Электронная библиотека Веда
Цели библиотеки
Скачать бесплатно
Доставка литературы
Доставка диссертаций
Размещение литературы
Контактные данные
Я ищу:
Библиотечный каталог российских и украинских диссертаций

Вы находитесь:
Дисертаційні роботи України
Філософські науки
Соціальна філософія та філософія історії

Диссертационная работа:

Скотний Валерій Григорович. Раціональне та ірраціональне в науці й освіті: дисертація д-ра філос. наук: 09.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2003.

смотреть введение
Введение к работе:

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Проблема тотожності і взаємозв’язку раціонального та ірраціонального у вітчизняній соціально-філософській традиції не досліджувалась попередніми теоретичними розвідками. Актуальність вивчення сутності раціонального та ірраціонального в науці та освіті визначається проблемами перетворення досягнутого знання на засіб гуманізації суспільного життя. Їхня взаємодія активізує увагу до цієї проблематики в різних формах та сферах, де вивчається поведінка великих мас людей і малих соціальних груп, при аналізі наукового і педагогічного процесів, у всіх галузях, які пов’язані з дослідженням мислення та пізнання. Визначення ролі і статусу “раціонального начала” та “ірраціонального фактора” як креативів екзистенційності в системі людської життєдіяльності стосовно традиційних і нових форм осягнення дійсності є однією з найважливіших тем не лише в системі філософських, але й всього кола природничих та гуманітарних наук.

Інтроспективний дискурс щодо значимості і можливості раціональних та ірраціональних детермінантів духовності існує з часу виокремлення інтелекту в самостійний фактор буття культури. Аналіз досягнутих результатів – необхідна аспектація дослідження проблеми науки та освіти в їх сучасній формі, яка пов’язана із спрямованістю історії, особливостями формування науково-технічної цивілізації, специфікою розвитку інтелектуально-ментального потенціалу різних націй і країн, а також зі стилем та інтенціями мислення. Мова йде не тільки про існуючу форму матеріального і духовного виробництва, а й про тип історичного розвитку соціуму, про відповідну форму суспільних відносин, де освіта і наука відіграють вирішальну роль. Цей факт визначає специфіку соціально-філософського підходу до аналізу культурогенної співмірності та концептуальної тотожності раціонального й ірраціонального, що актуалізує пошук соціокультурних, інтелектуальних, гуманістичних інваріантів у розвитку тенденцій вітчизняної науки та освіти. Ряд теоретико-субстанційних аспектів цієї проблеми – евристичного, логіко-методологічного, історико-наукового, соціально-психологічного характеру – активізує аналіз раціонального та ірраціонального не тільки як міждисциплінарної, а й конкретної науково-освітянської програми, що надає необхідної перспективи її постановці, осмисленню й дослідженню в контексті суперечностей деперсоніфікації та екзистенційно-персоналістських саморефлексій особистості. Бачення цієї проблеми набуває важливого смислового значення у соціально-філософській парадигмі: раціональне та ірраціональне виступають як відповідні культурно-гуманістичні цінності, котрі реалізуються в мисленні і поведінці. І тут з необхідністю здійснюється перехід від формально-пізнавальної декларації філософсько-світоглядного знання до його змістового, креативного, критично-рефлексивного аналізу як механізму передачі теоретичного досвіду в традиціоналістську спадкоємність. Тим самим долається однобічність лінійної дихотомії раціонального та ірраціонального в основах вітчизняного науково-освітянського процесу. Вирішення поставленої проблеми, крім теоретичної цінності в пізнавально-інформаційному, методологічному, аксіологічному аспектах, є важливим для практики удосконалення української освіти по шляху інституалізації демократії, плюралізму, толерантності, інтеркультурної комунікації.

ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Обрана тема дослідження пов’язана з науково-дослідницькою програмою “Філософія освіти: світоглядно-гуманістичні аспекти” (затверджена Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, протокол № 5 від 25 січня 2001 року), що виконується кафедрою філософії ДДПУ, і з темою “Філософські засади трансформації вищої освіти на початку ХХІ століття” (затверджена Президією Академії педагогічних наук України від 06.03.2003 р. РК 0103 И 000960), що виконується в Інституті вищої освіти АПН України. Вона також враховує завдання “Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) та інших програмних документів, які спрямовані на розвиток філософських досліджень, модернізацію освіти і науки в Україні.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні способів актуалізації науки та освіти в контексті гносеологічної взаємодії раціонального та ірраціонального в їх кореляції з праксеологічними, аксіологічними, когнітивними аспектаціями сучасного соціально-філософського мислення.

