Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Педагогічні науки
Теорія навчання

Диссертационная работа:

Онопрієнко Оксана Володимирівна. Метод проектів як засіб розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів : Дис... канд. наук: 13.00.09 - 2009.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність і ступінь розробленості проблеми. Розбудова системи початкової освіти на засадах особистісно зорієнтованої педагогіки потребує пошуку засобів навчання, які б надали учням можливість для розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, уміння самостійно засвоювати нові знання та реалізовувати пізнавальні потреби. Передумови для цього закладені в Національній доктрині розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти в 12-річній школі, Державному стандарті початкової загальної освіти, де зазначається, що учні мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування і співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Здебільшого таким вимогам відповідає метод проектів як спосіб організації діяльності учнів, що ґрунтується на їхніх інтересах у безпосередній активності на всіх етапах здійснення. Водночас його застосування у навчально-виховному процесі має переважно ситуативний характер, а використання потенціалу для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів залишається поза увагою науковців і практиків.

Проблема реалізації методу проектів в освітньому процесі не є принципово новою. Цей феномен перебував у центрі уваги дослідників різних періодів.
У методологічних розробках засновників методу проектів (Дж. Дьюї, В. Х. Кілпатрик, Е. Коллінгс), у працях українських і зарубіжних дослідників (Г. Ващенко, І. Єрмаков, Є. Кагаров, В. Коваленко, Л. Левін, Ю. Олькерс, Є. Перовський, О. Пометун, О. Сухомлинська, І. Челюсткін, Є. Янжул) розкрито передумови становлення методу проектів як способу організації навчання, а також відтворено процес його використання у практиці вітчизняної школи в 20–30-х роках ХХ ст.

Починаючи з 90-х років ХХ ст., метод проектів повернувся в освітянську практику і став предметом наукових педагогічних досліджень. Він розглядався із загальнопедагогічних позицій (В. Гузеєв, Н. Кисельова, І. Колесникова, М. Морозова, О. Новиков) і методичних особливостей застосування (О. Волжина, Л. Масол, Н. Матяш, Є. Полат, Г. Сазоненко, В. Симоненко). Ученими досліджувалася, зокрема, проблема ролі методу проектів у контексті особистісно зорієнтованого навчання (І. Джужук, О. Блохін); його функцій як засобу формування ключових компетентностей (Г. Голуб, Н. Пахомова, О. Чуракова), активізації пізнавальної діяльності учнів (О. Гребеннікова, Н. Замошнікова), розвитку творчих здібностей (М. Сердюк, Т. Шевцова).

Технологію реалізації методу проектів у шкільній освіті як форми інноваційної діяльності відображено в наукових працях В. Беспалька, В. Бондаря, Л. Ващенко, Ю. Громика, Л. Даниленко, О. Коберника, Н. Масюкової, Б. Пальчевського, Г. Щедровицького, С. Ящука та інших.

Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що в них акцентовано увагу на категоріальному аспекті методу проектів, а також на його застосуванні в діяльності учнів основної і старшої школи. Водночас досліджень, у яких обґрунтовується освітній і розвивальний потенціал методу проектів, дидактичний аспект його впровадження у практику початкової школи, не виявлено.

У педагогічній теорії також недостатньо з’ясовано змістові й процесуальні компоненти реалізації методу проектів, сприятливі для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Звідси випливає актуальність проблеми, оскільки пізнавальні інтереси в молодшому шкільному віці виступають провідним мотивом навчання і позначаються на результативності цього процесу. Очевидною є і практична потреба з’ясувати ефективність методу проектів як засобу розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.

Актуальність порушеної проблеми зумовлена такими суперечностями:

між вимогами, що постали перед шкільною освітою щодо забезпечення всебічного розвитку учнів, і наявними засобами їхнього розвитку;

між потребами учнів у набутті пізнавальних та практичних умінь для успішної адаптації в суспільстві і формалізацією процесу навчання;

між необхідністю застосовування у навчально-виховному процесі ефективних технологій, методів і форм роботи, які сприяли б формуванню пізнавальних інтересів молодших школярів, і недостатньою визначеністю змістового й процесуального наповнення цього процесу.

