Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Диссертационная работа:

Монастирський Денис Анатолійович. Стабільність закону: поняття, сутність та фактори забезпечення : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2009.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Після здобуття Україною незалежності почалось створення системи нового українського законодавства. Вагомим етапом цього процесу стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка підсумувала тривалий конституційний процес. У 2001-2004 роках були оновлені основні кодифіковані акти України. Після періоду становлення законодавства закономірно мав розпочатись період його стабілізації. Проте, законодавство продовжує суттєво змінюватись.

Змінність, як ознака законодавства, що розвивається, набула деструктивного характеру для законодавства України. Нестабільність закону негативно впливає на рівень правосвідомості громадян, адже утруднює можливість вивчення законодавства та знижує повагу до закону як важливого елементу законності. Нестабільність законодавства заважає також входженню України до міжнародного правового простору, адже постійно змінюване національне законодавство важко адаптувати до міжнародних стандартів. Звідси, до прикладу, виникають перепони для інтеграції України до міжнародних організацій (Європейського Союзу, НАТО тощо), а також стримується надходження іноземних інвестицій в Україну.

Це свідчить про необхідність та доцільність наукової розробки проблеми забезпечення стабільності закону в Україні.

Досягнення стабільності закону значно розвантажить роботу Верховної Ради України як законодавчого органу, дозволить народним депутатам України більше часу приділяти розгляду законодавчих ініціатив, дасть можливість у повній мірі втілити наукові підходи до законотворення. Стабільність законодавства дозволить суб’єктам права більш повно знати і захищати свої права, поверне довіру до закону тощо.

Дослідження явища стабільності закону доцільно починати з вивчення закону та процесу його створення, оскільки саме на цьому етапі законодавцем створюються умови для забезпечення стабільності закону або ж підстави для його швидкої зміни.

Забезпечення стабільності закону відіграє також значну роль у можливості прогнозування розвитку законодавства. Саме стабільність законодавства є необхідною умовою його подальшого системного розвитку та удосконалення.

Серед вітчизняних дослідників, які зробили вагомий внесок у розробку питань, пов’язаних з теорією закону, потрібно відзначити таких відомих вітчизняних вчених: М. Гуренко, В. Журавського, А. Зайця, О. Зайчука, М. Козюбру, О. Копиленка, Л. Кривенко, Є. Назаренко, Н. Оніщенко, В. Погорілка, О. Скрипнюка, Ю. Шемшученка, а також І. Билю, С. Бобровник, О. Богініча, А. Грищенка, Г. Дутку, І. Осику, А. Ткачука та ін.

Ці питання досліджували також відомі російські та іноземні вчені: С. Алексєєв, І. Баскова, Р. Бержерон, С. Іванов, В. Казимирчук, А. Каюмов, Д. Керимов, В. Кудрявцев, О. Лукашева, О. Лук’янова, О. Міцкевич, С. Поленіна, М. Сільченко, О. Сирих, Ю. Тихомиров, Г. Хубуа, Т. Худойкіна, Г. Чернобель, А. Шляпочников та ін.

Попри достатню наукову розробку поняття закону та законодавчого процесу, проблематика стабільності закону в Україні окремо не досліджувалась. В працях згаданих вчених знайшли відображення лише окремі аспекти стабільності закону. Зокрема, стабільність закону зазначалась як складова якості закону. Проте, залишились невизначеними поняття стабільності закону, умови створення стабільного закону, а також правові та позаправові чинники впливу на стабільність закону.

Враховуючи вищезазначене, можна вважати, що обрана тема дослідження є актуальною як з точки зору теорії права, так і з точки зору вироблення рекомендацій по вдосконаленню законодавчого процесу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до плану наукових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права: «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597), «Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні» (номер державної реєстрації 0104U007590).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова розробка поняття «стабільність закону», а також визначення факторів забезпечення стабільності закону.

Для досягнення визначеної мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі завдання:

встановити зміст поняття «стабільність» у різних сферах суспільного життя для можливості його використання у праві;

показати еволюцію поняття «закон» для визначення чинників впливу на нього під час його прийняття;

визначити поняття «стабільність закону» та відмежувати його від споріднених понять: якість закону, ефективність закону;

виявити правові фактори, які найбільше впливають на майбутню стабільність закону під час законодавчого процесу;

визначити позаправові фактори, які найбільше впливають на подальшу стабільність закону під час законодавчого процесу;

розробити рекомендації для удосконалення законодавчого процесу з метою підвищення стабільності законів України.

Об'єктом дослідження є закон як провідне джерело права України та його ознаки.

Предметом дослідження є поняття, сутність та фактори забезпечення стабільності закону.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів та підходів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, застосовувались наступні методи:

діалектико-матеріалістичний метод пізнання (дозволив визначити поняття «стабільність закону», а також проаналізувати проблеми забезпечення стабільності закону на сучасному етапі;

структурно-функціональний метод пізнання (використовувався для дослідження місця ознаки стабільності закону серед інших характеристик закону);

історико-правовий метод пізнання (надав можливість висвітлити етапи розвитку поняття закону протягом XVIII-XX століть);

порівняльно-правовий метод (використовувався для визначення чинників законодавчого процесу, які найбільше впливають на стабільність закону);

формально-юридичний метод (використовувався при формулюванні рекомендацій для удосконалення законодавчого процесу з метою забезпечення стабільності закону).

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням стабільності закону.

Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які відображають особистий внесок автора:

уперше:

запропоновано авторську дефініцію поняття стабільності закону як однієї з його ознак, що характеризує здатність закону бути адекватним регулятором суспільних відносин впродовж тривалого часу без внесення до нього концептуальних (змістовних) змін;

визначено, що основу стабільності законів утворюють загальні норми, що містяться у них: норми-начала, норми-принципи, норми-цілі, норми-дефініції, компетенційні норми, норми, що визначають основні засади юридичної відповідальності;

обґрунтовано, що серед неправових факторів впливу на законодавчий процес в Україні найбільшу роль відіграє політичний чинник, який виражається у формі нецивілізованого («тіньового») лобізму, проявом якого, зокрема, є: недотримання процедури подачі законопроекту; невиправдане пришвидшення процедури розгляду законопроекту; ігнорування висновків Головного науково-експертного та юридичного управлінь апарату Верховної Ради України, Інституту законодавства Верховної Ради України; скорочення процедури розгляду законопроекту, – що призводить до появи нестабільних законів;

дістало подальшого розвитку:

визначення історичних особливостей створення та сучасного сприйняття закону в Україні: постійний вплив суб’єктивного, персоніфікованого фактору в процесі створення закону; існування владних загальнообов’язкових приписів, які за своєю природою не є законами, але врегульовують суспільні відносини, які мали б регулювати закони; змішування в правосвідомості громадян законів та підзаконних нормативно-правових актів під єдиною назвою – «закон»;

положення про необхідність запровадження концептуального підходу до законотворчого процесу задля забезпечення стабільності закону, а саме: обґрунтована необхідність розробки і прийняття концепцій законів (для узгодження основних положень майбутнього закону), а також необхідність прийняття концепцій роботи Комітетів Верховної Ради України (для визначення довгострокових орієнтирів законодавчої діяльності);

обґрунтування запровадження мораторію (заборони) на внесення змін до кодексів, які було прийнято вперше або до яких були внесені суттєві зміни (в частині цих змін), а також до податкового та інвестиційного законодавства (від двох до п’яти років), що дозволить зробити законодавство більш стабільним, а зміни до нього – плановими;

удосконалено:

положення щодо співвідношення якості та стабільності закону, що дало можливість розглянути стабільність закону як складову частину якості закону та обґрунтувати входження стабільності закону до поняття якості закону, яке визначено як сукупність властивостей закону, які дозволяють йому виступати джерелом права та адекватно врегульовувати і охороняти суспільні відносини, що становлять його предмет.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором теоретичні положення можуть бути використані для подальшого наукового дослідження теми стабільності законодавства.

Теоретичні висновки та концептуальні підходи будуть корисні в законотворчій роботі Верховної Ради України та правотворчій роботі інших державних органів.

Основні положення та висновки дисертації можуть застосовуватись у навчальному процесі, зокрема, під час викладання курсів: «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави та права», «Парламентське право України», а також при написанні підручників, посібників, довідкової та методологічної літератури для студентів юридичних вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем особисто. Сформульовані в ньому положення, висновки та рекомендації дістали обґрунтування на основі особистих досліджень автора.

У співавторстві опубліковано статтю (Стефанчук Р.А., Монастырский Д.А. «Проблемы изучения и внедрения правоприменительной практики в нормопроектную деятельность: опыт Украины» // Право и жизнь. – 2006. - №92 (2). – С.146-151) обсягом 0,5 обліково-видавничого аркушу. Не менше половини її змісту є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає у визначенні джерел, з яких суб’єкти законодавчої ініціативи можуть отримувати інформацію про необхідність зміни законодавства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження обговорювалися у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Другі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 14-15.11.2003 р., тези опубліковані), Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, 05-06.12.2003 р., тези опубліковані), міжнародній міжвузівській конференції «Традиції і новації в системі сучасного російського права», присвяченій 75-річчю Московської державної юридичної академії (м. Москва, 31.03-01.04.2006 р.), міжнародній школі-практикумі молодих вчених і спеціалістів з юриспруденції «Закон: стабільність і динаміка» (01-03.06.2006 р., доповідь опублікована), міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28.10.2006 р., тези опубліковані), міжнародній науково-практичній конференції «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27.10.2007 р., тези опубліковані).

Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано чотири статті в журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, одна стаття, яка додатково відображає результати дисертації, а також тези п’яти доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них 25 сторінок - список використаних джерел (247 найменувань).

Подобные работы
Сухонос Володимир Вікторович
Сутність та функції авторитарного державного режиму в умовах переходу до демокраії (теоретико-методологічний аналіз)
Іваненко Олена Володимирівна
Сутність юридичної відповідальності та роль правоохоронних органів у її забезпеченні
Фатхутдінов Василь Гайнулович
Правоохоронна діяльність: природа, сутність, гуманізм (теоретико-правові та методологічні аспекти)
Кравченко Сергій Петрович
Мова як фактор правоутворення та законотворення
Чорноус Юлія Миколаївна
Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення
Бугайчук Костянтин Леонідович
Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики
Степанюк Анатолій Хомич
Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально- виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження)
Євдокіменко Світлана Вікторівна
Злочинна діяльність: сутність та криміналістичні аспекти боротьби з нею
Лазор Валерій Васильович
Юридичні та соціальні аспекти сутності трудового договору у сучасних умовах.
Бринцев Олексій Васильович
Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net