Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Дідик Сергій Сергійович. Новослобідський козацький полк (1753-1764 рр.) : Дис... канд. наук: 07.00.01 - 2009.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність дослідження. Історія українського козацтва займає почесне місце у вітчизняній науці і має значну історіографічну традицію. Особливу увагу науковці звертали на фундаментальні, найбільш важливі, як вважалося, сторінки історії козацтва: соціальні і геополітичні передумови виникнення козацтва, формування козацтва як соціального стану. Визвольна війна середини XVII ст., політична боротьба періоду Руїни, участь козацтва в народних рухах, його взаємини з імперськими структурами. У наш час зростає жвавий інтерес до відновлення на перший погляд незначних, але не менш цінних сюжетів з історії козаччини. Зокрема, спеціально досліджуються козацькі формування і інститути: полки, військово-територіальні утворення, органи управління. Детальні дослідження окремих козацьких формувань і полків здійснили А. Бачинський, О. Бачинська, Л. Маленко, Р. Шиян, В. Кривошея, Л. Розсоха, Ю. Бодров. Здійснені вагомі дисертаційні дослідження, присвячені окремим козацьким полкам: C. Степенькін детально відтворив цілісну картину діяльності Корсунського полку і визначив основні напрями його розвитку в XVII – на початку XVIII ст.; А. Іваненко з’ясував питання історії Переяславського козацького полку в контексті військової та суспільно-політичної системи України 20-х рр. XVII – кінця XVIII ст.; Ю. Бодров розкрив комплекс проблем, пов’язаних з процесом становлення та функціонування Уманського козацького полку як складової частини Української козацької держави.

Досвід виділення окремих козацьких формувань в якості об’єкта дослідження дає підставу зробити висновок про доцільність і перспективність такого напряму наукового пошуку. Звуження територіального масштабу не знижує рівня проблематики, а натомість дозволяє наблизитися до повсякденних форм соціального життя, краще відчути минулу реальність, відстежити тяглість історичного процесу, яка іноді зникає під час розгляду широких об’єктів. Щільніша локалізація об’єкту дослідження дає можливість уникнути спрощень і викривлень, які нерідко з’являються в гранднаративі. В локально-історичних дослідженнях виразніше простежується контакт людини з природою, вплив ландшафту на людську поведінку, повертається особистість в історію, яка була втрачена в макроісторії, опукліше простежуються людські характери й ініціатива окремих людей і місцевих еліт. У кінцевому результаті зменшення масштабу об’єкту дослідження дозволяє ретельніше простежити прагматику прийняття рішень уряду, виявити мотивацію поведінки козацьких спільнот. Історичні явища в такому разі постають у всій своїй конкретній неоднозначності, коли життєві обставини вносять корективи у великі задуми і масштабні проекти.

Слідуючи започаткованому напряму локалізації козакознавчих студій, логічно буде звернутися до історії ще однієї з малодосліджених структур – Новослобідського козацького полку (1753–1764 рр.). Це було формування, створене за наказом російського Сенату, на відміну від козацьких полків Гетьманщини, цілком підпорядковане імперським структурам. Протягом другої половини XVIII – першої половини XIX ст. російський уряд створить чимало козацьких формувань і військ, повністю підпорядкованих російській владі, таких як Катеринославське козацьке військо (1787–1796 рр.), Чорноморське козацьке військо (1788–1860 рр.), Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо (1807 р.), Азовське козацьке військо (1820–1866 рр.), Дунайське козацьке військо (1828–1868 рр.). Новослобідський полк становив ланку у низці однотипних проектів проникнення імперських структур в товщу козацького колонізаційного руху.

Історія Новослобідського козацького полку перегукується з драматичною історією наступу царизму на Запорізькі Вольності, яка супроводжувалася постійним відчуженням цілих частин запорізьких територій і виведенням їх з-під юрисдикції Коша. Не останню роль в цьому процесі відігравало Новослобідське формування, яке розташувалося на частині територій Запорізьких Вольностей і виявилося прямо зацікавлене в розширенні своїх володінь за рахунок запорізьких земель.

