Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Диссертационная работа:

Якимович Богдан Зіновійович. Іван Франко як книгознавець і видавець (1890-ті роки ХІХ ст. - 1916 рік). : Дис... д-ра наук: 07.00.08 - 2008.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми тісно пов’язана зі станом і розвитком видавничого процесу в Україні останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст., оскільки видавничий процес, книжкова продукція посідають особливе місце в історії культурного розвитку кожного народу, є складовою частиною національно-політичного руху, впливають, зокрема, на розвиток освіти та національної свідомості. В кожний історичний період друкована продукція вирішувала, окрім суто мистецьких, й ужиткові завдання народу – творця та рецепієнта, мала різне спрямування залежно від державного статусу, від рівня національної культури кожної нації. Вивчення книгознавчих аспектів видавничої діяльності в цілому і найвидатніших представників нації, які визначили своєю діяльністю зміст цього процесу, є важливою складовою також і українського народу. Без таких досліджень неможливий комплексний аналіз зародження і формування цього руху, розуміння соціокультурних процесів у суспільстві.

За твердженням одного з визначних теоретиків книгознавства М. Мак-Люена, друковане слово створило “публіку”, характерною рисою якої можна назвати її поглиблену самосвідомість із акцентом на візуалізацію стосовно як до індивідума, так і до групи людей. Власне на розширення кола цієї публіки й відповідно росту її самосвідомості, творення майбутнього нації працювали провідні діячі українського народу, серед яких почесне місце належить Іванові Франкові – письменнику, вченому, видавцеві.

Вивчення книгознавчих принципів І. Франка, книгознавчі студії над його видавничою діяльністю дають можливість з’ясувати його роль як видатного творця української літератури та гуманітарної науки в розробленні теоретичних засад видавничого процесу в Україні останніх десятиліть ХІХ ст. – початку ХХ ст., показати Франкову видавничу практику в поширенні нових ідей свого часу, донесенні книжки до народу, врешті у формуванні та творенні наукового книговидання.

Окрім викладеного, актуальність теми пов’язана ще з 150-літнім ювілеєм від дня народження І. Франка, вивченням і переосмисленням деяких усталених стереотипів, нав’язаних попередньою тоталітарною епохою щодо однієї з найвидатніших постатей українського народу усіх часів, який починаючи з 70-х років ХІХ ст., став ключовою фігурою в політичному й культурному житті – франкознавчі студії, насамперед міждисциплінарні, зокрема мало-вивчених аспектів його видавничої діяльності, книгознавчих концепцій, є сьогодні вкрай потрібні й актуальні.

Стан дослідження проблеми. Попри те, що франкознавчі студії розпочалися ще за життя І. Франка, а остаточно франкознавство як окремий напрямок українознавства сформулював акад. М. Возняк 1926 р., звертаючи увагу на різновекторність Франкових літературних та наукових зацікавлень - жоден з дослідників ніколи не займався спеціально студіями книгознавчих та видавничих аспектів діяльності письменника та вченого.

Українські вчені, насамперед літературознавці: О. Огоновський, Г. Цеглинський, А. Крушельницький, О. Колесса, М. Возняк, М. Євшан, М. Мочульський та ін. розуміли вагу для української культури багатогранної праці свого геніального сучасника. Ще за життя письменника, а відтак по його смерті з’явилася низка наукових праць, продовжувалася публікація його тво-рів. Серед перших франкознавців були С. Єфремов, М. Лозинський, Я. Гординський, В. Верниволя (В. Сімович), М. Зеров та ін. Упродовж 20-х років в УРСР вийшло найповніше на той час видання творів І. Франка з мінімальним втручанням цензури. Але вже починаючи з 30-х років об’єктивне наукове дослідження творчості І. Франка стало практично неможливим.

Найбільше франкознавчої літератури побачило світ після Другої світової війни, коли розпочалися дослідження окремих напрямків життя і діяльності письменника. Це насамперед праці І. Гуржія, Ф. Шевченка, Д. Вірника та Є. Голубовської, С. Злупка, М. Ломової, М. Кравця, Г. Вервеса, М. Загайкевич. З’явилася низка досліджень, які узагальнювали творчість І. Франка-митця, їх авторами були М. Возняк, О. Білецький, Є. Кирилюк, О. Дей, П. Колесник, І. Басс, А. Каспрук та ін. Однак з огляду на ідеологічні обставини кожна з цих праць мусила бути підігнана до певних ідеологічних мірок, і на сьогодні їхні висновки і методологія застаріли. Окремі публікації з творчості І. Франка з’явилися з-під пера вчених української діаспори: праці В. Дорошенка, І. Панькевича, Р. Смаль-Стоцького, Л. Рудницького, Л. Луцева, Ю. Шереха (Шевельова) та ін., а також чужинців Е. Вінтера, П. Канді, К. Ме-нінґа, Б. Єржабкової та ін.

