Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історіографія, джерелознавство та методи історичного дослідження

Диссертационная работа:

Славутич Євген Володимирович. Військовий костюм в Гетьманщині: історико-уніформологічне дослідження. : Дис... канд. наук: 07.00.06 - 2008.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми. З набуттям Україною державного суверенітету у 1991 р. та створенням Збройних Сил України – невід’ємного атрибуту держави, розпочався процес вивчення і відродження національних військових традицій. На порядку денному постало питання творення нової військової символіки для національних Збройних сил, а відтак і широкомасштабна проблема створення нових військових одностроїв, які б не тільки відповідали сучасним вимогам до воєнного одягу, але й підкреслювали тяглість традицій національного війська, його досвід у творенні військових строїв, зв'язок сучасного українського війська із звитяжними віхами бойового минулого нашого народу. А в історії української державності важко знайти період більш яскравий, ніж добу Гетьманщини. Тим паче, що саме в тоді, в Українській козацькій державі, з’явилися перші українські військові однострої. Реалізація вищезазначеного плану потребує залучити надбання вітчизняної воєнно-історичної науки та, зокрема, такої спеціальної дисципліни як військова уніформологія, теоретичні засади якої все ще знаходяться на стадії формування. Однак, сталося так, що розвиток військових строїв в Українській козацькій державі дотепер не був визначений у вітчизняній історіографії як самостійна наукова проблема та й досі залишається, з різних на то причин, одним з найменш вивчених розділів вітчизняної уніформології. Навіть історія “геральдичної” сторони однострою гетьманських збройних сил не отримала повного і достовірного висвітлення у вітчизняній історіографії. Годі і казати про решту специфічних питань, які є предметом дослідження уніформології. Українські та російські історики відзначились певними результатами в розробці досліджуваної проблематики, але їхні доробки не носять комплексного, цілісного характеру, бо висвітлюють тільки окремі аспекти, тематичні зрізи і хронологічні періоди та відзначаються фрагментарністю і поверховістю, й, що головне, вони не можуть слугувати надійним джерелом для атрибуції музейних експонатів та проведення воєнно-історичної реконструкції предметів побуту і сюжетів з вітчизняної історії XVII – XVIII ст.

Отже, вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження визначається та вмотивовується кількома чинниками:

практично-утилітарними потребами розробки сучасних українських військових одностроїв з урахуванням національних військових традицій;

незадовільна наукова розробка обраної уніформологічної тематики;

необхідністю розробки і удосконалення оптимальних схем історико-уніформологічних досліджень, термінологічного апарату вітчизняної військової уніформології, а також розширення її фактографічного блоку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з науковими планами Інституту історії України НАН України, у відповідності з тематикою наукових досліджень відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін – “Науково-методологічні та методичні проблеми спеціальних історичних дисциплін: предмет та основні напрями дослідження” (державний реєстраційний №0103U000697).

Об’єктом вивчення є матеріально-технічне забезпечення та побут збройних сил Української козацької держави.

Предметом дослідження став розвиток костюму Збройних сил Гетьманщини як складової військової символіки й атрибуту воєнного побуту.

Хронологічні межі дослідження охоплюють існування Української козацької держави та її збройних сил, тобто періодом від середини XVII ст. (1648-1650 р. – утворення держави) до 1781-83 рр., коли адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини було ліквідовано, а українські збройні сили розформовано. Разом з тим, з метою визначення витоків, історичного підґрунтя поширення певних типів одягу і спорядження в гетьманському війську у роботі ретроспективно розглядаються сюжети, що виходять за означені хронологічні межі.

Географічні межі пов’язані з територією Гетьманщини, враховуючи зміни її адміністративно-територіальних кордонів впродовж досліджуваного часу. Гетьманщина обмежувалася регіоном Лівобережної України і частиною правобережних земель разом з Києвом, а точніше – Північним Лівобережжям та Середньою Наддніпрянщиною. У ряді випадків для аналізу стану матеріальної готовності українських військових частин, що тимчасово відбували службу в походах і на форпостах за межами країни, дисертантові доводилось розширяти географічні межі.

