Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філологічні науки
Українська література

Диссертационная работа:

Виноградова Оксана Миколаївна. Концепція характеру гетьмана Мазепи в українській історичній романістиці. : Дис... канд. наук: 10.01.01 - 2005.

смотреть введение
Введение к работе:

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю подолання наслідків довгого панування тоталітаризму в українській літературі, відновлення її реального обсягу. Нове інформаційне суспільство не може задовольнитися не пізнаним повністю минулим літпроцесом, який багато що пояснює у сьогоднішніх здобутках українських письменників, воно не зможе збагатитися таким станом літератури ні кількісно (в обсязі знань), ні якісно (естетично). Вихід — у поверненні до життя літературної та літературознавчої ретроінформації, у зіставленні її із сучасними художніми творами. Особлива грань буття українського народу, його історіософії повязана зі знаковою постаттю Івана Мазепи, однаково трагічною і героїчною, не здатною застигнути в одновимірній площині.

З погляду системного вивчення історії літератури, настав час повертатися до маловідомих творів про замовчуваного гетьмана, зокрема, романів, у яких було виписано характер Мазепи, а також і до нових творів цієї теми, що з’явилися в останні роки політичної відкритості.

Умови праці українських літературознавців, які могли й бажали досліджувати історичну прозу про Івана Мазепу у час до набуття Україною незалежності і в останнє десятиліття, разюче відрізняються. Якщо в дожовтневій Росії, частиною якої вважалася Україна, про повсталого гетьмана ще можна було писати російськомовну белетристику, то спроби об’єктивного поцінування її критиками рішуче обривала царська цензура. В УРСР цю тему здебільшого обминали і письменники (хіба що Володимир Сосюра у 20-х роках написав поему “Мазепа” і поклав у шухляду; виняток, що підкреслює тенденцію), і літературознавці. Останнім, щоправда, деколи дозволялося таврувати “зрадника” Мазепу і тих, хто писав про нього. Це й зробив у нарисі “Модерністи” у восьмитомній “Історії української літератури” (1968) Петро Колесник, охарактеризувавши епопею Богдана Лепкого як прояв українського войовничого націоналізму і заявивши про творчу смерть автора.

Подібні ідеологічні присуди призводили до викривлення літературного процесу в материковій Україні, а історична тема в українській літературі набувала виразних рис ущербності. Відповідно втрачало на якості й літературознавство. Цьому є досить підтверджень, та наведемо лише один показовий приклад. У 1958 р. Микола Сиротюк видав монографію “Українська історична проза за 40 років”. На її початку автор, поміж іншим, перераховує історичні


твори Михайла Старицького, не згадуючи при цьому ні дилогії про Мазепу, ні роман “Последние орлы”. І створюється неправдива картина зробленого письменником у минулому.

Мазепіана належно не аналізувалася ні в дореволюційній Росії, ні в радянському літературознавстві. Але вона мала своїх дослідників за кордоном. Твори прозаїків і літературознавців із західної української діаспори почали свій шлях в Україну щойно після набуття нею незалежності у 1991 році.

Рівень поінформованості українського читача в творах про гетьмана Мазепу добре характеризує такий факт. Кандидат історичних наук Василь Марочкін написав про гетьмана статтю і надрукував у журналі “Україна” (№6 за 1990 рік). Стаття (її назва “Бунтівливий гетьман”) згодом увійшла до збірника “Іван Мазепа” (К., 1992). У ній історик подає список відомих йому художніх творів про І.Мазепу. У тому списку 10 позицій 9 поетичних творів і 1 прозовий. Це “Мазепа” Богдана Лепкого. Ще один факт. У 1997 р. виходить друком дилогія М.Старицького “Молодость Мазепы” і “Руина” одним томом. У передмові до книги Надія Левчик дала перелік “найавторитетніших публікацій мазепіани останніх років”. Вона назвала твори істориків, серед них статтю того ж В.Марочкіна. Та чомусь обійшла мовчанням художні твори й літературознавчі публікації, що до 1997 року вже з’явилися в Україні. Скажімо, вийшли друком роман Р.Іваничука “Орда”(1992), передмови та післямови Р.Горака до окремо виданих частин епопеї Б.Лепкого “Мазепа” (1992). Наступного року окремі книжки під однаковою назвою “Богдан Лепкий” видали літературознавці Федір Погребенник та Микола Сивіцький. Вони достатньо повно охарактеризували центральний характер епопеї “Мазепа”, назвавши головні його риси шляхетність і патріотизм. Подібні випадки свідчать про те, що ще недавно кількість та якість українських прозових творів про гетьмана Мазепу, критичних відгуків про них становила інформацію незібрану, неописану, непевну навіть для спеціалістів з історії та філології.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах планової наукової теми кафедри української літератури Одеського державного університету імені І.І. Мечникова “Проблеми характеру в українській літературі” (протокол №35 від 27 січня 2000 року).

Тема дисертації затверджена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол № 3, витяг № 130/106).

Студіюючи художні прозові твори про українську козаччину,


вужче — про часи Руїни та гетьманування Івана Мазепи, дисертантка виокремила обєкт дослідження. Ним стали історичні романи українських письменників, що були написані за сторічний період і одним із характерів у яких є гетьман Мазепа. З них для детального дослідження відібрані романи Данила Мордовця “Царь и гетман” (1880), Михайла Старицького “Молодость Мазепы” (1893) і “Руина” (1899), Богдана Лепкого “Мазепа” (1926—1929), Леоніда Полтави “1709” (1961), Романа Іваничука “Орда” (1992), Богдана Сушинського “Гетьман Мазепа: повернення до Батурина” (2001).