З огляду на мету дисертації визначені основні пошукові завдання, а саме:

дослідити поняття раціонального та ірраціонального в процесі розвитку просвітницької, сцієнтистської та антропологічної філософських традицій, встановивши їх:

витоки; сутність; концептуальний зміст;

конкретизувати виявлені інтелектуально-гуманістичні рефлексії культурогенної співмірності та концептуальної тотожності й відмінності змісту вітчизняної науково-освітньої традиції з генезою загальноцивілізаційних самовизначень людини;

з’ясувати духовно-практичні основи взаємодії науки та освіти в синтезі раціонально-об’єктивного та евристично-ірраціонального досвіду філософської і культурологічної спадщини;

провести методологічний аналіз раціоналістичних та ірраціоналістичних реконструкцій науково-освітнього процесу в перспективі ідей: аксіології пізнання, ідеалів свободи, “внутрішньої людини”;

розкрити методологічні можливості основних філософських течій у розумінні співвідношення раціонального та ірраціонального в науковому пізнанні і праксеологічних реконструкціях соціокультурної реальності;

показати гносеологічні і виховні можливості раціонального та ірраціонального у формуванні фундаментальних цінностей у світогляді особистості;

розглянути раціональне та ірраціональне як методи пізнання дійсності і способи побудови різних моделей сучасної системи освіти в Україні для її конструктивного входження в структуру глобальної цивілізації.

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є фундаментальна взаємодія між раціональним та ірраціональним змістом, сутністю і концептуально-методологічними засобами теоретичного розуміння науки й освіти в контексті парадигми техногенного мислення.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є еволюція взаємозв’язку раціонального та ірраціонального як вузлової лінії в суспільній науці і практиці, освітньому і виховному процесах на різних етапах соціокультурного розвитку.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. У дисертації використані загальнонаукові принципи історизму, системності та світоглядного плюралізму у вивченні та узагальненні джерельної бази дослідження. Для визначення сутності раціонального та ірраціонального в реальній співмірності науки та освіти з духовно-культурними артефактами певних історичних епох застосовується конститутивний метод. Предметно-регулятивний аналіз змісту й аспектації раціонального та ірраціонального в історико-філософських вченнях здійснено за допомогою методологічних дискурсів філософської антропології, класичного екзистенціалізму і герменевтики, що конкретизувало поняття науково-освітнього процесу. Для виявлення трансцендентних, ірраціонально-помежових основ індивідуальних структур у системі освіти використано концептуально-феноменологічний метод. Діалектика процесів пізнання і функціонування науки та освіти як визначальних духовно-практичних здобутків суспільства, співвідношення в них раціонального та ірраціонального дозволила виявити соціальну зумовленість розвитку науково-пізнавальних і освітніх процесів, єдності історичного і логічного, загального та особливого, загальнолюдського і національного. Теоретико-синтетичне поєднання смислових особливостей інтелектуальних надбань класичної науки з традиціями європейських педагогічних концепцій досліджується методом контамінаційного аналізу. Висновки дослідження ґрунтуються також на принципах комплексності, синергетичності, культуровідповідності, концептуальному інструментарії, філософських дискурсів модернізму і постмодернізму, методолого-світоглядних розробках сучасних філософів, соціологів, педагогів.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в розробці гносеологічної концепції соціально-філософського аналізу розвитку взаємодії раціонального та ірраціонального в соціокультурній реальності, у визначенні їх як гуманістично-аксіологічних синтезів, котрі детермінують загальнолюдські цінності в характерології мислення і є потенційно рівноправними методами пізнання дійсності за умови домінуючого виявлення конструктивної ролі раціонального стосовно ірраціонально-персоналістичного інтелектуалізму в процесі розвитку науки та освіти.

В рамках запропонованої концепції взаємодії раціонального та ірраціонального як феноменів інтелектуальної культури автором сформульовані нові теоретичні положення, в яких відображені основні результати і висновки дисертаційного дослідження:

розкрито багатозначність понять “раціональність” та “ірраціональність” в аналізі філософського змісту буття і мислення, в історичному розвитку суспільних та природничих наук, в освітньому і виховному процесах. Методологічне і теоретичне переосмислення сутності цих категорій породжує нове трактування багатьох світоглядних проблем, як класичних, так і сучасних соціально-філософських, культурологічних постулатів і концепцій, тотожних і антиномічних;

виявлено сутність соціально-філософського підходу в оцінці та реконструкції ролі раціонального та ірраціонального пізнання і знання в історії і теорії історичного процесу, розвитку соціальних систем, науки та освіти в контексті інтересів людства, спільнот, націй, соціальних груп та особистостей;

