|
Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Підвищення ролі духовного життя сучасного суспільства тісно пов'язане з проблемою його фізичної культури. В указі Президента України від 27 квітня 1999 року "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя" акцентується увага на підвищенні ролі і значення людського чинника, що виявляється у вихованні цілісної, всебічно розвиненої особистості, духовно багатої та фізично досконалої. Гармонізація фізичного і духовного пов'язана з втіленням фізичної культури у соціокультурні процеси як життєвої цінності, зі спрямуванням звернення національної свідомості на необхідність духовного та фізичного розвитку кожного члена суспільства. У зв'язку з цим все більша увага приділяється проблемі взаємозв'язку всіх структур духовної та фізичної сутності людини як цілісної особистості. Згідно з соціально-біологічними дослідженнями людина належить до визначеного біологічного виду “Homo sapiens” і тільки під впливом соціального середовища, умов життя та виховання стає особистістю зі складним комплексом біологічних і соціальних співвідношень. Біологічне в особистості пов’язане з фізичним розвитком, а соціальне – з духовним. У вітчизняній науці проблема розвитку особистості стоїть поряд з проблемою виховання і навчання, які сприяють гармонійному та всебічному удосконаленню особистості. У цій системі фізичне виховання досліджується як процес цілеспрямованого впливу на фізичний розвиток особистості, в якому за допомогою фізичних вправ оптимізуються біологічні процеси в організмі людини. Естетичне виховання веде за собою естетичний розвиток, в процесі якого формуються духовні потреби, емоційно-естетичне ставлення до дійсності, до мистецтва, формуються поняття краси, розвиваються творчі здібності. Сучасна наука доводить, що людина не тільки біологічна і соціальна субстанція, а ще й космопланетарна. У природі, космосі все проходить ритмічно: ритм змін пори року, добовий ритм, ритм морського прибою, ритм вібрації розжарених газоподібних часток сонця та зірок і т.п. Ритми природи наклали суттєвий відбиток на розвиток усіх живих організмів. Ритм для організму на будь-якому рівні розвитку - умова його існування. Людський організм у процесі своєї еволюції відчував вплив ритмів природних явищ, які поступово перейшли в людському житті в програму спадковості. Взаємозв'язок усіх природних явищ став першоосновою виникнення ритмів життєдіяльності людського організму (ритм дихання, кровообігу, ритм роботи серця і т.п.). Таким чином, ритм є природною особливістю людини. У процесі свідомої діяльності людини ритм виступає як соціальна особливість, необхідна частина гармонійного розвитку особистості. Тому проблема ритму в формуванні духовної та фізичної сутності особистості органічно пов'язана з проблемою фізичного та естетичного виховання. Людина, яка володіє відчуттям ритму, здатна раціонально організувати свої дії у просторі та часі, підвищувати життєвий тонус, впливати на стан свого здоров'я, бути пильною та внутрішньо зібраною. Рівень відчуття ритму залежить від постійної роботи над ритмікою своїх рухів за допомогою музично-ритмічних і фізичних вправ. Саме ритміка поєднує в собі духовне та фізичне, сприяє гармонійному розвитку душі і тіла, виховує красу та ще більше пов'язує людину з природою. Окремі питання проблеми, яку ми порушуємо, в різні часи були предметом вивчення в педагогіці і психології, естетиці і теорії та методиці фізичного виховання. Так, учені античності (Арістотель, Платон, Сократ) приділяли належну увагу питанням фізичного й духовного взаємозв’язку в людині, краси тіла і духу в процесі її розвитку. До розвитку духовно-тілесної особистості з використанням фізичних та духовних вправ закликали вчені середніх віків (Д.Дідро, Т.Кампанелла, Я.А.Коменський, Т.Мор). Їхні ідеї зазнали подальшого розвитку у працях останніх двох століть. Зокрема, загальні питання розвитку особистості досліджувалися вітчизняними вченими І.Бехом, Л.Божовичем, М.Євтухом, Є.Ісаєвим, К.Корніловим, А.Петровським, зарубіжними вченими – К.Левіним, К.Роджерсом, А.Фрейдом. До розв’язання проблем фізичного і духовного взаємозв’язку в людині, в тому числі і в розвитку дитини, зверталися В.Бутенко, М.Овсяников, Л.Столович, Г.Шевченко, А.Щербо. Заслуговують на увагу окремі концепції зарубіжних педагогів В.Гейзенберга, Е.Суріо, Р.Штайнера. Помітне місце в розробці розглядуваних проблем посідають праці вітчизняних учених Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, зарубіжних – К.Бюлера, А.Гезела, Дж.Уотсона. З естетики спорту досліджувалися питання естетичного змісту й естетичних цінностей спорту, форми естетичної діяльності людини.
