Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філологічні науки
Українська література

Диссертационная работа:

Новиков Анатолій Олександрович. Марко Кропивницький і українська драматургія другої половини ХІХ - початку ХХ ст. : Дис... д-ра наук: 10.01.01 - 2007.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. У добу незалежності України настала нарешті можливість більш глибокого наукового осмислення духовної спадщини українського народу. Важливим чинником цієї спадщини є драматургія, а отже, й літературна творчість одного з провідних митців другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Марка Кропивницького, кращі п’єси якого упродовж десятиліть багато в чому визначали не лише обличчя національної драматургії й українського театру, а і всієї вітчизняної культури.

Багатогранна духовна спадщина М. Кропивницького вивчалася понад сто тридцять років. Однак тривала й копітка науково-дослідницька робота залишилась незавершеною. Так, дослідники майже зовсім не торкалися ролі драматурга в боротьбі за українське національне відродження, що значною мірою знайшло відображення в його п’єсах. Серед них – “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, “Замулені джерела”, “Конон Блискавиченко”, “Розгардіяш”, “Скрутна доба”, “Старі сучки й молоді парості”, “Голомозий” і багато інших. Поза увагою літературознавців залишилися й такі надто важливі морально-філософські домінанти, характерні для драматургії Кропивницького, як питання духовного здоров’я нації, морально-психологічний аспект проблеми злочину й покарання, створення письменником позитивного образу заможного селянина (в сучасному розумінні фермера), інші актуальні як для тієї доби, так і для нашого часу константи. Малодослідженою є також проблема зв’язку драматургії Кропивницького з українською і світовою літературою. З поля зору літературознавців і театрознавців значною мірою випав останній період життя і творчості драматурга, коли він, живучи у своїй садибі на хуторі Затишок, продовжував створювати нові оригінальні п’єси, перекладав твори російських і світових майстрів слова (Гоголя, Некрасова, Шекспіра, Мольєра), працював над своїми мемуарами, виїздив на гастролі до багатьох українських і російських міст (Харкова, Полтави, Києва, Катеринослава, Одеси, Санкт-Петербурга, Москви, Ростова-на-Дону, Саратова), презентуючи в такий спосіб власні творчі досягнення й надбання національної драматургії загалом, разом з аматорами виставляв у провінційних містах та селах українські драми й комедії, знайомив місцеве населення з поезіями Т. Шевченка, Л. Глібова, інших письменників, відкрив у себе на хуторі початкову школу з українською мовою навчання. Крім того, є й ще одна досить важлива проблема, що потребує термінового вивчення й переосмислення. Оскільки дослідження духовної спадщини Кропивницького за радянських часів (а це більша частина наукових джерел, присвячених аналізу його творчого доробку) розглядалася зазвичай з позицій марксистсько-ленінської ідеології, це нерідко призводило до серйозних розбіжностей з життєвою правдою. Досить яскраво подібні тенденції проявились, зокрема, при розгляді п’єс “Розгардіяш”, “Скрутна доба”, “Зерно і полова”, інших драм і комедій письменника, особливо останнього періоду, де відображуються події, пов’язані з першою російською революцією 1905 – 1907 років.

Зважаючи на це, а також те, що у вітчизняному літературознавстві творчість митця в контексті драматургічного процесу його доби в повному обсязі жодного разу не розглядалась, назріла нагальна потреба дослідити тему “Марко Кропивницький і українська драматургія другої половини ХІХ – початку ХХ ст.” як окрему, самостійну проблему. Це дасть змогу глибше осмислити творчість драматурга, розвиток тогочасного літературного й театрального процесу загалом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової теми кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди “Концепція людини в українській літературі”.