проведено інтертекстуальний аналіз раціональності та ірраціональності як типів мислення і дій та доведено їх відносну автономну структурність зі своїми внутрішніми специфічними закономірностями становлення і функціонування. Доведено, що “розум”, класично трактований як чисте ratio, не може вважатись єдиною характеристикою “наукового” пізнання, а співіснує поряд із феноменом ірраціонального, співмірним із тим духовним досвідом, який не вписується в контекст класичного формотворення та інтелектуального осягнення, але дає певний пізнавальний або практичний результат;

встановлено напрям ототожнення у сучасній науці раціональності з відповідними принципами та атрибутивними властивостями цивілізації – аналітичними або інтуїтивно-споглядальними, раціональними чи афективними (К.Ясперс, К.Юнг, М.Вебер). Показано, що таке ототожнення в сучасних умовах значною мірою втрачає сенс, оскільки дуалізм і складна взаємодія раціонального та ірраціонального притаманна всій філософії, в котрій поряд з ідеєю логосу завжди існувала тенденція “софійності” (пошуку трансцендентних мотивів людського буття);

доведена необхідність у сучасній гуманітарній науці ірраціональних підходів за умови збереження позитивних традицій раціонального знання для поглиблення духовної самодостатності особистості, що формує гностичний образ екзистенційної істини в освітньо-виховному процесі;

з’ясовано, що розвиток ірраціоналістичних напрямів філософії в їх тенденції протистояння раціоналізму зумовлений не лише кризою раціоналізму, а й розмежуванням сфер аналітичного розуму і споглядального знання, душі та духа. Формалізація і схематизація науки та освіти закономірно викликає трансфеноменальні методи теоретичної рефлексії;

виявлено, що перехід від “міфу до логосу” є незавершеним пізнавальним проектом, оскільки людство завжди буде повертатись до міфології як способу пізнання світу, що не підлягає раціональному поясненню; акцентовано необхідність диференціації соціально-філософської думки як від ізоляції раціо, так і канонізації міфу. Показано, що існування раціональності в своїх різновидах на основі мистецтва, моралі, релігії обумовлює специфіку суб’єктного пізнання, його інтроектну сутність;

проаналізовано ідеал раціональності як форми філософської рефлексії і встановлено закономірності самоідентифікації науки та освіти у множині персоналізованих філософських систем вітчизняних і західноєвропейських мислителів, прямий та зворотний інтелектуальний і культурологічний взаємозв’язок поміж ними;

концептуально доведено, що в освітній і виховній діяльності соціальні суб’єкти повинні уникати абсолютизації уявлень як про всепроникаючу раціональність світу, так і про його фатальну ірраціональність. Людський розум осмислює не лише реальність, але й саму людину як суб’єкта теоретичного пізнання з властивими для нього елементами ірраціонального, що складає “наскрізну” лінію десакралізованої рефлексії;

встановлені теоретичні закономірності процесу формування особистості показують, що синтез раціоналізму та ірраціоналізму в конструктивних формах є основою освітньої і виховної діяльності нової раціональності, котра виникає через власний розвиток. Збагачення науково-освітнього процесу трансцендентними методами пізнання (інтуїція, антропософія, теозис, гносис, теологізм), які мають потенціал набуття раціональності, обумовлюють інтенційні активації екзистенційних саморефлексій;

доведено, що наукове знання як тип раціональності розвивається не тільки шляхом еволюції, але й через якісні стрибки, інтуїтивно-ірраціональні прозріння в усвідомленні світоглядних конфліктів між персоналізованими та імперсоналізованими цінностями людського буття, що виникли в результаті інформаційної революції. Тому обґрунтовано необхідність підготовки для системи науки та освіти фахівців, котрі спроможні сприйняти і зрозуміти докорінні зміни про світ, природу і людину.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Підсумки проведеного дослідження можуть бути використані в подальшій теоретичній розробці невичерпної теми філософського осмислення духовно-культурного буття в його гуманістичному вимірі. Воно спрямоване на вирішення методологічної і теоретичної проблеми поєднання раціонального та ірраціонального методів пізнання в науці та освітньо-виховній діяльності. Результати дисертаційного дослідження можна застосувати як основу для подальшої розробки філософської методології пізнання і конкретних проблем філософії освіти, зокрема для розкриття ролі різних теоретичних течій у соціальній філософії, для аналізу суб’єкт-об’єктних зв’язків у процесах глибокого вивчення ціннісного потенціалу знання, його універсально-світоглядних, сакрально-метафізичних і пізнавально-орієнтаційних можливостей. Сама специфіка раціонального та ірраціонального, розкрита автором в дисертації, детермінує масштаб ареалу застосування її результатів як у суто гуманітарних галузях знання і пізнання, так і в практичних сферах діяльності, а саме: культуротворчій, адміністративній, політичній, художній, педагогічній, виховній тощо. Ідеї і положення, висунуті та обґрунтовані в дисертаційному дослідженні відкривають нові напрямки в розробці проблематики філософської інтерпретації педагогічних концептів і можуть бути використані не тільки філософською наукою, а й усією системою сучасного науково-теоретичного знання і пізнання – в галузях етнополітики, історії, культурології, в педагогіці, соціальній філософії, релігієзнавстві, нормативних курсах філософії тощо.

