Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Конституційне право, муніципальне право

Диссертационная работа:

280. Словська Ірина Євгенівна. Український конституціоналізм: етапи становлення і розвитку: дис... кадн. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2004.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

ВСТУП .3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ 11

1.1. Поняття конституціоналізму .11

1.2. Принципи українського конституціоналізму .22

1.3. Система українського конституціоналізму .37

Висновки до І розділу 52

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ 54

2.1. Зародження українського конституціоналізму —

початок ХVІІІ ст. – середина ХІХ ст 59

2.2. Практика конституційного будівництва і національна конституційна

думка середини ХІХ ст. – початку ХХ ст 70

2.3. Конституційне будівництво в Україні 1919–1991 роки .89

2.4. Становлення українського конституціоналізму

в умовах незалежної України (1991–2003 роки) .98

Висновки до ІІ розділу 108

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ .111

3.1. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні

як пріоритетний напрям розвитку сучасного українського конституціоналізму .111

3.2. Організація державної влади — головний напрям розвитку

сучасного українського конституціоналізму .129

3.3. Конституційний Суд — гарант сучасного українського конституціоналізму 151

3.4. Проблеми реалізації чинної Конституції України .165

Висновки до ІІІ розділу 181

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .196 

Введение к работе:

Актуальність теми. Серед численних течій української політико-правової думки владно тарує собі дорогу з початку ХVIII ст. український конституціоналізм. Його знаменують насамперед Конституція П. Орлика, проекти Конституцій Г. Андрузького та конституційні проекти початку ХХ століття. Конституції відображають стан і долю держави та передують практиці її становлення і розвитку, хоча й не завжди успішно. Процес конституційного будівництва в Україні супроводжується становленням і розвитком вітчизняної наукової конституційної думки.

Сучасний український конституціоналізм ознаменувався низкою як традиційних, так і нових явищ теоретичного і практичного характеру. Протягом останніх тринадцяти років в Україні було прийнято ряд доленосних для держави конституційно-правових актів: Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), укладено Конституційний Договір між Президентом України та Верховною Радою України (8 червня 1995 р.), прийнята чинна Конституція України (28 червня 1996 р.), а також проведено два всеукраїнських референдуми (1991 р. і 2000 р.) та ряд президентських, парламентських і місцевих виборів. Завдяки цим конституційним актам і подіям в Україні було змінено державний та суспільний лад. Україна стала суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, рівноправним членом світового співтовариства. У ній були створені нові органи державної влади — інститут президентства, Конституційний Суд та ін., систему місцевого самоврядування; гарантовано якісно новий статус особи, суспільства і держави. Теоретичною основою цих зрушень стали досягнення як національної, так і світової наукової конституційної думки та практики конституційного будівництва. Проте надбання світової наукової конституційної думки і практики конституційного будівництва, які раніше практично повністю заперечувалися, запозичувалися часом нетворчо, фрагментарно або надмірно без урахування конкретних умов, а розвиток національної наукової думки не завжди і не у всьому встигав за подіями. Тому при досить значних досягненнях у розвиткові вітчизняного конституціоналізму на даний час бракує фундаментальних досліджень у галузі конституції, її реалізації, охорони, а інститути конституційного ладу й відповідне законодавство у багатьох аспектах потребують удосконалення.

Нині набуває особливого значення критичне теоретико-правове осмислення надбань світового конституціоналізму, підтримання позитивного досвіду, запровадження новацій, які відповідають національним традиціям. Зарубіжний досвід не завжди дає готові зразки для запозичення, однак його можна сприймати як своєрідне мірило для прогнозування перспективи подальшого розвитку вітчизняного суспільства. Тому виникає потреба здійснення комплексного аналізу теоретичних і практичних проблем становлення й розвитку українського конституціоналізму.

Актуальність дисертаційної теми зумовлена також завданнями подальшого розвитку конституційної теорії для здійснення конституційної реформи і покращення механізмів реалізації Конституції з урахуванням нових явищ і процесів, характерних для сучасного вітчизняного конституціоналізму; необхідністю підвищення теоретичного рівня викладання конституційного права; формування у студентів більш глибоких та об єктивних поглядів на характерні риси і специфічні особливості конституційно-правових інститутів, які мають демократичне спрямування.

При підготовці дисертації був здійснений аналіз праць представників сучасної української історичної та історико-правової науки Т. Г. Андрусяка, О. І. Гуржія, Р. П. Іванченко, М. С. Кармазіної, В. С. Кульчицького, О. М. Мироненка, М. І. Настюка, Ю. І. Римаренка, С. Ю. Римаренка, О. Ф. Скакун, В. А. Смолія, В. С. Степанкова, Б. Й. Тищика, І. Б. Усенка.

