Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Кримінальний процес, криміналістика та судова експертиза, оперативно-пошукова діяльність

Диссертационная работа:

75. Гринюк Володимир Олексійович. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

В С Т У П с. 3

РОЗДІЛ 1. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ І ПІДКОРЕННЯ ЇХ ТІЛЬКИ ЗАКОНУ - КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРИНЦИП КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ

1.1. Поняття, зміст і значення принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України... с.17

1.2. Становлення та еволюція принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в юридичній доктрині і практиці України с.43

1.3. Поняття, класифікація та система гарантій принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону с.69

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ

2.1. Порядок формування суддівського корпусу як гарантія незалежності суддів с.87

2.2. Суддівський імунітет і незалежність суддів с.109

2.3. Організаційне забезпечення судової системи та органи суддівського самоврядування і незалежність суддів с.126

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ

3.1. Відвід та самовідвід суддів с.139

3.2. Змагальність сторін і принцип незалежності суддів с.153

3.3. Таємниця нарадчої кімнати і окрема думка судді с.167

3.4. Межі обов’язковості вказівок вищестоящої інстанції с.181

ВИСНОВКИ с.185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с.189

ДОДАТКИ с.225  

Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону є загальною ознакою суддів в демократичному суспільстві, демократичною засадою кримінального процесу, важливою умовою судового захисту прав людини та основних свобод.

Міжнародно-правові документи загального характеру, зокрема ст.10 Загальної декларації прав людини (1948 р.), ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) передбачають право на справедливий судовий розгляд і неодмінно підкреслюють такі властивості суддів, як незалежність та безсторонність. В Основних принципах незалежності судових органів (1985 р.) підкреслюється, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або інших законах країни (п.1). У резолюції № 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральна Асамблея ООН запропонувала урядам дотримуватися Основних принципів та впроваджувати їх у національне законодавство і практику правозастосування. Вступивши до складу Ради Європи, Україна повинна виконати взяті на себе зобов’язання, що наведені у висновку ПАРЄ № 190 (1997 р.). Одним з таких зобов’язань і є забезпечення і дотримання принципу незалежності суддів. Поряд з цим положення міжнародно-правових документів не повинні служити підставою для зміни національного законодавства в бік зниження рівня вже досягнутих в окремих країнах гарантій незалежності суддів (п.1.1. Європейської хартії про статус суддів).

У цьому зв’язку актуальність теми дисертації обумовлюється необхідністю осмислення на теоретичному, правотворчому і правозастосовному рівнях міжнародно-правових стандартів незалежності суддів та проблем їх конкретизації і реалізації у кримінально-процесуальному законодавстві України і в практиці його застосування.

Найважливішим кроком в цьому напрямку було прийняття Конституції України (1996 р.), в якій гарантовано незалежність і недоторканність суддів та заборонено вплив на суддів у будь-який незаконний спосіб (ст.126). КПК України закріплює положення , що судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів (ст.18). У Законі України “Про статус суддів” зазначається, що незалежність суддів забезпечується також передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; недоторканністю суддів (ст.11). Аналогічні положення містяться у Законі України “Про судоустрій України”(п.7 ст.14). Тому саме зараз необхідний новий підхід до визначення поняття, структури і змісту принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі, дослідження гарантій його реалізації.

Незважаючи на те, що окремі проблеми незалежності судової влади і суддів, як її носіїв, в різні часові періоди були предметом вивчення ряду вчених, комплексне наукове дослідження принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі в Україні не провадилось. Немає й фундаментальних досліджень юридичної природи, структури і змісту незалежності суддів як правового інституту, а також сутності службових прав, обов’язків, повноважень і правосуб'єктності судді у відповідності з міжнародно-правовими актами. Між тим належне законодавче визначення гарантій цього принципу у кримінальному процесі є вирішальним кроком до становлення дійсно незалежної судової влади, здатної забезпечити надійний захист прав та основних свобод людини. Усе викладене й визначає актуальність теми даної наукової праці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка на тему: “Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій та судочинство” (номер державної реєстрації 97165).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції та механізму дії принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України; розкриття його організаційно-правових та процесуальних гарантій і на цій основі розроблення і наукове обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства, яке визначає правовий статус суддів, їх кримінально-процесуальну діяльність.