Мета роботи полягає в цілісному і системному дослідженні драматургічної творчості Марка Кропивницького у контексті літературного процесу другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Мета вимагає розв’язання таких завдань:

– з’ясувати ступінь вивчення досліджуваної проблеми;

– схарактеризувати основні здобутки української драматургії другої

половини ХІХ – початку ХХ століття;

простежити творчу еволюцію Кропивницького-драматурга;

проаналізувати домінантні теми, мотиви, проблеми творчості митця;

розкрити мистецтво характеротворення в п’єсах письменника;

виявити особливості жанрової палітри й архітектоніки

драматургічних творів Кропивницького;

– встановити причетність п’єс Кропивницького

до українського модернізму;

– дослідити мовну майстерність письменника;

– визначити місце і значення драматургічної спадщини Кропивницького

в українському літературному процесі його часу.

Об’єктом дослідження є літературний процес в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ століття, історія розвитку драматургії і театру.

Предмет дослідження – п’єси Кропивницького, його епістолярна спадщина, архівні матеріали, артистична, режисерська й громадська діяльність драматурга.

Методологічну та теоретичну основу дисертації складають теоретико-літературні й історико-літературні праці І. Франка, О. Білецького, Г. Сивоконя, М. Жулинського, М. Сулими, М. Ткачука, А. Гуляка, Т. Гундорової, С. Павличко, М. Моклиці, С. Кіраля, Ю. Безхутрого, зарубіжних дослідників – Б. Шоу, А. Аникста, М. Бахтіна, В. Сахновського-Панкеєва, а також монографії і наукові розвідки з проблем теорії та історії української драматургії й театру М. Вороного, С. Єфремова, Д. Антоновича, П. Руліна, М. Йосипенка, П. Киричка, П. Хропка, О. Ставицького, Л. Стеценка, В. Івашківа, Л. Дем’янівської, Г. Семенюка, Л. Мороз, Я. Голобородька, С. Хороба та ін.

Дисертація ґрунтується на принципі історизму: всі художні твори вивчаються в межах конкретної літературної епохи, з усіма характерними для неї особливостями проблематики й поетики.

У процесі дослідження широко застосовуються різні методи й підходи. Відповідно до завдань і мети дисертації використовується, зокрема, системно-комплексний погляд на внесок М. Кропивницького в літературно-культурний процес, сутність якого, за словами І. Франка (стаття “З останніх десятиліть ХІХ в.”), полягає в тому, щоб “показати, як разом із літературною творчістю розвивалась у нас і мова – і ще щось далеко більше; розвивався рівень нашої цивілізації, сила нашого національного почуття”. Крім того, до уваги взято здобутки порівняльно-історичної школи, що дає змогу виразно окреслювати суспільний і культурний контекст, у якому створювалися й удосконалювалися п’єси драматурга, надбання сучасної компаративістики: інтертекстуальний аналіз і типологічні зіставлення, які допомагають виявляти спільне в загальному драматургічному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

уперше в українському літературознавстві робиться спроба наукового осмислення драматургічної спадщини Марка Кропивницького в контексті літературного процесу його доби з сучасних наукових засад;

з позицій сьогодення розглядаються маловивчені й вилучені з наукового обігу п’єси, зокрема “Титарівна” (за Шевченком), “Замулені джерела”, “Вій” (за Гоголем), “Нашествіє варварів”, “Страчена сила”, “Скрутна доба”, “Старі сучки й молоді парості”, “Зерно і полова”, “Хоч з мосту в воду головою” (за Мольєром) тощо;

ґрунтовно досліджуються такі провідні для творчості Кропивницького домінанти, як категорія національного та проблема духовного здоров’я українського народу;

уперше по-новому розв’язується проблема позитивного героя у драматургії Кропивницького;

уперше на основі маловідомих матеріалів і старої періодики ґрунтовно вивчається останній період життя Кропивницького;

у літературному доробку письменника всебічно, на конкретних текстах, аналізуються традиції І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя, В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, О. Грибоєдова, О. Пушкіна, О. Островського, Л. Толстого, інших відомих українських і світових митців, а також зворотній процес, тобто вплив п’єс Кропивницького на творчість його сучасників і послідовників, зокрема І. Франка, А. Чехова, Д. Бедзика та ін.