Мета дисертаційної роботи полягає у наступному: на основі вивчення і комплексного аналізу виявлених писемних, зображальних й речових джерел, урахування історіографічного доробку та спеціальної фахової літератури детально й всебічно відтворити в динаміці історію костюму Збройних сил Української козацької держави як складової військової символіки й атрибуту воєнного побуту, здійснити детальну наукову реконструкцію зразків одягу і спорядження усіх складових українського війська та встановити їх походження.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких наукових завдань:

з’ясувати стан наукової розробки теми в історичній літературі;

шляхом опрацювання наявних археографічних публікацій і фоторепродукцій та цілеспрямованої пошукової евристики у вітчизняних й зарубіжних архівосховищах та музейних колекціях створити репрезентативну джерельну базу дослідження;

прослідкувати динаміку змін службового строю всіх військових формувань Гетьманщини, визначити основні етапи й специфіку його розвитку в козацьких полках та найманих формуваннях;

визначити зміст всіх місцевих українських назв і понять доби Гетьманщини за темою дослідження та подати їх тлумачення у словниковому вигляді;

реконструювати колірну гаму, конструктивні особливості, склад матеріалів предметів обмундирування й спорядження українського війська, імовірне розміщення тканинного і металевого “прибору”, спосіб носіння складових одягу, озброєння і амуніції;

встановити походження предметів одягу і спорядження українських збройних частин, а також функціональне призначення окремих елементів і виявлених конструктивних особливостей;

розглянути порядок і форми забезпечення українських козаків, найманого війська і т.зв. військових служителів обмундируванням, зброєю і спорядженням;

визначити нормативно-правову базу реформувань у сфері обмундирування, озброєння і спорядження військовослужбовців Української козацької держави та розглянути їх особливості і ступінь реалізації;

з’ясувати основні рушійні фактори і події, що визначили напрямки розвитку службових строїв гетьманського війська і системи їх постачання.

Методологія та методи дослідження. У світлі новітніх наукових методологічних засад автор керувався принципами історизму, багатофакторності, об’єктивного, цивілізаційного та системного підходів.

Окрім загальнонаукових методів аналізу і синтезу, при вирішенні завдань роботи були застосовані спеціальні методи дисциплін історичного циклу. Зокрема, хронологічний метод використано для відтворення послідовності подій, фактів і явищ; порівняльно-історичний та ретроспективний методи дозволили простежити в причинно-наслідкових зв’язках процес становлення і подальшого розвитку військового костюму в Українській козацькій державі, в тому числі виявити і проаналізувати історичне підґрунтя, витоки, передумови, внутрішні й зовнішні рушійні фактори певних конкретно-історичних явищ і процесів, та встановити походження різних складових військових строїв українських збройних частин. Для здійснення наукової реконструкції всіх різновидів одягу і спорядження українських військових дисертант застосовував методи історичної аналогії, локально-компаративний, математичний та прийоми реконструкції, оскільки цього вимагала обмежена джерельна інформація. Статистичний метод використано для упорядкування та аналізу даних офіційних відомостей і оглядових іменних реєстрів про матеріально-технічну готовність військ. При вивченні і обробці даних речових та зображальних джерел використано методи емпіричних досліджень: спостереження, вимірювання, натурних досліджень, реконструкції, описовий та прийоми систематизації і класифікації.

Наукова новизна роботи визначається такими її результатами:

Дослідження є першою спробою у вітчизняній науці створити завершену комплексну працю за фахом “уніформологія”. Вперше на основі представницького комплексу речових, зображальних та писемних джерел, насамперед архівних матеріалів, більшу частину яких вперше залучено до наукового обігу, здійснено спробу комплексно і ґрунтовно дослідити розвиток костюму Збройних сил Гетьманщини як складової військової символіки, атрибуту воєнного побуту і системи матеріального забезпечення армії.