Відповідно до цієї мети в процесі дослідження ставилися і вирішувалися такі основні завдання:

- дослідити в історичному аспекті становлення і еволюцію принципу незалежності суддів в законодавстві та юридичній доктрині нашої країни;

- розглянути опубліковані в юридичній літературі підходи щодо розуміння сутності досліджуваного принципу, визначити його поняття, зміст і значення в кримінальному процесі України;

- проаналізувати зв’язок та співвідношення принципу незалежності суддів з іншими конституційними принципами (засадами) судочинства;

- дослідити систему гарантій принципу незалежності суддів;

- оцінити рівень відповідності існуючих юридичних гарантій принципу незалежності суддів в сьогоденній практиці;

- з’ясувати особливості дії процесуальних гарантій незалежності суддів у кримінальному процесі;

- дослідити співвідношення міжнародно-правових норм та чинного національного законодавства України, які закріплюють принцип незалежності суддів, і на цій основі сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що забезпечує реалізацію цього принципу у кримінальному процесі.

Об`єктом дослідження є еволюція і сучасний стан принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі в умовах побудови в Україні демократичної, правової держави.

Предметом дослідження є специфіка правовідносин, що виникають, змінюються і припиняються в процесі реалізації принципу незалежності суддів в кримінальному процесі, результати теоретичних розробок, а також норми чинного законодавства, які визначають зміст та гарантії цього принципу.

Методи дослідження обрано з огляду на поставлені мету і завдання, з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. Основу дослідження становить загальний діалектичний метод наукового пізнання соціальних явищ і практики застосування принципу незалежності суддів під час здійснення кримінального судочинства. Використовувалися також системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, аналогії та моделювання, соціологічний, статистичний та інші методи.

Метод системно-структурного аналізу застосовувався при визначенні поняття і змісту принципу незалежності суддів, його співвідношення з іншими конституційними засадами судочинства, а також реалізації існуючої системи гарантій цього принципу в кримінальному процесі України.

Використання історичного і порівняльно-правового методів дозволило простежити еволюцію принципу незалежності суддів в законодавстві та юридичній доктрині України та зарубіжних держав, проаналізувати різні підходи щодо розуміння сутності досліджуваного принципу.

Метод функціонального аналізу дав змогу розкрити незалежність суддів як поліфункціональну систему правовідносин, які виникають в судовій практиці, пов’язану з різноманітними правовими проблемами, висвітлити її значення у кримінальному судочинстві.

Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяв виявленню їх недоліків і формулюванню пропозицій щодо створення нових і вдосконалення чинних правових норм з урахуванням природи, цілей і завдань суддівської незалежності.

Соціологічний метод використовувався при вивченні правозастосовної практики, контент-аналізі справ, розглянутих в інших країнах, а також при анкетуванні професійних суддів щодо проблем їх незалежності в Україні.

У роботі всі методи дослідження використовувалися у взаємозв’язку, що забезпечило вирішення поставлених завдань за темою дослідження.

У дослідженні автор використав концептуальні положення, розроблені в загальній теорії держави і права, теорії кримінального і кримінально-процесуального права, а також у теоретичних основах судоустрою та юридичної психології.

Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці в галузі загальної теорії права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного процесуального права вітчизняних та зарубіжних дослідників за темою дослідження.

Наукова розробка організаційно-правових і процесуальних аспектів принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону закладалася у дореволюційній правовій доктрині Росії, до складу якої тоді входила й Україна, такими вченими, як Є.В.Васьковський, Л.Є.Владимиров, С.І.Вікторський, В.Ф.Дейтріх, Г.А.Джаншієв, С.І.Зарудний, В.Р.Завадський, О.Ф.Кістяківський, А.Ф.Коні, І.В.Михайловський, С.П.Мокринський, М.І.Муравйов, М.М.Розін, М.Д.Сергієвський, С.М.Тригубов, Д.Г.Тальберг, Л.Я.Таубер, Л.І.Фенін, Г.С.Фельдштейн, І.Я.Фойницький та ін.

Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили процесуалісти колишнього СРСР та країн-членів СНД, у тому числі й України: О.Б.Абросімова, Г.Н.Агеєва, Ж.Л.Акішєва, М.С.Алєксєєв, Л.Б.Алексєєва, С.А.Альперт, В.П.Божьєв, В.Ф.Бойко, О.Д.Бойков, В.Д.Бринцев, Ю.М.Грошевий, К.Ф.Гуценко, Т.М.Добровольска, В.В.Ершов, М.І.Клеандров, В.І.Кононенко, О.М.Ларін, В.М.Лебедєв, В.В.Леоненко, П.А.Лупинська, Н.Р.Максімов, В.Т.Маляренко, В.В.Медведчук, В.В.Мельник, О.Р.Михайленко, П.П.Михайленко, М.М.Михеєнко, В.В.Молдован, Т.Г.Морщакова, П.О.Недбайло, В.Т.Нор, Г.М.Омельяненко, В.М.Петрєнко, І.Л.Петрухін, В.Ф.Погорілко, М.М.Полянський, В.М.Савицький, В.М.Селіванов, Н.П.Сиза, О.В.Смирнов, В.С.Стефанюк, Ю.І.Стецовський, М.С.Строгович, Д.С.Сусло, Н.В.Радутна, Р.Д.Рахунов, Ф.М.Решетников, Д.М.Хачатурян, Г.І.Чангулі, Н.М.Чепурнова, М.О.Чельцов-Бебутов, В.П.Шибіко, В.І.Шишкін, С.О.Юсупова та інші.

Незалежність суддів у сучасних умовах стала предметом дослідження і правників з далекого зарубіжжя: П.Арчера, А.Барака, У.Бернема, Г.Бребана, Д.Гом’єн, Е.Джинджера, Д.Карлена, Д.Кларка, Е.Кларка, Р.Коллінсона, Л.Зваака, Д.Мердока, Д.Мідорока, Р.Уолкера, Л.Уайнреба, Б.Футея, В.Хайде, Д.Хариса, Р.Шарвена та ін. Вони справляють значний вплив на формування законодавства про незалежність суддів і ефективність правозастосовної практики.

Нормативно-правову базу становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавство України, законодавство колишнього Союзу РСР та дореволюційної Росії, відповідні нормативно-правові акти низки зарубіжних держав СНД і далекого зарубіжжя.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного Суду України, апеляційних судів м. Києва, Харківської, Донецької областей; б) результати узагальнень кримінальних справ, які були розглянуті у Верховному Суді України у 1999-2002 р.; в) результати анкетування 708 суддів, із них 582 суддів місцевих та 126 суддів апеляційних судів м. Києва, Харківської і Донецької областей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці кримінального процесу на монографічному рівні досліджено питання становлення, сучасного стану та перспектив правового регулювання принципу незалежності суддів та системи гарантій його реалізації у кримінальному процесі України.

Новими найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки:

1. Обґрунтовано висновок про те, що в кожній державі незалежність суддів є необхідною умовою легітимності судової влади і має основоположне значення для становлення правової держави та громадянського суспільства, захисту прав та основних свобод людини, забезпечення стабільності конституційного ладу.

2. З урахуванням сучасного розвитку правової системи України визначено поняття, зміст і значення принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі, під яким слід розуміти врегульовану чинним законодавством демократичну засаду, яка передбачає здійснення суддями процесуальної діяльності без будь-якого незаконного впливу, а також непідзвітність суддів будь-кому та самостійне право кожного судді вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні і прийнятті рішень за власним переконанням. Дістало подальший розвиток питання про співвідношення принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону з іншими принципами (засадами) судочинства (законності, змагальності, гласності судового розгляду, обов’язковості рішень суду).

3. Вперше у вітчизняній науці досліджено співвідношення понять “самостійність судової влади”, “незалежність суду”, “незалежність суддів” через аналіз правових статусів суду та суддів. Самостійність судової влади передує незалежності суду, а незалежність суддів співвідноситься з незалежністю суду як видове і родове поняття.

4. Вперше аргументується, що підкорення суддів закону має зміст і межі, які залежать від суддівського угляду при оцінки доказів та тлумаченні правових норм. Суддя може не підкорятися законам, які суперечать Конституції України, а також законам, що визначають права й обов’язки осіб, але не доведені до відома населення у встановленому законом порядку.

5. Отримали подальший розвиток положення про межі правомірного впливу на формування внутрішнього суддівського переконання суб’єктів кримінального судочинства.

