Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історіографія, джерелознавство та методи історичного дослідження

Диссертационная работа:

Легун Юрій Вікторович. Джерела з генеалогії селян Подільської губернії: стан збереження, інформативне наповнення, класифікація (1793-1917 рр.). : Дис... д-ра наук: 07.00.06 - 2007.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність дослідження особливостей формування, стану збереження, інформативного наповнення писемних джерел з генеалогії селян Подільської губернії, створених у період входження цієї території до складу Російської імперії, зумовлена комплексом чинників.

В першу чергу її мотивує швидке зростання інтересу до вивчення власних родоводів, яке в останні десятиліття охопило значну частину українського суспільства. Стрімке розширення кола дослідників, які звертаються до архівних установ України з подібними запитами, є справжнім викликом, який постає перед державними структурами, науковою спільнотою, громадськістю і потребує швидкого та якісного вирішення. Без вивчення і опису джерельної бази, створення зручної системи доступу до архівної інформації, забезпечення архівного пошуку добірними методичними і довідковими виданнями цей суспільний інтерес ризикує бути штучно зведений нанівець.

Генеалогічні розвідки базуються цілком і виключно на даних персонального характеру – згадках імен, прізвищ суб’єктів дослідження, основних дат життя, місця проживання, кола родичів. Джерела з такою інформацією слугують основою для історичних досліджень не тільки з родознавства селянства, але й соціально-економічних відносин, аграрної історії, біографістики, етнографії, мікрорегіоналістики та багатьох інших дисциплін. Таким чином, вивчення джерельної бази генеалогії селян має міждисциплінарне значення і дає цінний матеріал для багатьох суміжних галузей історичної науки.

Увага науковців до джерел з генеалогії відповідає загальносвітовій тенденції до перенесення акценту на вивчення людини, родини, мікроспільноти, як суб’єктів історії. Мало яка інша галузь історичних досліджень виявляє такий сильний інтерес до окремої особи, обставин життя певної родини. Дослідження родоводів окремих сімей створює нові можливості для розгляду традиційних історичних проблем, але під іншими кутами зору. Підтверджує це і потужна традиція родознавчих досліджень селянства у європейських країнах, і значна активізація такої роботи в останні роки у наших сусідів – росіян та поляків.

Розвиток генеалогії селянства базується на специфічній джерельній базі, яка має інший характер, склад, особливості формування, потребує особливих методик дослідження, аніж традиційні напрями, пов’язані з пануючими прошарками суспільства. Ці розрізнення випливають з жорстко фіксованого соціального статусу кожної верстви у Російській імперії. Відмінні системи оподаткування, військового набору, судочинства породжували різні джерельні комплекси з генеалогічною інформацією. Упродовж століть генеалогія досліджувала лише правлячі роди. Відповідно джерела з родознавства шляхетських станів мають глибокі традиції наукового вивчення і опрацювання. Але сьогодні відбувається розширення поля генеалогічних досліджень на нові ділянки та напрями. Фактично на наших очах формується нова підгалузь традиційної спеціальної історичної дисципліни – генеалогія селянства, розвиток якої потребує нових джерелознавчих досліджень.

Дослідження джерел з селянського родознавства допоможе повноцінно зреалізувати інтерес представників сучасної політичної, економічної, культурної еліти до власної сімейної історії. Наслідком правової емансипації та потужних соціальних пертурбацій, які стрясали суспільство у ХХ ст., стало вагоме, а часом і домінуюче представництво вихідців з селянських родин у вищих шарах українського соціуму. Їх зацікавлення у вивченні сімейної історії реально сприяє формуванню матеріальної основи для поглиблення генеалогічних досліджень загалом.

Увага фокусується на джерелах з генеалогії селян і тому, що українці мають переважно землеробське походження. Адже ще й в середині ХХ ст. посполиті складали переважну більшість українського населення. Відтак, не знаючи історії походження селянських родів, їхнього генеалогічного паспорту, важко вести мову про глибинну всебічну, позбавлену „білих плям” національну історію.

Через низку складних історичних обставин географія збереження писемних джерел з теренів Правобережної України досить широка – крім українських, вони перебувають в архівах Польщі і Росії. Залучення до наукового обігу та генеалогічної практики якомога ширшого кола історичних джерел є актуальною проблемою розвитку цієї спеціальної історичної дисципліни. Архівні збірки джерел з персональною інформацією щодо селян Центрального і Східного Поділля охоплюють значний історичний проміжок і поділяються на документи часів Речі Посполитої, Російської імперії та Радянського Союзу. Виходячи зі стану їх збереженності, рівня концентрації у архівах, обсягу та інших характеристик, актуальним є завдання наукового вивчення і популяризації інформації про стан матеріалів, утворених у часи Російської імперії, які на території Поділля припали на період від 1793 до 1917 рр.

