Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Диссертационная работа:

Довбня Володимир Анатолійович. Організаційно-правові засади діяльності військового формування Січових Стрільців у визвольних змаганнях в Україні 1917 - 1920 років: дисертація канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2003.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть аннотацию
смотреть литературу
Содержание к работе:

Вступ 4

Розділ 1. Суспільно-політичні і політико-правові передумови

створення військового формування Січових Стрільців та правове

регулювання організації і діяльності українського війська

на початковому етапі визвольних змагань 1917–1920 років

1.1. Суспільно-політична обстановка в Україні у 1917 році

та політико-правові підходи держави до творення національних

Збройних Сил. Розгортання національного військового руху 17

1.2. Вироблення організаційно-правових засад діяльності Збройних Сил

України у 1917 році – на початку 1918 року 27

Розділ 2. Організація та діяльність військового формування Січових

Стрільців за доби Центральної Ради та за Гетьманату

2.1. Галицько-Буковинський комітет і його роль у створенні

Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців 35

2.2. Організація, діяльність та реорганізація Галицько-Буковинського

куреня Січових Стрільців 48

2.3. Військове формування Січових Стрільців після повернення до Києва:

організація, діяльність, роззброєння (2 березня – 30 квітня 1918 р.) 57

2.4. Відновлення військового формування січового стрілецтва

за доби Української Держави 70

Розділ 3. Організація та діяльність військового формування

Січових Стрільців за доби Директорії

Української Народної Республіки

3.1. Роль військового формування січового стрілецтва у боротьбі

проти правління гетьмана П. Скоропадського 83

3.2. Військове формування Січових Стрільців у визвольних змаганнях

доби Директорії (січень–грудень 1919 року) 95

3.3. Участь військового формування Січових Стрільців в охороні

правопорядку 117

3.4. Військове формування січового стрілецтва на завершальному етапі

свого існування 127

Розділ 4. Правові засади організації та діяльності

військового формування Січових Стрільців 132

4.1. Правові засади організації та діяльності Армії УНР і військового

формування Січових Стрільців за доби Центральної Ради:

порівняльна характеристика 132

4.2. Правові засади організації та діяльності військового формування

Січових Стрільців у період протигетьманського повстання

та доби Директорії 142

4.3. Політико-правове становище військовослужбовців української армії

та січових стрільців за доби визвольних змагань в Україні 163

4.4. Правове регулювання фінансування військових потреб

українськими урядами 171

4.5. Військове судочинство в українській армії доби визвольних змагань

та судочинство у військовому формуванні Січових Стрільців:

порівняльний аналіз 187

Висновки 195

Список використаних джерел 202

Додатки 220 

Введение к работе:

Актуальність теми. Перед українськими національними урядами періоду визвольних змагань, або як його ще називають сучасні історики – періоду української революції, в Україні 19171921 років, стояла проблема побудови власних Збройних Сил та розробки власного військового законодавства. Вивчення процесу розбудови національної армії та становлення законодавства, що регулювало відносини в галузі оборони держави за доби визвольних змагань, має неабиякий теоретичний і практичний інтерес, оскільки є підстави провести певні паралелі між тодішніми і сучасними умовами й цілями розбудови Збройних Сил і правового регулювання їх організації й діяльності та виявити загальні закономірності й відмінності цих процесів, чим і зумовлюється актуальність даного дослідження. Аналіз організаційно-правових засад, на яких будувалася діяльність збройних формувань в Україні доби визвольних змагань, дозволяє виявити допущені владою та окремими політиками помилки і свідомі перекоси у галузі військового будівництва та правового забезпечення збройного захисту інтересів української революції, з одного боку, показати шляхи розвитку і надбання тогочасної нормотворчої діяльності, спрямованої на створення та вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної регулювати правовідносини у військовій галузі й визначати порядок організації та діяльності військових формувань, з другого.

