Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Пасічник Михайло Степанович. Проблеми розбудови української державності після визвольних змагань (1657 – 1665 рр.) : Дис... д-ра наук: 07.00.01 - 2008.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. Друга половина XVII ст. характеризується особливими рисами розвитку України: зради, бунти, розбрат становили повсякденне життя українського народу. Немає сумніву, що деякі з цих ознак мають приватний характер і пояснюються суб’єктивними обставинами: міжусобицями за гетьманську булаву, взаємною ворожнечею козацьких старшин та іншими. Але, окрім такого хаосу, історія України фіксує ще й безлад, суспільного характеру, який виявляється у формі окремих заворушень. Такі “шатости”, “бунти”, “своєвольства”, як їх називають козацькі літописи, відбувалися винятково з ініціативи козацької старшини. Серед історичних явищ, особливого наукового зацікавлення — народний протест проти тих намагань старшини, що не залежали від волі народу, хоча перебували у тій же сфері і були далекими для масового розуміння або навіть несприятливими для народних мас. Водночас такі явища дають можливість визначити і вирішити проблеми, які народ намагався втілити у своє суспільне життя, виявити той народний ідеал, який мав запанувати у суспільному побуті.

Що ж це таке - народні ідеали? Хто і як перешкоджав їх втіленню? Як із взаємної протидії народних змагань виникали явища політичного і соціального життя України? Це питання належить до найважливих, основних питань історії будь-якого народу, а особливо історії України, де народ виявляв найбільшу активність у вирішенні долі свого краю, де історія має переважно місцевий, домашній характер, де суспільство, через слабкість свого політичного виховання і брак міцного автономічного становища як окремого політичного цілого, не мало можливості вирішувати будь-які завдання, що випливали з кола місцевої сфери, але повинно було в міру необхідності спрямовувати усі сили на внутрішню діяльність, на організацію громадського порядку в країні, на вирішення переважно місцевих проблем. До того ж, соціальна сфера притягувала до себе основну увагу суспільства і навіть зумовлювала його діяльність у політичній сфері. Водночас ці ж особливості періоду Руїни значно полегшують працю дослідника, який ставить перед собою завдання вивчити внутрішнє життя українського народу і простежити у ньому основні напрямки діяльності. Оскільки основними діячами політичного життя України у зазначений період, окрім народу, є, з одного боку, Запорожжя, інтереси якого найчастіше збігалися з народними вимогами та інтересами, а з іншого — коло козацької старшини, яке гуртувалося біля гетьманського уряду і відстоювало переважно свою становість, у цьому дослідженні зроблена спроба окреслити намагання і дії тієї чи іншої сили, виявити впливи на долю краю.

Термін “Руїна” тривалий час не сприймався радянською історіографією, яка вважала його спадщиною, на думку дослідниці Т.Яковлевої, «буржуазних націоналістів» і трактувала відповідний період головним чином в руслі розмов про розвиток продуктивних сил. Але відомі українські вчені (М.Костомаров, М.Грушевський та їхні учні) вважали Руїну перш за все політичним явищем. Можливо, саме тому цей термін досі заперечується багатьма представниками російської історіографії, які намагаються подавати події після 1654 р. в Україні у більш «поміркованому» ключі. Слід зауважити, що у довіднику з історії України дається тлумачення Руїни як періоду історії України кінця ХУП ст., що позначений розпадом української державності і загальним занепадом.

Ми ж вважаємо, що Руїна — це політичні процеси, які відбувалися в середині України після смерті Богдана Хмельницького, боротьба двох сил за гетьманську владу і втручання в цю боротьбу сусідніх держав.

Відомо, що боротьба за незалежну Українську державу відбувалася в умовах надзвичайно гострих міжусобиць, які точилися серед козацької старшини за впливовість в українському суспільстві. Це послаблювало національні сили і ускладнювало успішну оборону краю від його зовнішніх ворогів.

Надзвичайно бурхливою і складною для України була друга половина XVII cт. Сусідні держави — Московщина, Річ Посполита і Туреччина —прагнули будь-яким чином заволодіти Україною. Кривава боротьба між ними відбувалася переважно на землях нашої держави, несучи народові спустошення і руйнацію.

Однак і у самій Україні точилася боротьба між різними угрупуваннями. Козацька старшина і загалом “можнейшіє” докладали усіх зусиль, щоб, запосівши місце тих можновладців, проти яких розгорталися бурхливі події Хмельниччини, привернути до “послушенства” посполитих, прибрати до своїх рук ремісництво і міську торгівлю. Поспільство і міщанство рішуче повстає проти цього. Боротьба набирає кривавих і трагічних форм. У ній немає єдності ні між “можнейшими”, ні між поспільством і міщанством — вони поділяються на окремі ворожі табори.

