Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філологічні науки
Українська мова

Диссертационная работа:

145. Корнієнко Ірина Анатоліївна. Прізвища Дніпровського Припоріжжя (граматична структура, морфемна структура, лексико-семантична база, походження): дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний ун-т. - Д., 2004.

смотреть введение
Введение к работе:

Взаємозв’язок прізвищ з апелятивною та онімною лексикою зумовлює потребу їхнього вивчення різними гуманітарними науками. Дослідження антропонімії є цінним у першу чергу для лінгвістики, зокрема для лексикології, словотвору, етимології, граматики тощо. Пізнання загальної картини вітчизняної антропонімії неможливе без опису антропонімікону окремих регіонів. Відсутність загальноукраїнського словника прізвищ не дає змоги дати лінгвістичну оцінку всім прізвищам українців, розглянути їх з погляду лексикологічного. Тому дослідження регіональної антропонімії є актуальним і спрямоване на виявлення специфічних рис прізвищ окремих територій. Про повну специфіку регіону можна говорити тільки тоді, коли будуть досліджені всі регіони України, синхронно і діахронно, що сприятиме порівняльній характеристиці прізвищ різних ареалів.

Прізвища є одним з найважливіших джерел дослідження питань про лінгвальне відображення історії культури їх носіїв та ментальності й інших характерних рис населення регіону. Тому антропоніми заслуговують на глибоке вивчення як з теоретичного, так і практичного погляду. Прізвища є важливим джерелом і для дослідження мови минулих століть, оскільки в них збереглися рідковживані, архаїчні, іноді втрачені слова, які зазнали змін, зумовлених тими чи іншими історичними факторами. У прізвищах, крім активних у наш час живих формантів, діють і давні словотворчі елементи, що часто зливаються з основами або утворюють складні морфеми. В антропонімії дослідник мови знайде цінний матеріал для глибшого вивчення етимології окремих слів і всієї лексичної системи мови. Вона містить різноманітні дані для пізнання процесів фонетичного та морфологічного засвоєння рідною мовою запозичених слів. Тому прізвища є важливим підґрунтям для висвітлення питань фонетики, граматики в історичному плані та свідченням міжмовних і міждіалектних контактів.

Українська антропонімія стає об’єктом наукових студій, починаючи з другої половини ХIХ ст., і з того часу є невід’ємною частиною вітчизняного мовознавства. Дослідження прізвищ в ономастиці здебільшого велися за такими напрямами: антропонімія у слов’янських мовах (І.Желєзняк); сучасні українські прізвища з погляду їх виникнення, словотвірної будови та географічного поширення (Ю.Редько); історія української антропонімії (Р.Керста, М.Худаш); класифікація, етимологія і словотвір особових назв (О.Ткаченко, Л.Гумецька, І.Ковалик, З.Ніколаєнко); етимологія й етногенез (О.Трубачов, А.Білецький); перспективи й напрями теоретичного і практичного розвитку української ономастики (К.Цілуйко); співвідношення власних та загальних назв (І.Ковалик). Відомі також ґрунтовні праці з української антропонімії, в яких дослідники простежують процес виникнення і становлення власних імен у різних регіонах України.

На нинішньому етапі вітчизняна антропонімія досліджена нерівномірно: вивчено антропонімію Закарпаття (П.Чучка); Лемківщини (С.Панцьо); Буковини (Л.Кракалія); Південно-Східної України (В.Познанська); Полтавщини (І.Сухомлин); Північного Степу України (В.Горпинич, Т.Марталога); Лубенщини (Л.Кравченко); Великого Лугу (І.Ільченко). Прізвища Дніпровського Припоріжжя не були предметом спеціального монографічного дослідження. Вони являють собою багатий лінгво-культурний матеріал, що є відображенням різноспектрової єдності внутрішньомовних та екстралінгвальних чинників і становлять теоретико-мовознавчу й історико-пізнавальну цінність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане за науковим планом кафедри української мови Дніпропетровського національного університету і є складовою частиною загальної теми “Прізвища Степової України”, яка опрацьовується ономастичною школою під керівництвом професора В.Горпинича за розробленою ним методикою.

Об’єктом дослідження є прізвища жителів Дніпровського Припоріжжя як центрального регіону Нижньої Наддніпрянщини; предмет – їх граматична будова, морфемна структура, лексико-семантична база, походження.

Джерельною базою дослідження є перший в історії українського мовознавства словник прізвищ степової України, який фіксує близько 75 тисяч прізвищевих лексем, укладений В.Горпиничем (Прізвища степової України. – Дніпропетровськ, 2000. – 408 с.). Нами використані прізвища (близько 20 000), що зареєстровані на території Дніпровського Припоріжжя. Це територія по обидва боки Дніпра від м. Дніпропетровська майже до м. Запоріжжя, де по руслі ріки до будівництва Дніпрогесу знаходилося десять порогів і тридцять кам’яних гряд загальною довжиною до 75 км. Чітких меж Дніпровського Припоріжжя не встановлено, тому до цієї території відносимо поселення, що знаходяться від Дніпропетровська до Запоріжжя по обидва боки Дніпра на захід і схід у межах Дніпропетровської та частково Запорізької областей на відстані до 200 км, а також на північ, північний захід і північний схід від Дніпропетровська, тобто територія, що має спільну історію заселення, на яке суттєво впливала центральна її частина – Пороги, Запороги і взагалі Припоріжжя в широкому розумінні. Назва Припоріжжя (пор. Запоріжжя) утворена за моделлю Задніпров’я – Придніпров’я, Забужжя – Прибужжя. Прізвища жителів населених пунктів Дніпровського Припоріжжя подаються в картографічному словнику (В.О.Горпинич, І.А.Корнієнко. Прізвища Дніпровського Припоріжжя. – Дніпропетровськ, 2003. – 272 с.). У 92-х селах регіону записано всі прізвища кожного села з вказівкою на кількість носіїв кожного прізвища.

Мета дослідження – виявити особливості граматичної та морфемної структури й лексико-семантичної бази прізвищ Дніпровського Припоріжжя, встановити їх походження. Загальна мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

описати граматичну структуру прізвищ Дніпровського Припоріжжя;

виявити систему фінальних суфіксів прізвищ регіону;

класифікувати прізвища за кінцевим суфіксом основи;

описати сполучуваність твірних суфіксів у прізвищах регіону;

вивчити лексико-семантичну базу прізвищ Дніпровського Припоріжжя;

описати допрізвищеву семантику прізвищ регіону;

виявити іншомовні елементи в прізвищах Дніпровського Припоріжжя;

виявити особливості прізвищ регіону;

укласти картографічний словник прізвищ Дніпровського Припоріжжя.

Реалізація поставлених у дослідженні завдань вимагає детального опрацювання багатьох лексикографічних джерел. Вивчення іншомовної онімної та апелятивної лексики здійснюється на підставі різних словників. Теоретичне опрацювання фактичного матеріалу базується на українських та зарубіжних наукових працях з ономастики.

Методи і прийоми дослідження. Основним методом є синхронно-описовий. Для розкриття генезису окремих антропонімів використовуються елементи порівняльно-історичного методу. Широко застосовується кількісний метод, рідше – зіставний.

Застосовуються лінгвістичні прийоми: етимологічного аналізу під час встановлення походження прізвищ; семантичного аналізу для вивчення апелятивної лексики в основах прізвищ; систематизації та класифікації прізвищ, утворених на основі апелятивної лексики; кількісний аналіз для визначення складу різноманітних груп антрополексем та антропоформантів; для визначення території функціонування окремих прізвищ використовуються деякі прийоми ареальної лінгвістики, а також загальноприйняті прийоми проникнення в морфемну структуру слова.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше комплексно досліджено прізвища Дніпровського Припоріжжя: граматична будова; посткореневі морфеми, що входять до складу прізвищ; виявлено значення цих морфем і встановлено загальні закономірності їх сполучуваності; лексико-семантична база, походження і географія антропонімів. Аналіз здійснено на повному матеріалі 92-х населених пунктів зазначеного регіону. Вперше в історії української ономастики укладено картографічний словник прізвищ Припоріжжя.

Теоретичне значення і практична цінність роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час укладання словника й атласу прізвищ України, вивчення словотвору й морфеміки у вищих закладах освіти, а також для розробки спецкурсів і спецсемінарів, у написанні курсових, дипломних і магістерських робіт, вивченні антропонімії суміжних регіонів. Варто підкреслити й можливість урахування результатів дисертації під час порівняльного аналізу слов’янської антропонімії взагалі та східнослов’янської зокрема, а також окремих регіонів української. Досліджуваний антропонімікон має важливе значення і для розв’язання ряду питань з етнографії, історії культури українського народу та соціальної історії. Теоретичні висновки з роботи доповнюють відомості про розвиток антропоніміки, становлення української антропонімної системи й можуть бути використані в узагальнювальних працях з української антропонімії.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим самостійним дослідженням здобувача. Увесь фактичний матеріал обробив і систематизував автор (провів кількісний, граматичний, морфемний, семантичний, етимологічний аналіз).

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження оприлюднено на ІХ Всеукраїнській ономастичній конференції “Ретроспекція і перспективи української ономастики” (Кіровоград. 4-5 жовтня 2001 р.). Основні положення й висновки з роботи знайшли своє відображення в 4-х публікаціях, надрукованих у збірниках наукових праць “Ономастика і апелятиви” (Вип. 13, 14, 15 за 2001р.; Вип. 17 за 2002 р.). За картографічним принципом нами укладено словник “Прізвища Дніпровського Припоріжжя” (2003 р.). Основні ідеї дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету та Миколаївського державного університету, а також на щорічних підсумкових наукових конференціях Миколаївського державного університету (2001, 2002, 2003 р.).

Мета і завдання дослідження зумовлюють структуру дисертації, яка складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел (238 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 195 с. (основний текст – 176 с.).

Подобные работы
Новикова Юлія Миколаївна
Семантико-словотвірна структура прізвищ Центральної і Східної Донеччини
Огарєнко Тетяна Анатоліївна
Позиційна структура речень із займенниковими компонентами
Колган Олена Володимирівна
Семантична та словотвірна структура української гірничої термінології
ФЕНКО МАРІЯ ЯРОСЛАВІВНА
ФУНКЦІОНАЛЬНО-КАТЕГОРІЙНІ ПАРАМЕТРИ ПРИКМЕТНИКА ТА ПРИСЛІВНИКА В СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІЙ СТРУКТУРІ РЕЧЕННЯ
Шинкарук Василь Дмитрович
Модус і диктум у структурі речення
Пославська Наталія Михайлівна
Структура і семантика словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об'єкта
Городецька Вероніка Анатоліївна
Структура односкладного речення української мови (у порівнянні з російською)
Іванова Наталія Дмитрівна
Склад, статус і структура семантичного об'єднання слів зі значенням "характер поверхні" у сучасній українській мові
Ніколаєнко Ірина Олександрівна
Структура й ареальна характеристика лексики традиційного ткацтва в українських східнослобожанських говірках
Пітель Василь Іванович
Функціонально-семантична структура незакінчених речень у сучасній українській мові

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net