|
Актуальність теми дослідження. Проблема корекції особистості учнів з соціально дезадаптованою поведінкою набула значення в сучасному суспільстві, оскільки маргіналізація населення, зміна суспільних норм та нестабільність сімейних стосунків ускладнює успішну соціальну адаптацію дітей та підлітків. Корекційна робота з соціально дезадаптованими дітьми здебільшого здійснюється інтуїтивно, тому проблема з’ясування її закономірностей, факторів ефективності та механізмів впливу є актуальною. В працях, присвячених вивченню соціально дезадаптованої поведінки, розглядаються проблеми типологізації дезадаптованих осіб (Ю.О.Клейберг, Н.Ю.Максимова, А. Бандура та ін.), значна увага приділяється акцентуаціям та психічним розладам дитини (О.Є.Лічко, Е.Г.Ейдеміллер), визначаються особливості поведінки дезадаптованих підлітків, відповідно до їх ролі у структурі асоціальних угрупувань та дефектів розвитку дитини (О.М. Бандурка, С. П.Бочарова, Е. В.Землянська), розроблено класифікацію протиправної поведінки з урахуванням ступеня антигромадської спрямованості особистості (Г.М.Міньковский, В.Ф.Пірожков, А.Д. Глоточкін та ін.), представлено різні види корекційної роботи (С. І. Болтівець, К.Л. Мілютіна та ін.). Суто психологічні засоби корекції школярів (С.О. Бадмаєв, В.О. Татенко, Д. І. Фельдштейн та ін.) здійснюються переважно в руслі індивідуального підходу, тобто працюють лише з дезадаптованим учнем, не впливаючи на його оточення. Серед групових видів корекції найбільш поширеною формою є тренінг соціальних навичок (В.Ю.Большаков, М.Р.Бітянова та ін.). Видатні педагоги минулого (А.С.Макаренко, С.Т. Шацький) здійснювали корекцію особистості соціально дезадаптованих підлітків шляхом впливу соціального середовища на особистість дитини. Проте цей цінний досвід важко перенести в сучасність, оскільки корекція відбувалася на базі організації спільної трудової діяльності та в умовах замкнутого простору дитячої колонії. Визнаючи безумовну значущість зазначених наукових досліджень та практичних напрацювань, необхідно звернути увагу, що більшість з них, по – перше, стосуються асоціально спрямованих підлітків; по – друге, розглядають поведінку юнаків і підлітків, а діти молодшого шкільного віку залишаються за колом розгляду; по-третє, не враховується той факт, що порушення процесу соціалізації дитини здебільшого виявляється безпосередньо в школі. Вплив соціального середовища школи на процес адаптації дитини в соціумі, а тим більше корекції особистості учнів, вивчені вкрай недостатньо. Разом з цим, як в разі індивідуальної, так і у випадку групової корекції, соціально дезадаптований школяр повертається в клас, який не готовий прийняти позитивні зміни в його особистості, що може знизити ефективність проведеної корекції. Отже, виникає необхідність розробити такий підхід до корекції особистості соціально дезадаптованих учнів, що враховує не тільки індивідуальні психологічні особливості дитини, а й вікову специфіку соціальної дезадаптації, позитивно спрямовує взаємини дитини з учнями класу, динаміку розвитку соціального середовища класу. Розробка такого підходу є продовженням та розвитком досліджень з динамічних процесів розвитку груп, а в нашому дослідженні - соціального середовища класу. В сучасних соціально-психологічних дослідженнях (О.В.Киричук, В.А. Семиченко, М.І. Пірен та ін.) велика увага приділяється процесам створення команди та впливу на особистість через групу. Проте ці процеси розглядаються на прикладі взаємодії дорослих, а саме, у трудових колективах. Досліджень процесів корекції особистості соціально дезадаптованих учнів через вплив шкільного середовища вкрай мало. Недостатня розробленість проблеми обумовила вибір теми дослідження „Соціально-психологічні засоби корекції особистості школярів з соціально дезадаптованою поведінкою”. Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Теоретико-методичні засади психологічної корекції особистості соціально дезадаптованих неповнолітніх” (номер державної реєстрації 0108U001121). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 8 від 02.07.2007 р.) та узгоджена Координаційною радою АПН України (протокол № 2 від 27.02.2008 р.). Мета дослідження: виявити вплив рівня розвитку шкільного соціального середовища на процес корекції особистості школярів з соціально дезадаптованою поведінкою. Завдання дослідження: 1. Визначити теоретико-методологічні підходи до проблеми соціальної дезадаптації школярів та корекції їх особистості. 2. Розглянути зв'язок особистісних властивостей соціально дезадаптованих учнів з їх статусним положенням у класі. 3. Дослідити динаміку соціально дезадаптованої поведінки школярів відповідно до ступеню розвитку соціального середовища класу. 