Уся ця і класова, і опозиційна боротьба, а також боротьба між сусідніми державами за Україну тісно переплітаються, набувають різних форм: то наші землі опиняються під владою однієї з держав, то згуртовуються воєдино, то їх розшматовують за імперськими законами стародавнього Риму.

У цих змінах державного і політичного становища України важливо простежити і за життям та діяльністю окремих політичних діячів України та за змінами на тлі цих подій їхньої орієнтації.

Великі потрясіння, до того ж за досить незначний час, сталися у державному житті України, коли наприкінці 1658 — на початку 1659 рр. Україна постала як одна з федеративних одиниць Польсько-Литовсько-Руської Речі Посполитої, і в 1667 р., коли вона була поділена між Польщею і Москвою. У 1663 р. відбуваються зміни у класових відносинах. Низи українського суспільства здобули перемогу на ніжинській «чорній» раді, внаслідок якої “барзо притуга великая на людей значнихь бьша”, а вже 1665 р. це переможне в 1663 р. поспільство стоїть перед Московськими статтями і перед ненависним “послушенством”.

Не менші зміни на тлі цих подій відбувалися і в діяльності окремих тодішних українських зверхників. Майже невідома до цих часів особа (“человеченко худой й непорочный козакь”— за характеристикою П.Дорошенка) стає на деякий час центральною фігурою України (йдеться про І.Брюховецького); гетьман Д.Многогрішний Лівобережної України потрапляє до рук ката і його засилають до Сибіру; польського сенатора, київського воєводу і колишнього гетьмана І.Виговського України майже без суду розстрілюють. Чимало відомих діячів України за цих часів зазнало як щасливої, так і лихої долі, багато з них загинуло в битвах або від рук ката, на чужині чи в засланні.

Дослідження зумовлене передусім браком спеціальної фундаментальної праці з історії боротьби за незалежність України та аналізу державотворчих процесів в зазначений період: праця, яка була б написана на основі всього комплексу першоджерел. Окрім того, потребують перегляду й погляди та висновки про московсько-польську політику щодо української держави, про боротьбу Москви та Варшави за сфери впливу на українські землі. Об’єктивного висвітлення вимагає проблема воєнних дій польсько-московсько-турецьких військ в Україні як наслідку руйнівних процесів.

Об’єктом дослідження стали боротьба за незалежність України і державотворчі процеси як вияв прагнення суспільства до суверенності в період 60-70-х рр. ХУП ст.

Предметом дисертаційного дослідження виступають мотивація, зміст, механізми, методи боротьби за українську державність, а також діяльність гетьманів, української козацької старшини, польського короля, московського царя, кримського хана, турецького султана, їхніх військових начальників, посольств, політичних діячів, а ще соціальні, політичні, економічні, релігійні процеси, які відбувалися у тогочасному державному і військовому середовищі та в українському суспільстві загалом.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 60-70 рр. ХVІІ століття. Національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького створила нові умови для розвитку української держави, тому нижня хронологічна межа не вимагає детального обгрунтування. Верхньою межею є середина 60-80-х років. Вона зумовлена періодом розширення Руїни — часовим відтинком, достатнім для загальної оцінки розвитку політичних і військових процесів і аналізу змін, що відбувалися в Україні. Слід зауважити, що верхня хронологічна межа є умовною, оскільки розвиток науки є досить рухливим явищем і тому в ході аналізу виникає потреба не притримуватись жорстко рубежу 60-70-х років, взявши його за головний орієнтир.

Територіальні межі дисертації визначаються територією усієї України середини ХУІІ ст. Вивчення такого широкого соціокультурного простору дає можливість врахувати особливості перебігу політичних процесів, форм військової боротьби Варшави, Москви і Стамбула за Україну, зробити висновки, які стосуються історичного минулого нашої держави.

Основна мета дослідження — комплексне вивчення зазначеної теми на основі узагальнення і критичного переосмислення всіх доступних історичних документів та опублікованих українських і іноземних джерел; виявлення основних соціально-політичних та державотворчих процесів, які відбувалися в Україні у 60-80 рр. ХУІІ ст. в результаті національно-визвольної війни, і висвітлення помилок, які призвели до Руїни.