З досліджень вітчизняних учених слід відзначити праці М.Лобжанідзе, М.Сарафа, В.Столярова, А.Френкіна, із зарубіжних – Б.Лоу, І.Фейрс. У теорії та методиці фізичного виховання питання естетичного виховання на уроках фізичної культури досліджувались В.Бєлоусовою, Н.Глушак, Г.Сатировим. Розуміння значення ритму в житті людини спонукало вчених різних галузей знань досліджувати окремі питання ритму. Так, І.Сєченов, І.Павлов, О.Ухтомський вивчали фізіологічні механізми ритму рухових дій. У психології вчені Т.Козіна, І.Огородников, Б.Теплов, Д.Елькін визначили, що відчуття ритму має моторну природу і впливає на емоційну, трудову і творчу діяльність. Природний розвиток відчуття ритму в дітей різного шкільного віку досліджували С.Гальперін, М.Кольцова, В.Кручинін, Б.Сермеєв та ін. У фізичному вихованні вчені розглядали ритм як складову частину техніки фізичних вправ (Р.Галстян, Д.Донський, Л.Сулієв).
В естетиці ритм досліджувався з позицій позитивного впливу на виразність творів мистецтва (О.Лосєв, Л.Смирнов, В.Шестаков). Велике значення ритму в музиці, танцю, красивих тілорухах відзначили Н.Ветлугіна, Л.Воскресенська, А.Зиміна, Н.Перна, К.Станіславський. Питання музично-ритмічного виховання дітей досліджувались Г.Александровою, Р.Варшавською, Є.Коноровою. С.Руднєвою, Е.Фіш, а також зарубіжними дослідниками (Ф.Дельсарт, Ж.Демені, Ж.Далькроз, А.Дункан). Незважаючи на значну увагу педагогів і психологів до розглядуваної проблематики, все ж окремі її кардинальні питання залишаються поки що не розв’язаними. У науці не досліджувалася проблема розвитку особистості школяра через ритм у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Нема чітко визначеного поняття, методології й технології ритмічного розвитку школярів різного шкільного віку у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Між тим ці проблеми важливі для сучасної педагогіки, для нинішньої школи, яка покликана, як зазначено у Проекті "Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті", створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Актуальність проблеми, її недостатнє теоретичне й методологічне опрацювання, потреби шкільної і вузівської практики обумовили вибір теми дослідження "Теорія і методика розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання". Зіставлення сучасних вимог до виховання особистості школяра і результатів аналізу існуючої практики фізичного виховання дозволяє констатувати невідповідність, яка виникає у процесі ритмічного розвитку: – між необхідністю гармонійного розвитку духовних і фізичних якостей школяра та відсутністю взаємозв'язків фізичного й естетичного виховання на уроках фізичної культури; – між природним відчуттям ритму і відсутністю цілеспрямованої роботи в школі над його розвитком; – між потребами, запитами й інтересами сучасного школяра в своєму ритмічному розвитку та існуючою практикою фізичного виховання в школі. Для подолання цих невідповідностей необхідна розробка методологічних і теоретичних засад ритмічного розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного виховання з естетичним. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах комплексної теми "Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва", яка розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.Шевченко. Об'єкт дослідження – розвиток особистості школяра з 1 до 11 класу у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Предмет дослідження – механізми розвитку особистості школяра через ритм у процесі взаємодії фізичного та естетичного виховання. Мета дослідження полягає в методологічному і теоретичному обґрунтуванні розвитку особистості школяра через ритм у взаємодії фізичного і естетичного виховання в школі, розробці та експериментальній перевірці моделі і технології ритмічного розвитку школярів різних вікових груп. Гіпотеза дослідження складається з припущення, що розвиток особистості школяра у взаємодії фізичного та естетичного виховання буде проходити найбільш успішно, якщо: – домінантним компонентом у взаємодії фізичного та естетичного