Заслуги в дослідженні журналістики і публіцистики І. Франка мають Г. Вервес, В. Дмитрук, І. Дорошенко, М. Нечиталюк, А. Пашук, І. Романченко, редакторської праці – Л. Маляренко.

Новітні наукові франкознавчі студії розпочалися лише в часи горбачовської перебудови, а починаючи з проголошення незалежності України засвідчили якісно новий науковий рівень. У цей час з’явилися фундаментальні праці І. Денисюка, Т.Гундорової, М. Гнатюка, Я. Грицака, А. Скоця, В. Корнійчука, Я. Мельник, С. Злупка, а також молодшого покоління талановитих дослідників Б. Тихолоза, Н. Тихолоз, Р. Чопика, Н. Тодчук, О. Луцишин, М. Челецької та ін., есеї Р. Горака та Я. Гнатева. Українським науковцям стали доступні дослідження із закордону – чужинців та вчених українського походження. Неоціненну вартість для франкознавства мають бібліографічні праці М. Павлика, В. Дорошенка, М. Мороза, М. Бутрина, М. Гуменюка.

Значне місце у розвитку франкознавства належить Міжнародному симпозіуму ЮНЕСКО “Іван Франко та світова культура” (Львів, 1986), Міжнародній конференції “Іван Франко – письменник, мислитель громадянин” (Львів, 1996), конгресам Міжнародної асоціації україністів в Києві (1990), Львові (1993), Харкові (1996), Одесі (1999), Чернівцях (2002), Донецьку (2005), Франківським читанням в Черкасах (2006) та публікації матеріалів цих наукових форумів, а також найбільшому в історії Міжнародному ювілейному конґресові “Іван Франко: дух, наука, думка, воля” (Львів, 2006, матеріали не опубліковано).

Для розвитку книгознавства і бібліотекознавства велике значення мають щорічники “Наукові праці Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського”, де авторами виступають книгознавці Я. Ісаєвич, О. Онищенко, Л. Дубровіна, М. Геращенко, С. Кулешов, Т. Ківшар, Г. Ковальчук, В. Омельчук, В. Горовий та ін., збірники наукових праць “Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника”, щорічник “Вісник Львівського університету: Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології”, який започаткувала університетська Наукова бібліотека 2006 р. Згаданий доробок книгознавчої науки став основою для нашого дисертаційного дослідження про Івана Франка як видавця.

Усе ж як самостійний об’єкт книгознавчі концепції та видавнича діяльність І. Франка не аналізувалися. Водночас постає ряд дослідницьких питань, пов’язаних з методикою та прийомами дослідження видавничої продукції І. Франка, його сучасників. Роль І. Франка як одного з чільних представників видавничого процесу в Україні висвітлено недостатньо. Не з’ясовані причини того, чому не було зреалізовано низки видавничих задумів І. Франка. Дослідники не звертали уваги на мистецьке оформлення видавничих серій і окремих книжок, шляхи кольпортажу друкованого слова з Галичини на Наддніпрян-щину. Не використано архівні фонди, що висвітлюють власне книгови-давничу діяльність І. Франка, містять відомості про фінансові аспекти, наклади видань тощо. Досі не зроблено спроби здійснити комплексний аналіз Франкової видавничої діяльності, дослідити її в контексті розвитку націо-нального руху в Україні, проаналізувавши саме книгознавчі та джерелознавчі аспекти цієї діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Напрям дослідження пов’язаний з науковими програмами Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України – науковою темою відділу нової історії “Суспільно-політичні та національно-конфесійні трансформації в Західній Україні ХІХ–ХХ ст.” (державний реєстраційний номер 0107U002361). Дисертант брав участь у розробленні підтеми: “Національно-конфесійні аспекти суспільно-політичної трансформації в Західній Україні”; а також теми кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка (ЛНУ) “Західноукраїнські землі в ХІХ–ХХ ст.: етно-соціальний аспект” (державний реєстраційний номер 0105U004935). Тему дисертаційної роботи скоординовано з напрямом програми Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) “Книжкові та рукописні пам’ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” (державний реєстраційний номер 0102U000510), “Рукописна спадщина діячів науки й культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис” (державний реєстраційний номер 0100U006608). Роль автора у виконанні цих тем і програм полягала в опрацюванні насамперед книгознавчих аспектів видавничої діяльності І. Франка та його сучасників.

