Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Адміністративне право, фінансове право, інформаційне право

Диссертационная работа:

Доценко Олександр Сергійович. Організація управління міліцією громадської безпеки в сучасних умовах: дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2003.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

Вступ 3

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження системи управління міліцією громадської безпеки в Україні

1.1. Поняття громадського порядку і громадської безпеки та їх співвідношення 13

1.2. Охорона громадського порядку і громадської безпеки як функція державного управління... 37

1.3. Зміст та значення охорони громадського порядку і громадської безпеки 48

Висновки до розділу 1 66

Розділ 2. Основні напрями та особливості організації управління міліцією громадської безпеки в Україні

2.1. Історико-правовий аспект генезису міліції громадської безпеки в Україні 71

2.2. Характерні риси діяльності поліції закордонних країн, основними завданням яких виступає забезпечення громадської безпеки 87

2.3. Сучасна організаційно-функціональна побудова міліції громадської безпеки України та напрямки її удосконалення... 106

2.4. Особливості управління міліцією громадської безпеки в системі органів виконавчої влади на сучасному етапі 128

Висновки до розділу 2 161

Висновки 169

Список використаних джерел 177

Додатки... 201 

Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Українське державотворення переживає етап радикальних змін. Україна претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка йде шляхом встановлення пріоритетності прав людини і верховенства закону. Негативні явища, які виникають у процесі реформування українського суспільства, нестабільність економічного розвитку призвели до виникнення і загострення факторів та джерел соціальних конфліктів, які породжують нові кризові ситуації. Підвищену загрозу громадській безпеці за останні десятиріччя становлять соціально-економічні конфлікти, техногенні аварії, катастрофи, стихійні лиха.

Розбудова української державності проходить в нових світових геополітичних умовах, пов’язаних з реальними загрозами економічного, політичного, соціального, природного й іншого характеру, які негативно позначаються на громадській безпеці, що потребує адекватного організаційно-правового забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо її стабілізації. Саме цим пояснюється актуальність пошуку шляхів удосконалення системи громадської (соціальної) безпеки, її сутність.

Актуальність і гострота питань громадського порядку та забезпечення громадської безпеки визначається також стрімким зростанням криміногенного потенціалу в усіх сферах громадського життя, зумовленого насамперед негативними процесами, пов’язаними з переходом до нових суспільних відносин: кризовими явищами в економіці, високим рівнем розшаруванням суспільства, зміною старих механізмів соціального управління, втратою більшістю громадян ідейно-моральних орієнтирів та іншими не менш негативними проявами перехідного періоду. Регулювання суспільно-правових відносин у сфері громадської безпеки здебільшого здійснюється на адміністративно-директивних засадах шляхом видання підзаконних нормативних актів, що не є оптимальним виявом демократичності суспільства.

У зв’язку з цим перед юридичною наукою, а саме перед адміністративним правом, стоять завдання забезпечити розвиток законодавчого врегулювання зазначеного сегменту суспільних відносин. Саме ці відносини, за умов формування науково-обґрунтованої концепції громадської безпеки, будуть поєднувати стратегію і тактику системної діяльності правоохоронних органів. Адже певне місце займає характер їх адекватного реагування на зміни в оперативній обстановці з урахуванням об’єктивних оцінок стану громадської безпеки, впливу на неї власного досвіду, а також комплексного аналізу законодавчої практики з цих питань у розвинутих країнах світу.

Складовими елементами забезпечення громадської безпеки є організаційно-правові норми. Основоположним документом щодо формування правового регулювання виступає Конституція України. У сфері забезпечення структурно-функціональної побудови органів громадської безпеки держава повинна розпочати формування ефективної законодавчої бази, яка б відповідала сучасним умовам розвитку суспільних відносин. З метою реалізації конституційних норм з питань національної безпеки, складовою якої є громадська безпека, Верховною Радою України були прийняті Закони України від 5 березня 1998 року “Про Раду національної безпеки і оборони України” та 19 червня 2003 року “Про основи національної безпеки України”, спрямовані на концентрацію зусиль держави в цьому важливому напрямку. Однак зазначені нормативні акти лише формулюють загальну концепцію і майже не торкаються питань розв’язання проблем громадської безпеки, створення додаткових гарантій захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, забезпечення надійного громадського порядку. Визначені завдання, поряд з удосконаленням організаційної та функціональної структури всіх правоохоронних органів держави, повинні насамперед стосуватися законодавчого закріплення структури і функцій підрозділів міліції громадської безпеки. Необхідно відмітити, що швидкоплинні процеси законотворення нерідко носять суб’єктивно-декларативний характер. Рішення про розробку того чи іншого нормативно-правового акта приймається державними органами, як правило, в адміністративно-командному (владному) порядку без належного вивчення загальної ситуації в суспільстві та ґрунтовних наукових досліджень зазначених проблем, громадської оцінки проектно-програмних документів щодо їх розв’язання.

У результаті зазначених підходів з’явилась і розвивається тенденція щодо хаотичного зростання кількості державних органів, у тому числі й таких, що забезпечують громадську безпеку. Водночас відсутність чіткого розмежування їх повноважень, функцій та компетенції (вони дублюють один одного) породжують безвідповідальність, непродуктивні витрати держави, корупцію і неналежне забезпечення захисту прав громадян.

Викладені аспекти визначили актуальність і своєчасність дослідження зазначеної проблеми та перспективу наукового пошуку, який обґрунтований тим що:

1) проблеми вдосконалення організаційно-правового забезпечення структурної і функціональної побудови органів громадської безпеки потребують проведення комплексних досліджень, визначення низки базових понять, пов’язаних з громадською безпекою в державі;

2) високий рівень протиріч потребує визначення й усунення факторів, що їх зумовлюють і на цій основі правового врегулювання самих суспільних відносин у зазначеній сфері без чого не можливо призупинити негативні соціальні процеси в суспільстві;

3) на сучасному етапі розвитку національної державності в нових геополітичних умовах, пов’язаних з реальними загрозами економічного, політичного, соціального, природного та іншого характеру, які впливають на громадську безпеку, відсутні адекватні правові й організаційні заходи з її ефективної стабілізації;

4) відсутність наукового аналізу процесів управління підрозділами органів внутрішніх справ, які забезпечують громадську безпеку, не дозволяє відпрацювати необхідні заходи організаційного характеру щодо вирішення цієї проблеми.

У зв’язку з цим назріла потреба дослідити проблеми громадської безпеки на основі суспільних потреб практики, що спостерігаються при управлінні міліцією громадської безпеки, а також визначити шляхи вирішення цих проблем.

Раніше проведені дослідження цієї проблеми були спрямовані здебільшого на удосконалення діяльності служб міліції громадської безпеки з боротьби з пияцтвом та алкоголізмом, забезпечення правопорядку в громадських місцях та організації дорожнього руху, здійснення дозвільної системи, забезпечення безпеки при надзвичайних ситуаціях та інше. Всі вони органічно входять до кола проблем удосконалення управління діяльністю органів внутрішніх справ. Однак всебічного комплексного аналізу й об’єктивної оцінки ефективності управління міліцією громадської безпеки не проводилося.

У той же час практика державного будівництва свідчить, що відсутність таких досліджень не тільки гальмує процес створення муніципальних сил правопорядку, але й істотно перешкоджає реалізації в повному обсязі конституційних повноважень органів місцевого самоврядування.

Науковому осмисленню проблеми управління органами внутрішніх справ у цілому, і міліції громадської безпеки зокрема, присвячені праці таких провідних вчених України, як: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, В.І. Варенка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Г.Г. Забарного, В.Ф. Захарова, Д.П. Калаянова, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшніченка, С.В. Ківалова, Ю.В. Кідрука, І.Г. Кириченка, Л.В. Коваля, М.В. Коваля, М.Й. Коржанського, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, М.В. Корнієнка, Ю.Ф. Кравченка, П.П. Михай-ленка, Н.Р. Нижник, В.Д. Сущенка, О.І. Остапенка, В.І. Олефіра, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, В.М. Поповича, Ю.І. Римаренко, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи та інших.

Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили також вчені країн ближнього зарубіжжя, такі як: Д.М. Бахрах, Є.О. Безсмертний, В.З. Веселий, І.І. Веремеєнко, М.І. Єропкін, О.П. Коренєв, В.М. Манохін, А.П. Іпакян, Л.Л. Попов, Л.М. Розін, Г.А. Туманов, О.В. Серьогін, О.П. Шергін та інші.

Зв’язок роботи з науковими темами, програмами, планами. Дисертація виконана відповідно до п.4.5 і п.5.68 затвердженої МВС України тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002 – 2005 роки. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію вимог Указів Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 року; “Про Положення про МВС України” від 17 жовтня 2000 року та доповненнями від 24 грудня 2001 року. Цей напрямок відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Дисертаційне дослідження також спрямоване на реалізацію Закону України ”Про основи національної безпеки України” та щодо виконання Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХI столітті, Концепції створення програми МВС України “Народ і міліція – партнери”. Дисертація є також складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрямки наукових досліджень НАВСУ на 2002 – 2005 рр.” державний реєстраційний номер 0103U005259).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних засад забезпечення громадської безпеки та розробка науково-практичних рекомендацій по удосконаленню системи управління міліцією громадської безпеки на всіх рівнях.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження було вирішено такі завдання:

розкрито з урахуванням сучасних наукових поглядів, чинного законодавства, їх реалізації в правоохоронній практиці соціальну сутність і зміст категорій “громадський порядок” і “громадська безпека”;

- досліджено зміст і правове регулювання державного управління у сфері охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на сучасному етапі розвитку суспільства й держави;

- визначено основні елементи забезпечення громадської безпеки та значення стану громадської безпеки для суспільства;

проаналізовано досвід та досліджено генезис і сучасний стан проблеми участі населення, органів місцевої влади й управління у вирішенні завдань з охорони громадського порядку та ролі міліції громадської безпеки у загальнодержавній системі органів, які забезпечують громадську безпеку в Україні;

проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо організації та діяльності муніципальної поліції та визначено найбільш оптимальні для України умови побудови моделі муніципальних сил правопорядку;

проведено структурно-функціональний аналіз міліції громадської безпеки як галузевої підсистеми органів внутрішніх справ;

узагальнено та проаналізовано матеріали практичної діяльності міліції громадської безпеки з виконання функціональних обов‘язків;

підготовлено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки в державі на сучасному етапі реформування органів внутрішніх справ.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають у сфері організації управління по забезпеченню громадської безпеки органами внутрішніх справ.

Предмет дослідження становлять організаційно-правові засади, форми та методи діяльності міліції громадської безпеки, вітчизняна і закордонна нормативно-правова база організації управління, права органів громадської безпеки в сучасних умовах.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод (закон переходу від загального до основного та конкретного і навпаки), а також основані на ньому загальнонаукові методи: (формально-логічний, статистичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та інші), а також конкретно-соціологічні (документальний, спостереження, опитування, анкетування, вивчення документів), що забезпечили їх науковість, новизну та достовірність результатів. Основні висновки та положення дослідження ґрунтуються на методі системного аналізу чинного законодавства, міжнародно-правових документів, практики їх застосування і врахування соціально-політичних, демографічних факторів та напрямків реалізації державної політики.

Важливим є також метод анкетування, особливо щодо отримання інформації про стан громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, оцінки діяльності роботи служб органів внутрішніх справ, які з них необхідні для здійснення цих завдань на думку населення. Автором застосовано системний підхід, що дозволило створити державну систему органів, які здійснюють охорону громадського порядку і забезпечують громадську безпеку в Україні. Історично-правовий метод застосовується протягом всього дослідження, він дозволив кожну проблему та елемент дослідження розглянути в історичному аспекті, прослідкувати генезис проблем в її складових елементах. Поряд з історико-правовим методом застосовується порівняльно-правовий метод, який полягає у вивченні діяльності поліції зарубіжних країн по забезпеченню громадської безпеки в порівнянні з діяльністю міліції громадської безпеки України.

Емпіричною базою є матеріали узагальнення практичної діяльності міліції громадської безпеки по забезпеченню громадського порядку. Використано результати порівняльного аналізу діяльності підрозділів поліції зарубіжних країн, які здійснюють аналогічні функції. Узагальнено результати проведеного анкетування, щодо оцінки діяльності міліції та зближення її з населенням у Вінницькій, Київській та Одеській областях серед 460 співробітників міліції та 720 громадян, які мешкають в одній місцевості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні монографічних досліджень, яке спрямоване на комплексне дослідження і вирішення наукової проблеми організації управління міліцією громадської безпеки. Конкретна наукова новизна дисертаційного дослідження виявилася в такому:

- уточнено ряд базових альтернативних понять: “безпека”, “громадська безпека”, “елементи громадської безпеки”;

- вперше запропоновано механізм формування змісту громадської безпеки, обґрунтовано її правову природу, запропоновано шляхи, засоби і методи підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення соціальної стабільності в суспільстві;

- обґрунтовано рекомендації з основних напрямків вдосконалення правового забезпечення охорони громадського порядку в Україні в умовах перехідного періоду;

- з позиції акценту на загальнолюдські цінності розкривається орієнтація забезпечення громадської безпеки;

- дістали подальшого розвитку методологічні засади формування й удосконалення функцій, покладених на міліцію громадської безпеки, визначено її соціальне призначення та роль в забезпеченні громадської безпеки.

Вказані вище елементи новизни дослідження дозволили констатувати, що отримані результати є вагомим внеском у розвиток науки теорії та практики управління, адміністративного права, адміністративної діяльності та його конкретного практичного використання в управлінні міліцією громадської безпеки й інших спеціальних органів із забезпечення громадської безпеки.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що при безпосередній участі автора були розроблені й упроваджені в навчальний процес кафедри проблем управління Навчально-наукового інституту управління Національної академії внутрішніх справ України теми, які стосуються діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення громадської безпеки. Розроблено ряд пропозицій з організаційної побудови структури управління міліцією громадської безпеки. Деякі пропозиції використані під час розробки “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті”; створенні програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”. Запропоновані рекомендації, в яких визначена сутність виконуваних міліцією функцій із забезпечення громадської безпеки.

Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані:

при впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права України, що стосуються діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони громадського порядку;

при вивченні курсів “Управління ОВС” та “Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів у навчальних закладах юридичного профілю;

при удосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів і розробці єдиного нормативного документу в галузі забезпечення громадської безпеки;

у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і муніципальних органів із забезпечення громадського порядку та громадської безпеки;

при вдосконаленні внутрішньоорганізаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні громадської безпеки;

у подальших теоретичних розробках з проблем забезпечення громадської безпеки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження висвітлено в опублікованих наукових роботах. Результати наукового пошуку та висновки обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри проблем управління Навчально-наукового інституту управління Національної академії внутрішніх справ України і на даний час використовуються в навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ, впроваджуються у практичну діяльність підрозділів міліції громадської безпеки.

Положення дисертації знайшли відображення в доповідях та виступах на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема на семінарі “Підвищення кваліфікації керівників середньої ланки правоохоронних органів”, організованому Національною академією внутрішніх справ України з офісом Аташе з юридичних справ Посольства США в Україні 4 – 8 грудня 2000 року в місті Києві; Міжнародному семінарі “Організація і тактика дій поліцейських підрозділів по охороні громадського порядку під час проведення масових заходів”, організованому Національною академією внутрішніх справ України та представництвом Фонду Ганса Зайделя в Україні 2 – 4 липня 2001 року в місті Києві; Першій міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління”, яка проводилася 30 листопада – 1 грудня 2001 року в Київському політехнічному інституті; науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України”, проведеній у Національному університеті внутрішніх справ 24 жовтня 2002 року в місті Харкові; науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми права – 2003”, яка проводилася 9 квітня 2003 року в Навчально-науковому інституті управління Національної академії внутрішніх справ України.

Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (263 найменування) та додатків. Обсяг роботи становить 176 аркушів друкованого тексту без списку використаних джерел та додатків.

Подобные работы
Кривенда Владислав Юрійович
Форми і методи діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах
Небеський Юрій Сергійович
Адміністративно-правові засади охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян у сучасних умовах
Криворучко Лариса Сергіївна
Організація професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних умовах
Задихайло Олена Анатоліївна
Організація управління культурою в Україні (адміністративно-правовий аспект)
Пальчиков В’ячеслав Іванович
Правові проблеми вдосконалення організації діяльності та управління у сфері освіти
Семир'янов Дмитро Якович
Інформаційно-аналітичне забезпечення управління підрозділами податкової міліції України
Салманова Олена Юріївна
Адміністративно-правові засоби забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху
Басова Юлія Юріївна
Контрольно-наглядова діяльність міліції громадської безпеки
Білий Петро Миколайович
Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки
Головин Анатолий Павлович
Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net