Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Юридичні науки
Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Диссертационная работа:

Ганьба Борис Павлович. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2001. - 185арк. - Бібліогр.: арк.173-185.

смотреть содержание
смотреть введение
смотреть литературу
Содержание к работе:

ВСТУП 3-10

РОЗДІЛ 1 СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ЯВИЩ

1.1. Системний підхід як засіб наукового пошуку та умова прийняття оптимальних рішень11-37

1.2. Роль категорій системного підходу в дослідженні державно-правових явищ 38-62

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ У СВІТЛІ КАТЕГОРІЙ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

2.1. Основні якості демократичної держави як об’єкт системного дослідження 63-130

2.2. Соціальна держава та її функції як об’єкт системного дослідження 104

2.3. Системний підхід щодо характеристики основних складових правової держави 134-157

ВИСНОВКИ 162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173 

Введение к работе:

Актуальність теми дослідження. Питання підвищення ефективності діяльності всіх ланок державного механізму завжди були однією з основних умов успішного соціального розвитку будь-якої країни, передусім, коли йшлося про оптимальну організацію та діяльність новітньої держави прогресивного, дійсно демократичного суспільства. Актуальними є ці питання для розвитку сучасної України, яка звільнилася від міражів комуністичних ідеалів і будує вільне, відкрите демократичне суспільство. Значним кроком на цьому шляху стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, ст.1 якої проголошує Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Тому нині головна проблема полягає в тому, щоб усі названі аспекти знайшли свою практичну реалізацію у процесі сучасного українського державотворення.[1.С.3-9]

Виходячи з вимог ст. 3 Конституції, яка проголошує людину, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю та покладання державою на себе обов язку щодо забезпечення стабільності громадського життя, прав і свобод людини, першочерговим завданням сьогодення є поступове приведення відповідно до конституційних вимог та подальше вдосконалення демократичних засад, соціальних основ, правових процесів та принципів життя українського суспільства.

Актуальність системного дослідження основних ознак української держави полягає в тому, що: по-перше, спеціальних досліджень з цієї проблеми проводилось недостатньо, незважаючи на їх важливість; по-друге, наявні дослідження, не можуть бути визнані повними, оскільки вони, як правило, мають прикладний характер і не торкаються основних, глобальних питань, пов язаних з одночасним комплексним системним аналізом демократичних, соціальних та правових ознак української держави. За всі роки існування нової незалежної України, і навіть до цього, у період так званої “перебудови”, не вийшло жодної наукової праці, де б ці суттєві ознаки нашої держави на належному рівні досліджувалися. Винятком може бути лише спеціально виділена нами, дійсно глибока за своїм змістом та висновками, докторська дисертація та монографія Анатолія Павловича Зайця, присвячена науковому аналізу сьогоднішньої України як правової держави [2]. Названі ознаки мають не тільки самостійне значення, а й спільне, системне, оскільки вони пов язані між собою, взаємозалежні і гармонійно доповнюють одна одну. Закономірно, що і комплекс методів дослідження держави в цілому повинен володіти певними особливостями, які відображені саме в системному підході, котрий у державно-правових дослідженнях ще не отримав достатнього застосування, а ширше впроваджується поки що в технічних та інших галузях наукового знання.

Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямків, фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 роки (додаток №2 до рішення колегії МВС України від 28 лютого 1995 року, протокол №4км/2) та плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і завдання дослідження полягають у тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій дослідити і обґрунтувати можливість застосування системного підходу в дослідженні системних явищ державно-правового характеру, а також висвітлити роль категорій системного підходу в такому дослідженні; з позицій системного підходу комплексно проаналізувати основні характеристики демократичної, соціальної, правової держави як складного різновиду системного утворення. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні завдання: на підставі загальних методологічних положень з ясувати суть, зміст, особливості та роль системного підходу як методу дослідження державно-правових явищ; обґрунтувати доцільність та необхідність застосування системного підходу при дослідженні державно-правових систем, передусім головних конституційних ознак української держави; з ясувати особливості визначення та підбору категорій системного підходу для дослідження державно-правових явищ; на підставі отриманих узагальнень та висновків дослідити систему основних ознак сучасної української держави з точки зору їх системності, взаємозалежності та об єктивності, а саме:

а) проаналізувати особливості становлення, розвитку демократичної держави, а також основні демократичні якості сучасної України;

б) дослідити умови, шляхи формування та генезу соціальної держави, сутність, зміст та особливості реалізації її основних функцій в Україні;

в) виділити особливості становлення та еволюцію правової держави, визначити умови її утвердження та розвитку на сучасних теренах українського соціуму.

Об єктом дисертаційного дослідження є системний підхід як метод наукового пошуку при дослідженні головних конституційних ознак української держави, а також самі ознаки, як: “демократична”, “соціальна”, “правова”, що розглядаються як системне утворення соціального змісту.

Предметом дослідження є основні закономірності та особливості застосування системного підходу при дослідженні головних ознак української держави, а також основні закономірності становлення та розвитку демократичної, соціальної, правової держави у їх системному зв язку як різновиду соціальної системи.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових і спеціальних методів, принципів та підходів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі будь-яких гуманітарних, зокрема юридичних наук. Враховуючи проблему дисертації, в ході наукового дослідження застосовувалися діалектичний та метафізичний методи пізнання, основні закони діалектики: єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення, переходу кількісних змін в якісні.

Поряд із загальнонауковими у процесі дослідження використовувалися також і спеціальні, прикладні методи: структурно-функціональний аналіз, порівняльний, системного аналізу, історичний, статистичний, логічний, соціально-юридичний тощо.

Стан наукової розробки проблеми. Проблема застосування системного підходу щодо дослідження державно-правових явищ висувалась окремими дослідниками ще у 70 – 80-і рр. ХХ ст., але через низку причин вона й досі не отримала остаточного розв язання. Це пояснюється насамперед тим, що методологія загальної теорії систем склалася і розвивалася на ґрунті несоціальних наук, де метод утвердився значно раніше, тому існує проблема його “переносу” у сферу соціальних наук. Це, по-перше. По-друге, соціальні системи, які є об єктом системного дослідження, значно складніші і неоднорідніші явища порівняно з іншими системними утвореннями тому, що вони несуть у собі новий, вищий інтегративний тип зв язків. По-третє, об єктивна складність методу, відсутність досконалої методології його застосування в державно-правовій сфері та інші причини також відчутно гальмують розв язання вказаної проблеми.

У радянській науці розвиток системного методу здійснювався в умовах значної ідеологізації та догматизації теоретичної думки, абсолютизації діалектичного методу у пізнанні, насамперед суспільних явищ. І все ж системний підхід навіть у застійні часи знаходив своїх прихильників серед науковців юридичної галузі пізнання. Так, першим досвідом його застосування в державно-правових дослідженнях стали роботи Е.Маркаряна “Вопросы системного исследования общества” (1972 р.), С.Алексєєва “Структура советского права” (1975 р.), Л.Тіунової “О системном подходе к праву” (1986 р.) та деякі інші. Ці дослідження ґрунтувались на фундаментальних працях таких вчених, як В.Г.Афанасьєв (“Системность и общество”), И.В.Блауберг, Є.Г.Юдин (“Становление и сущность системного подхода”), Л.А.Петрушенко (“Единство системности, организованности и самодвижения”), В.Н.Садовский (“Основание общей теории систем”) та ін.

Основні наукові праці щодо застосування системного підходу в галузі суспільних наук випадають на середину 70 – 80-х рр., проте жодна з них не порушувала проблему цілісного системного дослідження демократичної, соціальної, правової держави через повне або часткове несприйняття цих явищ панівною ідеологією. Пізніше взагалі завдяки ідеологічним та політичним змінам, що сталися в нашому суспільстві, та іншим причинам увага до цього методу відчутно послабилася.

Значні якісні зрушення із застосування системного підходу в державно-правових дослідженнях відбулися у 90-і роки після обрання Україною та іншими пострадянськими державами незалежного шляху розвитку.

До індивідуальних і колективних праць цього періоду, які заслуговують особливої уваги, належать: “Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем” (Е.Б.Кубко, В.Ф.Сиренко, В.И.Крюков та інші), робота Л.Б.Тіунової “Системные связи правовой действительности”, фундаментальне дослідження А.П.Зайця “Правова держава в контексті новітнього українського досвіду” та інші, в яких системно досліджуються проблеми влади, демократії, правової держави, громадянського суспільства, власності та інших державно-правових явищ.

Питанню системного підходу як науковому методу, а також дослідженню демократичних засад, соціальних основ, правових принципів та процесів життя держави постійно приділялась і приділяється увага такими вченими: В.Б.Авер яновим, В.Д.Бабкіним, О.Ф.Граніним, В.В.Копєйчиковим, Є.А.Лукашевою, Л.В.Петровою, В.Ф.Погорілком, П.М.Рабіновичем, Ю.І.Римаренком, В.Н.Селівановим, В.Ф.Сіренком, О.Ф.Скакун, О.Ф.Фрицьким, Ю.А.Тихомировим, М.В.Цвіком, Ю.С.Шемшученком, О.Н.Ярмишом та багатьма іншими.

Однак проблеми пов язані з науковим аналізом демократичних, соціальних та правових ознак сучасних держав, зокрема України, переважно розглядаються автономно, окремо одна від одної, або сприймаються як вже відомі цінності, без їх спеціального системного комплексного аналітичного дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що після прийняття Конституції України в 1996 році, пропонована робота є першим цілісним, системним дослідженням української держави як системного утворення, передусім таких її системних ознак, як демократизм, соціальна позитивна спрямованість та правовий характер.

Новизна полягає також у розкритті взаємозв язку та взаємозалежності основних суттєвих ознак нашої держави як між собою, так і з іншими принципової ваги державними якостями.

Пропонується в авторському баченні система умов становлення та розбудови соціальної і правової держави та їх основних характеристик. Для зручності наукового і практичного користування пропонується всю систему соціальних функцій держави називати об єднувальним терміном “соціально-захисна функція” (основна), а її складові (неосновні функції) називати відповідно терміном “соціальні функції”. Здійснений у дисертації науковий аналіз головних ознак сучасної держави як демократичної, соціальної, правової дає можливість зробити загальний висновок, що Україна повною мірою ще не досягла тих світових демократичних, соціальних та правових стандартів, які мають місце у високорозвинутих країнах світу. Вона зараз поступово еволюціонує в цьому генеральному напряму, інтенсивному просуванню в якому заважає ціла низка економічних, політичних та інших факторів, ряд організаційних негараздів, що гальмують як демократизацію нашого суспільства, держави, так і подальше вдосконалення відповідних державних і громадських структур.

Новизну також доповнюють наступні положення та висновки дисертаційного дослідження:

- висновок про доцільність, природність і закономірність застосування системного підходу щодо дослідження української держави на сучасному перехідному етапі розвитку і насамперед її основних конституційних ознак;

- положення про те, що системний підхід у дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави ґрунтується на розгляді основних ознак нашої держави як єдиного цілого, в якому кожна із зазначених сутностей має своє самостійне вираження та суспільне значення, проте в системі вони дають принципово значно складнішу та багатограннішу якість, характеризуючи її на вищому рівні;

- положення про те, що демократія як головна якісна риса відповідних держав відіграє основну роль щодо характеристики суті держави взагалі, а також визначає загальну позитивну оцінку всім іншим соціально-правовим явищам;

висновок про те, що складність українського державотворення полягає в одночасній побудові демократичної, правової і соціальної держави, а це породжує низку суттєвих проблем і значно затягує цей процес. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості їх використання в подальших наукових розробках проблем державотворення. Висновки та пропозиції дисертації також можуть бути враховані при здійсненні адміністративної реформи в державі, у визначенні стратегії правової та соціальної політики, в окресленні практичних шляхів подальшої демократизації суспільного і державного життя. Окремі узагальнення та положення також можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці відповідних навчальних посібників, текстів лекцій та методичних розробок з теорії держави і права, конституційного права та інших навчальних дисциплін.

Джерельна база дисертації. У процесі наукового дослідження вказаної проблеми проаналізовано широкий обсяг нормативно-правових документів національного та міжнародного права, наукової літератури загальнотеоретичного, історичного, філософського та конституційно-правового змісту, серед якої, окрім згадуваних джерел, відповідні праці Аристотеля, Платона, Гегеля, Канта, Локка, Монтеск є, Руссо, Крістоферсона, М.Драгоманова, М.Бердяєва, К.Поппера, Ю.Хлєбнікова, Й.Шумпетера, М.Кагана, І.Ільїна, Б.Кістяківського, П.Новгородцева та багатьох інших дослідників-філософів і державознавців.

Сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення і практичні рекомендації спираються на результати досліджень багатьох інших як вітчизняних, так і зарубіжних учених.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження висвітлені автором у доповідях на наукових конференціях викладацького та курсантського складу в Прикарпатській філії Національної академії внутрішніх справ України (1998-2001 роки), перед викладачами і студентами Чернівецького економіко-правничого інституту (1999 рік), а також на засіданні кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України. Узагальнення та положення дисертації використовуються при проведенні занять з окремих тем курсу загальної теорії держави і права зі студентами економіко-правничого інституту. Основні положення і висновки дисертації викладені у п яти наукових публікаціях.

Структура дисертації включає: вступ, два розділи і п ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (169 найм.). Загальний обсяг дисертації 172 сторінки. 

Подобные работы
Ганзенко Олександр Олександрович
Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна
Пікуля Тетяна Олександрівна
Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування)
Тимченко Сергій Михайлович
Теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і правової держави в Україні
Бермічева Олена Володимірівна
Соціальна функція держави в Україні.
Заєць Анатолій Павлович
Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації
Бермічева Олена Володимирівна
Соціальна функція держави в Україні
Єрмоленко Дмитро Олександрович
Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі
Поклонська Олена Юріївна
Пострадянський розвиток держави та права в Україні
Тимошенко Віра Іванівна
Розвиток юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця XIX - початку XX ст.
Варич Ольга Григорівна
Економічні функції сучасної держави: природа, зміст, тенденції розвитку в Україні

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net