При дослідженні проблем становлення і розвитку українського конституціоналізму автор зосередив увагу на працях вітчизняних представників загальнотеоретичних і галузевих правових дисциплін: А. З. Георгіци, В. О. Гергелійника, В. С. Журавського, А. П. Зайця, В. М. Кампо, В. В. Копєйчикова, Л. Т. Кривенко, Л. Р. Наливайко, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, В. Я. Тація, В. П. Тихого, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, М. В. Цвіка та ін.

Теоретична і практична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках юристів-теоретиків у галузі конституційного права, представників інших галузей права, загальної теорії держави і права Росії та країн СНД: М. В. Баглая, О. О. Кутафіна, В. В. Лазарєва, О. А. Лукашової, М. М. Марченка, О. М. Медушевського, Л. С. Морозової, В. С. Нерсесянца, Ж. І. Овсепян, А. С. Піголкіна, Л. Б. Тіунової, Ю. О. Тихомірова, В. І. Фадєєва, В. О. Четверніна, В. Є. Чиркіна та ін.

· Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі конституційного права. Проблема становлення і розвитку вітчизняного конституціоналізму входить до планових тем Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (“Конституційно-правові основи політичної системи України” 0102 V 001599), посідає чільне місце у підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997–2005 роки. Мета і завдання дослідження – формулювання концепції становлення і розвитку українського конституціоналізму на різних етапах розбудови української держави, конституції і конституційного права України. Для досягнення поставленої мети головна увага була зосереджена на вирішенні таких завдань: сформулювати авторське визначення поняття конституціоналізму; здійснити класифікацію загальних принципів українського конституціоналізму; з ясувати концептуальні основи системи українського конституціоналізму; запропонувати періодизацію та визначити критерії періодизації становлення і розвитку українського конституціоналізму;

· проаналізувати українську конституційну думку і практику конституційного будівництва в галузі прав і свобод людини й громадянина; розкрити особливості української конституційної думки і практики конституційного будівництва щодо організації державної влади в Україні; проаналізувати конституційну думку щодо реалізації конституції та її охорони (захисту, гарантування).

Об єктом дисертаційного дослідження є український конститу-ціоналізм, теорія і практика конституційного будівництва в Україні. Предметом дисертаційного дослідження є становлення і розвиток українського конституціоналізму.

Методи дослідження. Методологічною основою обрано діалектичний метод наукового пізнання правових явищ і процесів, який дає змогу розглянути їх у розвитку і зв язку між собою та суспільством, виявити основні закономірності і тенденції становлення й розвитку конституціоналізму і його складових. Використовувався також ціннісний підхід, який засновується на необхідності отримання не лише наукової, а й ціннісної інформації про об єкт дослідження. Принцип об єктивності застосовувався при систематизації та класифікації джерельної бази і фактологічного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації. Серед загальнонаукових методів використовувалися методи системно-структурного та функціонального аналізу — при виявленні ролі конституційно-правових актів та відповідних теорій у становленні й розвитку українського конституціоналізму. Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні походження українського конституціоналізму. Застосування методів багатофакторності, моделювання і прогнозування дозволило розробити пропозиції щодо удосконалення конституційного законодавства, зокрема законодавства про структуру парламенту, місце і роль Президента, Конституційного Суду України у системі органів державної влади, основні права і свободи людини й громадянина, гарантії захисту цих прав і свобод тощо. Використання серед спеціальних методів формально-юридичного і порівняльно-правового дало змогу проаналізувати систему законодавства під кутом зору основних принципів українського конституціоналізму та виробити пропозиції щодо його удосконалення. Використання політологічного аналізу та статистичних методів дозволило розкрити систему українського конституціоналізму та ступінь реалізації його складових. Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у формулюванні авторської концепції становлення і розвитку українського конституціоналізму.