4. Розробити та апробувати модель соціально-психологічної корекції особистості соціально дезадаптованих учнів з врахуванням структури шкільного соціального середовища. Об'єкт дослідження: соціальна адаптація учнів у шкільному соціальному середовищі. Предмет дослідження: соціально-психологічні засоби корекції особистості учнів з соціально дезадаптованою поведінкою. Ми виходили з припущення про те, що оптимізація стосунків між усіма учасниками навчально-виховного процесу в напрямі школа – клас - учень призводить до підвищення рівня розвитку шкільного соціального середовища, а це сприяє корекції особистості учнів з соціально дезадаптованою поведінкою. Теоретико-методологічною основою дослідження є принцип розвитку психіки в діяльності (Г.С. Костюк, О.М.Леонтьєв. С.Д. Максименко та ін.); системний підхід до вивчення особистості (В. П. Кузьмин, Б Ф. Ломов, В.А. Семиченко); концепція впливу соціальної ситуації розвитку та найближчого морально – етичного середовища учня на розвиток його особистості (Л.С.Виготський, Л.Е.Орбан-Лембрик); культурно-діяльнісна концепція соціалізації особистості (В.В.Москаленко); концепція розвитку колективу, значення емоційних взаємин в колективі для розвитку дитини, варіативної ситуації розвитку, локусу орієнтації на однолітків (В. В. Абраменкова, А.В. Петровський, О. Г. Солодухова). Методи дослідження: теоретичний аналіз, констатувальний та формувальний експеримент. На етапі констатувального експерименту було застосовано: структуроване інтерв’ю, метод експертних оцінок, аналіз документів -для визначення груп соціально дезадаптованих школярів; соціометрія і референтометрія - для визначення рівня розвитку класу, методика «Кольоропис» - для визначення психологічного клімату класу; методи вивчення певних показників особистісного розвитку: для вивчення самооцінки - методика Будассі, методика Дембо-Рубінштейн; для дослідження рівня тривожності - методика Спілбергера-Ханіна. На етапі формувального експерименту впроваджено модель соціально – психологічної корекції особистості соціально дезадаптованих учнів, яка передбачає вплив на шкільне соціальне середовище в цілому шляхом застосування ігрових технологій. У процесі аналізу експериментального матеріалу застосовувалися методи математичної статистики та комп’ютерна обробка даних. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: Доведено зв'язок ступеня соціальної дезадаптації учнів з їх соціометричним статусом та з рівнем розвитку соціального середовища класу. Показано, що число дітей з соціально дезадаптованою поведінкою, низьким статусним положенням безпосередньо пов’язано з низьким рівнем розвитку соціального середовища класу. Визначено вплив групової динаміки, а саме, зміни рівня розвитку соціального середовища класу на процес корекції особистості соціально дезадаптованих школярів. Уточнено поняття „шкільного соціального середовища” як сукупності взаємовпливів учнів, педагогів, батьків у ході навчально-виховного процесу, що передбачає поширення соціального досвіду всіх зазначених груп на основі взаємопроникнення їхніх субкультур. Дістало подальшого розвитку уявлення про техніки корекційного впливу на особистість соціально дезадаптованих школярів, а саме, визначено умови задоволення базових соціальних потреб учнів відповідно до рівню розвитку соціального середовища класу. Розроблено модель соціально-психологічної корекції особистості соціально дезадаптованих учнів, яка базується на роботі з шкільним соціальним середовищем в цілому із застосуванням спеціальних технологій. Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у психокорекційній діяльності практичних психологів в закладах освіти; вчителями та методистами у педагогічній практиці, для профілактики соціально дезадаптованої поведінки школярів, а також для оптимізації процесу їх соціалізації. Розроблена програма соціально – психологічної корекції схвалена та сертифікована Українським науково - методичним центром практичної психології і соціальної роботи та Міністерством освіти і науки України (СЕ №2640082). Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл № 15, 35, 37 м. Сімферополя. Апробація результатів дослідження здійснювалася під час обговорення на засіданнях лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, в ході виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціальна компетентність педагога як системостворюючий фактор громадянської освіти і виховання» (Сімферополь, вересень, 2001), Кримській конференції ”Актуальні проблеми модернізації освітнього процесу” (Сімферополь, січень, 2006), на Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми практичної психології” (Ласпі, травень, 2007), Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми практичної психології” (Ласпі, вересень, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні проблеми психологічного та психофізіологічного забезпечення діяльності” (Київ, жовтень, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Інноваційні педагогічні технології в полікультурному суспільстві”, (Сімферополь, грудень, 2007), Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми дезадаптованої поведінки: історія, теорія, практика», Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми практичної психології”(Ласпі, травень, 2008). Публікації: Основні теоретичні положення та результати дослідження відображено у 8 публікаціях, 5 з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
| 
Вы находитесь:
