Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Військові науки
Військова історія

Диссертационная работа:

Андрієнко Василь Миколайович. Періодика української військової еміграції в Європі як джерело вивчення історії національних збройних формувань (1914-1939 рр.) : Дис... канд. наук: 20.02.22 - 2006.

смотреть введение
Введение к работе:

Всебічне відтворення генези національних збройних формувань неможливо без вивчення історії української військової еміграції, залучення її надбань та творчого доробку.

В силу різних обставин за межами історичної батьківщини опинилися мільйони етнічних українців та вихідців з України. Нині їх, за різними оцінками, нараховується від 12 до 20 млн осіб.

В процесі формування сучасної української закордонної громади простежуються чотири хвилі масового переселенського руху з України. Хронологічні рамки першої охоплюють період приблизно з останньої чверті ХІХ ст. до початку Першої світової війни, другої - час між двома світовими війнами, третьої - період після Другої світової війни. Виїзд із території вже незалежної України в 1990-і рр. значної кількості громадян на постійне проживання отримав умовну назву четвертої хвилі.

Кожна з означених хвиль масової еміграції з України обумовлювалась декількома причинами, головними з яких стали суспільно-політичні та економічні. На відміну від четвертої хвилі, яка мала виключно економічне підґрунтя, три попередні були викликані комплексом проблем у середині країні. Проте, слід зазначити той факт, що в першій хвилі превалювали соціальні та економічні чинники, а в другій і третій – політичні.

Характерно, що міжвоєнна хвиля еміграції була спрямована головним чином на країни Європи. Таке явище можна пояснити природнім бажанням політичних емігрантів оселитися неподалік від своєї етнічної батьківщини. Адже більшість з них прагнули продовжити боротьбу за відповідні суспільні перетворення й вважали своє становище тимчасовим, воліючи при найменшій можливості повернутися в рідний край. Такі емігранти на нових місцях ставали членами або вже існуючих політичних організацій, або засновували власні. Серед найважливіших центрів української політичної еміграції слід назвати насамперед ті, що виникли в таких державах як Польща, Чехословаччина, Німеччина, Франція, на першому етапі – Австрія. Водночас Англія, Бельгія, Болгарія, Греція, Італія, Туреччина, Фінляндія, Югославія, Угорщина та Швейцарія стали країнами, де утворилися її т.зв. „периферійні” осідки. Проміжне становище весь час займали організації, що функціонували в Румунії.

Своєрідним “дзеркалом” політичних і культурних переконань та устремлінь, суспільної, наукової і літературної роботи військової еміграції в 1914-1939 рр. була видавнича діяльність. І хоч остання розвивалася в загальному руслі видавничої справи і журналістики української діаспори, вона мала й власні специфічні риси.

Незважаючи на складні умови закордонного існування, така періодика за своїм змістом більше приваблювала для видавців і читачів, адже не вимагала великих фінансових вкладень, оперативно реагувала на важливі тогочасні події, задовольняла різноманітні політичні та культурні запити. Важливо зазначити й те, що своєрідна “пристрасть” багатьох суспільних діячів до періодичних видань була однією з характерних рис періоду української революції. За підрахунками сучасного дослідника П. Губи, тільки в Наддніпрянській Україні з березня 1917 р. по квітень 1920 р. виходило понад 800 різних газет.

Періодичні видання, - як зазначив відомий пресознавець, академік А. Москаленко, - становлять “джерело великої пізнавальної цінності, їхні пожовклі сторінки зберігають для наступних поколінь відомості про те, як жили, за що боролися попередники, ознайомлюють з життям суспільства в динаміці, у розвитку, взаємозв’язку і взаємозалежності. Преса - це частина історії. Вона виростає з реальної дійсності, і в свою чергу, збагачує і одухотворяє її”.

Водночас преса є не лише “німим свідком минулого”, а й “важливим фактором виховання мас”, бо на її сторінках відображена “боротьба за серця й душі людей. Велике її значення у формуванні світогляду, почуттів і норм поведінки людини”.

Всебічне вивчення розвитку української преси, на наш погляд, неабияк сприятиме поглибленню знань про минуле, їх більшій достовірності, а також науковому аналізові історичних подій. Вона є важливим складовим чинником процесу оновлення нашого суспільства.

Таким чином, актуальність обраної теми зумовлена багатьма чинниками. По-перше, військова періодика української еміграції це невичерпне джерело інформації не лише про боротьбу вояків і всього населення України за побудову і захист власної держави, а й про життя та діяльність діаспорної гілки українського етносу. Описи сотень історичних подій, діяльність і характеристика тисяч героїв знайшли певне місце на сторінках часописів. По-друге, вона безпосередньо впливала на більшість процесів державотворення. При цьому дописувачі використовували такі форми і методи роботи, які і за сучасних умов не втратили свого значення. По-третє, об’єктивний аналіз умов виникнення та розвитку військової преси української еміграції дозволяє зробити широкі узагальнення конкретних публікацій, які допомагають осягнути всю велич і трагізм нашої історії. Вона є необхідним, а часом і єдиним, компонентом для всебічного відтворення історії становлення Збройних Сил України, основних віх боротьби за нашу державність. Адже армія завжди була і залишається одним із основних факторів, що мав вирішальний вплив на українську державність на різних етапах її історичного розвитку.

Актуальність дослідження посилюється також нагальною потребою не тільки осмислення генези журналістики української еміграції загалом і військової зокрема, визначення її місця в національно-визвольній боротьбі українців за власну незалежну державу, але й на основі узагальненого досвіду функціонування цієї ланки преси виявити все цінне, що можна використати суспільствознавцям, зокрема, сучасним військовим журналістам та працівникам преси, для більш ефективного функціонування національних засобів масової інформації, для повнішого відтворення минулого збройних формувань нашої Батьківщини. Адже, як слушно зазначив професор В. Здоровега: “Будівництво демократичної держави немислиме без чітких уявлень про якісно нове в цивілізованих країнах місце mass media політичній системі суспільства”.

Крім того, актуальність теми зумовлена сучасними потребами подальшого розвитку і удосконалення підготовки та військово-патріотичного виховання військовослужбовців, всебічного вивчення історії власного народу, зокрема його збройної боротьби 1917-1920 рр.

Об’єктом вивчення стала періодика військової української еміграції в Європі.

Предметом дослідження є публікації з історії національних збройних формувань на сторінках видань.

Хронологічні та територіальні рамки охоплюють період 1914-1939 рр., що зумовлено окремим етапом у процесі формування української військової еміграції в Європі.

Метою дослідження визначено комплексний аналіз військово-історичної періодики 1914-1939 рр. як джерела для вивчення історії національних військових формувань.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

визначити стан наукової розробки теми та проаналізувати її джерельну базу;

відтворити процес створення та тенденції розвитку періодики української військової еміграції в Європі;

схарактеризувати основні напрямки відображення історії національних збройних формувань;

розглянути параметри висвітлення історії національних збройних формувань;

вивчити відображення історії національних збройних формувань на сторінках видань;

здійснити огляд військової мемуаристики на сторінках видань.

Методологічною основою вирішення актуальних завдань стали загальнонаукові (історичний, логічний, абстрагування, системний, статистико-аналітичний) і спеціальні (історико-порівняльний, історико-генетичний) методи пізнання. Важливе значення мало використання методів проблемної хронології та персоналізації, що дозволили визначити особистий внесок редакторів, співробітників та авторів згадуваних часописів у розвиток української військово-історичної науки та згуртування української військової еміграції в Європі. Застосовувалися також методи історичного джерелознавства (наукової евристики, класифікації та критики джерел).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану та програм науково-дослідної роботи (НДР) Інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, а також Українського інституту воєнної історії. Безпосередньо вона пов’язана із плановою темою “Словник”, що виконується на замовлення начальника Генерального Штабу ЗС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці та розробці актуальної теми, яка досі не стала предметом спеціального вивчення. Автором вперше в історіографії здійснено аналіз історичних умов утворення, діяльності та основного змісту періодики української еміграції в Європі від 1914 до 1939 р., а також її значення для вивчення історії національних військових формувань. Вперше під цим кутом зору розглядаються публікації, присвячені військовій тематиці, подальший розвиток дістало дослідження функціональної ролі військово-історичної періодики в житті, формуванні світогляду української еміграції, основних форм й методів масово-інформаційної діяльності редакцій.

Практичне значення одержаних результатів у тому, що положення, висновки, фактичний матеріал роботи можуть бути використані для подальшої розробки проблем воєнно-історичної науки, практиці розбудови вітчизняних Збройних Сил, у розвитку концепції національної безпеки та оборони, теорії воєнного мистецтва тощо. Зміст і висновки дослідження також можна використати при викладанні спеціальних курсів, створенні нових навчальних програм, написанні відповідних енциклопедичних видань, підручників, посібників та хрестоматій для вищих навчальних закладів, що частково вже реалізовано при створенні навчальних та довідкових матеріалів з історії української діаспори та національних військових формувань.

Виконана робота, висновки та положення здійснені дисертантом особисто.

Апробація основних результатів дисертації здійснена шляхом публікацій праць автора, виступів з доповідями та повідомленнями на конференціях, зокрема на міжнародній науково-практичній конференції (Київ, 2002), на засіданнях кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України. Матеріали дослідження використовувались під час занять з курсантами і слухачами вищих навчальних закладів МНС України, студентами Київського Національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного університету культури і мистецтв, з різними категоріями військовослужбовців МО України.

Публікації. Основні результати дослідження відображені у чотирьох фахових публікаціях, загальним обсягом 1,8 авт. аркушів.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 6 параграфів, висновків та списку використаних джерел (390 найменувань).

Загальний обсяг роботи 183 сторінки, основна частина дисертації 152 сторінки.

Подобные работы
Каліберда Юрій Юрійович
Військова мемуаристика як джерело вивчення історії українських військових формувань 1917-1921 рр.
Петровський Едуард Петрович
Архівно-слідчі справи як джерело вивчення історії репресій в Україні у 1937-1938 роках
Рябініна Ірина Миколаївна
Джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст.
Кашеварова Наталія Григорівна
Документи Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга як джерело з історії вивчення нацистами окупованих східних територій (1941-1944).
Александрович Володимир Степанович
Малярі у суспільно-політичному та культурному житті України XVI-XVII століть (з досвіду вивчення письмових джерел до історії українського мистецтва)
Великочий Володимир Степанович
Історія ЗУНР: джерела до вивчення державного будівництва
Антонченко Тетяна Вікторівна
Періодична преса Києва як джерело вивчення суспільно-політичної історії України (1905-1914 рр.)
Курилишин Костянтин Михайлович
Україномовна легальна періодика часів нацистської окупації (1939 – 1944)
Мошак Олена Володимирівна
Альтернативні концепції державності в політичній думці української міжвоєнної еміграції в Європі
Богуславський Олег Вікторович
Преса міжвоєнної української еміграції в Європі 1919-1939 рр. : національно-патріотична дискусія

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net