Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Історичні науки
Історія України

Диссертационная работа:

Леда Андрій Ярославович. Протестантські течії в релігійному житті українців Галичини у міжвоєнний період (1919-1939 рр.). : Дис... канд. наук: 07.00.01 - 2006.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Важливим компонентом духовної культури українського народу є його релігійні звичаї, які здебільшого асоціюються з традиційними в західному регіоні України греко-католицизмом та православ’ям. Однак, не варто залишати поза увагою феномен українського протестантизму, - фактора, котрий, нарівні з традиційними конфесіями, спричинився до формування релігійного світогляду місцевого населення. Крім того, представники протестантських релігійних течій були носіями націотворчих ідей, активними учасниками суспільно-політичних і культурних процесів. У міжвоєнний період, в умовах приналежності регіону Польщі, протестантські організації виступили в ролі консолідуючої сили для значної частини корінного українського населення.

Український протестантизм початку ХХ ст. був одним з основних етапів реформації релігійного життя західноукраїнського суспільства. Саме в цей період сформувалися більшість осередків, спадкоємцями яких є сучасні українські протестантські організації. Отже, ідея виокремлення міжвоєнного українського протестантизму в предмет історичного дослідження є актуальною та науково обгрунтованою.

Важливість об’єктивного наукового висвітлення місця та ролі міжвоєнного протестантизму у житті галицьких українців є незаперечною з огляду на сучасний стан релігійних взаємовідносин серед населення краю, який також не позбавлений міжконфесійних протиріч.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи недостатній рівень дослідження даної теми в історичній науці, автором поставлено за мету провести комплексне вивчення процесів, пов‘язаних із зародженням, розвитком, структуризацією міжвоєнного українського протестантизму на українській етнічній території Галичини; з’ясувати мотиви, характер та напрямки діяльності протестантів.

Відповідно до поставленої мети автором визначено наступні завдання:

проаналізувати і систематизувати джерельний матеріал з історії протестантського руху серед галицьких українців у міжвоєнний період (1919-1939), а також його історіографічну базу;

дослідити передумови, шляхи проникнення в регіон, методи та засоби діяльності пропагандистів окремих протестантських релігійних течій;

визначити соціальну базу руху;

з’ясувати особливості формування, структуру протестантських релігійних, суспільно-політичних та культурних організацій;

охарактеризувати основні форми та напрямки діяльності протестантських організацій на релігійній, громадській та культурно-просвітницькій ниві;

розкрити роль національного фактора у житті та діяльності протестантів, його вплив на формування національної свідомості українського населення краю в умовах польського панування;

на основі аналізу протестантської преси подати характеристику міжконфесійних стосунків між окремими протестантськими релігійними течіями;

висвітлити ставлення до представників протестантського руху з боку традиційних конфесій, державних органів влади та основної маси суспільства.

Об’єктом дисертаційного дослідження є українські протестантські релігійні і конфесійні течії, які діяли на українській етнічній території у міжвоєнне двадцятиріччя, їхні церковні, громадські та культурні організаційні структури, провідні діячі та рядові адепти.

Предмет дослідження становлять основні напрямки та тенденції розвитку протестантського руху у Східній Галичині, система взаємовідносин всередині протестантського середовища, специфіка участі протестантів у релігійному, суспільно-політичному та культурному житті суспільства.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють 1919-1939 рр. Основним критерієм такого вибору стала обмеженість періоду двома світовими війнами, змінами державного підпорядкування досліджуваного регіону. Нижня межа хронологічних рамок дослідження визначається 1919 роком. Саме в той час на цих теренах з’являються носії протестантських ідей – реемігранти з-за океану та ветерани Першої світової війни, що поверталися з полону. Включення території Східної Галичини до складу Польської держави (1923 р.) позначилося спробою лібералізації суспільно-політичного та релігійного життя, з одночасним загостренням міжнаціональних взаємовідносин, яке призвело до зростання громадської активності населення. Верхньою межею періоду є 1939 р., який позначився черговою зміною державного підпорядкування східно-галицьких земель, що потягло за собою суворіший контроль над релігійною сферою і, відповідно, – спад активності протестантського руху, його майже повний перехід у підпілля.

Географічні межі визначалися автором у відповідності до стану розробки проблеми, поставлених завдань та напрямків дослідження, характеру джерельної бази. При цьому враховано національний, релігійний і адміністративний фактори. Дослідження охоплює розвиток протестантського руху на території компактного проживання українського населення у складі Польської держави, яка входила до сфери впливу Львівської греко-католицької митрополії.

Територію окреслено по межах напівофіційного територіального формування у складі міжвоєнної Польщі – Східної Галичини. Адміністративно регіон був поділений на 3 воєводства: Львівське, Станіславівське і Тернопільське. Прив’язка географічних меж до адміністративних кордонів зумовлена бажанням автора узгодити територію дослідження з джерельним матеріалом, який стосується правового статусу українських протестантських організацій в тогочасній Польській державі.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній історичній науці зроблено спробу дослідити історичний аспект діяльності українських осередків протестантських релігійних течій у Східній Галичині в міжвоєнний період, їх культову та організаційну активність, участь в системі міжконфесійних стосунків, суспільно-політичного та культурного життя регіону.

У дисертації обгрунтовано низку теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

перенесення центру української протестантської активності з діаспори на етнічні українські землі дало поштовх для пожвавлення руху серед українського населення Галичини;

національний фактор у діяльності окремих протестантських організацій;

аналіз сучасної досліджуваному періоду протестантської, греко-католицької та світської преси дає підстави твердити про складний характер міжконфесійних стосунків у міжвоєнному протестантському середовищі Східної Галичини. Зокрема, простежується наявність жорсткої конкуренції, тенденція до розшарування руху на два рівні самими протестантами. Представники окремих течій іноді називали “сектантами” адептів дрібніших груп, наголошуючи на відсутності у них історичних традицій розвитку чи достатніх догматичних підстав для того, щоб називатися церквою;

рівень активності пропагандистів протестантських ідей та масштаби поширення руху серед місцевого населення стали причиною завзятого спротиву з боку представників домінуючої у регіоні греко-католицької церкви. Основним засобом боротьби в руках духовенства виступало місцеве населення;

на основі аналізу джерельного матеріалу досліджено проблему статусу українських протестантських організацій в міжвоєнній Польській республіці. Основну увагу при цьому зосереджено на способах боротьби державних функціонерів проти протестантів.

Методологічну основу дисертації складають загальнонаукові методи пізнання – аналіз та синтез. Дослідження грунтується на принципах об’єктивності та історизму, завдяки яким автору вдалося уникнути заангажованості та вибірковості при роботі з джерельним матеріалом. Комплексний характер роботи спонукав дисертанта до використання методів історичного та соціологічного дослідження, - індивідуалізації та узагальнення, проведення аналогій.

Емпіричним матеріалом дослідження послужили: архівні документи, протестантські, греко-католицькі та нерелігійні періодичні видання, полемічні твори.

Виокремлення українського міжвоєнного протестантизму в предмет суто історичного дослідження дозволяє об‘єктивно висвітлити становлення українських протестантів під владою Польщі у міжвоєнні роки, з’ясувати мотиви та визначити основні напрямки їхньої діяльності.

Науково-практична значимість роботи. Результати даного дисертаційного дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих наукових праць, загальних та спеціальних курсів з новітньої історії України, історії релігії, в лекційній та просвітницькій практиці. Сформульовані у роботі висновки сприятимуть переосмисленню проблем, пов’язаних з історичними аспектами існування протестантського руху серед українців Галичини у міжвоєнний період.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та теоретичні висновки дослідження апробовані в трьох наукових статтях автора та матеріалах двох конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. У першому розділі автором здійснено аналіз джерельної бази та історіографії проблеми, зосереджено увагу на специфіці роботи з конкретними матеріалами. Другий розділ присвячений з’ясуванню передумов, форм та шляхів зародження основних осередків протестантизму серед українців Галичини, напрямків їхньої культової та організаційної діяльності, участі у культурному та суспільно-політичному житті. В окремий розділ виділено дослідження проблематики взаємовідносин між представниками окремих протестантських релігійних течій. Комплексний виклад історії руху дав змогу перейти у четвертому розділі дисертації до розгляду причин та особливостей ставлення до протестантів з боку представників греко-католицької церкви, основної частини суспільства, а у п’ятому – чинників державної влади. Таким чином, дисертація складається з вступу, п’яти розділів, додатків, висновків і списку використаних джерел і літератури (452 найменування).

Загальний обсяг дисертаційної роботи – 208 с., у тому числі – 167с. основного тексту.

Подобные работы
Леда Андрій Ярославович
Протестанські течії в релігійному житті українців Галичини у міжвоєнний період (1919-1939)
Портнов Андрій Володимирович
Науково-освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919- 1939)
Мартинюк Ярослава Миколаївна
Становлення та діяльність органів місцевого самоврядування на Волині (1919- 1939 рр.)
Іваник Микола Михайлович
Органи місцевого самоврядування на Західній Україні у 1919 - 1939 роках
Піддубний Ігор Андрійович
Суспільно-політичне та культурне життя українців Буковини міжвоєнного періоду (1918-1940 рр.)
Сіромська Ганна Миколаївна
Русько-народний Інститут "Народний Дім" у Львові в громадському житті галицьких українців (середина ХІХ - початок ХХ ст.).
Сухий Олексій Миколайович
Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців XIX - початку XX ст.
Хімяк Оксана Михайлівна
Українська преса другої половини ХІХ - початку ХХ ст. як чинник формування національної свідомості українців Галичини
Вівсяна Інна Анатоліївна
Національно-культурна співпраця українців Галичини та Наддніпрянщини у 1917 - 1920 рр.
Коростіль Наталія Жоржівна
Економічна та соціокультурна сфера українського села у Східній Галичині ( 19191939 рр.)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net