Необхідність подолання виявлених суперечностей і недостатній рівень опрацювання проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Метод проектів як засіб розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки АПН України як складова комплексної теми «Проектування освітніх систем 12-річної школи», реєстраційний номер – № 0104U000013. Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні від 26.09.2006 р. (протокол № 7).

Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні, розробці й експериментальній перевірці методики реалізації методу проектів як засобу розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

  1. Вивчити стан проблеми в психологічній і педагогічній літературі, масовому педагогічному досвіді.

  2. Визначити сутність і структуру методу проектів, його потенціал для розвитку пізнавальних інтересів учнів.

  3. Обґрунтувати зміст структурно-функціональної моделі проектної діяльності молодших школярів і методику її запровадження.

  4. Перевірити дослідно-експериментальним шляхом ефективність методики організації проектної діяльності як засобу розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.

  5. Розробити методичне портфоліо для вчителів – організаторів проектної діяльності учнів.

Об’єктом дослідження визначено процес розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, а предметом – проектну діяльність, яка забезпечує цей процес.

В основу дослідження покладено припущення: проектна діяльність стає ефективним засобом розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, якщо моделюється як процес, що охоплює змістовий, процесуальний і функціональний компоненти, зорієнтовані на розвиток усіх характеристик пізнавальних інтересів учнів й одночасне формування проектних умінь і соціальних навичок.

Формуванню зазначених результатів сприятиме створення і реалізація сукупності об’єктивних і суб’єктивних умов організації навчально-виховного процесу:

урахування індивідуальних пізнавальних потреб учнів;

забезпечення можливості для осмислення ними мотивів, цілей і результатів навчальної діяльності;

розширення і поглиблення сфери застосування пізнавального досвіду шляхом участі в навчальних проектах міжпредметного характеру, які характеризуються високим ступенем пізнавальної активності та самостійності.

Методологічну основу дослідження становили фундаментальні положення теорії пізнання, зокрема про активну роль особистості в набутті знань; психологічні аспекти теорії діяльності; принцип взаємозв’язку навчання і розвитку; принцип єдності теорії і практики. Дослідження спиралося на вихідні концептуальні положення державних документів про стратегію розвитку освіти, викладені в законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти, Державному стандарті початкової загальної освіти.

Теоретичну базу дослідження склали фундаментальні праці, які розкривають філософію особистісно орієнтованої освіти (Ш. Амонашвілі, Б. Ананьєв, І. Бех, В. Давидов, В. Кремень, І. Якиманська), психологію особистості й особливості її розвитку в молодшому шкільному віці (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), характеризують її мотиваційну сферу (Г. Костюк, О. Савченко, О. Скрипченко, Н. Тализіна), визначають роль соціального досвіду в її становленні (І. Бех, А. Дусавицький, С. Рубінштейн, В. Слободчиков). Дослідження спиралося на наукові роботи з методології педагогіки (Ю. Бабанський, В. Бондар, С. Гончаренко, І. Зязюн, О. Новиков, О. Савченко, М. Скаткін, А. Хуторський), методики наукового дослідження (Н. Буринська, С. Гончаренко, В. Загвязинський, О. Новиков, В. Семиченко), теоретичні засади формування і розвитку пізнавальних інтересів у процесі навчання (Н. Бібік, О. Киричук, А. Маркова, Т. Шамова, Г. Щукіна).

У межах розв’язання проблеми важливе значення мала ідея реалізації проектування як культурної форми освітньої інновації (М. Алексєєв, Л. Ващенко, Ю. Громико, Л. Даниленко, Н. Масюкова, О. Новиков, Л. Хоружа); результати психологічних і педагогічних досліджень, у яких сформульовано підходи до аналізу освітнього потенціалу методу проектів (І. Бухтіярова, І. Джужук, І. Малкова, М. Морозова, О. Пометун); висновки щодо розвивального потенціалу проектної діяльності учнів (О. Гребеннікова, Н. Матяш, М. Сердюк).

У процесі роботи над дисертацією застосовувався логіко-історичний підхід, який обумовив необхідність аналізу методу проектів як педагогічного явища в його історичному розвитку (О. Сухомлинська). Оскільки освітній процес розглядається з урахуванням суб’єктних позицій учасників, що зумовлює їхню цілеспрямовану діяльність, в основу дослідження було покладено особистісний (І. Бех, В. Давидов, О. Савченко, І. Якиманська) і діяльнісний підходи (С. Гончаренко, О. Леонтьєв, Г. Щедровицький). Змістовий підхід (О. Новиков) забезпечив вивчення сутності проектної діяльності, виявлення сукупності її елементів і взаємозв’язків між ними.

Для розв’язання поставлених задач у процесі дослідження використовувались такі методи:

теоретичні: аналіз й узагальнення психологічної, педагогічної і навчально-методичної літератури; метод теоретичного аналізу і синтезу на етапах визначення мети, предмета, гіпотези, завдань дослідження, педагогічних умов розвитку пізнавальних інтересів учнів початкових класів; аналіз результатів експерименту, визначення їх наукової новизни та практичної цінності; моделювання педагогічних явищ;

емпіричні: педагогічне спостереження й аналіз навчальних проектів з огляду на проблему дослідження; усне опитування (бесіда, інтерв’ю); анкетування; метод експертних оцінок; вивчення продуктів творчості дітей; педагогічний експеримент.

Дослідження тривало 6 років. Його можна умовно поділити на такі етапи:

Підготовчий (2003–2004) – вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду застосування методу проектів у навчально-виховному процесі; аналіз педагогічної і психологічної літератури з проблеми дослідження; пілотажне дослідження в процесі роботи здобувача вчителем початкових класів.

Констатувальний (2004–2005) – визначення основних напрямів дослідження на основі аналізу педагогічного досвіду; історико-педагогічний аналіз становлення і розвитку методу проектів, теоретичне обґрунтування його застосування у розвитку пізнавальних інтересів учнів; розробка програми педагогічного експерименту; проведення констатувального експерименту.

Пошуковий (2005–2006) – визначення умов, за яких відбувається розвиток пізнавальних інтересів учнів шляхом їх залучення до проектної діяльності; розробка структурно-функціональної моделі проектної діяльності молодших школярів і методики її реалізації.

Формувальний (2006–2008) – експериментальна апробація методики організації проектної діяльності молодших школярів шляхом розроблення і реалізації комплексу навчальних проектів.

Узагальнювальний (2008) – аналіз підсумків формувального експерименту; проведення контрольної діагностики; обробка й узагальнення результатів теоретичного дослідження та емпіричної бази даних; оформлення дисертації.

Експериментальна база. У педагогічному експерименті брали участь 643 учні 1–4 класів, із них 374 учні – у формувальному експерименті. Вивчався досвід застосування методу проектів у СЗОШ № 322, Слов’янській гімназії і гімназії № 86 «Консул» м. Києва, гімназії ім. С. Олійника м. Бровари, Тетерівській гімназії Бородянського р-ну Київської обл., НВК «Колегіум» м. Рівного, загальноосвітніх школах м. Новоград-Волинського Житомирської обл. і Болградського р-ну Одеської обл. Під час формування емпіричної бази даних були використані матеріали з досвіду роботи методичних об’єднань учителів початкових шкіл міст Житомира і Луцька, Дніпропетровської, Кіровоградської, Луганської областей.

Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів полягає у тому, що:

вперше розкрито й реалізовано в експериментальній методиці потенціал методу проектів як засобу розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів; обґрунтовано й експериментально перевірено зміст структурно-функціональної моделі проектної діяльності учнів, забезпечений змістовими, процесуальними й функціональними компонентами; виявлено умови реалізації методу проектів як засобу розвитку пізнавальних інтересів учнів – суб’єктивні (пізнавальні потреби, особливості пізнавальних процесів, внутрішня готовність) й об’єктивні (організаційно-педагогічні, дидактичні);

уточнено сутність поняття «метод проектів» у контексті його застосування в практиці сучасної початкової освіти; конкретизовано структуру проектної діяльності молодших школярів як форми реалізації методу проектів;

доповнено вимоги до навчальних проектів, що реалізуються в початковій школі в процесі вивчення предметів інваріантної частини навчального плану.

Практичне значення здобутих результатів полягає у розробці, науковому обґрунтуванні й апробації методики реалізації методу проектів, яка може бути використана в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, у системі вищої і післядипломної педагогічної освіти, під час розробки навчальних програм, посібників. Програма спецкурсу «Проектна діяльність учителя й учня початкової школи» (рекомендовано Міністерством освіти і науки України, лист № 1.4/18–1702 від 24.07.2007 р.), розроблена для підготовки педагогів – учасників експерименту – може використовуватись у навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації учителів загальноосвітніх шкіл і вищих навчальних закладів, для підготовки педагогічних працівників напрямів «Початкова освіта», «Дошкільна освіта».