На відміну від проектів чисто бюрократичного оформлення влади над українськими територіями – Нової Сербії (1751–1764 рр.) і Слов’яносербії (1753–1764 рр.), Новослобідський полк являв собою іншу специфічну форму бюрократичного втручання, оригінальну тим, що уряд намагався поєднати потенціал традиційного українського козацтва з прямим державним втручанням. Новослобідському полку відводилася подвійна роль: окрім традиційних функцій охорони кордонів, полк повинен був стати інструментом регулювання владою стихійної народної колонізації. Але козацтво полку не стало слухняним інструментом російської політики в регіоні. Рядове козацтво, а іноді й старшина полку частіше стихійно, іноді активно опиралося наказам влади і саботувало їх.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як частина держбюджетної теми історичного факультету Запорізького національного університету “Між Сходом і Заходом: особливості модернізаційних процесів в Україні” (номер держреєстрації 0109У002526). Особистим внеском дисертанта у розробку теми є відтворення історичної долі так званих “Задніпровських місць”: досліджено процес залюднення і господарського освоєння межиріччя Дніпра і Південного Бугу; проаналізовано ефективність урядової і козацької народної колонізації; з’ясовано місце новослобідського козацтва в структурі російської армії.

Об’єктом дослідження є військово-територіальне утворення, яке проіснувало 11 років і в історіографічній традиції отримало назву Новослобідський козацький полк. Його площа становила близько 8000 квадратних кілометрів. Задіяні в межах полку людські ресурси налічували 40–50 тисяч осіб. Новослобідський полк був близьким територіально, організаційно і політично іншому утворенню – Новій Сербії, але від останньої відрізнявся низкою суттєвих особливостей: 1) з самого початку уряд зробив ставку не на іноземний, а на український елемент, і тому козацько-народна колонізація у полку переважала над урядовою; 2) на відміну від регулярних полків Нової Сербії, Новослобідський полк був іррегулярним козацьким формуванням з суттєвим впливом козацьких традицій; 3) другорядність Новослобідського формування в очах російського уряду на відміну від Нової Сербії.

Предметом дослідження визначено історичні умови виникнення, геополітичні аспекти функціонування Новослобідського козацького полку, форми урядового контролю за народним колонізаційним рухом, діалектика поєднання ініціативи покозаченого населення з бюрократичними імперськими структурами на так званих “Задніпровських місцях”. Незалежно від намірів авторів проекту “Новослобідський козацький полк”, він мав як урядову складову, так і стихійно-народну; у цьому дослідженні приділена однакова увага обом цим компонентам.

Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні міри ефективності Новослобідського козацького полку у військовому і економічному відношеннях. Автор прагне встановити, наскільки полк виправдав наміри і сподівання уряду і в якій мірі організація полку відповідала інтересам корінного українського населення.

Відповідно до поставленої мети ставляться і розв’язуються такі дослідницькі завдання:

  1. Проаналізувати історичні причини і геополітичні умови створення полку.

  2. Дослідити військовий, адміністративно-територіальний та церковний устрій новослобідського козацтва.

  3. Розкрити взаємовідносини Новослобідського формування з сусідніми територіями – Новою Сербією, Запорізькою Січчю, Гетьманщиною.

  4. Проаналізувати внесок новослобідського козацтва в колонізацію і господарське освоєння південноукраїнського регіону.

  5. З’ясувати причини реорганізації полку та простежити подальшу долю козацтва і посполитого населення полку.

Хронологічні рамки дослідження обмежуються роками існування полку. Вони охоплюють 1753–1764 рр. Нижня хронологічна межа – це час створення полку. Верхня хронологічна межа пов’язана з кардинальними і системними змінами у Російській державі, які характеризувалися наступом на козацьку автономію імперських структур. Виключенням не став і Новослобідський козацький полк, який в 1764 р. був перетворенням у пікінерний полк російської армії.