Для дослідження цих питань автор обрав переважно приклад окремого військового формування Січових Стрільців, створеного у Києві у листопаді 1917 року, яке протягом періоду, що досліджується, а саме 19171920 рр., тобто періоду від його утворення і перебування у складі армій Української Народної Республіки (доби Центральної Ради і Директорії) та Української Держави (доби Гетьманату) і до остаточного завершення існування, неодноразово міняло свої організацію та статус, а з ними і назву (Галицько-Буковинський курінь, 1-й курінь, 1-й полк, Окремий загін, 1-ша дивізія, Осадний Корпус, Корпус, Група Січових Стрільців), але за своїм характером залишалося військовою формацією українського січового стрілецтва.

Наукові дослідження питань утворення, організації та діяльності Збройних Сил і окремих військових формувань за доби визвольних змагань, законодавчої розробки організаційно-правових засад їх функціонування в історичному та історико-правовому аспектах вели такі сучасні українські вчені історики та юристи, як В. Верстюк, Л. Гарчева, В. Голубко, В. Горєлов, В. Задунайський, М. Кравчук, С. Литвин, В. Солдатенко, О. Тимощук, Я. Тинченко та ін. Над тематикою, присвяченою питанням організації та діяльності військових формувань українського січового стрілецтва, працювали В. Гордієнко, А. Каляєв, М. Лазарович, М. Литвин, К. Науменко та ін.

Поза межами України свого часу з’явилась значна кількість історичних та мемуарних праць, в яких йшлося про створення українських військових формувань, у тому числі формувань українського січового стрілецтва. Серед них можна назвати праці М. Безручка, Н. Гірняка, О. Думіна, І. Мазепи, С. Ріпецького, З. Стефаніва, О. Удовиченка та ін. Окремі аспекти цих питань висвітлені в роботах, присвячених створенню Збройних Сил в Україні в цілому, наприклад, колективна праця «Історія українського війська», т. 2 (Львів, 1936) та військових формувань січового стрілецтва зокрема, таких як «Українські Січові Стрільці. 19141920» (Львів, 1935), «Історія Січових Стрільців» (Львів, 1937), «Корпус Січових Стрільців» (Чикаго, 1969).

Віддаючи належне науковому внеску всіх цих авторів у висвітлення питань становлення Збройних Сил в Україні доби визвольних змагань, можна проте констатувати, що грунтовного історико-правового аналізу проблеми організаційно-правових засад діяльності окремих військових формувань, проведеного на підставі архівних документів, більшість яких ще не була опублікована, та документів, оприлюднених у газетах того часу, і особливо проблеми організаційно-правових засад діяльності військового формування січового стрілецтва, створеного у листопаді 1917 року в Києві, в українській історико-правовій науковій літературі ще не давалось.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконано згідно з Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001 рік (п. 31), схваленим Вченою радою НАВСУ 29 грудня 2000 р. (протокол № 19), і на 2002 рік (п. 33), схваленим Вченою радою НАВСУ 25 грудня 2001 р. (протокол № 14).

Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі грунтовного аналізу нормативно-правових документів досліджуваного періоду вперше у вітчизняній історико-правовій науці визначити організаційно-правові засади діяльності військового формування Січових Стрільців, його місце як складової частини українського війська та особливості його правового забезпечення порівняно з тим, що існувало в Армії УНР, заповнити, таким чином, існуючу прогалину в історії держави та права України з метою запозичення історичного досвіду та можливості його використання у реформуванні сучасних Збройних Сил України.

Для реалізації цієї мети були визначені такі задачі:

– проаналізувати політико-правові підходи держави до проблеми розбудови власних Збройних Сил Української Народної Республіки доби Української Центральної Ради і Директорії та Української Держави доби Гетьманату. Головну ж увагу приділити аналізу комплексу проблем, пов’язаних із зародженням та формуванням власного військового законодавства в Україні;

здійснити грунтовне дослідження правових актів українських національних урядів, нормативно-правових актів їх військових відомств і розпорядчих документів військових формувань, у першу чергу військового формування Січових Стрільців, що регламентували організацію і діяльність національних Збройних Сил України доби визвольних змагань на різних етапах державотворення і військового будівництва, провести їх порівняльний аналіз;

висвітлити процес становлення українських Збройних Сил у досліджуваний період, показати місце і роль військового формування Січових Стрільців у забезпеченні охорони надбань української революції від зовнішніх посягань;

дослідити систему правових норм, спрямованих на забезпечення організації та діяльності військового формування Січових Стрільців, та виявити окремі відмінності від правових норм, що діяли в українській армії;

спеціальну увагу приділити питанням можливості урахування у сучасному військовому законодавстві, практиці виховної роботи у військах України того позитивного у військовому будівництві, у національному вихованні, що було напрацьовано у досліджуваний період.