Доведено, що розвиток військового костюму в Гетьманщині відбувався самостійним, оригінальним шляхом цілком на базі нормативних актів й за ініціативи центральних і місцевих органів влади Української козацької держави.

Визначено основні етапи розвитку службових строїв всіх складових Збройних сил Гетьманщини та встановлено його специфіку в козацьких полках та найманих формуваннях, уточнено, а в ряді випадків переглянуто існуючі в історіографії погляди і уявлення щодо цих аспектів. З’ясовано витоки і роль військових традицій, а також місце ідеологічного фактора у розвитку службового костюму українських військових формувань, встановлено причини реформувань в обмундируванні, озброєнні й спорядженні збройних сил Української козацької держави, а також ступінь реалізації законодавчо оформлених реформ.

Здійснено наукову і візуальну реконструкцію колірної гами, конструктивних особливостей, складу матеріалів і способу носіння предметів обмундирування й спорядження гетьманського війська, встановлено їхнє походження. Вивчено зразки військового костюму з точки зору їх практичної функціональності.

Прослідковано еволюцію порядку і форм забезпечення українського війська обмундируванням, зброєю і спорядженням впродовж досліджуваного періоду.

Встановлено й уточнено зміст всіх термінів і понять з вітчизняної уніформології XVIІ – XVIII ст. та складено детальний фаховий етимологічний Словник місцевих українських тогочасних назв й понять з обсягу військового одягу, спорядження, озброєння, кінського убору і пошивних матеріалів, які в переважній більшості відсутні у сучасних лексико-довідкових наукових виданнях.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів військовими фахівцями при розробці методик пошиття і моделюванні професійного форменого одягу сучасних військових формувань України. Одну з найважливіших прикладних сфер застосування результатів дослідження становить військово-історична реконструкція. Результати виконаної роботи мають сприяти творчим працівникам кіностудій, театрів та музеїв, воєнно-історичним товариствам, реставраторам, митцям і письменникам у достовірному відтворенні реалій і сюжетів, пов’язаних з побутом військових формувань і урядовців Гетьманщини. Вони також дають можливість науково коректно здійснювати опис й атрибуцію музейних експонатів, виявлених артефактів, а також творів живопису й графіки зазначеного часу і тематики.

Узагальнюючі висновки, окремі положення і функціональні додатки дисертації мають бути використані при підготовці спецкурсів лекцій та підручників з історії українського війська та спеціальних історичних дисциплін, укладанні Словника вітчизняних уніформознавчих термінів.

Наукова апробація. Дисертацію обговорено на засіданні відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України. Ключові результати, окремі положення та висновки дослідження доповідалися автором на 6 наукових конференціях різних рівнів та круглих столах: ІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, 2003); Круглий стіл “Сарбеївські читання” (Київ, 2003); “Дев’яті джерелознавчі читання (Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Історичний факультет. Київ, 2005); “Десяті джерелознавчі читання” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Історичний факультет. Київ, 2006); “XIV Геральдична конференція” (Львів, 2007); Науково-практичний семінар “Актуальні проблеми розвитку символіки у Збройних Силах та інших військових формуваннях України” (Київ, 2008).

Основні положення та висновки дисертації викладені в 9 наукових статтях (загальний обсяг – 13,5 друк. аркушів), опублікованих у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Структура дисертації підпорядкована її меті, завданням, хронологічним межам та характеру дослідження. Вона побудована за хронологічно-проблемним принципом, складається із вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (966 бібліографічних позицій, обсяг 78 стор.) і трьох різнопланових функціональних додатків (обсягом 305 стор.). Основний обсяг дисертації – 200 сторінок. Особливе значення в роботі надається функціональним додаткам, що значно доповнюють й конкретизують зміст основної частини та дозволяють зорово уявити подану в тексті інформацію.


© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net