Результати дослідження дозволяють ставити не лише науково-освітні, а й аксіологічні, методологічні, евристичні, праксеологічні акценти в соціально-філософських студіях. Теоретичні положення, репрезентовані в даній роботі, вже давно використовуються автором у викладацькій, педагогічній, науковій, виховній діяльності; вони увійшли складовою частиною в наукові і методичні видання (автором чи співавтором яких є дисертант), котрі адресовані студентам, аспірантам, викладачам, науковцям. Практичне застосування результатів дослідження може бути здійснене у виховній, політичній, духовно-культурній діяльності, в розробці довгострокових педагогічних концепцій і програм, у галузі освітянства.

Положення, що відзначаються новизною та складають особистий внесок автора в науку, можуть застосовуватись при підготовці підручників для студентів вищих навчальних закладів, методичних розробок і безпосередньо у навчальному процесі. Їх експериментальна перевірка здійснювалась дисертантом у лекційних курсах і спецкурсах, а також на семінарських заняттях з філософії упродовж багатьох років у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, на методологічних семінарах для викладачів.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Розроблені дисертантом положення і результати соціально-філософської концепції раціонального та ірраціонального в науці та освіті відображені в індивідуальній монографії, в розділах колективних монографій, статтях у наукових збірниках та часописах, в тезах наукових доповідей, виступах та повідомленнях. Положення дисертації обговорювалися на науково-методологічних семінарах кафедри філософії ДДПУ ім. Івана Франка, на постійних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ДДПУ ім. Івана Франка, на засіданнях відділів Інституту вищої освіти АПН України. Принципові ідеї і головні теоретичні положення роботи були репрезентовані на багаточисельних вітчизняних і зарубіжних конференціях та симпозіумах. Висновки дисертаційного дослідження використовувалися в розробці навчальних курсів та учбових програм ДДПУ ім. Івана Франка, а також робочих програм, опорних конспектів, лекцій, планів семінарських занять з курсів “Філософія”, “Історія української та зарубіжної культури”, “Політологія”, “Релігієзнавство” та ін.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ в науковій монографії “Раціональне та ірраціональне в науці та освіті”. – Київ-Дрогобич, 2003 (16,62 друк.арк.), 29 статтях у фахових виданнях з філософії (загальним обсягом 31,7 друк.арк.), в розділах колективних монографій і методичних розробках для викладачів вищих навчальних закладів, тезах і виступах на практичних науково-теоретичних і практичних конференціях.

Подобные работы
Литус Інна Іванівна
Рівні та форми історичного пізнання в контексті постнекласичної науки (філософсько-історичний аспект)
Радіонова Ірина Олександрівна
Сучасна американська філософія освіти та виховання: еволюційні тенденції та інтерпретаційні можливості
Дзвінчук Дмитро Іванович
Сучасні тенденції розвитку та управління освітою
Шульга Ольга Антонівна
Філософія діяльності бібліотечних закладів освіти в період глобалізації та інформаційної революці
Романенко Михайло Ілліч
Соціальні та парадигмально-когнітивні детермінанти розвитку сучасної освіти
Стебльов Сергій Олександрович
Діалог науки та релігії в контексті культурної трансформації публічної сфери
Райда Костянтин Юрійович
Постекзистенціалістські тенденції в сучасній зарубіжній філософії та гуманітарних науках (історико- філософський аналіз)
Муравенко Наталія Юріївна
Смисл та вираз як проблема філософії, логіки та методології науки
Чешко Валентин Федорович
Наука і держава: методологічний аналіз соціальної історії науки (генетика та селекція в Росії і Україні за радянських часів).
Курок Інна Сергіївна
Творчість та інноваційність у контексті науки доби глобалізації.

© Научная электронная библиотека «Веда», 2003-2013.
info@lib.ua-ru.net