Використовуючи різноманітні друковані та архівні матеріали, праці вітчизняних і зарубіжних учених, автор ставив перед собою завдання дослідити:

1) основні соціально-політичні підсумки національно-визвольної війни 1648-1657 рр., включаючи зміни, які відбулися в соціально-політичній структурі українського суспільства;

2) суспільно-політичне становище української козацької держави, зосереджуючи при цьому увагу на висвітленні воєнних дій в Україні у період 60—70-х рр., які спричинили руйнівні процеси;

3) відмінності в політичній орієнтації і прагненнях різноманітних груп козацької старшини;

4) внутрішнє життя українського народу і основні напрямки діяльності;

5) оцінку Гадяцького договору з точки зору інтересів української козацької старшини;

6) основні причини поразки політики І.Виговського;

7) обставини укладання нового союзу з Москвою та його роль у поглибленні Руїни.

Робочою гіпотезою дисертації виступає ідея про те, що державність і церква завжди були в Україні важливою складовою суспільно-політичного життя й невід’ємною частиною людської свідомості. Намагання їх знищити стало стратегічною помилкою як Варшави і Стамбула, та і Москви, що призвело до військових дій, до глибоких деформацій у суспільній та особистісній сферах життя, тобто Руїни.

Теоретична база дослідження грунтується на положеннях, сформульованих у працях вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених історико-військовій та державній тематиці. Особливістю роботи є використання в ній порівняльного аналізу при оцінці історико-суспільних подій та державно-церковних відносин, а також військові та політичні плани сусідніх держав щодо України в 70-х роках ХУІІ ст. Світоглядно автор оцінював складні суспільно-політичні явища через призму національно-історичних і релігійних традицій України та існуючих на той час внутрішніх суперечностей між козацькою старшиною.

Методи дослідження. Розкриття специфіки предмета стало можливим завдяки загальним засадам наукового пізнання: системності (розглядати кожну соціальну групу, простежити внутрішні і зовнішні зв’язки), об’єктивності ( можливість критично осмислити окремі упереджені положення та штампи радянської історіографії стосовно Руїни), історизму (простежити історію української державності у тривалому часовому проміжку в усій багатогранності її розвитку), комплексності (дослідити й проаналізувати різні об’єктивні й суб’єктивні фактори, які впливали на діяльність гетьмана і козацької старшини).

Дослідницький інструментарій включає сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Із загальнонаукових методів найбільш вживані – дедуктивний, індуктивний, аналізу і синтезу, моделювання.

Серед спеціальних методів використовувалися: історико-функціональний ( встановлення взаємозв’язків між рівнем розвитку державності і політичних процесів та їх сприйняттям), історико-генетичний (відображення еволюції у діяльності гетьмана і козацько-старшинської адміністрації на конкретному історичному етапі), історико-порівняльний (визначення етапів, аналогів і детермінант розвитку державних відносин як динамічного соціального явища), історико- системний ( для теоретичних конструкцій, зокрема, стосовно державності як різновиду суспільної свідомості), проблемно-хронологічний (структура тексту дослідження, вплив сусідніх держав на Україну), психологічний (виявлення у масовій свідомості державних, політичних, військових, релігійних стереотипів), емпіричного аналізу (упорядкування історичних фактів).Також використовувалися: метод математичної статистики (обробка цифрового матеріалу), узагальнення (визначення конкретних результатів дослідження, логічного підсумування фактів), історіографічний (встановлення суперечливих точок зору дослідників із досліджуваної проблеми), біографічний (використання інформації безпосередніх учасників подій). Джерелознавча методика створила можливості для виявлення, обробки й використання емпіричного матеріалу.

Названі принципи й методи дозволили грунтовно осмислити досліджувангі явища та процеси, уникнути тенденційності й упередженості, розкрити еволюцію політики Москви, Варшави і Стамбула стосовно України.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що створено комплексне дослідження проблем розбудови української державності після визвольних змагань 60 – 70 рр. ХУІІ ст. Постановка цієї проблеми передбачала дослідження кількох важливих тем: суспільно-політичне становище української козацької держави; місце України в політичних планах Москви, Варшави, Стамбула; опис театру військових дій в Україні, як каталізатора руйнівних процесів краю тощо. Отже, дослідження презентує нову наукову проблему і доповнює нинішні знання з історії українських земель та з окремих напрямів всесвітньої історії.