6. Аргументовано, що еволюція принципу незалежності суддів в законодавстві, юридичній практиці і доктрині України має кілька етапів: 1) етап так званої підросійської України (період до 1917 р.), 2) етап радянського періоду (1917-1991 рр.) та 3) етап започаткованої нещодавно державної незалежності (з 1991 р.), кожен з яких мав свою специфіку, зумовлену соціальними, політичними, економічними, історичними та іншими чинниками.

7. Вперше серед правових засобів, реалізація яких спрямована на забезпечення суддівської незалежності, виділяються дві групи обставин: передумови (умови) та гарантії суддівської незалежності. Якщо передумови незалежності суддів стосуються їх особистих якостей, то гарантії – сфери їх діяльності. Обгрунтовано більш широку систему гарантій незалежності суддів (соціальні, політичні, економічні, ідеологічні, юридичні).

8. Обґрунтовано доцільність виділення існування незалежності народних засідателів та присяжних як самостійного принципу кримінального процесу, котрий має свій зміст і систему гарантій та потребує окремого комплексного дослідження.

9. Обгрунтовано необхідність удосконалення процедури притягнення суддів до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

10. Обґрунтовано, що пріоритетними напрямками розвитку законодавства про незалежність суддів є зміцнення гарантій реалізації прав і обов’язків суддів, забезпечення справедливого судового захисту прав та основних свобод людини. Запропоновано відповідні зміни і доповнення до чинного КПК України, Законів України „Про статус суддів”, „Про судоустрій України”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані:

а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки наукових основ незалежності суддів, а також науково обґрунтованої системи гарантій її забезпечення.

в) у нормотворчій діяльності – при вдосконаленні правової регламентації гарантій принципу незалежності суддів у КПК України, Законах України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», при доопрацюванні проекту нового КПК відповідно до ратифікованих Україною міжнародно-правових актів з питань прав людини і судочинства;

б) у правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що встановлює гарантії незалежності суддів;

г) у навчальному процесі – під час викладання у вищих юридичних навчальних закладах дисциплін “Кримінально-процесуальне право України”, “Судоустрій України”, “Порівняльне кримінально-процесуальне право”, у науково-дослідній роботі студентів, а також для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися на Міжнародній правовій конференції “Україна: поступ у майбутнє” (м. Київ, 5 квітня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми формування правової держави в України” (м. Харків, 27 грудня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів "Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників" (м. Київ, 29-30 листопада 2001 р.); Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.); Зустрічі експертів Ради Європи та України з питань реформування судової системи України (м. Київ, 23-24 червня 2003р.), на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де проведено її попередню наукову експертизу і рекомендовано до захисту.

Результати дослідження використовуються автором у навчальному процесі у лекціях з дисципліни „Судоустрій України” і практичних заняттях з курсу „Кримінально-процесуальне право України” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

До Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності дисертантом направлено наукову записку з пропозиціями вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, що стосуються незалежності суддів і підкорення їх тільки закону у кримінальному процесі України, які були позитивно оцінені Комітетом (лист №06-19/15-771 від 6 жовтня 2003 року).

Публікації. Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертації опубліковані в шести наукових статтях, з яких 4 - у фахових наукових виданнях ВАК України, а також в тезах повідомлення на науковій конференції. Особистий внесок дисертанта у публікації „Питання правових гарантій незалежності суддів в Україні”, яка виконана у співавторстві з Кузьмінцем О.В., становить 90 відсотків.

Структура дисертації обрана відповідно до мети, завдань та логіки дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації – 228 сторінок, обсяг основного тексту - 187 . Список літератури містить 429 найменувань.

Подобные работы
Аскеров Садіг Сафар огли
Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану (порівняльно-правове дослідження).
Маркуш Марія Андріївна
Принцип змагальності в кримінальному процесі України
Карабут Людмила Володимирівна
Принцип публічності у кримінальному процесі України.
Ноздріна Марина Олександрівна
Диспозитивність як елемент принципу змагальності у кримінальному процесі України
Маринів Володимир Іванович
Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі України
Маринів Володимир Іванович
Принцип особистої недоторканості в кримінальному процесі України
Кучинська Оксана Петрівна
Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України
Соловйова Олена Євгеніївна
Примирення сторін у кримінальному процесі України
Удалова Лариса Давидівна
Теоретичні засади отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України
Самолюк Василь Васильович
Законне представництво у кримінальному процесі України

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net