноземними мовами) та 9 додатків на 22 сторінках. У роботі вміщено 2 рисунки, 1 схему, 6 гістограм та 7 таблиць на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи – 216 сторінок.