Об’єктом дослідження є процес становлення, розвитку, трансформації правовідносин у військовій галузі, державна політика щодо проблеми військового будівництва, генезис військового законодавства Української Народної Республіки доби Центральної Ради і Директорії та Української Держави доби Гетьманату.

Предметом дослідження стала діяльність органів державної влади України у сфері нормативно-правового забезпечення функціонування Збройних Сил, становлення організаційно-правових засад діяльності військового формування Січових Стрільців, його участі у захисті надбань української революції як основного виду його діяльності, основні напрями розвитку і вдосконалення правових норм, якими регулювалися його організація та діяльність.

Методи дослідження. При підготовці дисертації автор застосував філософський (діалектичний), загально-наукові та спеціально-наукові методи дослідження. Зокрема, із застосуванням методу пізнання, згідно з яким всі явища (предмети) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалося співвідношення позиції вищих органів держави доби Центральної Ради, які вважали недоцільним створювати в Україні регулярну армію, і позиції національно свідомої політичної та військової еліти, що зорганізувала український військовий рух за створення національних Збройних Сил, як двох протилежних і, в той же час, односпрямованих суспільно-політичних і політико-правових явищ, які зумовили прийняття правових актів про утворення вищих національних військових інституцій та розбудову Армії УНР для протидії зовнішнім посяганням. Те саме – щодо спротиву владних структур створювати національні військові частини і руху за створення військової частини з числа західноукраїнських січових стрільців, що зрештою призвело до прийняття рішення про створення військового формування Січових Стрільців. Широкого застосування отримав формально-логічний метод, за допомогою якого здійснено наукову обробку правового матеріалу: показано місце аналізованих організаційно-правових засад діяльності військового формування Січових Стрільців у їх системі, досліджено їх передумови і підстави тощо. Із застосуванням методу системного аналізу визначено місце організаційно-правових засад діяльності цього формування у сукупності організаційно-правових засад функціонування української армії. Застосування порівняльно-правового та порівняльно-історичного методів дозволило порівняти норми військового законодавства з регулювання правових засад організації та діяльності військових формувань у різні історичні періоди визвольних змагань в Україні досліджуваного періоду, виявити відмінності у правовому регулюванні цих засад в українській армії в цілому та у військовому формуванні Січових Стрільців зокрема.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дослідником вперше в українській історико-правовій літературі зроблено спробу, використовуючи архівні документи і матеріали, публікації в офіційній пресі, комплексно проаналізувати нормотворчу та організаційну діяльність української держави щодо проблеми створення з числа військовополонених українців національного збройного формування Січових Стрільців та нормативно-правового забезпечення його діяльності. Конкретизовано наукова новизна основних положень дисертації полягає в тому, що в ній:

вперше досліджено і введено у науковий обіг архівні матеріали та нормативно-правові акти, якими регламентувалась організація та діяльність військового формування Січових Стрільців;

розглянуто як цілісну систему законодавчі та підзаконні акти, якими регламентувалися питання військового будівництва в Україні в досліджуваний період;

комплексно висвітлено передумови створення, процес становлення, розвитку та організаційно-правові засади функціонування військового формування Січових Стрільців, визначено його місце у системі військових формувань тогочасної української держави, розкрито особливості його організації та правових засад діяльності;

вперше виявлено і проаналізовано позитивні сторони та недоліки правових норм, що регулювали питання організації та діяльності військового формування Січових Стрільців;

дістала подальший розвиток теза про те, що державний суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність держави можливо забезпечити лише за наявності сильних, добре зорганізованих регулярних Збройних Сил, а для досягнення високої організованості та боєздатності армії необхідне відповідне правове забезпечення її організації та діяльності, що і було підтверджено досвідом військового формування Січових Стрільців;

аргументовано висновок, що політизація армії, тобто поширення на неї впливу різних політичних партій, не сприяє забезпеченню її боєздатності, дисциплінованості, що одним з перших зрозуміло командування військового формування Січових Стрільців, вживши відповідних заходів;

доведено, що ефективність організації та діяльності Збройних Сил перебуває у прямій залежності від того, чи відповідає стан законодавства суспільним відносинам у сфері військового будівництва;

з’ясовано, що державні органи України доби визвольних змагань після проголошення самостійності УНР приділяли достатню увагу розробці військового законодавства та виробленню організаційно-правових засад діяльності Збройних Сил, але, в силу воєнної обстановки, забезпечити їх практичне застосування у повному обсязі не завжди було можливо;

обгрунтовано висновок, що організаційно-правові засади діяльності військового формування Січових Стрільців, хоч воно і входило до складу української армії, мали свої особливості й відмінності порівняно з тими, які існували в українській армії, проте доведено, що це не було порушенням законності, а зумовлювалося необхідністю термінового заповнення прогалин, що мали місце у тогочасному військовому законодавстві.

Висновки і положення дисертації у своїй сукупності дозволили дисертанту розв’язати важливе для науки історії держави і права наукове завдання – визначити організаційно-правові засади діяльності військового формування Січових Стрільців у період української революції як складової частини українського війська, показавши відмінності правового забезпечення організації та діяльності цього формування у порівнянні з правовим забезпеченням Армії УНР, з усіма позитивними сторонами і недоліками, та з урахуванням цього висловити конкретні міркування щодо вдосконалення окремих напрямів реформування сучасних Збройних Сил України.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, становлять певний внесок у розвиток історії держави і права України та історії військового законодавства України. Результати дослідження можуть бути використані:

при розробці заходів військової реформи в Україні, зокрема в частині визначення політико-правового статусу військовослужбовців Збройних Сил;

при психолого-виховній роботі з військовослужбовцями Збройних Сил України, Внутрішніх військ МВС України, особовим складом міліції та інших воєнізованих формувань;

у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів при вивченні навчальної дисципліни «Історія держави і права України» та спеціальних курсів з цієї дисципліни, а також у навчальному процесі та виховній роботі у військових навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної правової держави Україна» (Львів, 45 травня 2001 р.), на ІІІ звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 19 травня 2001 р.). Результати дослідження викладені у монографії, яку може бути включено до списку рекомендованої літератури для вивчення курсу історії держави та права України та історії військового законодавства у вищих юридичних та військових навчальних закладах.

Публікації. Основні теоретичні положення і наукові висновки викладено у шести наукових публікаціях та монографії (обсягом 11 авт. арк.).

Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження, логікою викладення вивчених документів і матеріалів. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що охоплюють п’ятнадцять підрозділів, висновку, додатків (14 сторінок) та списку використаних джерел (всього 368 найменувань). Повний обсяг дисертації (без додатків) становить 201 сторінку (8,7 авт. арк.).

Подобные работы
Шкуратенко Олена Володимирівна
Правові засади зовнішньополітичної діяльності Української РСР як члена ООН (40-і - початок 60-х років ХХ століття)
Жвалюк Віктор Романович
Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині ХІХ -на початку ХХ ст.: організаційно-правові засади діяльності
Головко Олександр Миколайович
АПАРАТ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В УКРАЇНІ У КІНЦІ ХVІІІ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ
Шевченко Анатолій Євгенійович
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УРСР НА ТРАНСПОРТІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX ст. (історико-правове дослідження)
Благовісний Сергій Григорович
Організаційно-правові засади діяльності урядів "першої" та "другої" УНР
Кучук Андрій Миколайович
Теоретико-правові засади правоохоронної діяльності в Україні
Шинкарук Ярослав Іванович
Правові засади організації та діяльність Міністерства внутрішніх справ Української Народної Республіки доби Директорії (листопад 1919 - 1921 рр.)
Федик Євген Іванович
Формування правової культури студентів- юристів: теоретичні та прикладні аспекти (на матеріалах діяльності навч. закладів з підготовки молодших спеціалістів)
Рябошапко Леонід Іванович
Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000)
Олійник Олександр Миколайович
Розвиток трудових відносин і законодавства про працю в Україні (1917-1929 рр.)

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net