Практичну потребу вивчення і опису джерельної бази з генеалогії селянства окремого регіону підтверджує і власний досвід дисертанта, позитивна реакція істориків, краєзнавців і генеалогів на публікації збірок матеріалів та покажчиків.

Зв’язок роботи з науковими проблемами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в руслі наукових досліджень, які проводяться кафедрою архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єктом дисертаційного дослідження є комплекс джерел з генеалогії селянства Подільської губернії, укладених у 1793-1917 рр.

Предметом дослідження є тенденції формування джерельної бази з генеалогії селянства, її класифікація, встановлення повноти та достовірності джерельної інформації і з’ясування значення для практичного виконання генеалогічних реконструкцій.

Метою роботи є виявлення, атрибуція та характеристика джерел селянського родознавства, з’ясування їх інформативних можливостей для дослідження генеалогії селянства регіону. Ця мета здійснена шляхом реалізації таких завдань:

з’ясувати основні етапи та напрямки розробки проблеми джерельної бази генеалогічних досліджень селянських родин, проаналізувати вміст праць українських, російських та польських авторів з цієї та подібної проблематики;

виявити основні архівні джерельні комплекси з генеалогії селянства Поділля у архівосховищах України, Росії та Польщі, дати аналітичну характеристику цих колекцій документів, окреслити коло основних церковних та світських інституцій, з канцелярій яких походять документи;

простежити особливості формування, правового регулювання та цільового призначення окремих складових документального масиву джерел;

дослідити відмінності функціонування різних систем державного, церковного, господарського обліку населення на території регіону та вплив цих відмінностей на характер генеалогічної інформації у відповідних видах джерел;

встановити час створення й використання, межі територіального поширення та сучасний стан збереження тих чи інших видів документів;

з’ясувати рівень інформативного наповнення різних видів та типів писемних джерел, окреслити коло джерел, які мають найбільше практичне значення у генеалогічній роботі;

визначити максимально ефективну методику їх опрацювання, яка дозволить одержати оптимальні результати у справі укладання родоводів селянських родин;

дослідити можливість використання у генеалогічних розвідках нетрадиційних для цього напряму видів джерел (картографічних матеріалів, документів військового обліку тощо);

проаналізувати наявні системи класифікації історичних джерел. На основі аналізу розробити класифікаційну схему генеалогічних джерел, які укладалися на території регіону у досліджуваний період.

Хронологічні рамки роботи зумовлені завданнями розгляду джерел з генеалогії селянського населення Подільської губернії в часи входження регіону до складу Російської імперії, простеження етапів створення різних типів та видів документів. Вони охоплюють період від 1793 до 1917 р.

Нижня хронологічна межа пов’язана з приєднанням території Центрального та Східного Поділля до складу Російської імперії, запровадженням на цих теренах імперської системи управління, оподаткування та обліку населення. Серед джерел, яким присвячене дослідження, важливе місце займають матеріали державного обліку населення, поміж якими особливе значення мають ревізійні списки – документи фактично першого загального перепису населення краю. Проведення основної частини першої ревізії на теренах Поділля припало на 1795 – 1796-й рр. Це дозволило б позначити нижню межу дослідження 1795-м роком – роком початку масового запровадження власне російської облікової системи на цих територіях. Однак, окремі перші ревізійні реєстри регіону датувалися ще кінцем 1794 року. До того ж, місцева російська адміністрація іще раніше здійснила численні підготовчі заходи до проведення ревізії та фактично розпочала окремі облікові дії відразу після введення військ на ці території. Тому на титулі дисертації значиться 1793-й рік – дата приєднання Поділля до Російської імперії.

Аналіз джерел закінчується 1917-м роком – часом ліквідації управлінського апарату царської Росії, та проголошення наміру держави перебрати від церкви функції реєстрації актів цивільного стану. Однак подекуди дисертант виходить за означені хронологічні межі, якщо того вимагає логіка викладу матеріалу.

Територіальні межі дисертації охоплюють Подільську губернію Російської імперії у кордонах 1797-1917 рр. Встановленню таких обрисів територіально-адміністративної одиниці передував період пошуку оптимальної системи територіального устрою новоприєднаних територій. У перші роки після другого поділу Речі Посполитої терени Поділля перебували у складі Ізяславської та Брацлавської губерній (березень 1793 – лютий 1796 рр.). 20 лютого 1796 року було відкрите Брацлавське намісництво, яке проіснувало до 30 квітня 1797 р. Нарешті, Павло І своїм указом від 12 грудня 1796 р. наказав створити з „колишньої Польської України, Волині і Поділля” дві губернії – Волинську і Подільську, а також виділити відповідну частину території для створення Київської губернії. Відтак, як реально існуюча адміністративно-територіальна одиниця, Подільська губернія постала з 1797 року.