Об’єктом дослідження є І. Франко як книгознавець та його видавнича спадщина останнього десятиліття ХІХ – поч. ХХ ст., що відзначена найбільшою продуктивністю у сфері книгодрукування та видання книжкових серій.

Предметом вивчення є історико-книгознавчі аспекти видавничої діяльності І. Франка та оцінка його внеску в розвиток книжково-видавничої справи, вплив на розвиток освіти та гуманітарної науки, національного руху в Україні.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період останнього десятиліття ХІХ ст. – коли він досяг розквіту своїх інтелектуальних і духовних сил, і до його смерті 28 травня 1916 р., тобто понад 25 років його видавничої діяльності.

Мета дослідження: здійснити комплексний аналіз книговидавничих концепцій І. Франка, його видавничої діяльності на тлі суспільно-політичного та культурно-освітнього життя українців Австро-Угорської монархії та Російської імперії, проаналізувати книгознавчі та джерелознавчі аспекти його видавничої спадщини.

Основними завданнями праці є:

вивчити стан видавничого руху на етнічних теренах заселення українського народу в другій половині XIX – на початку XX ст.;

виявити суспільні чинники, що впливали на структурування суспільного життя Галичини та формування державної соборницької ідеї;

виокремити теоретичні засади книгознавчо-видавничих концепцій І. Франка-видавця та реалізацію їх у практичній площині;

проаналізувати життєвий шлях, уточнити деталі біографії І. Франка та з’ясувати еволюцію його світоглядних позицій, їх трансформацію від соціалістичних теорій до національної демократії і вплив цього процесу на формування і розвиток національного книгодрукування;

провести книгознавчо-бібліографічну реконструкцію серій та видань І. Франка, простежити передумови та суспільне значення видавничих серій І. Франка – літературного, науково-популярного та політичного спрямування;

окреслити роль І. Франка у видавничій діяльності Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, його працю над створенням “Літературно-наукового вісника” – нового типу загальноукраїнського журналу, наукового часопису “Записки НТШ”, інших наукових серій (“Етнографічний збірник”, “Матеріали до української етнології”, “Українсько-руський архів” та ін.), спеціалізованих видань комісій і секцій НТШ, назагал – його вплив на наукові програми діяльності цієї фундаментальної наукової установи;

дослідити участь І. Франка як автора, перекладача і редактора Українсько-руської Видавничої Спілки та творця низки її видавничих програм;

показати І. Франка як засновника високомистецьких українських друків (антологія “Акорди”), як видавця низки окремих видань, які він видавав власним накладом, провести книгознавчі студії над контроверсійною книжкою “Wielka utrata”, значення якої й досі не дооцінили насамперед польські та українські історики;

– визначити внесок та особисту роль І. Франка-книгознавця та видавця у формуванні видавничого процесу та світоглядних засад українського народу кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Методологічна основа роботи – принципи історизму та наукової об’єктивності з використанням порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, структурно-системного, статистично-аналітичного методів. Застосовано також біографічний метод, який допомагає визначити внесок І. Франка та його колег у суспільно-культурне життя України та книгознавчий, що надав можливість з’ясувати репертуар видань, принципи формування видавничих серій тощо. Описовий метод дав змогу вивчити національно-індивідуальний характер української видавничої справи, а індуктивний метод, стуктурно-функціональний підхід, типологізація, факторний і компонентний аналіз допомогли перейти до узагальнень, які характеризують європейську ідентичність Франкових видавничих засад.

Наукова новизна полягає в новому концептуальному вирішенні науко-вої проблеми, пов’язаної з оцінкою значення наукових засад діяльності та провідної ролі І. Франка у книговидавнивчому процесі на теренах етнічного розселення українців в Австро-Угорщині та Росії кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Вона складається з того, що:

– доведено значимість І. Франка як провідного діяча українського національного руху у контексті впливу його діяльності на формування загальнонаціональних видавничих програм та книжкового репертуару українських видань та видань світової літератури; на визначення напрямів діяльності провідних видавництв (Наукового товариства імені Шевченка, Українсько-руської Видавничої Спілки) та колег й сучасників (М. Грушевського, М. Пав-лика, В. Гнатюка, О. Маковея, П. Куліша, О. Кониського та ін.);

– проведено наукову книгознавчо-бібліографічну реконструкцію всіх видавничих книжкових серій та багатотомних видань, в яких брав участь І. Франко, показано їх новизну, роль у підвищенні освітнього рівня та світогляду українського народу, структуруванні суспільства; висвітлено історико-книгознавчі та джерелознавчі аспекти появи у світ в українському перекладі низки вершинних здобутків світової літератури в інтерпретації І. Франка, його товаришів і колег;