Вихідним положенням дисертації є визначення місця і ролі драматургії М. Кропивницького в літературно-театральному процесі його доби.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Наслідки дослідження уможливлюють формування нових конструктивних підходів до розуміння творчості українських драматургів доби Кропивницького, сприяють визначенню їх місця в національному літературно-мистецькому процесі другої половини ХІХ і початку ХХ ст. Результати дисертації можуть бути використані викладачами філологічних факультетів у вузівському викладанні історії української літератури, загальних курсах української літератури, а також спецкурсах та спецсемінарах, присвячених українській драматургії, творчості М. Кропивницького, історії українського театру, при написанні монографічних досліджень і підручників з історії української літератури й театру. Ними можуть послуговуватися вчителі української літератури в гімназіях, ліцеях і загальноосвітніх школах.

Особистий внесок здобувача. Дослідження узагальнює самостійні наукові пошуки автора. Основні ідеї дисертації оприлюднені в трьох монографіях, брошурі і багатьох наукових статтях. Усі праці виконані самостійно, без участі співавторів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась і схвалена на засіданні кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

Матеріали дисертації протягом багатьох років використовуються у трьох спецсемінарах: “Театральне мистецтво як складова професійної підготовки майбутнього вчителя (на матеріалі історії слобожанського драматичного театру)”, “Виховання національної свідомості майбутнього вчителя на матеріалі українського театру і драматургії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.” та “Марко Кропивницький і Слобожанщина”, що ведуться автором дослідження на факультетах початкового й заочного навчання Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, вивчаються учнями загальноосвітніх шкіл міста Харкова й області на уроках української літератури та уроках, присвячених вивченню рідного краю.

Результати дослідження обговорювалися на дванадцяти наукових конференціях різних рівнів, а саме: Другій міжнародній Кирило-Мефодіївській конференції “Слов’янська писемність та культура” (Куп’янськ, 2000), Міжнародній науковій конференції “Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні” (Херсон, 2001), П’ятих слобожанських читаннях, присвячених 10-річчю незалежності України (Харків, 2001), Всеукраїнській науковій конференції “Поетика художнього тексту” (Херсон, 2002), ХІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2002), Міжнародній науковій конференції “Шості слобожанські читання” (Харків, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Громадське виховання молоді засобами мови та літератури” (Полтава, 2003), ХІІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2003), Міжнародній науковій конференція “Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХ ст. До 200-річчя Харківського університету і філологічної школи факультету” (Харків, 2003), Науковій конференції, присвяченій 225- й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г. Ф. Квітки-Основ’яненка (Харків, 2003), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2005), Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005).

Подобные работы
Білоус Наталя Володимирівна
Стильові особливості моделювання жіночих характерів в українській літературі другої половини XIX - початку XX ст.
Білоус Наталя Володимирівна
"Стильові ососбливості моделювання жіночих характерів в українській літературі другої половини ХІХ -початку ХХ ст."
Хавкіна Любов Марківна
Українська романтична поезія кінця 20-х - початку 40-х рр. XIX ст.: міфопоетичний аспект
Колінько Олена Петрівна
Мала проза Стефана Коваліва в контексті розвитку української літератури кінця XIX - початку ХХ ст.
Шумило Наталя Микитівна
Українська проза кінця XIX - початку XX ст. Проблема національної іманентності
Мірошниченко Павло Васильович
Трансформація жанрових особливостей античної трагедії в українській літературі ХІХ - початку ХХ ст.
Горболіс Лариса Михайлівна
Художня парадигма моралі в прозі українських письменників кінця ХІХ- початку ХХ ст. (народнорелігійний аспект)
Ганюкова Ксенія Олександрівна
Еволюція історичної повісті в українській літературі ХІХ - початку ХХ ст.
СУХАРЄВА Світлана Володимирівна
Біблійна герменевтика української польськомовної прози кінця ХVІ - початку ХVII ст.
ТКАЧУК Руслан Федорович
Творчість Іпатія Потія в контексті полемічної літератури кінця ХVІ - початку ХVII ст.

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net