Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філософські науки
Релігієзнавство, філософська антропологія, та філософія культури

Диссертационная работа:

Саух Юрій Петрович. Світоглядна позиція буддійської традиції в умовах глобалізації. : Дис... канд. наук: 09.00.11 - 2008.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження обумовлена стрімким процесом серйозних зрушень у сфері світогляду. Світ, у якому ми живемо, на зламі тисячоліть вступив у смугу глибоких змін, у процесі яких перебудовується і буде перебудовуватись усе наше життя. Перед нами постає новий світ – і в новітніх технологіях, і нових формах життя та способах світобачення і світорозуміння, а головне – в тих глобальних небезпеках, у яких розгортається протиріччя між новими реаліями нашого існування та усталеними формами і способами нашого ставлення до цього світу. Не випадково постає гостра проблема адаптації до глобальних змін, формування нового світогляду, що відповідав би новій добі. Усе це спричиняє не лише академічний, але й життєво-практичний інтерес до вивчення буддизму, світоглядна система якого, на думку багатьох дослідників, як ніяка інша, відповідає становленню нового образу світу й людини в сучасній глобалізованій культурі.

Чи так це насправді, можна зрозуміти лише в контексті вивчення архіскладного буддійського світоглядного комплексу, який дійсно виконує не лише релігійні функції, але й виступає менталітетом і способом мислення мільйонів людей у всьому світі. В умовах сучасних глобалізаційних процесів буддизм виступає „однією із найпотужніших за своїм впливом сил в культурному житті людства (А. Говінда) та „найбільшою колізією нашого часу” (А. Тойнбі). Свідченням цього є спалах інтересу до нього в Європі та інших країнах „несхідного” регіону, де відбувається народження так званого „європейського буддизму” на зразок „Новояни” („Нової колісниці”), яка виростає, як і інші буддійські традиції країн Тихоокеанського регіону, Центральної і Південної Азії, із одного й того ж кореня. Аналогічні процеси, розпочинаючи з 90-х років минулого століття, стають характерними й для України. Підстави так вважати існують, і пов’язують їх сьогодні з „особливою місією” буддизму у світовому синтезі культур. Принаймні, „впускаючи в свій простір Іншого”, ми повинні бути відкритими „як до кращого, так і до гіршого, до чого ми часто не готові” (Ж. Дерида). Розуміння майбутнього у всій його повноті диктує нам необхідність не лише захищати локальне, але й готувати його до прийдешніх змін, серед яких релігійний плюралізм є одним з найвірогідніших симптомів.

Тому однією з найважливіших проблем сучасного релігієзнавства є проблема пошуку доглибинної інтенції (неструктурованої спрямованості) буддійської світоглядної системи, яка утримує буддизм в цілокупності, є латентною за своїм характером і може дати відповідь на питання пов’язані з „секретами” його впливу на різнобарвні культури світу.

Було б несправедливо стверджувати, що ця проблема залишається поза увагою сучасних науковців. Достатньо сказати, що кількість наукових праць з різних проблем буддизму, що публікуються у всьому світі, навіть важко обрахувати. Лише у ХХ столітті в цій галузі з’явилося більше ста тисяч наукових досліджень По-перше, велика кількість літератури, присвяченої буддизму, видається англійською мовою. Серед її неосяжного обширу слід назвати фундаментальні наукові дослідження Р.Белла, Ж.Кеннета, У.Лафлера, С.Лєви, У.Мортона, Г.Дюмулена, П.Сільви, А.Девіда-Ніля, К.Еррікера, С.Радхакрішнана, Дж.Такакусу, С.Ямаками, Д.Судзукі, Дж.Кітагави, Фен-Юланя, Ху Ші, Тік Нат Хана, М.Роя, Рамна Т. Лобсанга та ін.

По-друге, серйозні наукові дослідження з проблем буддизму представлені російськими релігієзнавцями і філософами. Серед них праці відомих буддологів санкт-петербурзької школи, засновниками якої були Ф.І.Щербатськой і О.О.Розенберг (Є.Островської, Т.Єрмакової, В.Рудого, Є.Торчинова, А.Зелінського, О.Колесникова, Ч.Алієва та ін.); наукові праці інших російських вчених академічних та університетських центрів Москви та Новосибірська (В.Корнєва, М.Степанянц, М.Абаєва, К.Герасимової, Т.Григор’євої, В.Андросова, О.Маслова, В.Шохіна, Г.Померанца, М.Єрмакова, Г.Дагданова, В.Лисенко та ін.); дослідження представників бурятської буддологічної школи (Л.Гомбоєвої, В.Мантатова, А.Вязніковцева, Л.Янгутова, С.Лепехова, Є.Баторова, Є.Мітунової, Б.Єгорова, Д.Аюшевої, Г.Дорджієва та ін.).