Тим не менш, зважаючи на часову непорівнянність цих кількох перших років, наповнених пошуками системи устрою теренів Поділля, та подальших понад 100 років її стабільного існування, недоречно вводити до назви праці вказівки на такі територіальні одиниці як Брацлавська губернія і намісництво.

Термінологія. Специфіка російської державної і церковної документації полягає у тому, що вона містить велику кількість термінів, які не мають прямих відповідників у інших мовах. Такі слова та словосполучення як „ревизские сказки”, „присутствие”, „отдатчики”, „оклад”, „уставные грамоты”, „брачные обыски” тощо є творчістю представників цього бюрократичного апарату і при перекладі на іншу мову вимагають розлогих пояснень і уточнень.

Чимало категорій вживалися зовсім не у тому значенні, до якого звик пересічний читач. Так, переклад слів „объявление” та ”условие” як „оголошення” та „умова” буде невірним, оскільки вони у певних адміністративних і господарських відносинах вживалися у значенні „список рекрутів”, „контракт”. Тому значна частина термінів подана у їх природному, російському написанні, доповненому певними розшифровками та тлумаченнями. Інші ж дефініції подані в українському перекладі, з поясненням, чому обрано саме таке звучання: „сказки” – „списки”, „брачные обыски” – „передшлюбні опитування”. Деякі терміни використані в українській транскрипції російського звучання: „присутствіє”. У кожному такому випадку дисертант виходив з прагнення якомога точніше зберегти первинне значення і звучання слова та найкраще донести його зміст до українського читача. Саме тому значна частина джерельних цитат у тексті також подана у оригінальному російському або польському написанні.

Методологічною основою дослідження стали джерелознавчий, порівняльний, порівняльно-генеалогічний, а також загальнонаукові методи типологізації та класифікації. Провідну роль відіграли джерелознавчі методи, які дозволили всебічно опрацювати матеріали та виявити інформаційні можливості джерел. Застосовуючи порівняльні методи, вдалося проаналізувати широку палітру документів задля виділення їх особливостей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що автор вперше в українській історіографії ґрунтовно проаналізував характеристики джерел з генеалогії селян окремого великого регіону та запропонував систему їх класифікації. Наукова новизна дисертаційної роботи знайшла свій вияв у тому, що в ній:

введено до наукового обігу значну кількість джерельних комплексів та окремих документів. Серед них – колекції топографічних мап ХІХ ст., уставних грамот часів аграрної реформи, матеріали першого загальноросійського перепису, збірки геометричних, люстраційних, повірочно-люстраційних інвентарів казенних сіл, справи позичальників Селянського поземельного банку, друковані списки убитих та поранених солдатів часів першої світової війни тощо;

здійснено аналіз стану збереження, особливостей укладання та інформативного наповнення писемних джерел з генеалогії селянства Подільської губернії в архівних і бібліотечних збірках Києва, Вінниці, Кам’янця-Подільського, Хмельницького, Москви, Санкт-Петербурга, Варшави, Кракова;

доведено, що існує реальна можливість здійснення реконструкцій родоводів переважної більшості селянських родин регіону щонайменше до кінця XVIII століття. Результати дослідження засвідчують збереженість і придатність до практичного використання цілого комплексу джерел з генеалогії селянських родів;

з’ясована практична цінність використання у генеалогічних розвідках нетрадиційних видів історичних джерел – планів населених пунктів і окремих земельних ділянок, різноманітних документів судового провадження, справ про накладання церковної покути, списків позичальників збіжжя у громадських складах тощо;

вперше систематизовано доробок українських, російських та польських істориків з тематики класифікації генеалогічних джерел. На основі аналізу таких джерелознавчих досліджень та власного емпіричного досвіду автора запропоновано кілька класифікаційних схем поділу масиву джерел з генеалогічною інформацією про селян Подільської губернії. Одна з таких систем знайшла свою реалізацію у структурі дисертаційного дослідження;

визначені критерії, за якими встановлюються відмінності між джерелами: генеалогічними, генеалогічного характеру, зі вмістом генеалогічної інформації. З’ясовано, які конкретно види документів з генеалогії селянства представлені у кожній такій джерельній групі;

з’ясовано особливості проведення переписів, статистичних обрахунків людності на території Подільської губернії, широту охоплення ними населення, визначено корпус документів, у яких нотувалися отримані відомості;

показано різницю вмісту родознавчої інформації у різних видах документів і, відповідно, встановлено ступінь придатності та цінності таких пам’яток для використання у генеалогічній роботі.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час підготовки підручників зі спеціальних історичних дисциплін, джерелознавчих і краєзнавчих праць; укладання словника генеалогічних термінів. Багатий фактологічний матеріал тексту дисертації має значення для роботи архівістів, джерелознавців. Праця може бути використана як путівник при плануванні і виконанні різнопланового архівного пошуку. Покажчики, вміщені у додатках, стануть у нагоді не тільки дослідникам родоводів, але й історикам – краєзнавцям. Дисертантом також залучено опрацьований матеріал до створення документального фільму „Куди веде родовід” за участю Голови Польського геральдичного товариства професора С. К. Ку-чинського.

Аналіз змісту джерел дозволив виробити методику їх опрацювання, окреслити етапи генеалогічного пошуку. Перш за все, ця робота вимагає якісної попередньої підготовки – ретельного опитування родичів, вивчення домашніх архівів, документації радянського періоду. Зібрані таким чином відомості мають підвести дослідника до інформації про осіб, які жили або народилися у перші десятиліття ХХ ст. Тільки у такому разі можна розпочинати архівний пошук серед матеріалів, які склали предмет аналізу у даній дисертації. Далі слід опрацьовувати документи, в яких фіксувалося максимально широке коло жителів певного населеного пункту. Саме такі види джерел – метричні книги, сповідальні відомості, господарські інвентарі переважно і перебувають у центрі уваги сучасних генеалогів.

Іншою важливою умовою архівної евристики є дотримання принципу поступового і методичного просування в глиб років. Оскільки сучасні дослідники селянських родоводів будують майже винятково висхідні змішані схеми (від нащадків до пращурів за батьківською і материнською лініями), важливо зберегти поступовість і не втратити жодного наступного покоління предків. Для успіху генеалогічних розвідок особливо важливе значення має хронологічна цілісність добутої інформації. Бо тільки за цієї умови можна реконструювати схему роду – безперервного часового зв’язку різних поколінь.

Ще один суттєвий момент, який необхідно враховувати при організації пошукової роботи, – належність об’єктів пошуку до певної категорії селянства. Адже ця верства була досить неоднорідною за своїм статусом.

Наукова апробація. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії НАН України, кафедри етнології Вінницького державного педагогічного університету, доповідалися на всеукраїнських, міжнародних та регіональних конференціях: ІІ міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, 17 – 18 вересня 2003 р.); VIII Петербурзьких генеалогічних читаннях „Питання генеалогічної евристики” (Санкт-Петербург, 17 червня 2004 р.); міжнародній науковій конференції „Проблеми етносоціального та етнокультурного розвитку Київської Русі та слов’янський світ” (Київ, 24 травня 2005 р.); ІІ Міжнародному науково-практичному семінарі „Кайндлівські читання” (Чернівці, 28 – 29 травня 2005 р.); ХХ Вінницькій науковій історико-краєзнавчій конференції (Вінниця, 27 – 28 жовтня 2005 р.); наукових геральдичних конференціях у м. Львові.

Основні положення та висновки роботи викладено у 21 опублікованій праці автора, у тому числі в монографії (516 с.); збірнику матеріалів (284 с., у співавторстві, особистий внесок автора – підготовка вступної частини, ілюстрацій, картографічних матеріалів, забезпечення комп’ютерного набору і друку); архівному покажчику (72 с., у співавторстві, особистий внесок автора – передмова, а також упорядкування 7 з 12 розділів); 18 статтях у фахових виданнях та 4 публікаціях матеріалів наукових конференцій.

Подобные работы
Губа Павло Іванович
Періодична преса як джерело дослідження українського державотворчого процесу 1917-1920 рр.
Малик Андрiй Орестович
Мемуари як джерело до iсторiї української революцiї (березень 1917 - квiтень 1918 рр.).
Малик Андрій Орестович
Мемуари як джерело до історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.)
Томозов Валерій В'ячеславович
Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII - початок XXI ст.)
Марченко Наталія Петрівна
Видання для дітей в Україні 1917-1923 рр.: історіографія, джерела, типологія
Коваль Тетяна Володимирівна
Журнали України 1917-1928 рр. у фонді Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського як історико-книгознавче джерело
Каліберда Юрій Юрійович
Військова мемуаристика як джерело вивчення історії українських військових формувань 1917-1921 рр.
Бабич Ніна Миколаївна
Стан збереження української народнопісенної епіки на терені Донеччини (порівняльний аспект)
Панасенко Тетяна Василівна
Дендрофлора парків Полтавщини: сучасний стан, шляхи збереження та розвитку
Жукова Олена Вікторівна
Замкові комплекси XII-XVII ст. Хмельницької області на сучасному етапі: стан, проблеми збереження і використання

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net