– встановлено видатну роль І. Франка як одного з фундаторів української наукової книжки, редактора власних творів та перекладів, його співпрацю з друкарнями НТШ, Загальною, Ставропігійського інституту, І. Альтенберґа, П. Барського у Києві та ін.;

– виявлено невідомі досі біографічні деталі життя і творчості І. Франка, його співпрацю та взаємостосунки з А. Хойнацьким, Ф. Вовком, В. Мальо-ваним, А. Шеховичівною, О. Альбранд, Одеською Громадою та ін.;

– уперше у книгознавстві зроблено комплексне книгознавчо-бібліогра-фічне та джерелознавчо-текстологічне дослідження видавничої спадщини І. Франка та сформульована його книговидавнича концепція, що складалася з ідеї всебічного формування духовності, наукового світогляду та політичної свідомості українського суспільства завдяки створенню різнофункціональних книжкових серій та окремих книжок нового типу, розгортання науково-видавничих проектів, які за змістом і формою визначили сутність видавничого процесу цього періоду та впливали на його подальший розвиток.

Практичне значення одержаних результатів. До наукового обігу введено нову інформацію для подальшого розвитку насамперед міждис-циплінарних франкознавчих студій.

У книгознавчу науку запроваджено термін бібліологічне краєзнавство, що вжито в шашкевичезнавчих студіях щодо виявлення окремих примірників альманаху «Русалка Дністрова», модифіковано в цьому напрямку термін контрафакція, який введено до енциклопедичного видання «Українська лі-тературна енциклопедія». Дослідження книгознавчих та джерелознавчих аспектів видавничої діяльності І. Франка є цінним матеріалом для написання узагальнювальних праць з історії української видавничої справи, культури в XIX – на початку XX ст., бібліотекознавчих та архівознавчих студій, дослі-джень внеску низки маловідомих діячів, соратників І. Франка в розвиток національного відродження, а також використовуються у викладанні спеці-альних курсів з книговидавничої справи та книгознавства у Львівському наці-ональному університеті імені Івана Франка та Українській академії друкар-ства, для написання підручників з історії та культури України новітньої доби, для читання спецкурсів з історії культури в українській та зарубіжній вищій школі.

Апробація роботи. Результати пропонованої праці обговорені на засіданнях відділу нової історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, на методологічному міждисциплінарному семінарі “Іван Франко у XXI столітті” Міжнародної асоціації франкознавців. Результати пошуку та наукового дослідження відображені у двох монографіях, брошурі, науковому каталозі, 21 статті, опублікованих у наукових фахових виданнях України, закордонних виданнях, низці статей, що побачили світ у матеріалах міжнародних конференцій та конґресів, енциклопедіях тощо. Автор доповідав також на таких міжнародних, загальноукраїнських, обласних конґресах, симпозіумах та конференціях: Міжнародна наукова конференція “Книга в соціокультурному просторі: Досвід книговидання XIX–XX ст. і сучасні проблеми” (Львів, 1995); Шашкевичівські читання: 1996 – “Руська Трійця” і Прикарпаття” (Івано-Франківськ, 1996); 2000 – “Руська Трійця” і християнська традиція в духовному житті України” (Трускавець, Львівська обл., 2000); 2003 – “Маркіян Шашкевич у контексті української духовної культури” (Львів–Городенка, 2003), Міжнародна наукова конференція “Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин” (Львів, 1996); Міжнародна наукова конференція “Перемишль і Перемиська земля протягом віків” (Перемишль, РП, 1998); Четвертий, п’ятий, шостий Міжнародні конгреси україністів (Одеса, 1999; Чернівці, 2002; Донецьк, 2005); Звітні наукові конференції Львівського національного університету імені Івана Франка за 2000–2007 рр.; Урочиста академія Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, НТШ у Львові, присвячена 80-річчю від дня народження Мирослава Мороза (Львів, 2003); Академія на честь 190-х роковин від дня народження Т. Шевченка. Філологічна секція НТШ (Львів, 2004); Міжнародна (35) наукова конференція “Тарас Шевченко і народна культура” (Черкаси, 2004); Науково-практична конференція “Збереження реґіональної самобутності Гуцульщини в сучасних умовах: стан, проблеми та перспективи” (Путила Чернівецької обл., 2004); Наукова конференція “Іван Франко: тексти і контексти” (Крехів Львівської обл., 2006); Науково-практична конференція Косівської філії НТШ “Гуцульщина і світ”, присвячена 150-річчю від дня народження Івана Франка (Косів Івано-Франківської обл., 2006); Міжнародний науковий конґрес “Іван Франко: дух, наука, думка, воля” (Львів, 27 верес. 2006 р. – 1 жовт. 2006 р.); Міжнародний симпозіум до 150-річчя Івана Франка (Бухарест, Румунія, 2006).