По-третє, в тих чи інших „зрізах” буддизм ставав об’єктом уваги в різні історичні періоди в дослідженнях наших вітчизняних філософів, релігієзнавців, істориків. Зокрема, до буддизму звертались О.Новицький, С.Гоготський, А.Петров-Рославський, А.Козлов, М.Олесницький, В.Лєсевич, М.Драгоманов, І.Франко, хоча безпосереднім предметом дослідження він стає лише в останні двадцять років, наприклад у працях Я.Боцмана, В.Гладких, Ю.Завгороднього, Д.Луценка, Р.Ляшко, І.Отрощенка, О.Семотюк, А.Стрелкової та деяких ін.

Проте необхідно зазначити, що переважній більшості цих досліджень, по-перше, притаманний вузько-фаховий підхід (історичний, лінгвістичний, психологічний, ритуально-обрядовий) і значно меншою мірою – філософсько-релігієзнавчий. По-друге, майже усі вони відзначаються європоцентризмом (принаймі у відношенні до методів, які науковці використовують) або суто традиційним механізмом аналізу буддизму як „класичної” релігії. По-третє, в них, фактично, поза увагою залишається пошук інтегрального світоглядного концепту в буддизмі, який утримує його в цілокупності та визначає транснаціональний дискурс. Й, нарешті, по-четверте, навіть у тих дослідженнях, які торкаються цієї проблеми ще не вдавалося утримуватися в її межах. Усі вони тією чи іншою мірою виходили за рамки того, що вважається буддійською світоглядною системою.

Тому дане дисертаційне дослідження спрямоване саме на ці невирішені проблеми. Зосередивши увагу на субстанційному механізмі буддійської світоглядної системи, який визначає особливості „міцності” буддизму загалом, ми здійснили спробу дослідити його роль в трансляції базових буддійських ідей в інокультурному просторі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України”, науково-дослідної роботи № 066Ф041–01 філософського факультету „Філософія і політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання” та науково-дослідницької тематики кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження полягає у тому, щоб на основі структурно-функціонального аналізу особливостей буддійської світоглядної системи розкрити її транснаціональний характер, який не лише обумовлює цілісність буддизму як світової релігії, але й задає субстанційність діалогу цивілізацій в дискурсі сучасних глобалізаційних процесів. Мета дослідження передбачає необхідність розв’язати наступні завдання:

визначити ядро буддійського світоглядного комплексу як базову сутність у логіці концептуального розв’язання наукової проблеми;

розкрити парадигмальні особливості основних складових архітектоніки буддійської світоглядної системи;

дослідити сутність онтогностичної парадигми буддійської релігійно-філософської системи та визначити її сотеріологічну модель „недвоїстості” самобуття;

здійснити компаративістський аналіз буддійської герменевтики, з’ясувавши її екзистенційні мотиви та доглибинну інтенцію;

розкрити аксіологічний алгоритм буддійської світоглядної позиції та його можливості в сучасному глобалізаційному процесі;

виокремити та сформулювати основні світоглядні імперативи буддійської „єдиносутності” людини і світу як інтенції екоетики та філософії сталого розвитку;

визначити найтиповіші тенденції „входження” буддизму в західний духовний простір в проекції „ідеї великого синтезу” цивілізацій.

Об’єктом дослідження є буддизм як культурно-історичний феномен.

Предметом дослідження є буддійський світоглядний комплекс у контексті сучасний цивілізаційних „зсувів”.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є праці провідних українських філософів та релігієзнавців В.Андрущенка, В.Бондаренка, Т.Горбаченко, К.Жоля, Л.Конотоп, А.Колодного, В.Лубського, О.Марченка, В.Панченко, М.Поповича, О. Предко, М.Рибачука, М.Стадника, Л.Филипович, Є.Харьковщенка, В.Ярошовця та ін., які обґрунтували принципи філософського, історико-культурного, світоглядного та компаративістського аналізу релігійних явищ.