виховання виділити ритм і на цій основі дослідити специфічні особливості розвитку особистості школяра; – цілеспрямовано виховувати у школярів відчуття ритму, відчуття простору, відчуття часу, відчуття точності м'язових зусиль, красу постави, красу ходи, виразність рухів в єдиному процесі ритмічного розвитку як сукупного продукту взаємодії фізичного та естетичного виховання; – запровадити в практику середніх шкіл з 1 до 11 класу систематичні ритмічні заняття як інтегруючої ланки взаємодії музично-ритмічних і фізичних вправ; – формувати свідоме ставлення школярів до музично-ритмічної діяльності на основі знань життєвої необхідності володіння ритмічністю, красою та виразністю рухів. Концепція дослідження включає три взаємопов’язані концепти, які сприяють реалізації провідної ідеї. Методологічний концепт відбиває взаємозв’язок і взаємодію фізичного і естетичного виховання учнів з 1 до 11 класу, що забезпечує цілісність і всебічність розвитку особистості школяра з урахуванням сутності та специфіки фізичного й естетичного виховання. Теоретичний концепт включає положення про ритм як глобальне явище природи, людства і суспільства, його вплив на фізичну й духовну сутність школярів, притаманність фізичному і естетичному вихованню.
Взаємодія фізичного та естетичного виховання через ритм заснована на тому, що у школярів розвивається ритм рухових дій і ритм музичних сприймань на основі відчуття ритму. Фізичне та естетичне виховання школяра поєднується в єдиному процесі ритмічного розвитку, де цілеспрямовано виховується відчуття часу, відчуття простору, відчуття точності м’язових зусиль, краса, виразність і ритмічність рухів за допомогою музично-ритмічних і фізичних вправ. Технологічний концепт передбачає проектування засобів, методів, форм ритмічного розвитку учнів у процесі взаємодії фізичного і естетичного виховання, розробку методики проведення ритмічних занять з 1 до 11 класу, організацію педагогічного процесу ритмічного розвитку школярів.
Предмет, мета, гіпотеза і концептуальні положення обумовили формулювання таких завдань дослідження: – розробити на основі історико-філософського, історико-педагогічного і психологічного аналізу методологію й теорію дослідження; – виявити специфічну сутність взаємодії естетичного виховання з фізичним і фізичного виховання з естетичним; – сформулювати теоретичні засади розвитку особистості школяра через ритм і на основі цього обґрунтувати модель ритмічного розвитку у взаємодії фізичного та естетичного виховання; – визначити рівень ритмічного розвитку школярів у школі і стан професійної підготовки вчителя фізичної культури до проведення такого виду роботи; – розробити технологію ритмічного розвитку особистості школяра і перевірити її в експериментальних класах на ритмічних заняттях у взаємодії фізичного й естетичного виховання. Методологічною основою дослідження виступають теоретичні концепції вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів про розвиток особистості школяра, про сутність взаємозв'язку фізичного та естетичного виховання, про ритм та його місце в естетичному і фізичному розвитку людини, про засоби і методи ритмічного виховання особистості школяра. Методи дослідження. Теоретичні – аналіз і синтез, аналогія в поєднанні з індукцією, порівняння та узагальнення філософської, педагогічної і психологічної літератури з проблеми дослідження; метод теоретичного моделювання при визначенні предмета, об'єкта, гіпотези, конструювання теоретичної моделі; метод конкретизації та систематизації теоретичних знань при розробці завдань дослідження. Емпіричні – вивчення та узагальнення досвіду роботи в загальноосвітній школі з досліджуваної проблеми, аналіз програмно-нормативних документів, педагогічні спостереження, анкетування, бесіди, тестування школярів за основними діагностуючими методиками, педагогічний експеримент. Статистичні – методи обробки експериментальних даних для якісного і кількісного аналізу емпіричного матеріалу констатуючого та формуючого експерименту. База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі загальноосвітніх шкіл м. Луганська і Луганської області. Педагогічний експеримент щодо ритмічного розвитку школярів у взаємодії фізичного та естетичного виховання був багаторівневим та багатоаспектним. До експериментальної роботи було залучено 3677 респондентів. Дослідження проводилося поетапно. На першому етапі (1985–1990) вивчалася теорія питання, аналізувався досвід учителів фізичної культури, вчителів початкових класів, директорів загальноосвітніх шкіл м. Луганська і Луганської області. На основі отриманого матеріалу розроблялися психолого-педагогічні основи ритмічного розвитку, визначалися закономірні взаємозв'язки фізичного і естетичного виховання, розроблялася теоретична модель і технологія ритмічного розвитку школярів на уроках фізичної культури, уроках ритміки, уроках ритмічної гімнастики. Визначались мотиви занять школярів музично-ритмічною діяльністю. У пробних експериментах на базі СШ 26, 7, 38
м. Луганська визначалися основні засоби, форми, методи ритмічного розвитку школярів у взаємодії фізичного та естетичного виховання. Проводився констатуючий експеримент. На другому етапі (1991–1992) в базовій школі кафедри факультету фізичного виховання Луганського педагогічного університету проводився камерний, формуючий, експеримент, у якому брали участь школярі з 1 до 11 класу. Систематизувалися й аналізувалися результати даного експерименту, концепції, гіпотези і моделі ритмічного розвитку у взаємодії фізичного виховання з естетичним, що дозволили провести коригування основних ідей, а також вдосконалити експериментальну програму й методику ритмічного розвитку. На третьому етапі (1993–2001) проводилася практична апробація результатів дослідження на основі впровадження експериментальної програми на базі СШ 14, науково-експериментального центру "Дитинство", експериментальної школи "Розвитку дитини". Здійснювалося керівництво вчителями, які вели дослідно-експериментальну роботу в школах м.Луганська і Луганської області. У СШ 12, 5, 17, м. Луганська окремі класи використовувались як контрольні. Проводилося повторне діагностування рівня ритмічного розвитку школярів СШ 47. Результати експерименту оброблялися методом математичної статистики, аналізувалися і використовувалися для остаточних висновків. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше проведено багатоаспектний аналіз єдності фізичного й естетичного виховання, а саме: визначено методологічні засади взаємодії фізичного та естетичного виховання в процесі розвитку особистості; виявлено специфічні можливості ритму як домінантного компонента взаємодії фізичного та естетичного виховання у процесі розвитку особистості школяра; розроблено теорію розвитку особистості школяра через ритм у процесі взаємодії фізичного та естетичного виховання; розроблено технологію ритмічного розвитку особистості школяра на ритмічних заняттях у школі; доведено залежність ритмічного розвитку школярів від музично-ритмічної діяльності; визначено духовні можливості фізичних і музично-ритмічних вправ. Теоретична значущість дослідження. Розроблена теорія розвитку особистості школяра у взаємодії фізичного й естетичного виховання, яка складається з: – понятійного апарату, що визначає суттєвість ритму в розвитку особистості як домінантного компонента взаємозв'язку фізичного виховання з естетичним; – закономірностей, що пояснюють стійкі зв'язки між фізичним і естетичним вихованням; – принципів, на основі яких базується процес розвитку особистості школяра через ритм; – системи основних положень, що відображені в концепції ритмічного розвитку. Теоретично значущими є розроблені в процесі експериментальної роботи засоби і методи ритмічного розвитку особистості школяра. Проведений у процесі дослідження аналіз стану ритмічного розвитку школярів і рівня професійної підготовки вчителів фізичної культури дозволив визначити перспективи подальшого поновлення змісту навчання з фізичного виховання в школі. Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження висвітлювалися на наукових конференціях: міжнародних –"Вдосконалення системи фізичного виховання школярів (Пенза, 1987), "Вдосконалення системи фізкультурної освіти в педагогічних навчальних закладах" (Одеса, 1990), "Фізичне виховання і шкільна гігієна" (Архангельськ, 1991), "Екологія фізичного виховання" (Тула,1995), "Фізична культура, спорт і здоров'я нації" (Вінниця, 1998), "Фізична підготовленість та здоров'я населення" (Одеса, 1998), "Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві" (Луцьк, 1999), "Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту" (Перм, 1999), "Фізична культура, спорт та здоров'я нації" (Вінниця, 2001); всеукраїнських – "Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту для інвалідів та валеології" (Кіровоград, 1995), "Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти" (Тернопіль, 1997), "Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту учнівської та студентської молоді" (Дніпропетровськ, 1999), "Проблеми теорії і практики фізичного виховання учнівської та студентської молоді" (Тернопіль, 2000). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та на наукових конференціях факультету фізичного виховання, а також висвітлювалися у доповідях, лекціях, на семінарських і практичних заняттях у системі післядипломної освіти вчителів фізичної культури і вчителів початкових класів м. Луганська та Луганської області. Результати кандидатської дисертації використані тільки в оглядовій частині докторської дисертації. Впровадження результатів дослідження в практику школи і підготовки вчителів фізичного виховання. Створені на основі теоретичних засад рекомендації і програми запроваджені: в практику проведення уроків ритміки і ритмічної гімнастики в школах Росії завдяки публікації їх у журналі "Физическая культура в школе" (з 1991 до 2000р.); в практику проведення уроків фізичної культури в школах України (вони були надруковані в журналі "Фізична культура в школі", виданнях "Освіта Донбасу", "Освіта на Луганщині"); в практику навчання студентів факультету фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету, які слухали курси "Музично-ритмічне виховання", "Методика проведення ритмічних занять у школі"; в практику навчання слухачів Луганського інституту післядипломної освіти при читанні спецкурсів для вчителів фізичного виховання і вчителів початкових класів. Експериментальна технологія, представлена у вигляді програм, рекомендацій, методичних розробок, застосовується в середніх навчальних закладах Луганська і Луганської області на уроках ритміки і ритмічної гімнастики, у позаурочний час. Практична значущість дисертаційного дослідження полягає не тільки в тому, що його експериментально випробувані і рекомендовані для навчання школярів і підготовки майбутніх учителів фізичного виховання продовжуватимуть використовуватися в практиці шкіл і педуніверситетів, а й у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, технологія і система ритмічних занять з їх методичним обґрунтуванням можуть служити теоретичним ґрунтом для розв'язання питань, зв'язаних з діагностикою, прогнозуванням ритмічного розвитку, з розробкою програми, необхідної для створення науково обґрунтованої системи ритмічного розвитку, для внесення коректив у зміст і методи підготовки вчителя фізичної культури, вчителів початкових класів і музики до роботи з ритмічного розвитку школярів різних вікових груп. Публікації. Основні положення і зміст дисертації викладені у 52 наукових публікаціях (двох монографіях, чотирьох навчальних посібниках для студентів і школярів, двадцяти п’яти статтях у журналах і п’ятнадцяти – у збірниках, а також тезах, методичних рекомендаціях. Опубліковано програми з ритмічного розвитку школярів). Одноосібних праць 43. Особистий внесок пошукувача в працях, які написані у співавторстві, полягає в теоретичній і технологічній розробці ритмічного розвитку школярів. Загальний обсяг становить 53 друкованих аркуші. Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, 38 таблиць, 17 малюнків, зі списку використаних джерел (439). Основний зміст викладено на 377 сторінках.
| 
Вы находитесь:
