Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Філософія права

Диссертационная работа:

28. Бігун В'ячеслав Степанович. Людина в праві: аксіологічний підхід: дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України МВС України. - К., 2004.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

Вступ... 3

Розділ 1. АНТРОПОЛОГІЧНІ ТА АКСІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА:

ІСТОРІОГРАФІЯ І НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ... 11

1.1. Антропологічні та аксіологічні проблеми права: історіографічний огляд досліджень..11

1.2. Правова антропологія як наукова форма дослідження відношення людини і права... 48

1.3. Правова аксіологія як наукова форма ціннісного дослідження права... 81

Висновки до першого розділу... 106

Розділ 2. ЛЮДИНА В ПРАВІ: ЛЮДИНОРОЗУМІННЯ, ПРАВОВЕ ЛЮДИНОРОЗУМІННЯ, ЗДІЙСНЕННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПРИРОДИ ПРАВА... 109

2.1. Людинорозуміння як загальнофілософська і філософсько-правова проблема...109

2.2. Синтез розуміння людини і права: правове людинорозуміння... 128

2.3. Здійснення гуманістичної природи права: людина як соціально-правова цінність.. 164

Висновки до другого розділу... 190

Висновки... 192

Список використаних джерел... 201

 

Введение к работе:

Актуальність теми визначається її соціальним і наукознавчим значенням. Соціальне значення полягає у спрямованості роботи на переосмислення змісту відношення «людина—право» у нових для України політичних, економічних і соціокультурних умовах. Зокрема у контексті реалізації одного із фундаментальних положень Конституції України про те, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», що зумовлює постановку актуальних наукознавчих завдань і з необхідністю спричиняє оновлення правової системи України.

Поява і поширення у науковій термінології таких термінів та понять, як «людський вимір права», «людиномірність права», «олюднення права», «гуманізація права», «антропоцентризм права», «антропологізація праводержавознавства» тощо зумовлює потребу їх філософсько-правового дослідження. У цьому зв’язку зростає роль юридичної науки і філософії та філософії права як їх міждисциплінарного поєднання. Це пояснюється як глибиною змісту накопичених нею знань про природу й сутність права, так і її методологічним значенням для юридичної науки та практики. Цінність звернення до філософії права стає очевидною при зверненні до доробку таких її розділів, як правова аксіологія (аксіологія права) та правова антропологія (антропологія права, юридична антропологія).

Аспекти відношення людини, права і цінностей досліджували чимало мислителів з давніх часів. Значний доробок з цих питань міститься у працях мислителів античності, середньовіччя та Нового часу. Важливе місце займає проблема людини в українській філософській традиції (зокрема у філософії Г. С. Сковороди). Питання особи, права та цінностей також досліджували такі правники, філософи минулого, які працювали на теренах Російської імперії, в тому числі й України, як П. Д. Юркевич, В. С. Соловйов, М. О. Бердяєв, К. Д. Кавелін, М. М. Коркунов, К. О. Неволін, М. К. Михайловський, М. Ф. Владимирський-Буданов, М. П. Драгоманов, С. С. Дністрянський, П. І. Новгородцев, М. М. Алексєєв, Б. О. Кістяківський, М. М. Ковалевський, Л. Й. Петражицький, П. О. Сорокін, М. К. Ренненкампф, Є. В. Спекторський, Ф. В. Тарановський, Б. М. Чичерін та інші.

Цінності є передусім предметом філософського дискурсу. Ціннісні питання цікавили мислителів з давніх часів. Втім, вважається, що аксіологія як галузь філософії сформувалася лише у кін. ХІХ ст. — на поч. ХХ ст. у працях неокантіанців (В. Віндельбанд, Р. Г. Лотце, Г. Риккерт), отримала розвиток у працях представників феноменології (М. Шелер, Н. Гартман й ін.), в ХХ ст. — у працях низки німецьких, англійських, американських та інших філософів (Ф. Брентано, Г. Мюнстенберг, Е. Гартман, Р. Гартман, Дж. Дьюї, Р. Б. Перрі й ін.). Аксіологічні ідеї отримали розвиток і в руській релігійній думці кін. ХІХ ст. — поч. ХХ ст., втім, у радянській філософії загалом розвивалися не інтенсивно. Так, праці західних аксіологів отримали назву «буржуазної аксіології» й переважно критикувалися (І. І. Антонович, С. Попов та ін).

З кін. 60-их — поч. 70-их рр. XX ст. аксіологічні дослідження інтенсифікувалися. Особливо з появою праць В. П. Тугаринова, після чого почалося зацікавлення нею в юридичній науці. Державно-правову аксіологічну проблематику за радянської доби юридичної науки досліджували як у межах загальної теорії держави і права, так і окремих галузевих юридичних дисциплін. Водночас загальнотеоретичні питання особи і права (зокрема правового статусу, правового положення, правової активності особи тощо) досліджували такі радянські й іноземні вчені (в тому числі з соціалістичних країн), як С. С. Алексєєв, М. В. Вітрук, Д. А. Керимов, О. А. Лукашова, Г. В. Мальцев, М. І. Матузов, М. Михайлова, Н. К. Неновскі (НРБ), П. М. Рабінович, І. Є. Фарбер, Л. С. Явич та ін.

Загалом питання відношення особи, права і цінностей розглядаються у працях таких сучасних українських вчених, як В. Д. Бабкін, О. О. Бандура, В. А. Бачинін, А. В. Гарник, К. К. Жоль, А. П. Заєць, А. А. Козловський, М. І. Козюбра, В. М. Косович, М. В. Костицький, Ю. П. Лобода, С. І. Максимов, О. М. Мироненко, В. О. Нечипоренко, М. П. Орзіх, О. Т. Панасюк, Л. В. Петрова, П. М. Рабінович, С. П. Рабінович, Ю. І. Римаренко, В. М. Селіванов, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, І. Б. Усенко, В. В. Шкода та ін.; таких російських вчених, як С. С. Алексєєв, М. В. Вітрук, В. Г. Графський, А. І. Ковлер, С. В. Королев, Д. А. Керимов, О. А Лукашова, В. П. Малахов, Л. С. Мамут, В. М. Матузов, В. С. Нерсесянц, І. Л. Петрухін, О. О. Пучков, Е. Ю. Соловйов, М. Б. Смоленський та ін.; таких іноземних вчених, як Р. Алексі, В. Брюґґер, П. Вінчорек, Т. Девітт, С. Йоргенсен, Е.-Й. Лампе, Б. Малиновський, А. Мармор, Л. Поспишил, Г. Радбрух, Дж. Раз, Ю. Хабермас, Г. Харт, О. Геффе, Дж. Шенд й П. Штайн та ін. Питання людини досліджували сучасні російські філософи Б. Т. Григорьян, П. С. Гуревич, Ю. М. Федоров, І. Т. Фролов та багато інших.

У вітчизняній науці тема ціннісного аспекту відношення людини і права на основі методологічного плюралізму комплексно й міждисциплінарно малодосліджена. Очікує на вирішення низка науково-практичних питань (зокрема на основі міждисциплінарного і комплексного дослідження) відношення людини та права з використанням здобутків різних напрямів наукового знання, наприклад, розроблення «образу людини» в праві, моделей реалізації «самоцінності людини» в праві, рекомендацій щодо реалізації гуманістичних засад Конституції України.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тематика дослідження узгоджується із процесом підготовки Юридичної енциклопедії, здійснюваної згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29. 02. 1996 р., до якої — за результатами дослідження — було підготовлено низку статей. Спрямування дослідження також узгоджується з метою «Національної програми правової освіти населення» (2001) («утвердження гуманістичних правових ідей, загальнолюдських та національних правових цінностей, високих моральних засад у суспільному житті»), основними напрямами реалізації «Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року» (2001) («поглиблення вивчення... навчальних дисциплін, що формують сучасне правове мислення»).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування аксіологічних та антропологічних засад проблематики людини в праві задля обґрунтування й утвердження гуманістичної природи права, зокрема в контексті реалізації гуманістичних положень Конституції України. Досягнення мети зумовило постановку таких основних завдань:

висвітлити еволюцію поглядів на проблематику «людина-право»;

виокремити підходи та наукові засади до дослідження людини в праві;

з’ясувати зміст поняття і термінологію категорії «людина» в правовій дійсності — поставити та окреслити напрями дослідження питання «правового людинорозуміння»;

на основі здобутків філософських і юридичних наук (зокрема правової аксіології й правової антропології) розробити аксіологічний підхід до проблематики людина в праві через формулювання філософсько-правових положень про здійснення гуманістичної природи права;

окреслити основні тенденції процесу здійснення гуманістичної природи права (у загальноцивілізаційному та українському вимірах — у контексті реалізації гуманістичних положень Конституції України).

Об’єктом дослідження є людина й право як цінності у їх взаємному відношенні.