Для розв’язання поставлених завдань автор виходить із загальних методологічних принципів наукового дослідження. По-перше, з принципу єдності логічного та історичного. Буддійська світоглядна позиція розглядається як самоорганізуюча синергетична система, що ґрунтується на засадах давніх індійських релігій, легко уживається з іншими релігійними традиціями та культурами, не втрачаючи при цьому власної константи світоглядної системи. По-друге, використовуючи принцип системного підходу, автор розглядає буддизм як специфічне філософсько оформлене сотеріологічне утворення, особливістю якого є „недвоїстисть” онтології і гносеології (онтогносис). Компаративістський та структурно-функціональний методи дали можливість не лише виявити спільне та відмінне у первісних положеннях буддизму та його сучасних модифікаціях, але й з’ясувати потенційні можливості буддизму в проекті „великого субстанційного синтезу” Західної та Східної культурних традицій.

Використання автором цих методів ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, історизму, світоглядного плюралізму, гуманізму, системності, толерантності та позаконфесійності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі компаративістської методології аналізу константи буддійського світоглядного комплексу вперше в сучасній буддології розкриті не лише постсекулярний характер його архітектоніки і амбівалентність сучасній західній світоглядній парадигмі, але й з’ясована „загадка” розквіту буддійської аксіологічної доктрини в умовах глобалізації.

Найсуттєвіші наукові результати, які відображають новизну дисертаційної роботи, внесок автора у розробку проблеми і виносяться на захист, конкретизуються у наступних положеннях:

Не зважаючи на те, що ніякого „буддизму загалом” не існує і ніколи не існувало, що з самого початку свого виникнення він являв собою сукупність багатьох течій та шкіл, які іноді були настільки різними, що швидше нагадували окремі релігії, в ньому проглядається конкретне „універсальне” світоглядне ядро. Воно виступає субстанційною основою буддизму за будь-яких „культурних ін’єкцій” і визначає його транснаціональний характер та міжкультурну мобільність.

Основними складовими архітектоніки буддійської світоглядної системи визначено: ідею стражденності людського буття; вчення про „восьмеричний шлях звільнення”; закони „взаємообумовленого виникнення” і карми; доктрину анатмавади („не-душі”) та космологічну модель світу. Вони організовують те ядро буддизму, яке продукує усі його основні установки, ідеї та ключові поняття. Встановлено, що універсальним принципом, який цементує ядро буддійського світоглядного комплексу, є „стражденність”, тлумачення якого виокремлює буддизм серед усіх релігій, тим паче відомих філософських систем.

На основі аналізу епістемологічних можливостей і меж знання в буддизмі встановлено, що він являє собою не звичайну інтелегибельну філософську систему європейського зразка, а радше філософськи оформлену сотеріологію, особливістю якої є „недвоїстість” онтології і гносеології. Доведено, що буддійська сотеріологічна модель „недуальності” самобуття суттєво відрізняється від сотеріології християнства, ісламу чи будь-якої іншої релігії як свободою інтерпретації самого процесу спасіння, так і своїм зв’язком з „оптимістичною” методологією буддизму, яка може бути визначена як „методологія спасіння”.

Здійснення компаративістського аналізу буддійської герменевтики на „зовнішньому” (Схід-Захід) та „внутрішньому” (азійському) рівні дало можливість виокремити чотири герменевтичні правила, які визначають її специфіку не лише в „зрізі” західної епістемології, але й східної гносеологічної традиції. Мета буддійської герменевтики досягається не шляхом подолання історичного очищення свідомості автора тексту, а у більшій мірі шляхом руху особистості, що постійно самовдосконалюється, руху від „засміченої” до пробудженої й просвітленої свідомості. З’ясовано, що її особливістю є те, що вона має специфічний вибір зосередженості – „для іншого”. Тобто ця зосередженість замикається не лише на предметі філософствування („про що”), його методі („як”), а й на адресаті („для кого”).