У межах проведеного дослідження одержано такі результати, які складають наукову новизну:

· авторське визначення поняття конституціоналізму — політико-правової категорії, яка опосередковує місце і роль Конституції у правовій системі, суспільстві і державі, що знаходять вияв у її верховенстві та характері впливу на суспільні відносини; авторська концепція системи українського конституціоналізму, яку складають чинна Конституція України як нормативно-правовий акт, теорія, історія, ідеологія Конституції України та існуючий конституційний лад, тобто нормативно-правові, наукові, історичні, ідеологічні та організаційні основи конституціоналізму;

· авторська концепція основних етапів розвитку українського конституціоналізму (критерієм періодизації є прийняття нових типів конституцій, конституційних актів або підготовка їх проектів); з часу прийняття Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) український конституціоналізм пройшов такі основні етапи: 1) початок ХVІІІ ст. – середина ХІХ ст. — конституціоналізм періоду прийняття і дії першої конституції України; 2) середина XIX ст. – початок XX ст. — період конституційних проектів і прийняття перших конституцій суверенної України; 3) 1919–1991 роки — конституціоналізм радянської доби; 4) 1991–2003 роки — конституціоналізм з часу проголошення незалежності України;

· український конституціоналізм на всіх основних етапах свого розвитку характеризувався сприйняттям політико-правових вчень минулого і досягнень світової конституційної думки, але мав відносно самостійний характер і був вельми розмаїтим як за формами конституцій та інших конституційних актів (договори, універсали тощо), так і своїм змістом: від виняткового глобалізму до крайнього регіоналізму, передбачаючи республіку і монархію, унітарну і федеративну держави тощо;

· сучасний український конституціоналізм перебуває значною мірою в стадії становлення і характеризується багатогранністю у своєму розвитку, основними напрямами якого є: 1) становлення системи основних прав і свобод людини і громадянина; 2) утвердження безпосереднього народовладдя і якісно нової організації державної влади та системи місцевого самоврядування; 3) реалізація Конституції та 4) її гарантування, охорона;

· найповніше сучасний український конституціоналізм виявляється у правах і свободах людини, громадянина в Україні та в їх гарантіях; за системою прав і свобод чинна Конституція України є однією з найбільш досконалих і гуманних;

· винятковими досягненнями практики українського конститу-ціоналізму є здійснення безпосереднього народовладдя в Україні у формі загальноукраїнських і місцевих референдумів, в тому числі за народною ініціативою, парламентських, президентських, регіональних (республіканських) і місцевих виборів, всенародних обговорень тощо;

· значними досягненнями сучасного українського конституціоналізму є якісно нова організація державної влади та система місцевого самоврядування; внесено ряд пропозицій з удосконалення реалізації Конституції та її охорони, гарантування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор здійснив теоретичне узагальнення питання становлення і розвитку вітчизняного конституціоналізму. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: 1) для подальших теоретичних досліджень проблем сучасного українського конституціоналізму; 2) у законодавчій практиці для вдосконалення нормативної бази з питань організації державної влади, правового статусу особи, діяльності Конституційного Суду України, реалізації Конституції; 3) у практичній діяльності державних органів і установ; 4) у навчальній сфері в процесі викладання курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Порівняльне конституційне право”, “Історія політичних і правових вчень”, “Історія України”, “Історія держави і права України”, а також для науково-дослідної роботи студентів, слухачів, аспірантів вищих закладів освіти юридичного профілю.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні і практичні положення, які містяться в дисертації, неодноразово розглядалися на засіданні відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Основні положення та висновки дисертації доповідалися на Науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 19.04.2001 р., тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції “Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення” (м. Київ, 13–15.11.2002 р., тези не опубліковані); Міжнародній науковій конференції “Проблеми реалізації Конституцій України та Польщі” (м. Львів, 27–28.11.2002 р., тези не опубліковані); IX Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14.02.2003 р., тези опубліковані); Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки та прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 20.02.2003 р., тези опубліковані); Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м. Київ, 14.05.2003 р., тези опубліковані).

Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в шести статтях і чотирьох тезах доповідей.

Структура дисертації зумовлена її цілями, завданнями і предметом дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (323 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких основного тексту – 193 сторінки.

Подобные работы
Словська Ірина Євгенівна
Український конституціоналізм: основні етапи становлення і розвитку
Журавльова Ганна Семенівна
Конституційні засади становлення і розвитку парламентаризму в Україні
Гробова Вікторія Павлівна
Парламентаризм Німеччини: становлення, розвиток, історико-правовий досвід
БИТЯК Юрій Прокопович
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАНН
Мицак Анна Петрівна
Становлення і розвиток митного законодавства на території України
Гіждіван Любомир Юзефович
Становлення та розвиток співробітництва України з Радою Європи у сфері прав людини
Кудін Сергій Володимирович
Становлення і розвиток кримінального права України у Х - першій половині ХУІІ ст.
Амєтка Фатма Аблямітівна
Кримське ханство: становлення і розвиток державності та права (перша половина XV - друга половина XVIII ст.)
Курпас Юлія Володимирівна
Становлення та розвиток інституту управління майном в Україні
Журавський Віталій Станіславович
Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net