Предметом дослідження є закономірності формування, прояву й розвитку ціннісних властивостей відношення людини й права.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс використовуваних у взаємозв’язку філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових (галузевих) методів і принципів. Використовувалися такі принципи та методи, як єдність соціально-правового і гносеологічного підходів, аналізу й синтезу — при осмисленні понять людини, права та цінностей; об’єктивність, історизм, класифікації й типології, системний, структурно-функціональний, хронологічно-проблемний — при розгляді поглядів на людину в праві та питань праворозуміння; єдність критичного і конструктивного підходів — при розгляді реального положення людини в праві та виробленні аксіологічного підходу до проблематики людини в праві; формально-юридичний, порівняльно-правовий — при аналізі положень нормативно-правових актів. Робота виконана на засадах методологічного плюралізму, зокрема у підходах до праворозуміння.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці відомих сучасних українських й іноземних вчених, зокрема таких сучасних українських вчених, які досліджують питання філософії права, як О. О. Бандура, А. А. Козловський, М. В. Костицький, С. І. Максимов, П. М. Рабінович, С. С. Сливка та ін. Переклади оригінальних праць з іноземних мов зроблені автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше на монографічному рівні — на засадах методологічного плюралізму — комплексно розглянуто проблему «людина і право» (попередні постановки стосувалися «особи і права»); що відображено у таких основних положеннях і висновках.

Правова антропологія є багатодисциплінарною сферою знань про взаємовідношення людини і права. Систематизація проблематики правової антропології виявляє її двоспрямованість як філософсько-правової антропології та правової етнології (етнографії).

Двоскладовість системи правової антропології пояснюється виведеною й обґрунтованою автором «антропо-етнічною парадигмою», яка ґрунтується на двох ідеях про людину, що формують уявлення про неї як про одиничне (індивід) та множинне (група), які водночас є підходами до розуміння людини.

Впорядкування і узагальнення категорійно-понятійного апарату досліджень відношення людини і права, його подальший розвиток виявляє доцільність введення понять «людинорозуміння» й «правове людинорозуміння», як ключових питань філософсько-правової проблематики «людина в праві».

Положення про поліфонію аксіологічних підходів до проблематики відношення людини і права доповнюється запропонованим аксіологічним підходом, основою якого є визнання людини найвищою соціальною цінністю та визнання права цінністю, формою відображення і способом втілення людських цінностей. Застосування цього підходу дозволяє встановити: закономірністю формування, прояву й розвитку ціннісних властивостей відношення людини й права є розвиток і поступальне здійснення гуманістичної природи права. Одним із проявів такого здійснення є поступ як філософсько-правової та політико-правової думки, так і політико-правової практики у напрямі визнання та утвердження людини «найвищою соціально-правовою цінністю».

Аналіз людинорозуміння Конституції України, розкриття антропологічного та аксіологічного змісту її положення про те, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ч. 2 ст. 3) дозволяє зробити висновок про необхідність і шляхи подальшої гуманізації (олюднення) українського законодавства та правореалізації як критерію вдосконалення українського права.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання: у науково-дослідницькій роботі (для подальшого розроблення антропологічної концепції права, теоретичних і прикладних питань праводержавотворення, становлення вітчизняної філософії права тощо); у правотворчості та правореалізації (як основа для запровадження людино-орієнтованої експертизи нормативно-правових актів, як гуманістична світоглядна база законотворення); у навчальному процесі (як матеріал для науково-дослідницької роботи зі студентами, викладання курсів з філософії, теорії, соціології, антропології, аксіології права, історії політичних і правових вчень тощо); у суспільному житті загалом (для цілей правової просвіти; підвищення рівня правової свідомості та культури тощо).

Апробація результатів дослідження здійснена через їх обговорення на засіданні відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, оприлюднення на 7 національних і міжнародних конференціях, використання у викладацькій діяльності (при підготовці авторських програм, викладанні курсів «Антропологія права (правове людинознавство)» (Університет сучасних знань) і «Вступ до антропології права, аксіології права та соціології права» (Університет сучасних знань, Київський університет права).

Публікації, з яких 4 з 12 (одна — у рівноправному співавторстві), опубліковані у фахових виданнях, визначених переліками ВАК України, розкривають основні результати дослідження.

Подобные работы
Гудима Дмитро Анатолійович
Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження.
Заінчковський Микола Леонтійович
Права людини як новоєвропейський філософський та політико-правовий феномен
Гуренко Марина Миколаївна
Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина
Скринька Дмитро Васильович
Право як фактор економічного розвитку (інституційний підхід)
Федик Сергій Євгенович
Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України)
Липачова Лілія Миколаївна
Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини
Капустинський Віктор Анатолійович
Вплив діяльності європейського суду з прав людини на формування національних правозахисних систем і дотримання державами стандартів захисту прав людини
Раданович Наталія Миколаївна
Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав і основних свобод людини)
Пашук Тарас Ігорович
Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод
Соловйов Андрій Володимирович
Право людини на життя: цивільно-правові аспекти

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net