Географічні межі. Досліджуване козацьке формування існувало на Правобережній Україні, на частині території так званих “Задніпровських місць” у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. В наш час це територія більшої частини Кіровоградської (Кіровоградський, Петрівський, Новоархангельський, Вільшанський, Добровеличківський, Маловисковський, Новоукраїнський, Новгородківський, Олександрійський, Онуфріївський райони), частини Дніпропетровської (П’ятихатський і Верхньодніпровський райони) і частково Миколаївської (Первомайський район) областей.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі залучення представницького кола джерел, більшість з яких вперше введені в науковий обіг, висвітлено місце і роль Новослобідського формування в історичному розвитку Південної України в середині XVIII ст. і в планах російського уряду.

Виявлено причини і передумови виникнення Новослобідського полку, показано, що Новослобідський козацький полк постав у результаті компромісу російського уряду і українського покозаченого населення. З’ясовано мету створення полку та основні завдання, покладені на населення полку. Подано історико-географічну характеристику території полку, розкрито переваги і недоліки територіального розташування полку, дано оцінку наявним природним ресурсам, проаналізовано перспективи і можливості їх використання в господарській діяльності населення полку. Переосмислено проблему взаємовідносин Новослобідського полку з сусідніми територіями, виділено причини і з’ясовано обставини зіткнень і конфліктів. Розглянуто причини перетворення Новослобідського козацького полку на пікінерний полк російської армії, простежено зв’язок кардинальних перетворень полку з централізаторсько-уніфікаторською політикою уряду імператриці Катерини ІІ, висвітлено подальшу долю козацтва і населення полку.

Комплексно досліджено внутрішній устрій полку, встановлено, що Новослобідський полк синтезував у собі традиції козацьких полків Гетьманщини і Слобожанщини. Простежено співіснування в полку принципу виборності з принципом призначення козацьких старшин. Розглянуто військову службу новослобідського козацтва, досліджено її види та зміст. Виявлено причини низької ефективності полку у військовому відношенні. Поглиблено аналіз церковного устрою полку, виділено його специфічні риси, встановлено штат церковнослужителів.

Досліджено етнічний склад, соціальну структуру населення полку, виявлено найбільш чисельні етнічні і соціальні групи населення, розглянуто майнові права і податкові обов’язки окремих категорій населення полку. Дано оцінку внеску козацтва і населення полку в справу колонізації і залюднення південноукраїнських територій, з’ясовано кількість населення полку, простежено динаміку заснування нових слобід і поселень мешканцями полку.

Практичне значення. На основі матеріалів дослідження розроблений спецкурс з історії колонізації Південної України для студентів історичного факультету. Окремі частини даного дослідження можна буде використати при читанні курсу історії України у вищих та середніх навчальних закладах, а також при створенні узагальнюючих праць з історії як Південної України, так і історії України взагалі.

Апробація дослідження. Головні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у виступах на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція “Книжкові колекції, рідкісні видання та рукописи в сучасному науково-інформаційному просторі” (м. Одеса, вересень 2007 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Постать Петра Калнишевського та історична спадщина запорозького козацтва ХVI–ХVIIІ ст.” (м. Нікополь, жовтень 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні” (м. Київ, березень 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України” (м. Запоріжжя, жовтень 2007 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Козацька традиція в ґенезі населених пунктів Південної України XVII–XIX століть” (м. Нікополь, жовтень 2007 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Наддніпрянська Україна: проблеми історії освіти, науки та духовно-культурного життя” (м. Дніпропетровськ, жовтень 2008 р.); VІІ Всеукраїнські наукові читання, присвячені 100-річчю професора Д.П. Пойди (м. Дніпропетровськ, жовтень 2008 р.); Міжрегіональна науково-практична конференція “Особливості соціокультурної ситуації в Україні та шляхи формування у молоді високої духовності, національної свідомості і патріотизму на основі традицій українського народу та запорозького козацтва” (м. Запоріжжя, жовтень 2008 р.), а також на звітних конференціях Запорізького національного університету 2005–2008 рр. Матеріали і результати дослідження, набуті в ході виконання теми, були використані при читанні спецкурсу “Військова історія України” на історичному факультеті Запорізького національного університету.


© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net