Повне втілення у життя дослідницького проекту дозволило домогтися таких наукових результатів:

— вперше в українській історичній науці досліджено, систематизовано і уведено до наукового обігу архівні матеріали, з фондів українських та зарубіжних архівів і стосуються з’ясування місця України в міжнародному житті кінця 50-х початку 60-х років XVII ст.;

— зроблено критичний історіографічний аналіз теоретичних праць українських та зарубіжних істориків, які досліджували проблему Руїни в історії нашої державності;

— простежено внутрішні і зовнішні причини воєнно-політичної боротьби в Україні після смерті гетьмана Б.Хмельницького;

— показано державницькі спрямування гетьмана України Богдана.Хмельницького;

— розкрито українсько-московські та українсько-польські стосунки;

— з’ясовано згубний вплив московсько-польської та турецької політики щодо України у поглиблення руйнівних процесів;

— виявлено розпалювання Московщиною і Польщею боротьби між козацькою старшиною за владу в Україні;

— проаналізовано початковий період Руїни та вплив її на соціально-економічне становище і побут народних мас;

— розкрито особливості руйнівних процесів в Україні;

— висвітлено хід воєнних дій на українських землях в першій половині 60-х років XVII ст. і проаналізував їх наслідки.

— синхронно проаналізовано становище освіти та проблеми розвитку церковного життя українського народу в другій половині 50—80-х роках ХУІІ ст.;

— дано власну інтепретацію деяким категоріально-поняттєвим термінам та подіям, пов’язаним з державницькими процесами та військовими діями в Україні.

Науково-практичне значення. Отримані результати дослідження можуть бути застосовані у таких сферах:

1) науковій – для подальших наукових досліджень державних, політичних, військових процесів в Україні не лише в плані історичної науки, а й політології, соціології, культурології;

2) державотворчій – для ефективного провадження державної політики в Україні та примирення опозицій на основі глибокого знання історичного минулого;

3) навчально-методичній – можуть використовуватися для глибшого вивчення цієї та суміжної проблеми при підготовці загальних та спеціальних курсів з історії України, написанні підручників та навчальних посібників для внз і середніх навчальних закладів, наукових праць зазначеної тематики, курсових і дипломних робіт.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною державних і міжвузівських наукових програм з історії України. Вивчення обраної теми передбачено планами наукової роботи Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, зокрема її львівського відділення.

Апробація, публікація і реалізація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено в львівському відділенні Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, де її текст обговорено й рекомендовано до захисту.

Про окремі аспекти дослідження автор доповідав на міжнародних, всеукраїнських, обласних науково-теоретичних і практичних крнференціях, зокрема: на Міжнародній науковій конференції, присвяченій історії Львова „Львів: історія-населення-культура“ (Краків—Львів, 1990, 1992, 1994, 1996, 1998, 2000, 2006 рр.), Міжвузівській науковій конференції „Гуманітарна освіта і проблеми духовного відродження України“ (Львів, 1994), науковій конференції, присвяченій М.С.Грушевському „Михайло Грушевський і Західна Україна“ (Львів, 1995), Міжнародній науковій конференції, присвяченій Б.Хмельницькому „Богдан Хмельницький — будівничий української незалежної держави“ (Львів, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції „Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури“ (Запоріжжя, 1997), „Україна і Туреччина: проблеми та перспективи взаємовідносин другої половини ХУП ст.” (К.,2002), „Збройні сили незалежної України: політичні,соціально-економічні та військові проблеми розвитку”, (Львів, 2002), „Інтелегенція і влада” (Одеса, 2002) „Соборність України: історична спадщина і вимоги часу” (Переяслав-Хмельницький, 2005), „Іван Виговський” (Львів, 2006) та інших. Крім того, результати дослідження використовувалися у підготовці лекційних курсів з історії України для студентів Лвівського національного університету ім. І.Я.Франка, Львівської національної академії мистецтв та Української академії друкарства.

За темою дисертації опубліковано авторські та колективні монографії, статті у фахових та наукових виданнях, матеріалах конференцій.

Структура дослідження. Праця побудована за хронологічно-проблемним принципом. Її структура зумовлена логікою історичного дослідження, новизна, теоретичне і практичне значення, наводяться дані про апробацію отриманих результатів, мотивується структура дисертації.

Подобные работы
Моргун Василь Андрійович
Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект
Моргун Василь Андрійович
Суспільно-політичні проблеми розбудови громадського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект
Капелюшний Валерій Петрович
Українська національна державність доби визвольних змагань (1917-1921 рр.): історіографія
Гандзюк Віталій Олександрович
Часописи Поділля періоду національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.) у відстоюванні ідей державності
Шкуренко Каміла Олексіївна
Проблеми партійної розбудови незалежної України у вимірах демократичних стандартів
Тлущак Юрій Мар'янович
Формування української правової традиції у сфері оподаткування та її втілення в розбудові національної державності 1917-1920 рр.
Хаустова Марина Геннадіївна
Національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в Україні

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net