Відслідкувавши основні вектори взаємодії західної і буддійської філософських традицій в історичній площині, сформульовано аксіологічний алгоритм буддійської світоглядної позиції, який включає (1) оригінальну духовно-ціннісну шкалу, вибудувану на ідеї „бодхичіти” – надбанні вищих духовних цінностей в ім’я блага всього сущого; (2) унікальну систему цінностей політичної культури, яка „знімає” гостроту проблем соціальної нерівності та пронизана принципом „ахімси” (ненасильства); (3) специфічну систему підходів до вирішення світоглядних проблем, кросконфесійних семантичних рядів категорій і понять, оригінальних висновків щодо найважливіших наукових проблем, що мають еврістичне звучання.

На основі аналізу буддійської ідеї „єдиносутності” людини і світу, яка фіксує доглибинну інтенцію людського буття до стану рівноваги з оточуючим світом, розкрито механізм буддійської концепції самозбереження людини через її самозміну. Визначено п’ять світоглядних імперативів, які не лише окреслюють нормативно-ціннісні настанови буддійської екоетики, а й демонструють буддійське розуміння сталого розвитку (імператив цінності життя; екологічний імператив; імперативи терпимості, повноти людського життя та духовно-естетичного виміру світу).

На основі аналізу демаркаційних ліній світоглядних систем Сходу (буддизм) і Заходу та визначення п’ятьох основних „блоків” типологічних світоглядних рис охарактеризовано три найхарактерніші тенденції „входження” буддизму в західний духовний простір, які пов’язані з фактом утаємниченості екзотичного східного культу, змістовною частиною сакральної і профанної площин буддійської світоглядної системи та активізацією професійної діяльності сходознавців. Окреслені латентні можливості буддійської світоглядної системи не лише в умовах сучасної постсекулярної ситуації, але й в проекції діалогу цивілізацій та „ідеї великого синтезу”.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що матеріали, теоретичні положення і висновки дисертації можуть бути використані у подальших буддологічних розвідках, дослідженнях філософії релігії, при підготовці спеціальних і узагальнених наукових праць з історії релігії, історії філософії, філософських робіт з проблем і тенденцій поширення буддизму, при підготовці навчально-методичної літератури і спецкурсів з релігієзнавства та філософії культури, а також можуть слугувати при визначенні та уточненні основних засад і пріоритетів сучасної державної політики у сфері міжконфесійних відносин.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах та засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка. Крім того, результати дисертаційного дослідження доповідались на вітчизняних та міжнародних конференціях, зокрема на V та VІ Міжнародних наукових конференціях „Байкальская встреча” (Росія, Улан-Уде, 2005, 2007); на Третіх Шинкаруківських філософських читаннях (Житомир, 2005); VІ Конференції філософів слов’янських країн (Польща, Жешув, 2007); Третій Міжнародній науковій конференції „Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур” (Острог, 2007); Міжнародній конференції „Толерантність як соціогуманітарна проблема” (Житомир, 2007).

Публікації. Основні висновки й результати дисертаційного дослідження опубліковані в чотирьох статтях фахових наукових видань, тезах доповідей на трьох наукових конференціях та навчальному посібнику.

Структура дисертації зумовлена специфікою об’єкта аналізу та логікою його дослідження, що випливає із поставленої мети і розв’язання визначених для цього головних завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (у кожному по три параграфи), висновків і списку використаних джерел з 279 найменувань. Загальний обсяг дисертації (без списку використаних джерел) – 163 сторінки.

Подобные работы
Шумунова Дана Данилівна
Релігійні конфлікти в умовах глобалізації
Мельник Вікторія Володимирівна
Етнонаціональне буття людини в умовах культурної глобалізації: філософсько- антропологічний аналіз
Заболотна Валерія Олександрівна
Регулятивний потенціал духовно-етичних цінностей в умовах глобалізації
Спинка Лариса Анатолїівна
Комунікативні механізми легітимації політичних інститутів в умовах глобалізації (соціально-філософський аналіз).
Атік Аніса Ахмедівна
Соціокультурний діалог в умовах глобалізації і мусульманського "ренесансу"
Піреєва Галина Іванівна
Традиції в умовах соціальних трансформацій
Бакаєв Олександр Леонідович
Розвиток фінансових ринків в умовах глобалізації
Шипиленко Ярослав Анатолійович
Регулювання іноземних інвестицій в умовах глобалізації руху капіталу
Киризюк Сергій Вікторович
Ефективність державної підтримки аграрного сектора в умовах глобалізації
Пелагеша Наталя Євгеніївна
Трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net