Головною базою для створення праці, а отже, її джерельною основою є опубліковані і виявлені документи, які дослідив автор в архівах і рукописних зібраннях бібліотек Львова, Києва (Україна) та Москви (Росія), опрацювання спеціальної літератури та обстеження de visu усіх досліджуваних зразків видавничої діяльності І. Франка. Найбільший масив документів зосереджено у Відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, зокрема у фонді 3 (І. Франко). Дослідник користувався низкою справ також з ф. 63 (С. Руданський), ф. 64 (Українсько-руська Видавнича Спілка), ф. 100 (І. Белей) цього архіву. Використано документальний матеріал Центрального державного історичного архіву в м. Києві (ф. 274 – Київська губернська жандармська управа; ф. 294 – Канцелярія Київського окремого цензора; ф. 295 – Київський тимчасовий комітет у справах друку; ф. 419 – Прокурор Одеської судової палати; ф. 442 – Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора), Центрального державного історичного архіву України у Львові (ф. 129 – Львівський Ставропігійський інститут; ф. 146 – Галицьке намісництво; ф. 309 – Наукове товариство ім. Шевченка; ф. 384 – Я. Гординський; ф. 663 – М. Павлик), Державного архіву Російської Федерації (ф. 102-3д – Департамент поліції), Державного архіву Львівської області (ф. 2 – Міське управління в королівському столичному місті Львові; ф. 297 – Товариство “Академічне братство” у Львові). Послуговувався дисертант документальним матеріалом з рукописних фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, власного архіву.

Важливим джерелом до біографії і до видавничої діяльності І. Франка є тогочасні періодичні видання: “Зоря”, “Правда”, “Діло”, “Praca”, “Батьківщина”, “Kurjer Lwowski”, “Kraj”, “Prawda”, “Ruch”, “Die Zeit”, “Літературно-науковий вісник”, “Записки НТШ” та ін., а також опубліковані збірники документів “За сто літ: Матеріяли з громадського і літературного життя України ХІХ ст. і поч. ХХ ст.” (Київ, 1928), “Іван Франко: Документи і матеріали, 1856–1965”(Львів, 1966), “Історія Львова в документах і матеріалах” (Київ, 1986) та ін., листування І. Франка з М. Драгомановим, М. Павликом, М. Грушевським, іншими особами, спогади про І. Франка його сучасників, зокрема М. Мочульського, В. Левицького, Марка Черемшини, Г. Біґеляйзена та ін.

Особистий внесок здобувача. Усі викладені положення та висновки належать дисертантові одноосібно. У двох роботах, які виконано у співавторстві, авторові належать не менше половини викладених ідей та обсягу праці, про що детально зазначено в спику праць дисертанта, опублікованих у фахових виданнях.

Подобные работы
Копанєва Вікторія Олександрівна
Формування фонду мережевих ресурсів у науковій бібліотеці (90-ті роки ХХ ст. - поч. ХХІ ст.)
Кулаковська Тетяна Леонтіївна
Бібліотечно-інформаційна система НАН України: (20-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.)
Василенко Михайло Григорович
Редакторська та видавнича діяльність Івана Франка
Пинда Любов Арсентівна
Українські сільськогосподарські видання Східної Галичини як джерело бібліографічної інформації (20-30-ті роки ХХ століття)
Ярощук Валентина Петрівна
Система обслуговування читачів обласних універсальних наукових бібліотек України (80- 90- ті роки)
Виноградова Олена Борисівна
Науково-методична діяльність публічних бібліотек України (70-90-ті роки)
Кириленко Олександр Григорович
Еволюція наукових уявлень про бібліотечну технологію України (80-90-ті роки)
Кароєва Тетяна Робертівна
Книговидавнича справа Поділля: тенденції розвитку (друга половина ХІХ- початок 30-х років ХХ ст.)
Коваль Тетяна Миколаївна
Еволюція структури читацького складу наукової бібліотеки (у 90-х роках ХХ ст.)
Корніенко Олександр Миколайович
Становлення та розвиток зварювального виробництва у світовому контексті (70-ті роки ХІХ ст. - 50-ті роки ХХст.)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net