Результати дослідження упроваджено в роботу НВК «Колегіум» м. Рівного (довідка № 40 від 23.02.06 р.), загальноосвітніх шкіл Болградського р-ну
Одеської обл. (довідка № 01–433 від 27.06.06 р.), Броварської гімназії ім. С. Олійника (довідка № 98 від 2.04.08 р.), середньої загальноосвітньої школи № 131 м. Києва (довідка № 47 від 3.04.08 р.), спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 322 м. Києва (довідка № 62 від 24.04.08 р.), загальноосвітніх шкіл № 2, № 3 і № 7 м. Новоград-Волинського Житомирської обл. (довідка № 53 від 23.04.08 р.).

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, урахуванням сучасного рівня і тенденцій розвитку педагогічної науки та практики початкового навчання; використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті, завданням; кількісним і якісним аналізом одержаних результатів експериментальної роботи; репрезентативністю вибірки; можливістю відтворення педагогічного експерименту в нових умовах: з учнями інших класів, у системі урочної та позакласної роботи.

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві з Л. Забродською, О. Клокуном, О. Колядою, О. Кондратюк, Л. Онищук, Л. Хоружою, А. Цимбалару матеріалах полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних особливостей реалізації методу проектів у навчально-виховному процесі початкової школи; розробленні науково-методичного супроводу організації проектної діяльності молодших школярів, методики підготовки вчителів до організації проектної діяльності учнів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки висвітлювались у виступах автора під час науково-звітних конференцій в Інституті педагогіки АПН України (м. Київ, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки); на науковій конференції в Інституті педагогіки АПН України «Проблеми сучасного підручника» (м. Київ, 18 грудня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Педагогічне мислення в контексті теоретико-методичної спадщини А. Макаренка і сучасної педагогіки» (м. Рівне, 27–28 березня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Педагогіка життєтворчості в контексті нової філософії освіти: психолого-педагогічний аспект» (м. Дніпропетровськ, 13–14 травня 2008 р.); семінарах з проблеми підготовки вчителя до організації проектної діяльності учнів (м. Київ, м. Рівне, м. Бровари Київської обл., м. Болград Одеської обл., м. Новоград-Волинський Житомирської обл., 2004 – 2008 роки).

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження висвітлено в 24 публікаціях. Із них – 8 статей (7 одноосібних), 6 – у наукових фахових виданнях; 10 посібників; 5 тез конференцій; програма спецкурсу.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, 13 додатків на 47 сторінках, списку використаних джерел (286 найменувань) на 24 сторінках. Робота містить 6 таблиць, 17 рисунків. Загальний обсяг роботи становить 252 сторінки, з них 181 сторінка основного тексту.

Подобные работы
Нищета Володимир Анатолійович
Метод проектів як засіб формування життєвої компетентності старшокласників у процесі навчання українознавчих предметів
Коломієць Наталія Андріївна
Дидактичні засади застосування інтерактивних методів навчання молодших школярів.
Петровський Сергій Степанович
Метод проектів у профільному навчанні інформатики учнів старшої школи
Мартинюк Веронія Адамівна
Інтерактивний проект як засіб стимулювання мовленнєвої діяльності студентів університету.
Явоненко Марина Валеріївна
Система творчих завдань міжпредметного харатеру як засіб розвитку літературно-творчих здібностей молодшмх школярів
Лупаренко Світлана Євгенівна
Розвиток пізнавальної активності молодших школярів засобами вальдорфської педагогіки
Шудзіховська Ірина Федорівна
Дидактичні умови розвитку пізнавального інтересу учнів гімназії в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу
Лебедєв Дмитро Вікторович
Розвиток у школярів інтересу до транспортної техніки у процесі її макетування і конструювання у позашкільних закладах
Дубінка Микола Михайлович
Розвиток пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського
Браніцька Тетяна Ромуальдівна
Формування у молодших школярів інтересу до музикування на народних інструментах в позакласній роботі

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net