Предметом аналізу є авторські концепції характеру гетьмана Мазепи в українських історичних романах ХIХ і ХХ століть.

Метою дослідження стало об’єктивне висвітлення концепцій характеру гетьмана Мазепи в українській історичній романістиці.

Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких конкретних завдань:

розглянувши літературознавчі джерела, що стосуються відібраних для дослідження творів, з’ясувати стан розробки обраної теми;

виявити основні чинники, які формували різні авторські концепції літературного характеру гетьмана Мазепи, і з’ясувати своєрідність цих концепцій;

дослідити закономірності еволюції авторських концепцій характеру гетьмана Мазепи відповідно до часу і місця створення історичних романів;

розглянути специфіку художнього втілення характеру українського гетьмана, зумовлену приналежністю історичних романів до різних культурних епох.

Методологічна основа дисертації. Використані в дисертації методи дослідження зумовлені специфікою завдань і матеріалу. При огляді зробленого іншими — літературознавчих оцінок історичних романів, критичних відгуків на них залучався в основному історико-літературний метод. Крім нього, основне дослідження спрямовували також біографічний, порівняльно-історичний (дослідження авторських концепцій характеру гетьмана Мазепи в їхній еволюції), естетично-психологічний (аналіз елементів поетики характеротворення) методи.

Методологічною основою дисертації стали наукові праці з теорії та історії літератури Стефанії Андрусів, Володимира Беляєва, Григорія В’язовського, Романа Горака, Миколи Жулинського, Миколи Ільницького, Григорія Клочека, Надії Левчик, Олекси Мишанича,
Володимира Панченка, Василя Пахаренка, Василя Полтавчука,


Михайла Слабошпицького, Михайла Стрельбицького, Василя Фащенка, Дмитра Чижевського, а також і зарубіжних дослідників, зокрема, Томаса Еліота, Володимира Радзикевича, Миколи Сивіцького.

Наукова новизна. Літературна мазепіана в цілому та характер відомого політичного діяча в українських історичних романах на сьогодні, як було сказано, недостатньо вивчені. Малодослідженими є і твори шістьох українських романістів, узяті для детального аналізу, які складають об’єкт цього дослідження. Два з них роман “1709” Л.Полтави і роман-есе “Гетьман Мазепа: повернення до Батурина” Б.Сушинського зовсім не досліджувалися в українському літературознавстві.

У роботі вперше системно вивчено авторські концепції характеру гетьмана Мазепи в українських історичних романах. А також з’ясовано основні чинники, що формували авторське бачення постаті гетьмана Мазепи і зумовили різні підходи до втілення його характеру в українській історичній романістиці. Специфіку цих концепцій розглянуто в їхній еволюції та зіставленні, що також є новим порівняно з дотеперішніми дослідженнями історичних романів про гетьмана та його епоху.

На основі залучення до аналізу думок як достатньо знаних, так і досі маловідомих українських діаспорних істориків, яким притаманний загалом високий рівень науковості та об’єктивності, уперше виявлено, наскільки відповідає художня правда характерів у романах про гетьмана Мазепу історичній правді, з’ясовано причини розбіжностей.

Теоретичне значення дослідження полягає у висвітленні авторських концепцій характеру гетьмана Мазепи в українських історичних романах, у поєднанні історично-порівняльного та системного підходів до аналізу, у виявленні основних чинників, що формували різні авторські концепції, та у розгляді специфіки характеротворення в кожному історичному романі.

Практичне застосування одержаних результатів. Робота може бути використана для подальшого вивчення літературної мазепіани як такої і, зокрема, характеру гетьмана Мазепи в українських історичних романах.

Матеріали дисертації можуть стати основою лекційних курсів, спецкурсів з історії української літератури, зокрема, спеціалізованих курсів для бакалаврських та магістерських програм вищої школи, для проведення наукових семінарів.

Апробація роботи. За темою дисертації було виголошено


доповіді на таких наукових форумах: II Міжвузівській конференції “Роди і жанри літератури” (Одеса, 1999); Міжнародній науковій конференції “Національна ментальність і культура” (Одеса, 1999); науковій конференції, присвяченій пам’яті професора В.В.Фащенка (Одеса, 2000); Міжнародній науковій конференції “Роди і жанри літератури” (Одеса, 2004).

Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено в чотирьох публікаціях, три з них надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Подобные работы
Виноградова Оксана Михайлівна
Концепція характеру гетьмана Мазепи в українській історичній романістиці
Коновалова Марія Михайлівна
Гетьман Мазепа у фольклорі і літературі
Тарасова Олена Володимирівна Tarasova Olena Wolodimirovna
Еволюція художньої рецепції образу гетьмана Івана Мазепи в українській літературі ХVІІ-ХХ століть
Тарасова Олена Володимирівна
Еволюція художньої рецепції образу гетьмана Івана Мазепи в українській літературі ХVІІ - ХХ століття
Литвиненко Тетяна Миколаївна
Історіософічна концепція пенталогії Б.Лепкого "Мазепа" та її художня реалізація
Бандура Тетяна Йосипівна
Концепція національного характеру в художній інтерпретації Івана Франка (на матеріалі поезії).

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net